ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 910/10009/22
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду:
Васьковського О. В. - головуючого, Бенедисюка І. М., Вронської Г. О., Дроботової Т. Б., Кібенко О. Р., Пєскова В. Г., Рогач Л. І., Чумака Ю. Я.,
за участі секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніколь-Моторс"
на рішення Господарського суду міста Києва (суддя - Лиськов М.О.) від 01.03.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Шапран В. В. , судді: Буравльов С. І. , Андрієнко В. В.) від 20.06.2023
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніколь-Моторс"
до Київської обласної військової адміністрації
про визнання протиправним та скасування наказу, визнання недійсним акту та зобов`язання вчинити дії.
Учасники справи:
представник позивача -Петронюк Р.В., адвокат,
представник відповідача - Гераймович Д.Я. (в порядку самопредставництва).
1. Короткий зміст вимог
1.1. 22.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніколь-Моторс"(далі - Позивач) подало позов про визнання протиправним та скасування наказу Київської обласної військової адміністрації (далі - Відповідач) від 12.03.2022 № 2/1-в "Про відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану" (далі - Наказ) в частині відчуження автомобілів (HAVAL JOLION, vin код НОМЕР_1 ; HAVAL Н6, vin код НОМЕР_2, далі - Автомобілі), визнання недійсним акта про примусове відчуження або вилучення майна, укладеного між сторонами в частині відчуження зазначених автомобілів (далі - Акт), та зобов`язання Відповідача повернути Позивачу автомобіль HAVAL JOLION, vin код НОМЕР_1 .
1.2. Позов обґрунтований відсутністю у Відповідача повноважень приймати рішення про примусове відчуження (вилучення) майна в умовах воєнного стану з огляду на те, що Відповідач не належить до військового командування; порушенням процесуальних норм при оформленні оспорюваного акта про відчуження (вилучення) майна, оскільки за цим актом було вилучено окрім двох автомобілів Позивача також п`ять автомобілів, що належать іншій особі (ТОВ "Нова Енергія України"), що перебували у Позивача на відповідальному зберіганні, що позбавляє власника вказаних п`яти автомобілів на передбачену законом компенсацію. Також Позивач зазначив, що оцінка вилучених автомобілів не проводилась, акт не містить відповідної інформації і до нього не додано висновку про вартість вилученого майна, що унеможливлює отримання власником передбаченої законом компенсації.
Вимога щодо повернення лише одного з автомобілів, що належать Позивачу та вилучених за оскаржуваними Наказом та Актом, обґрунтована добровільним поверненням 01.06.2022 Позивачу Добровольчим формуванням Борщагівської сільської територіальної громади автомобіля HAVAL Н6, vin код НОМЕР_2 ; тоді як інший із вилучених у Позивача автомобілів відповідно до інформації, що надійшла до Позивача внаслідок спілкування з представниками військової частини НОМЕР_3 перебуває у військовій частині НОМЕР_4, якій цей автомобіль був переданий військовою частиною НОМЕР_3, передача якій від Позивача на будь-яких підставах, у тому числі добровільно, документально оформлена не була.
Аргументи про юрисдикцію цього спору зводяться до виникнення між сторонами спірних правовідносини, які не стосуються захисту прав, свобод та інтересів Позивача у сфері публічно-правових правовідносин, оскільки ініційований Позивачем спір спрямований на захист майнових прав Позивача на вилучені Відповідачем Автомобілі і він має вирішуватися в порядку господарського судочинства.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. 01.03.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення (залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023) про відмову в задоволенні позову.
2.2. Судові рішення мотивовані правомірністю здійсненого Відповідачем примусового відчуження автомобілів у Позивача, дотриманням при цьому відповідної процедури, а також недоведенням Позивачем відсутності у Відповідача повноважень видавати оспорюваний наказ з оформленням відповідного акта, що, на противагу аргументам Позивача, містить оцінку вилученого майна в сумі 6 065 910 грн 00 коп., у зв`язку з чим Позивач має право на отримання повної компенсації за примусово відчужені у нього два автомобілі.
3. Встановлені судами обставини
3.1. Позивач є власником автомобілів HAVAL JOLION, vin код НОМЕР_1 та HAVAL Н6, vin код НОМЕР_5 (згідно з накладними № НЭ801 від 20.04.2021 та № НЭ1406 від 01.07.2021, актів прийняття-передачі від 22.10.2019, платіжних доручень № 7624 від 09.06.2021 на суму 50 000 грн 00 коп., № 7751 від 25.06.2021 на суму 517 111 грн 00 коп., № 7310 від 23.03.2021 на суму 722 706 грн 00 коп.).
3.2. 24.02.2022 російська федерація почала широкомасштабну збройну агресію проти України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану в подальшому неодноразово було продовжено, зокрема і на час розгляду цієї справи, Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022, № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023.
3.3. Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 "Про утворення військових адміністрацій" на виконання Закону України "Про правовий режим воєнного стану" для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку постановлено утворити, зокрема, Київську міську військову адміністрацію, Київську обласну військову адміністрацію.
У зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.
3.4. 12.03.2022 відповідно до наказу Відповідача від 12.03.2022 № 2/1-в "Про примусове відчуження (вилучення) майна в умовах правового режиму воєнного стану" на території товариства Позивача за адресою: вул. Велика кільцева 2-Б, с. Петропавлівська Борщагівка, Київська область,; за безпосередньої участі радника Голови Київської обласної державної адміністрації Власюка Віталія Вікторовича було вилучено такі автомобілі: автомобіль HAVAL JOLION, vin код НОМЕР_6, автомобіль HAVAL JOLION, vin код НОМЕР_7, автомобіль HAVAL JOLION, vin код НОМЕР_8, автомобіль HAVAL JOLION, vin код НОМЕР_9, автомобіль HAVAL JOLION, vin код НОМЕР_10, автомобіль HAVAL JOLION, vin код НОМЕР_1, автомобіль HAVAL H6, vin код НОМЕР_2 .
Автомобілі HAVAL JOLION, vin код НОМЕР_1 та HAVAL Н6, vin код НОМЕР_2 належать на правах власності Відповідачу.
Пунктами 2 та 3 цього наказу доручено: експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України провести оцінку майна, визначеного у пункті 1 наказу, за результатами проведення якої надати до Київської обласної військової адміністрації висновок про вартість майна у термін до 31.03.2022; уповноваженій особі Київської обласної військової адміністрації за результатами примусового відчуження (вилучення) майна, визначеного у пункті 1 цього наказу, відповідно до вимог Порядку розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 988, скласти акти про примусове відчуження на кожен автотранспортний засіб, долучивши до них висновки про вартість майна на дату його оцінки.
Контроль за виконанням наказу залишено за начальником Київської обласної військової адміністрації Кулебою Олексієм (пункт 5 Наказу).
3.5. 12.03.2022 складено акт про примусове відчуження у Позивача семи автомобілів марки Haval. У цьому акті Позивача зазначено як власника.
Згідно з наявною в матеріалах копією акта про примусове відчуження або вилучення майна від 12.03.2022, цей акт підписаний директором Позивача без заперечень. Актом визначено, що вартість вилученого майна за результатами оцінки становить 6 065 920 грн 00 коп. На момент підписання цього акта сума виплачених коштів становить 0 грн 00 коп.
3.6. Наказом Головнокомандувача від 13.03.2022 № 84 було визначено, що місто Київ та Київська область є районами ведення бойових дій станом на дату прийняття рішення про примусове відчуження автомобілів.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. 10.07.2023 Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1. Згідно з аргументами, наведеними в касаційній скарзі, підставою для касаційного оскарження є неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень норм матеріального і процесуального права, а саме законів України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", "Про правовий режим воєнного стану", "Про оборону України", Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" тощо. Оскільки за положеннями цих нормативних актів Відповідач не належить до військового командування жодний чинний нормативний акт не передбачає такого статусу військової адміністрації, то йому не надано права ухвалювати рішення про примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану.
При цьому скаржник зауважив, що військове командування має право ухвалювати відповідне рішення без погодження з держадміністрацією або виконавчим органом місцевої влади, якщо на відповідних територіях ведуться бойові дії, що мало місце у спірних правовідносинах - під час прийняття Відповідачем оскаржуваного наказу.
5.2. Також скаржник зазначив, що в ухвалі від 30.12.2022 (за результатами розгляду скарги Позивача та іншого власника вилучених Відповідачем автомобілів - ТОВ "Нова Енергія України" на бездіяльність щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне порушення) Вищий антикорупційний суд, задовольнивши цю скаргу, та керуючись чинними актами законодавства з питань примусового відчуження майна (а саме законами України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", "Про правовий режим воєнного стану", "Про оборону України", Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану"), вказав, зокрема, на підстави для твердження, що примусове відчуження автомобілів у заявників відбулось у протиправний спосіб.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1. Аргументи Відповідача у відзиві на касаційну скаргу загалом аналогічні мотивам, наведеним в оскаржуваних судових рішеннях, із наголошенням Відповідача на можливості повернути власнику (уповноваженій ним особі) майно, що примусово відчужене та зберіглося на підставі рішення суду лише після скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.
7. Обґрунтування передання справи на розгляд об`єднаної палати
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 30.08.2023 справу разом з касаційною скаргою Позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 передано на розгляд суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини другої статті 302 ГПК України, оскільки колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні - постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати для розгляду справи щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 14.02.2023 у справі № 904/868/22, відповідно до якого спір про оскарження наказу та акта про примусове відчуження нерухомого майна, вилученого за рішенням командира військової частини під час дії воєнного стану, належить до юрисдикції господарських судів, а не адміністративних, оскільки такий спір хоча і виник у площині публічного інтересу, проте стосується прав позивачів на це майно.
7.2. Підставою для незгоди з наведеним висновком та для відступу від нього щодо застосування норми права у подібних правовідносинах став висновок колегії суддів у цій справі про те, що вилучення майна, вчинене в умовах правового режиму воєнного стану, є вилученням для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, тоді як для цієї категорії спорів (зокрема, про оскарження актів про вилучення майна з мотивів суспільної необхідності, що порушують право власності та/або інше речове право на майно) законодавець в пункті 6 частини першої статті 20 ГПК України встановив виняток для їх розгляду господарськими судами, а віднесення такого спору до юрисдикції цих судів прямо суперечить положенням пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України.
8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо юрисдикції спорів про реквізицію майна в умовах правового режиму воєнного стану
8.1. При передачі справи на розгляд суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду поставлено питання юрисдикції спорів, що виникають стосовно захисту права на майно, вилучене/відчужене в умовах правового режиму воєнного стану, введеного в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (пункти 7.1, 7.2).
8.2. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
8.3. При передачі цієї справи на розгляд суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду порушено питання про застосування положень пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України, які визначають предметну юрисдикцію спору щодо права власності чи іншого речового права на майно тощо та винятки з відповідного правила. Тобто у цій справі порушено питання предметної юрисдикції спору.
У зв`язку із цим Суд звертається до правил розмежування спорів між адміністративною та господарською судовою юрисдикцією за предметом, змістом та характером спірних правовідносин.
8.4. За змістом положень частини першої статті 2, пункту 7 частини першої статті 4, пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб кваліфікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Тому під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).
8.5. Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. А спір набуває ознак публічно-правового за умови не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (нею) у цих відносинах владних управлінських функцій.
8.6. Водночас спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб`єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним, Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
З наведеного вбачається, що до адміністративної юрисдикції не належить розгляд справ, якщо у спірних відносинах вбачається спір про право.
У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо розмежування спорів між адміністративною та господарською судовою юрисдикцією, викладеної в постанові від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19) з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 11.04.2018 у справі № 910/8424/17 (провадження № 12-39гс18).
8.7. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
ГПК України також встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України).
8.8. Предметом спору у цій справі є Наказ Відповідача та укладений між сторонами Акт про примусове відчуження/вилучення у Позивача Відповідачем в умовах правового режиму воєнного стану належних Позивачу на праві власності Автомобілів.
Підставами для цих вимог Позивача стали аргументи про незаконність зазначених актів через заперечення Позивачем повноважень Відповідача видавати Наказ та вчиняти ці дії в умовах правового режиму воєнного стану.
Отже метою позовних вимог та звернення Позивача за захистом порушеного Відповідачем, на думку Позивача, в умовах правового режиму воєнного стану права у спірних правовідносинах є захист та відновлення права власності Позивача на примусово відчужені/вилучені у нього Автомобілі.
8.9. Згідно із частиною п`ятою статті 41 Конституції України примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Аналогічні положення містить частина третя статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за якою примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, крім випадків, установлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
8.10. Одним із видів примусового відчуження об`єктів права власності є реквізиція, види, правила, умови та підстави проведення якої регламентовані положеннями статті 353 ЦК України. Реквізиція є однією з передбачених законом підстав для припинення права власності (пункт 9 частини першої статті 346 ЦК України).
Реквізицією в юридичній науці називають примусове оплатне відчуження майна державою у власника за надзвичайних обставин на підставі та в порядку, визначених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості або без такого.
Метою реквізиції є усунення наслідків, що виникли або можуть настати через стихійне лихо, аварію, епідемію, епізоотію, воєнний або надзвичайний стан та за інших надзвичайних обставин, або запобігти таким наслідкам, наприклад, забезпечити безпеку фізичних осіб, врятувати майно або знищити заражених тварин чи рослини у разі епізоотії або епіфітотії.
Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.08.2018 у справі № 284/276/16-ц.
8.11. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема і у спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності (пункт 8 частини першої статті 19 КАС України).
Право звернутися з адміністративним позовом про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності мають органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які відповідно до закону можуть викуповувати ці об`єкти для суспільних потреб. Адміністративні справи про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності розглядаються та вирішуються апеляційним адміністративним судом за місцем розташування нерухомого майна, що підлягає примусовому відчуженню (частини перша та друга статті 267 КАС України).
Отже, законодавець визначив юрисдикцію адміністративних судів з розгляду справ про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності (статті 350, 351 ЦК України).
Проте вирішення спорів щодо реквізиції майна, що вже відбулась (припинення права власності на момент звернення до суду вже сталося), чинним законодавством до адміністративного судочинства не віднесено.
У цьому висновку суд звертається до правової позиції, сформульованої Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 13.09.2023 у справі № 707/1298/22 (провадження № 61-4120св23).
8.12. Якщо порушенням своїх прав особа вважає наслідки, спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав чи обов`язків, то такі відносини мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією особою її майнових чи особистих немайнових інтересів. Тому визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав та інтересів відповідно до пункту 10 статті 16 ЦК України.
8.13. Зважаючи на викладене та керуючись положеннями статей 316, 317, 319, 346, 353 ЦК України, згідно з якими законодавець визначає зміст права власності, підстави та умови втручання в це право та його обмеження, зокрема, з боку держави в умовах воєнного стану, Суд доходить висновку, що спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - юридичною особою, у якому дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав юридичної особи, не є публічно-правовим. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права.
У цьому висновку суд звертається до правової позиції, сформульованої Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постановах від 28.06.2023 у справі № 686/8141/22 (провадження № 61-5313св23), від 22.08.2023 у справі № 725/3969/22 (провадження № 61-11721св22), а також Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 13.09.2023 у справі № 707/1298/22 (провадження № 61-4120св23).
8.14. Отже, незважаючи на суб`єктний склад учасників цього спору, з огляду на предмет спору - Наказ та Акт щодо примусового відчуження/вилучення транспортних засобів Позивача, а також підстави для його виникнення, спір між сторонами у цій справі стосується майнових прав Позивача (їх захисту та відновлення) і має приватноправовий характер.
Тож, враховуючи, що спірні правовідносини виникли внаслідок прийняття та реалізації рішення про примусове відчуження майна, яке порушує, на думку Позивача, його права, у нього виникла необхідність захисту свого цивільного права, у зв`язку з чим він як юридична особа правомірно звернувся до суду із позовом в порядку господарського судочинства, зазначивши в позовній заяві аналогічні аргументи для обґрунтування звернення саме до господарського суду із позовом у цій справі (пункт 1.2).
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 13.09.2023 у справі № 707/1298/22 (провадження № 61-4120св23).
8.15. Зважаючи на викладене та враховуючи висновок, що спори щодо реквізиції (розгляд яких за законодавством не віднесений до адміністративного судочинства) не є спорами щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності (розгляд яких віднесений до юрисдикції адміністративних судів, що прямо передбачено законом: пункт 8 частини першої статті 19, частина перша статті 267 КАС України, пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України) (пункт 8.11), Суд не вбачає підстав для відступу від аналогічної правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справи щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 14.02.2023 у справі № 904/868/22 щодо застосування, зокрема, положень пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України, із висновком про віднесення до юрисдикції господарських судів спору щодо реквізиції майна в умовах воєнного стану - про право на майно, вилучене/відчужене в умовах правового режиму воєнного стану.
Щодо суб`єктів, уповноважених на реквізицію майна в умовах правового режиму воєнного стану
8.16. У спірних правовідносинах Відповідач (обласна військова адміністрація), який створений внаслідок введення в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану (пункт 3.3), видав оскаржуваний Наказ та здійснив за ним вилучення/відчуження у Позивача спірного Автомобілю. Однак повноваження Відповідача на вилучення/відчуження майна у спірних правовідносинах Позивач заперечує .
Тому Суд звертається до нормативного регулювання правил вилучення/відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану та визначених законом суб`єктів, уповноважених на ухвалення відповідних рішень та вчинення відповідних дій.
8.17. Щодо реквізиції в умовах воєнного стану
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").
Примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості (пункт 1 статті 1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану").
У частині другій статті 1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" законодавець уточнює, що термін "військове командування" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про правовий режим воєнного стану" або Законі України "Про правовий режим надзвичайного стану", залежно від правового режиму, в умовах якого передається, відчужується або вилучається майно.