ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 380/3108/23
провадження №К/990/23108/23, К/990/24315/23; К/990/28254/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Мацедонської В. Е.,
суддів: Білак М. В., Смоковича М. І.
за участю:
секретаря судового засідання - Рейтаровської О. С.
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - Зарічного І. Я.,
представника відповідача - Довгополої К. А.
третьої особи - ОСОБА_2
представника третьої особи - Оніщука Є. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2, про визнання протиправним рішення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами Державного агентства лісових ресурсів України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року (головуючий суддя Мартинюк В. Я.), постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року (головуючий суддя Кухтей Р. В., судді: Нос С. П., Шевчук С. М.) та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2023 року (головуючий суддя Кухтей Р. В., судді: Нос С. П., Шевчук С. М.)
за касаційною скаргою Оніщука Євгена Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_2, на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року (головуючий суддя Кухтей Р. В., судді: Нос С. П., Шевчук С. М.)
І. Суть спору
У лютому 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державного агентства лісових ресурсів України (далі - відповідач, Держлісагентство України), за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Держлісагентства України від 12 січня 2023 року № 21-к "Про звільнення ОСОБА_1";
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- визнати протиправним та скасувати наказ Держлісагентства України від 06 грудня 2022 року № 488-к "Про призначення ОСОБА_2".
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що його звільнення відбулося з порушенням вимог Закону України "Про державну службу", оскільки відбулася реорганізація державного органу - Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства, а не його ліквідація. Указує, що відповідач повинен був і мав таку можливість запропонувати йому рівнозначну посаду. Стверджує, що його звільнення відбулось із порушенням норм трудового законодавства.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
Наказом Держлісагентства України від 22 грудня 2021 року № 708-к ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2022 року у справі № 380/25524/21 позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2021 році, затверджений наказом Держлісагентства України від 16 грудня 2021 року № 690-к "Про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії "Б" у 2021 році". Визнано протиправним та скасовано наказ Держлісагентства України від 22 грудня 2021 року № 708-к "Про звільнення ОСОБА_1". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2022 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2022 року було скасовано та відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.
Постановою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю, скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2022 року, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2022 року - залишено в силі.
Водночас, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року у справі № 380/10114/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Тернопільською обласного управління лісового та мисливського господарства.
На виконання вказаного судового рішення, наказом Держлісагентства України від 12 грудня 2022 року № 492-к позивача було поновлено на посаді начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства з 24 червня 2022 року.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2022 року № 1003 "Деякі питання реформування управління лісової галузі" (далі - Постанова № 1003) було ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Держлісагентства, в переліку яких міститься Тернопільське обласне управління лісового та мисливського господарства, та утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державного агентства лісових ресурсів, серед яких передбачено Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (м. Хмельницький).
Листом від 12 грудня 2022 року № 10-29/6859-22 відповідач повідомив позивача, що у зв`язку з ліквідацією Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства у встановленому законодавством порядку трудові відносини з ним буде припинено, а також попереджено відповідно до статті 87 Закону України "Про державну службу" про наступне звільнення за пунктом 1-1 частини першої статті 87 цього Закону.
Наказом Держлісагентства України від 12 січня 2023 року № 21-к ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства 12 січня 2023 року у зв`язку з ліквідацією цього управління відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону "Про державну службу".
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Держлісагентства України від 06 грудня 2022 року № 488-к відповідно до абзацу 1 частини п`ятої статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" ОСОБА_2 було призначено з 09 грудня 2022 року на посаду начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства на період до призначення на цю посаду переможця конкурсу або до спливу дванадцятимісячного строку після припинення чи скасування воєнного стану.
Уважаючи такі рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Держлісагентства України від 12 січня 2023 року № 21-к "Про звільнення ОСОБА_1". Поновлено ОСОБА_1 на державній службі на посаді начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства з 13 січня 2023 року. Стягнуто з Держлісагентства України на користь ОСОБА_1 91 333 (дев`яносто одну тисячу триста тридцять три) грн 32 коп. середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивача було звільнено із займаної посади відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" (ліквідація Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства). Однак, як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Тернопільське обласне управління лісового та мисливського господарство не припинено та перебуває в процесі припинення. Судом установлено, що за наслідками реорганізації обласних управлінь лісового та мисливського господарства було утворено дев`ять міжрегіональних управлінь лісового та мисливського господарства: Північно-Західне, Західне, Південно-Західне, Центрально-Західне, Центральне, Північне, Північно-Східне, Південно-Східне, Південне. Ці органи фактично мають аналогічні завдання, права та повноваження.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що на момент звільнення позивача були вакантними окремі посади начальників, заступників начальників, перших заступників начальників міжрегіональних утворених внаслідок реорганізації управлінь лісового та мисливського господарства. Однак, відповідачем не було виконано, передбачений частиною третьою статті 87 Закону України "Про державну службу", обов`язок та, як наслідок, звільнено позивача із посади начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства з порушенням визначеного чинним законодавством порядку. Вказане сторонами не заперечується.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що припинення державної служби позивача відбулось не у спосіб, визначений чинним законодавством, зокрема, Законом України "Про державну службу". Ураховуючи те, що звільнення ОСОБА_1 відбулось протиправно, суд дійшов висновку, що його належить поновити саме на попередній роботі - на посаді начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства. Крім того, у відповідності до положень частини другої статті 235 КЗпП України, суд першої інстанції вважав за необхідне стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 91 333 грн 32 коп.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Держлісагентства України від 06 грудня 2022 року № 488-к "Про призначення ОСОБА_2" суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині, оскільки скасування цього наказу жодним чином не вплине на захист прав та законних інтересів позивача у спірних правовідносинах, у зв`язку з тим, що останнього слід поновити на посаді начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства, а не на посаді, яку обіймає ОСОБА_2 .
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року апеляційну скаргу Держлісагентства України залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року по справі № 380/3108/23 скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Держлісагентства України, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2, про визнання протиправним рішення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства з 13 січня 2023 року. В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства відповідно до даних, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстроване 09 грудня 2022 року, тому відповідно до положень Постанови № 1003, а також з урахуванням наказу Держлісагентства України від 09 листопада 2022 року № 1008 "Про затвердження Положення про Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства" та штатного розпису апарату Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства на 2023 рік від 30 грудня 2022 року, Тернопільське обласне управління лісового та мисливського господарства фактично з моменту реєстрації Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства припинило здійснювати свої функції, які у зв`язку з реорганізацією юридичної особи публічного права перейшли до Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства. Крім того, станом на момент звільнення позивача (12 січня 2023 року) Тернопільське обласне управління лісового та мисливського господарства пройшло усі перевірки, необхідні при ліквідації юридичної особи публічного права.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що поновлення позивача на посаді начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства буде ефективним правовим захистом прав, свобод, інтересів ОСОБА_1 від порушень, здійснених Держлісагентством України, а також забезпечить їх виконання та унеможливить необхідності наступних звернень до суду.
27 червня 2023 року Держлісагентство України звернулося до Восьмого апеляційного адміністративного суду з заявою про роз`яснення судового рішення, мотивуючи тим, що відповідачу не зрозумілою є граматико-логічна конструкція словосполучення "поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства", оскільки жодного відношення позивач не мав до Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у задоволенні заяви Держлісагентства України про роз`яснення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року по справі № 380/3108/23 відмовлено.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що підстави для роз`яснення судового рішення існують лише тоді, коли судове рішення є незрозумілим та без такого роз`яснення його складно виконати, оскільки, високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Водночас, резолютивна частина постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року не містить положень, тлумачення яких допускає неоднозначний висновок, у тому числі щодо поновлення позивача на посаді.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
29 червня 2023 року Держлісагентство України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 липня 2023 року відкрито касаційне провадження (№ К/990/23108/23) за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
10 липня 2023 року Оніщук Є. О., який діє в інтересах ОСОБА_2, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 липня 2023 року відкрито касаційне провадження (№ К/990/24315/23) за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
15 серпня 2023 року Держлісагентство України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження (К/990/28254/23) за вказаною касаційною скаргою на підставі частини третьої статті 328 КАС України.
Відповідно до Протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 січня 2024 року (у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_4 у відставку) призначено склад колегії суддів: Мацедонська В. Е., судді: Білак М. В., Смокович М. І.
V. Касаційне оскарження
У касаційній скарзі Держлісагентство України просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
На обґрунтування позиції скаржник вказує постанови Верховного Суду, в яких викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не були враховані в оскаржуваному судовому рішенні, а саме постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № П/9901/101/18, постанови Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 640/18679/18, від 27 квітня 2021 року у справі № 826/8332/17, від 31 травня 2021 року у справі № 840/3202/18, від 08 листопада 2022 року у справі № 826/18588/14, від 16 лютого 2023 року у справі № 826/18138/14, від 13 квітня 2023 року № 540/3994/20 щодо невірного застосування пункту 1 статті 235 КЗпП України, відповідно до якої: "У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір".
Відповідач зазначає, що станом на момент подання касаційної скарги Тернопільське обласне управління лісового та мисливського господарства не припинене, а лише перебуває у стані припинення. При цьому, Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства створене як окрема юридична особа, з розташуванням у м. Хмельницький - 09 грудня 2022 року з призначеним та погодженим з Міністром захисту довкілля та природних ресурсів і головою відповідної місцевої держадміністрації, начальником - ОСОБА_2.
Держлісагентство України наголошує, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували висновки суду апеляційної інстанції щодо проходження Тернопільським обласним управлінням лісового та мисливського господарства необхідних перевірок при ліквідації, ані позивачем, ані відповідачем не було надано жодних доказів щодо вказаного питання, а тому такі висновки виходять за межі матеріалів справи.
Крім того, Держлісагентство України стверджує, що відбулась саме ліквідація Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства, а тому висновки судів попередніх інстанцій про те, що у даному випадку мала місце реорганізація органу, з якого звільнено позивача, є незаконними та помилковими. На думку відповідача, позивача правомірно звільнено на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Оніщук Є. О. просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
На обґрунтування позиції скаржник зазначає, що оскаржувана постанова ухвалена через неправильне застосування норм частини першої статті 235, статті 240-1 КЗпП України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № П/9901/101/18, в постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/12916/15, від 06 березня 2019 року у справі № 824/424/16-а, від 13 березня 2019 року у справі № 826/751/16, від 27 червня 2019 року у справі № 826/5732/16, від 26 липня 2019 року у справі № 826/8797/15, від 09 жовтня 2019 року у справі № П/811/1672/15, від 12 вересня 2019 року у справі № 821/3736/15-а, від 22 жовтня 2019 року у справі № 816/584/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 826/5596/17, від 19 травня 2020 року у справі № 9901/226/19 та від 16 лютого 2023 року у справі № 826/18138/14.
Представник третьої особи уважає, що у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої було звільнено. Стверджує, що компетенція Південно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства відрізняється від компетенції Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства не лише територіально, а й обсягом завдань, прав та повноважень ліквідованих обласних управлінь, що свідчить про різну юрисдикцію таких органів та нерівнозначність посад начальників.
Позивач відзиви на вказані касаційні скарги не подавав, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
У касаційній скарзі на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2023 року Держлісагентство України просить скасувати цю ухвалу суду апеляційної інстанції, указує, що судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнюючи чи унеможливлюючи його виконання. Відповідачу не зрозуміло, яким чином можна виконати судове рішення апеляційної інстанції та поновити позивача на посаді в підприємстві, в якому він ніколи не був працевлаштований і з яким ніколи не виникало трудових відносин.
Інші учасники справи відзиви на зазначену касаційну скаргу не подавали, що не перешкоджає перегляду ухвали суду апеляційної інстанцій.
VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Основного Закону України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII)
Частинами першою - третьою статті 5 Закону № 889-VIIІ установлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
За приписами частини п`ятої статті 22 Закону № 889-VIII передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 41 Закону № 889-VIII державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення.
Згідно з частиною першою статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
За змістом частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII визначено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Водночас, Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників (далі - КЗпП України).
Статтею 5-1 КЗпП України визначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, у разі зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.