ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 910/9093/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
позивача - Антимонопольного комітету України - Данилов К.О., в порядку самопредставництва,
відповідача - Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України - Шевченко О.В., в порядку самопредставництва,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України
на рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2023 (суддя Марченко О.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 (головуючий суддя: Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В.)
у справі № 910/9093/23
за позовом Антимонопольного комітету України (далі - Комітет, АМК)
до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (далі - Міністерство)
про зобов`язання виконати пункт 2 резолютивної частини рішення № 507-р від 16.09.2021.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Комітет звернувся до суду з позовом про зобов`язання відповідача виконати пункт 2 резолютивної частини рішення Комітету від 16.09.2021 № 507-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (далі - Рішення АМК), а саме, припинити порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної названого рішення - узгодити власні нормативно-правові акти стосовно питань надання послуг із лоцманського проведення суден із вимогами Кодексу торговельного мореплавства України та Закону України "Про морські порти України" в частині недопущення дискримінації суб`єктів господарювання за формою власності на етапах:
- проведення теоретичного навчання, тренажерної підготовки та практичного стажування кандидатів на посаду морського лоцмана;
- кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду морського лоцмана;
- входу на ринок лоцманських послуг;
- здійснення діяльності на ринку лоцманських послуг.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на невиконання Міністерством Рішення АМК, яке є обов`язковим до виконання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.10.2023, яке залишено без змін згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023, позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Міністерство, з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункти 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема, Закон України "Про захист економічної конкуренції", Закон України "Про правовий режим воєнного стану" та порушено норми процесуального права, а також вказуючи на відсутність висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах стосовно зобов`язання виконати рішення АМК щодо внесення в умовах воєнного стану змін до нормативно-правових актів, якими керується державне підприємство, що має стратегічне значення. Скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій розгляд предмета спору здійснено формально, не враховано індивідуальності доказів, наявних у матеріалах справи.
Міністерство вважає, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях невірно розтлумачено положення частини першої статті 5 Закону України "Про природні монополії", згідно з якою регулюється діяльність суб`єктів природних монополій у сфері спеціалізованих послуг у річкових, морських портах, морських рибних портах та аеропортах відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Доводи інших учасників справи
Комітет у відзиві на касаційну скаргу, з посиланням на законність та обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просив Суд судові рішення попередніх інстанцій зі справи залишити без змін, а касаційну скаргу Міністерства - без задоволення.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками.
Згідно з Рішенням АМК:
- визнано бездіяльність Міністерства, яка полягає в неприведенні власних нормативно-правових актів до вимог Кодексу торговельного мореплавства України та Закону України "Про морські порти України" в частині дискримінації суб`єктів господарювання за формою власності, порушенням, передбаченим частиною першою статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", яке призвело до недопущення конкуренції (пункт 1);
- зобов`язано Міністерство припинити порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, а саме: протягом шести місяців узгодити власні нормативно-правові акти стосовно питань надання послуг із лоцманського проведення суден із вимогами Кодексу торговельного мореплавства України та Закону України "Про морські порти України" в частині недопущення дискримінації суб`єктів господарювання за формою власності на етапах: 1) проведення теоретичного навчання, тренажерної підготовки та практичного стажування кандидатів на посаду морського лоцмана; 2) кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду морського лоцмана; 3) входу на ринок лоцманських послуг; 4) здійснення діяльності на ринку лоцманських послуг (пункт 2).
28.09.2021 супровідним листом № 130-26/01-14061 Комітетом було надіслано рішення відповідачу, яке отримано останнім 01.10.2021.
З урахуванням пункту 2 резолютивної частини Рішення АМК останнє мало бути виконано до 02.04.2022 включно.
Міністерство оскаржило Рішення АМК у судовому порядку.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.09.2022, залишеним без змін згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 та постановою Верховного Суду від 20.04.2023 у справі № 910/20438/21, у задоволенні позову Міністерства відмовлено, з підстав пропуску Міністерством присічного двомісячного строку для звернення з позовом до суду про визнання недійсним рішення органу АМК.
Звертаючись з даним позовом до суду, Комітет вказував на те, що ним не отримано від Міністерства документів, які підтверджували б виконання пункту 2 резолютивної частини Рішення АМК.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для зобов`язання відповідача виконати Рішення АМК.
В обґрунтування доводів касаційної скарги Міністерство посилається на пункти 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема, Закон України "Про захист економічної конкуренції", Закон України "Про правовий режим воєнного стану" та порушено норми процесуального права, а також вказуючи на відсутність висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах стосовно зобов`язання виконати рішення АМК щодо внесення в умовах воєнного стану змін до нормативно-правових актів, якими керується державне підприємство, що має стратегічне значення. Скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій розгляд предмета спору здійснено формально, не враховано індивідуальності доказів, наявних у матеріалах справи.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Міністерством у касаційній скарзі як підставу касаційного оскарження визначено, зокрема, пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Слід зазначити, що висновки Верховного Суду стосовно питання застосування норм права, які вказану скаржником у касаційній скарзі у правовідносинах, які стосуються зобов`язання виконати рішення АМК, - відсутні.
Отже, з огляду на відсутність таких висновків, необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).
Верховний Суд, також, виходить з того, що зі змісту пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Судом першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, встановлено, що:
- бездіяльність Міністерства, яка полягала в неприведенні власних нормативно-правових актів до вимог Кодексу торговельного мореплавства України та Закону України "Про морські порти України" в частині дискримінації суб`єктів господарювання за формою власності, визнана Комітетом порушенням, передбаченим частиною першою статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", яке призвело до недопущення конкуренції;
- 28.09.2021 супровідним листом № 130-26/01-14061 Комітетом було надіслано рішення відповідачу, яке отримано останнім 01.10.2021;
- з урахуванням пункту 2 резолютивної частини Рішення АМК останнє мало бути виконано до 02.04.2022 включно;
- предметом позову у цій справі є вимога про зобов`язання відповідача виконати Рішення АМК.