Постанова суду № 910/19061/21 від 29.02.2024 про визнання недійсним в частині та скасування рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/19061/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Жайворонок Т.Є.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю аудиторської фірми "Професіонал" -Петрова О.Є., адвокат (ордер від 02.01.2024 серії АІ № 1521946)

відповідача - Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - Тацишина О.П., в порядку самопредставництва,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю аудиторської фірми "Професіонал"

на рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2022 (суддя Підченко Ю.О.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 (головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.)

у справі № 910/19061/21

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю аудиторської фірми "Професіонал" (далі - ТОВ "Професіонал")

до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення)

про визнання недійсним в частині та скасування рішення.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ "Професіонал" звернулося до суду з позовом до Відділення про визнання недійсним та скасування рішення від 23.09.2021 № 60/79-р/к зі справи № 865/89-р-02-06-14 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК) в частині, яка стосується позивача.

Позов обґрунтований з посиланням на протиправність оспорюваного рішення, з огляду на його прийняття з порушенням вимог законодавства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2022 зі справи № 910/19061/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові акти попередніх інстанцій мотивовані з посиланням на відсутність визначених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) підстав для визнання недійсним Рішення АМК стосовно позивача.

Суд апеляційної інстанції додатково зазначив про те, що доводи позивача стосовно порушення відповідачем розумних строків розгляду справи стосовно позивача суд відхиляє як підставу для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ні Закон № 2210, ані Правила розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, які затверджені розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, не містять строків, які б визначали тривалість розслідування з моменту його початку до моменту винесення відповідного рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ "Професіонал", з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 910/19008/21 щодо питання застосування розумності строків розгляду справи Антимонопольним комітетом України стосовно позивача; скаржник вказує на те, що по суті Верховним Судом були викладені висновки щодо розумності строків рішення Антимонопольного комітету України, яке є предметом оскарження у справі № 910/19061/21, і саме на підставі того, що у справі № 910/19008/21 судами попередніх інстанцій не було враховано строку розгляду справи, рішення були скасовані, а справа направлена на новий розгляд; скаржник також зазначає, про те, що у випадку розгляду справи відповідачем всі розумні строки розгляду були порушені, а судами попередніх інстанцій не була проаналізована ця обставина - обов`язок своєчасно здійснювати свою діяльність державними органами та установами, чим суди порушили вимоги частини другої статті 3 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; судами попередніх інстанцій також не було досліджено, які обставини викликали такий тривалий строк для розгляду справи, не встановлено і поважності обставин, які примусили відповідача такий тривалий строк розглядати справу.

Доводи інших учасників справи

Відділення не скористалося своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Згідно з ухвалою Суду від 31.01.2024 зі справи задоволено заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.02.2024 № 32.2-01/248 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 910/19061/21 у зв`язку з перебуванням судді Малашенкової Т.М. у відпустці.

Протокольною ухвалою від 15.02.2024 зі справи відмовлено Відділенню у задоволенні клопотання про продовження строку на подачу відзиву на касаційну скаргу та задоволено клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги зі справи.

28.02.2024 від Відділення надійшли письмові пояснення по справі.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками.

Рішенням АМК:

- за вчинене порушення на ТОВ "Професіонал" накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн. (пункт 2);

- визнано, що, зокрема, ТОВ "Професіонал" вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, шляхом узгодження умов участі у конкурсній процедурі із закупівлі "Послуги зі складання звітів і проведення ревізій (консультаційні послуги з трансформації фінансової звітності Украероруху за 2010 рік відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності та проведення аудиту фінансової звітності Украероруху за 2010 рік, складеної відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності)" (Лот № 1), яка проводилась Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (номер бюлетеня: 79 (525) від 04.07.2011, номер оголошення у бюлетені: 104554), (пункт 4);

- за вчинене порушення на ТОВ "Професіонал" накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн. (пункт 5);

- за вчинене порушення на ТОВ "Професіонал" накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн. (пункт 8).

Доводи Відділення щодо наявності у діях позивача та іншого учасника торгів антиконкурентних узгоджених дій ґрунтуються на:

1) спільних засобах зв`язку;

2) спільних особливостях оформлення документів;

3) синхронності дій;

4) спільній господарській діяльності;

5) цінових пропозиціях.

Позивач вважає, що Рішення АМК прийнято Відділенням з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає визнанню недійсним і скасуванню в частині, яка стосується позивача, з наступних підстав:

- ТОВ "Професіонал" та інший учасник торгів не є пов`язаними особами в розумінні Закону України "Про здійснення державних закупівель";

- зовнішні ознаки в оформленні документів не можуть свідчити самі по собі про те, що між учасниками процедури відбувся обмін інформацією при підготовці конкурсної пропозиції;

- учасниками торгів було запропоновано замовнику різні ціни, а останній не був позбавлений можливості обрати іншого переможця або відхилити пропозицію Учасників;

- подання учасниками пропозицій в один день є наслідком звичайного співпадіння;

- висновки відповідача про вірогідну узгодженість дій внаслідок використання позивачем та іншим учасником торгів однакових адрес регіональних представництв, зроблені на основі припущень та без урахування факту використання позивачем власних відокремлених приміщень.

У своїх доводах позивач також посилався на те, що розгляд справи Відділенням здійснювався впродовж 9 років без жодних об`єктивних на те причин.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Рішення АМК в оскаржуваних його частинах.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження ТОВ "Професіонал" посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 910/19008/21 щодо питання застосування розумності строків розгляду справи Антимонопольним комітетом України стосовно позивача; скаржник вказує на те, що по суті Верховним Судом були викладені висновки щодо розумності строків рішення Антимонопольного комітету України, яке є предметом оскарження у справі № 910/19061/21, і саме на підставі того, що у справі № 910/19008/21 судами попередніх інстанцій не було враховано строку розгляду справи, рішення були скасовані, а справа направлена на новий розгляд; скаржник також зазначає, про те, що у випадку розгляду справи відповідачем всі розумні строки розгляду були порушені, а судами попередніх інстанцій не була проаналізована ця обставина - обов`язок своєчасно здійснювати свою діяльність державними органами та установами, чим суди порушили вимоги частини другої статті 3 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; судами попередніх інстанцій також не було досліджено, які обставини викликали такий тривалий строк для розгляду справи, не встановлено і поважності обставин, які примусили відповідача такий тривалий строк розглядати справу.

Стосовно наведених доводів касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.

Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Скаржником вказано постанову Верховного Суду у справі № 910/19008/21, в якій зазначені правові висновки, що, на думку позивача, не були враховані судами попередніх інстанцій у розгляді справи.

Так, у постанові Верховного Суду від 18.05.2023 зі справи № 910/19008/21 про визнання недійсним в частині та скасування рішення Антимонопольного комітету України від 23.09.2021 № 60/79-р/к зі справи № 865/89-р-02-06-14, Суд виснував, зокрема, таке.

Ні Закон, ані Правила розгляду заяв і справ порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, не містять строків, які б визначали тривалість розслідування з моменту його початку до винесення відповідного рішення АМК.

Верховний Суд звертається до рішення Європейський суд з прав людини у справі "Ireland v. the United Kingdom" (Ірландія проти Сполученого Королівства, від 18.01.1978, § 154), в якому останній вказав, що судові рішення, насправді, слугують не лише для вирішення справ у Суді, а і в загалом для того, щоб пояснити, забезпечити й удосконалити норми, визначені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), сприяючи таким чином виконанню державами своїх зобов`язань як учасників Конвенції.

Разом з тим, Антимонопольний комітет України як державний орган із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель (частина перша статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"), будує свою діяльність на принципах:

................

Перейти до повного тексту