ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 761/44727/16-ц
провадження № 61-12130св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та
в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 і ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третя особа - Служба у справах дітей та сім?ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_5,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2023 року
у складі судді Саадулаєва А. І. та постанову Київського апеляційного суду від
28 червня 2023 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А.,
Писаної Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Позов мотивований тим, що відповідно до ордера від 14 грудня 1992 року
№ 63950 серії Б, виданого виконавчим комітетом Шевченківської районної ради народних депутатів м. Києва на підставі рішення виконкому Шевченківської районної ради народних депутатів від 08 грудня 1992 року, ОСОБА_1 разом із його сім`єю надано право на заняття житлового приміщення - ізольованої квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки форми № 3 від 14 грудня 2016 року № 10/04/23404, виданої Центром комунального сервісу, в зазначеній квартирі прописані:
ОСОБА_1, ОСОБА_2 (дочка позивача), ОСОБА_5 (онука позивача),
ОСОБА_3 (онук позивача).
Позивач вказував, що відповідачі зареєстровані у зазначеній квартирі, проте фактично у квартирі вони не проживають, витрат на комунальні послуги не несуть. ОСОБА_2 не проживає у квартирі з 1999 року, а її діти
ОСОБА_5 і ОСОБА_3 хоча і були з народження зареєстровані
у вказаній квартирі, але фактично ніколи там не проживали. Крім того, ОСОБА_2 неправомірно у 2016 році зареєструвала свою доньку ОСОБА_4, 2013 року народження.
ОСОБА_1 з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив визнати відповідачів такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просила суд визнати за нею право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 ; вселити її
у вказану квартиру та зобов`язати ОСОБА_1 не чинити їй перешкод
у користуванні квартирою.
Суди розглядали справу неодноразово.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 липня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 і зустрічного позову
ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції,
з висновками якого погодився апеляційний суд, зазначив, що позивач не надав доказів відсутності відповідачів у квартирі понад визначений статтею 71 ЖК України строк, а наявний між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 конфлікт щодо користування квартирою, який виявляється у частковому недопуску до квартири, зміні замків, свідчить про відсутність підстав визнання відповідачів такими, що можуть бути позбавлені права користування квартирою. Задоволення позову про визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою, буде мати наслідком втрату ОСОБА_2 та її дітьми права на здійснення у майбутньому приватизації квартири АДРЕСА_1 відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суди дійшли висновків, що, зважаючи на встановлені обставини справи, перешкод
у користуванні ОСОБА_2 квартирою немає, а право користування квартирою встановлене ордером на заняття приміщень.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 26 травня 2021 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 липня 2019 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 про визнання осіб такими, що втратили право користування приміщенням, скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що за встановлених фактичних обставин справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасних висновків, що немає підстав, передбачених статтею 71 ЖК України, для визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірною квартирою. Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, навів дві фактичні підстави позову - вибуття ОСОБА_2 зі спірного житла у зв`язку з виїздом на інше постійне місце проживання та непроживання відповідачів у квартирі понад 6 місяців без поважних причин, а тому не здійснили розгляд по суті позовних вимог з підстав, заявлених у позові: вибуття відповідача на постійне проживання
в інше житлове приміщення. Водночас, встановивши заявлення позовних вимог з двох взаємовиключних підстав, суд першої інстанції мав роз`яснити позивачу необхідність уточнення вимог, однозначного визначення підстав позову. При цьому, вирішуючи питання про те, чи вибула відповідач на проживання в інше приміщення, суди мають дослідити питання, чи не буде стосуватися ухвалення рішення у справі прав та інтересів осіб, які не беруть участі у справі.
Верховний Суд вказав, що права користування спірним житлом неповнолітніх дітей відповідача ОСОБА_2 є похідними від її прав на це житло. Якщо буде встановлено, що мати дітей вибула зі спірного житла у зв`язку з обранням іншого місця постійного проживання і діти ніколи не вселялися до спірного житла, це свідчитиме про те, що право користування цим житлом діти ніколи не набували.
Повторний розгляд справи
У серпні 2021 року ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 створює перешкоди у користуванні ОСОБА_5 спірним житловим приміщенням, а саме: він замінив замки від вхідних дверей квартири з метою недопуску ОСОБА_5 до квартири.
ОСОБА_5 просила визнати за нею право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 ; вселити її
до цієї квартири та зобов?язати ОСОБА_1 не чинити їй перешкоди
у користуванні квартирою.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 червня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 і ОСОБА_4, ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою
АДРЕСА_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що оскільки ОСОБА_2 та її діти ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 проживали
і проживають однією сім`єю разом з ОСОБА_7 за адресою:
АДРЕСА_2, то ОСОБА_2 втратила право користування житловим приміщенням у порядку частини другої статті 107 ЖК України, у зв`язку з її вибуттям на постійне проживання в інше приміщення. Крім цього, діти ОСОБА_2 : ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, на підставі частин третьої, четвертої статті 29 ЦК України, не набули права користування житловим приміщенням, у зв`язку з тим, що до цього їхня мати втратила таке право відповідно до закону з дня вибуття її з цього житла.
Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_5 з ОСОБА_1 не проживає.Перешкод у користуванні квартирою ОСОБА_1 не здійснює. ОСОБА_5 не надала суду доказів чинення перешкод у користуванні житловим приміщенням.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
11 серпня 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду
м. Києва від 18 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від
28 червня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 за безпідставністю.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 та її малолітні діти іншого житла, ніж спірна квартира, не мають. Вказує, що її чоловік подав позовну заяву про розірвання шлюбу. Задовольняючи позовні вимоги до малолітніх дітей, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки тому, що малолітні діти не можуть самостійно визначити своє місце проживання, а тому сам по собі факт їх не проживання у спірній квартирі не може бути безумовною підставою для визнання їх такими, що втратили право користування зазначеним житлом. Заявниця вказує, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі батька дітей - ОСОБА_7, оскільки оскаржуване рішення впливає на його права та обов?язки. Суди не з?ясували, чи є належні умови для проживання дітей
у батька, чи надає батько дозвіл на проживання дітей, чи бажає він цього проживання. Прийняття судом заяви про збільшення вимог, де позивач ставить вимогу до ОСОБА_4, 2013 року народження, є порушенням норм ЦПК України, оскільки це є окремим позовом.
11 серпня 2023 року ОСОБА_5 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду
м. Києва від 18 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від
28 червня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольнити зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 .
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_5 іншого придатного житла не має, на час реєстрації та вселення була малолітньою, не могла обирати місце свого проживання самостійно. Оскільки малолітня дитина не може самостійно обирати місце свого проживання, то факт її непроживання у спірній квартирі не
є безумовною підставою для позбавлення дитини права користування цим житлом. Суд першої інстанції не залучив до участі у справі батька дітей ОСОБА_7, оскільки оскаржуване рішення впливає на його права та обов?язки. Суди не з?ясували, чи є належні умови для проживання дітей у батька, чи бажає він їх проживання. Прийняття судом заяви про збільшення вимог, де позивач ставить вимогу до ОСОБА_4, 2013 року народження,
є порушенням норм ЦПК України, оскільки це є окремим позовом.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявники зазначають неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц, від 22 вересня 2020 року у справі
№ 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, постановах Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 761/44727/16-ц, від
31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17, від 23 квітня 2020 року у справі
№ 686/8440/16-ц, від 31 серпня 2021 року у справі № 569/12946/18-ц, від
01 вересня 2021 року у справі № 641/7103/19, від 28 червня 2022 року у справі № 754/14628/17, від 04 липня 2018 року у справі № 711/4431/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 466/7546/16-ц, від 27 червня 2019 року у справі
№ 337/1760/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 368/750/16-ц, від
25 серпня 2020 року у справі № 206/3425/18, постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс12 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
04 жовтня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзиви,
у яких просить касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзиви мотивовані тим, що висновки, які містяться в постановах, наведених
у касаційних скаргах не можуть бути взяті до уваги в межах розгляду цієї справи, оскільки стосуються інших обставин, ніж ті, які склалися між сторонами. ОСОБА_2 зі своїми малолітніми дітьми з дня їх народження проживали однією сім?єю в квартирі її чоловіка. Сам факт подання чоловіком
ОСОБА_2 позовної заяви про розірвання шлюбу не встановлює та не доводить факту втрати нею та її дітьми права користування квартирою її чоловіка, оскільки неповнолітні діти відповідачки від народження відповідно до статті 29 ЦК України набули право користування квартирою, яка належить ОСОБА_7 та в якій проживають відповідачка з малолітніми дітьми.
Рух касаційних скарг та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Києва.
11 жовтня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,