ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 910/8982/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агрокультура" - Попович С.М., адвокат (ордер від 10.11.2023 серії ВА № 1041793)
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Агсолко Україна" - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агрокультура"
на рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2023 (суддя Морозов С.М.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 (головуючий суддя: Демидова А.М., судді: Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.)
у справі № 910/8982/22
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агрокультура" (далі - ТОВ "Торговий дім Агрокультура")
до товариства з обмеженою відповідальністю "Агсолко Україна" (далі - ТОВ "Агсолко Україна")
про розірвання договору та стягнення 541 854,01 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ТОВ "Торговий дім Агрокультура" звернулося до суду з позовом до ТОВ "Агсолко Україна" про розірвання договору від 26.11.2021 № 3 042/356208, який укладений сторонами спору та стягнення 481 992,62 грн. попередньої оплати, 55 830,82 грн. пені, 4 030,57 грн. - 3% річних.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на істотне порушення відповідачем умов договору від 26.11.2021 № 3 042/356208 в частині поставки товару, а також на умови пункту 6.6 розділу 6 "Форс-мажор" договору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі № 910/8982/22, яке залишено без змін згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023, у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані з посиланням, зокрема, на те, що строк поставки товару за договором було змінено (відсунуто) на підставі пункту 4.2 договору, про що 17.03.2022 повідомлено позивача електронним листом; про готовність автомобіля та можливість його доставки відповідач повідомив позивача згідно з листом від 23.08.2022 № 8756, проте позивачем товар прийнятий не був; позивачем не доведено обставин істотного порушення відповідачем умов договору, заподіяння шкоди позивачу, а також впливу форс-мажорних обставин (воєнного стану) на можливість виконання позивачем фінансових зобов`язань за договором.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ТОВ "Торговий дім Агрокультура", з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених:
у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 28.12.2019 у справі № 922/788/19, від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19 стосовно застосування положень частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг";
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18 та постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 15.06.2021 у справі № 910/17643/19, від 29.04.2021 у справі № 916/3904/19, від 18.05.2021 у справі № 924/774/18 щодо застосування положень статей 651, 653 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19, зокрема, щодо застосування "принципу змагальності", "вірогідності доказів" та приписів статей 79, 86, 91, 96 ГПК України;
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, від 21.03.2023 у справі № 926/1646/22 та постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, від 12.10.2023 у справі № 910/5029/22, від 19.01.2023 у справі № 910/14623/21, від 20.06.2023 у справі № 910/7583/22, від 17.05.2023 у справі № 914/865/22 щодо застосування приписів статей 617, 627, 652 ЦК України.
Доводи інших учасників справи
ТОВ "Агсолко Україна" не скористалося своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
26.11.2021 ТОВ "Агсолко Україна" як продавцем та ТОВ "Торговий дім Агрокультура" як покупцем укладено договір № 3 042/356208 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець поставляє, а покупець приймає та зобов`язується оплатити техніку, а саме: вантажний автомобіль Intercargotruck F05301 (промтоварний фургон на шасі JAC N721-N82 ), в кількості 1 одиниця, в подальшому іменовані як "товар", на умовах, визначених даним договором.
Згідно з пунктом 1.2 Договору технічні характеристики, специфікація, склад товару визначаються в додатку № 1 (Специфікація), яка є його невід`ємною частиною.
Вартість товару, без урахування ПДВ, складає 36 250,00 доларів США, сума ПДВ складає 7 250,00 доларів США, загальна вартість товару, з урахуванням ПДВ, складає 43 500,00 доларів США, що підлягає сплаті в гривневому еквіваленті по курсу перерахунку та є загальною вартістю Договору (пункт 2.1 Договору).
За умовами даного Договору "Курс перерахунку" - це курс продажу (ASK курс) долара США на момент закриття торгів на Українському міжбанківському валютному ринку (далі за текстом - УМВР) на день, що передує дню перерахування коштів по даному Договору (пункт 2.2 Договору).
Продавець гарантує, що товар, який поставляється за даним договором, є новим і знаходиться в робочому, технічно справному стані, розмитнений та сертифікований (пункт 3.1 Договору).
Згідно з пунктом 4.1 Договору продавець передає товар покупцеві на умовах EXW (склад продавця: 08141, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, вул. Індустріальна, 31), згідно з Інкотермс 2010 року, протягом 70 робочих днів після зарахування на поточний рахунок продавця оплати від покупця відповідно до підпункту 5.1.1 пункту 5.1 даного Договору.
Відповідно до пункту 4.2 Договору при настанні обставин, що унеможливлюють передання товару в зазначений у пункті 4.1 даного Договору строк, через незалежні від продавця причини, останній повідомляє покупцю про це в письмовій формі, що відсуває строк передання товару на час існування таких причин та не є порушенням строку передання товару.
Згідно з пунктом 5.1 Договору покупець зобов`язується здійснити оплату товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця наступним чином: (підпункт 5.1.1 пункт 5.1) - покупець зобов`язаний сплатити 5% вартості товару, що становить гривневий еквівалент 2 175,00 доларів США та підлягає сплаті за курсом перерахунку в термін до 02 грудня 2021 року; (підпункт 5.1.2 пункту 5.1) - покупець зобов`язаний сплатити 5% вартості товару, що становить гривневий еквівалент 2 175,00 доларів США та підлягає сплаті за курсом перерахунку в термін до 10 грудня 2021 року; (підпункт 5.1.1 пункту 5.1) - покупець зобов`язаний сплатити 20% вартості товару, що становить гривневий еквівалент 8 700,00 доларів США та підлягає сплаті за курсом перерахунку в термін до 15 січня 2022 року; (підпункт 5.1.2 пункту 5.1) - покупець зобов`язаний сплатити 70% вартості товару, що є гривневим еквівалентом 30 450,00 доларів США та підлягає сплаті за курсом перерахунку протягом 5 банківських днів з моменту отримання від продавця документів для реєстрації товару.
Відповідно до пункту 5.7 Договору у випадку незаключення покупцем договору кредитування на придбання товару, покупець зобов`язується здійснити придбання товару згідно з умовами даного договору за власний рахунок.
Згідно з пунктом 8.2 Договору у випадку прострочення передання товару продавцем покупцю, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару з ПДВ за кожний календарний день прострочення поставки товару по день поставки товару включно.
Даний Договір набирає сили з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами умов Договору (пункт 9.1 Договору).
Згідно з додатком № 1 до Договору сторони оформили Специфікацію з найменуванням товару та зазначенням його ціни - 43 500,00 доларів США.
Відповідачем виставлено позивачу для оплати рахунок від 02.12.2021 № 21763/356208 на суму 59 783,68 грн.
Позивач на підставі платіжного доручення від 02.12.2021 № 8746 здійснив оплату вказаного рахунку в розмірі 59 783,68 грн.
Відповідачем виставлено позивачу для оплати рахунок від 09.12.2021 № 22061/356208 на суму 59 783,68 грн.
Позивач на підставі платіжного доручення від 09.12.2021 № 8815 оплатив вказаний рахунок на суму 59 783,68 грн.
14.01.2022 відповідачем виставлено позивачу для оплати рахунок № 301/356208 на суму 243 681,35 грн.
Позивач на підставі платіжного доручення від 14.01.2022 № 5 здійснив оплату вказаного рахунку в розмірі 243 681,35 грн.
Згідно з пунктом 4.1 Договору продавець передає товар покупцеві протягом 70 робочих днів після зарахування на поточний рахунок продавця оплати від покупця відповідно до підпункту 5.1.1 пункту 5.1 даного договору.
Оплата в розмірі 59 783,68 грн., яка передбачена в підпункті 5.1.1 пункту 5.1 Договору, зарахована на рахунок відповідача 02.12.2021 згідно з платіжним дорученням № 8746, отже, строк поставки згідно з умовами Договору визначений до 15.03.2022.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що згідно за умовами пункту 6.6 Договору кожній із сторін Договору надано право на розірвання Договору у випадку, якщо форс-мажорні обставини для однієї із сторін будуть продовжуватися більше 30 календарних днів.
Відповідно до пунктів 6.1, 6.4, 6.5 Договору форс-мажорними обставинами вважаються обставини, що унеможливлюють часткове або повне виконання однією стороною або обома сторонами умов дійсного Договору. Існування форс-мажорних обставин звільняє сторону, яка підпала під їх дію, тільки від відповідальності у вигляді штрафу та пені за невиконання зобов`язань за цим Договором і лише на період дії таких форс-мажорних обставин та не звільняє від обов`язку виконати свої зобов`язання. Не вважаються форс-мажорними обставинами та істотною зміною обставин: відсутність у сторін необхідних коштів, зміна офіційного обмінного курсу Національного банку України гривні до будь-якої валюти, порушення зобов`язання контрагентами покупця, несприятливі погодні умови та інші обставини, що призвели до загиблі посівів або втрати врожаю покупця.
У зв`язку з непоставкою відповідачем позивачу обумовленого Договором автомобіля, останнім було надіслано відповідачу пропозицію від 25.03.2022 № 26 щодо розірвання Договору, в якій позивач, зазначаючи, що не отримував від продавця повідомлень в порядку пункту 4.2 Договору та посилаючись на військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану на території України з 24.02.2022, та офіційне засвідчення Торгово-промисловою палатою України цих обставин форс-мажорними з 24.02.2022, пропонував розірвати Договір. У зв`язку з цим, позивач просив повернути передоплату в еквіваленті 13 050,00 доларів США за непоставлений товар протягом 5-ти робочих днів з дати отримання цього листа.
Позивачем надсилались відповідачу повторні пропозиції від 25.04.2022 № 47 та від 21.07.2022 № 78 про розірвання Договору та повернення передоплати.
При цьому в листі від 21.07.2022 № 78 позивач просив відповідача розглянути пропозицію про розірвання Договору відповідно до приписів статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у зв`язку зі значним зростанням ціни (в гривневому еквіваленті) та зміною кредитної політики банківських установ.
Посилаючись на те, що відповідач не повідомляв позивача про зміну (відсування) строку передання товару, що передбачено пунктом 4.2 Договору, при цьому не виконав обов`язку з передачі оплаченого товару та не повернув суму передоплати в розмірі 481 992,62 грн., позивач звернувся з цим позовом до суду.
У розгляді справи суди встановили, що згідно з електронним листом 17.03.2022 відповідач повідомив позивача про затримку замовленого товару, у зв`язку з початком військової агресії Російської Федерації, на підтвердження чого відповідачем подано до суду першої інстанції разом з відзивом на позов скріншот електронного листа, надісланого позивачу електронною поштою.
При цьому згідно з наказом директора відповідача від 24.02.2022 № 29/2/1-ОД "Про запровадження дистанційної роботи", у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації та запровадженням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 запроваджено з 25.02.2022 дистанційну роботу для всіх працівників, тимчасово, до повідомлення про вихід на роботу.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що згідно з листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
Діяльність відповідача з поставки шасі для замовленого позивачем автомобіля була пов`язана із поставкою закордонних складових, відповідно розпочате Російською Федерацією повномасштабне вторгнення в Україну 24.02.2022 спричинило неможливість виконання відповідачем свого зобов`язання за Договором, що підтверджено висновком від 25.11.2022 № ЧК-373 про виникнення і існування документально підтверджених істотних змін обставин, який складений Чернігівською регіональною Торгово-промисловою палатою (серія ЧН № 052865).
Згідно з листом від 23.08.2022 відповідач повідомив позивача про готовність автомобіля в повному обсязі й можливість його доставки позивачу, проте позивач товар не прийняв.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для розірвання Договору та стягнення з відповідача на користь позивача 481 992,62 грн. попередньої оплати, 55 830,82 грн. пені, 4 030,57 грн. - 3% річних.
В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ "Торговий дім Агрокультура" посилається, зокрема, на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених:
у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 28.12.2019 у справі № 922/788/19, від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19 стосовно застосування положень частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг";
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18 та постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 15.06.2021 у справі № 910/17643/19, від 29.04.2021 у справі № 916/3904/19, від 18.05.2021 у справі № 924/774/18 щодо застосування положень статей 651, 653 ЦК України;
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19, зокрема, щодо застосування "принципу змагальності", "вірогідності доказів" та приписів статей 79, 86, 91, 96 ГПК України;
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, від 21.03.2023 у справі № 926/1646/22 та постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, від 12.10.2023 у справі № 910/5029/22, від 19.01.2023 у справі № 910/14623/21, від 20.06.2023 у справі № 910/7583/22, від 17.05.2023 у справі № 914/865/22 щодо застосування приписів статей 617, 627, 652 ЦК України.
Стосовно наведених доводів касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.
Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.