ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 873/494/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;
за участю представників:
ТОВ "МЕГАПОЛІС ЕКСІМ" - Марущака С.В.,
ТОВ "КРОП-ІНКРІС" - Качан Н. Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІС ЕКСІМ"
про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу
у справі №873/494/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС"
про скасування рішення Постійно діючого третейського суду ПАРД від 08.08.2023
у третейській справі №35/23-05
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІС ЕКСІМ"
про стягнення грошових коштів.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОП-ІНКРІС" (далі - ТОВ "КРОП-ІНКРІС", позивач) звернулось до Постійно діючого третейського суду ПАРД із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПОЛІС ЕКСІМ" (далі - ТОВ "МЕГАПОЛІС ЕКСІМ", відповідач) про стягнення грошових коштів в розмірі 1 380 323,43 грн.
Рішенням Постійно діючого третейського суду ПАРД (далі - Третейський суд) від 08.08.2023 у третейській справі №35/23-05 у задоволенні позову ТОВ "КРОП-ІНКРІС" до ТОВ "МЕГАПОЛІС ЕКСІМ" про стягнення заборгованості в розмірі 1380323,43 грн відмовлено. Зобов`язано ТОВ "КРОП-ІНКРІС" протягом 15 днів з дня оголошення резолютивної частини рішення сторонам перерахувати на поточний рахунок ТОВ "МЕГАПОЛІС ЕКСІМ" витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ "КРОП-ІНКРІС" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду ПАРД від 08.08.2023 у третейській справі №35/23-05.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 у задоволенні заяви ТОВ "КРОП-ІНКРІС" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду ПАРД від 08.08.2023 року у третейській справі №35/23-05 відмовлено. Витрати по сплаті судового збору за подання заяви покладено на ТОВ "КРОП-ІНКРІС". Стягнуто з ТОВ "КРОП-ІНКРІС" на користь ТОВ "МЕГАПОЛІС ЕКСІМ" 4 000,00 грн витрат на правову допомогу.
ТОВ "КРОП-ІНКРІС" подало до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 у справі №873/494/23.
Верховний Суд постановою від 07.02.2024 залишив без задоволення апеляційну скаргу ТОВ "КРОП-ІНКРІС", залишив без змін ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 у справі №873/494/23.
12.02.2024 ТОВ "МЕГАПОЛІС ЕКСІМ" подало до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 873/494/23, у якій просить стягнути з ТОВ "КРОП-ІНКРІС" на користь ТОВ "МЕГАПОЛІС ЕКСІМ" судові витрати за надання правової допомоги в загальному розмірі 19 000,00 грн.
Як на підставу для ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правову допомогу посилається на те, що Північним апеляційним господарським судом за його заявою було розподілено лише частину витрат на правову допомогу відповідно до акту-рахунку № 1 прийому-передачі послуг від 06.01.2023, а також понесенням Товариством витрат на професійну правничу допомогу під час перегляду Верховним Судом в апеляційному порядку цієї справи та необхідність їх відшкодування.
26.02.2024 від ТОВ "КРОП-ІНКРІС" надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких просить відмовити у задоволенні заяви ТОВ "МЕГАПОЛІС ЕКСІМ" в повному обсязі.
Вважає, що вказані у заяві обставини не можуть бути підставою для її задоволення. При цьому, звертає увагу суду, що під час постановлення ухвали від 04.12.2023 Північним апеляційним господарським судом відповідно до статей 126, 129 ГПК України було здійснено розподіл судових витрат, у тому числі і на правову допомогу.
Розглянувши заяву ТОВ "МЕГАПОЛІС ЕКСІМ" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення з таких підстав.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Водночас, чинним процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Так, відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.
Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.