ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 205/818/23
провадження № 61-13449св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - держава Україна в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 25 травня 2023 року у складі судді Терещенко Т. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Новікової Г. В., Гапонова А. В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у січні 2023 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 1 600 000 грн.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалося на те, що Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 31 січня 2022 року та Дніпровський апеляційний суд постановою від 17 травня 2022 року у справі № 201/7848/21 протиправно відмовили їй у задоволенні позовних вимог до держави Україна в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Департаменту патрульної поліції та ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої службовою особою органу державної влади при здійсненні свої повноважень під час незаконного притягнення її до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.
Однак, Верховний Суд постановою від 14 грудня 2022 року задовольнив її касаційну скаргу, скасував зазначені судові рішення та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Факт скасування судових рішень свідчить про порушенням її прав, а саме незабезпечення права на справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільної справи упродовж розумного строку.
Порушення свого конвенційного права на заборону катувань заявниця пов`язувала із незаконним її притягненням до адміністративної відповідальності.
Вказувала, що моральну шкоду їй було завдано через дії та бездіяльність Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська та Дніпровського апеляційного суду, які на національному рівні не виконали покладених на них чинним процесуальним законом завдань цивільного судочинства; правові підстави для відшкодування шкоди позивач вбачала в незаконних діях суддів, як національних органів державної влади під час здійснення ними своїх офіційних повноважень, на підставі частини шостої статті 1176 та частини першої статті 1173 ЦК України.
Враховуючи тривалість судових процедур, а саме з 09 серпня 2021 року до 17 травня 2022 року, просила стягнути з відповідача на її користь визначений нею розмір моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ленінський районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 25 травня 2023 року у задоволенні позову відмовив.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди; позивачем не обґрунтовано заявлений розмір моральної шкоди і не надано доказів на його підтвердження, відсутнє належне обґрунтування причинно-наслідкового зв`язку між моральною шкодою та діями суддів першої та апеляційної інстанцій.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 22 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 25 травня 2023року залишив без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження завдання їй моральної шкоди через дії відповідача та не підтверджено існування причинного зв`язку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Негольшова С. М. у вересні 2023 року до Верховного Судунадійшла касаційна скарга на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 25 травня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 серпня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 та у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 554/10836/16, від 10 травня 2018 року у справі № 760/9462/16-а, від 21 липня 2021 року у справі № 646/7015/19, від 10 лютого 2021 року у справі № 761/24143/19, від 17 березня 2021 року у справі № 751/2946/18.
Також апеляційний суд під час розгляду справи не застосував положення статей 3, 56 Конституції України, частини першої статті 1173, статей 1166, 1167 ЦК України, які підлягали застосуванню.
В ухваленні судового рішення судом першої інстанції брав участь суддя, якому було заявлено відвід через порушення під час судових процедур конвенційного права позивача на справедливий суд, що обумовлювало існування обставин, що викликали сумнів у неупередженості та об`єктивності судді; на порушення норм частин четвертої, сьомої статті 81 ЦПК України суддя свідомо необґрунтовано відмовила позивачу у задоволенні клопотання про зобов`язання відповідача надати суду відповідні докази дотримання судових процедур при розгляді цивільної справи № 201/7848/21; під час підготовчого провадження було висловлено заперечення відносно дій судді щодо перешкоджання позивачу в реалізації процесуальних права на надання доказів; суддя суду першої інстанції при постановленні ухвали про відмову у задоволенні відводу не тільки не навела жодного мотивування та обґрунтування її неправосудного судового рішення, а й штучно, перекрутила висловлені позивачем аргументи щодо відводу; у прийнятті постанови Дніпровського апеляційного суду брали участь судді, яким було заявлено відвід через їх перебування в інституційній залежності від деліквента - Дніпровського апеляційного суду, що вчинив делікт проти позивача у цивільній справі № 201/7848/21; судді апеляційного суду самоусунулися від забезпечення реалізації завдань цивільного судочинства при розгляді цієї справи; не дослідили докази зібрані у справі, не оцінили відсутність жодних наданих відповідачем доказів на спростування стверджуваних позивачем презумпцій щодо відповідача, преюдиційних обставин справи та наведених аргументів в сукупності та взаємозв`язку із наданими доказами; не з`ясували завдання позивачу моральної шкоди.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від держави Україна в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у листопаді 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу.
Верховний Суд ухвалою від 15 листопада 2023 року відзив держави Україна в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) повернув без розгляду.
Від держави Україна в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у листопаді 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу.
Верховний Суд ухвалою від 20 грудня 2023 року відзив держави Україна в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) повернув заявнику без розгляду.
Від держави Україна в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) у грудні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу.
Верховний Суд ухвалою від 08 січня 2024 року відзив держави Україна в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) залишив без розгляду.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 20 вересня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Ленінського районного суду міста Дніпропетровська.
Справа № 205/818/23 надійшла до Верховного Суду 26 лютого 2024 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 31 січня 2022 року у справі № 201/7848/21 відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до держави Україна в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої службовою особою органу державної влади при здійсненні нею свої повноважень.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 17 травня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Негольшова С. М. залишив без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 31 січня 2022 року залишив без змін.
Верховний Суд постановою від 14 грудня 2022 року касаційну скаргу адвоката Негольшова С. М. в інтересах ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 31 січня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2022 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що рішенням від 31 січня 2022 року Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська у цивільній справі № 201/7848/21 протиправно відмовив їй у задоволенні позову до держави Україна в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої службовою особою органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, а постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2022 року рішення суду першої інстанції від 31 січня 2022 року у вищевказаній цивільній справі було протиправно залишено без змін. Однак Верховний Суд постановою від 14 грудня 2022 року скасував зазначені судові рішення і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав того, що місцевий суд належним чином не встановив фактичних обставин, які мають значення для ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а суд апеляційної інстанції не усунув порушень, допущених судом першої інстанції під час розгляду справи, тобто, суди неправильно застосували норми матеріального і процесуального права та дійшли передчасного висновку про відмову у позові.
Судами першої та апеляційної інстанцій з Єдиного державного реєстру судових рішень також було встановлено, що Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська на час розгляду цієї справи в суді першої інстанції не ухвалив рішення у справі № 201/7848/21, яку постановою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Загальною підставою відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди. Протиправна поведінка може виявлятися у прийнятті особою неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Відповідальність настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто, відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє особу від відповідальності.
У той же час, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173, 1174 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статтею 1174 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Таким чином, зазначені підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.