У Х В А Л А
28 лютого 2024 року
м. Київ
Справа № 990/135/22
Провадження № 11-23заі24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.
розглянула в порядку письмового провадження клопотання представника Етичної ради адвоката Противня Сергія Леонідовича про розгляд за участю представника Етичної ради справи за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, за участю Етичної ради як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення невиплаченої суми винагороди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 січня 2024 року,
УСТАНОВИЛА:
07 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якому просив:
- визнати протиправним і нечинним наказ № 232-к від 22 серпня 2022 року про припинення табелювання і виплату грошової компенсації ОСОБА_1 ;
- визнати дії ВРП щодо звільнення ОСОБА_1 з посади члена ВРП протиправними та зобов`язати ВРП поновити ОСОБА_1 на посаді члена ВРП;
- стягнути з ВРП суму невиплаченої ОСОБА_1 винагороди починаючи з 08 вересня 2022 року та до дати ухвалення судового рішення.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 січня 2024 року заяву ВРП про залишення позову без розгляду задоволено, позов залишено без розгляду.
Не погодившись із цим судовим рішенням, 29 січня 2024 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Степаненко Ю. М., направив до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 01 лютого 2024 року заяву про самовідвід судді Великої Палати Верховного Суду Кишакевича Л. Ю. задоволено, відведено суддю Кишакевича Л. Ю. від участі у розгляді справи № 990/135/22.
Ухвалами Великої Палати Верховного Суду від 01 та 21 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження в цій справі, відмовлено представниці позивача - адвокату Степаненко Ю. М. в задоволенні клопотання про розгляд справи за її участю та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
26 лютого 2024 року від представника Етичної ради адвоката Противня С. Л. до Великої Палати Верховного Суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому, зокрема, просить здійснити розгляд цієї справи за участю уповноваженого представника Етичної ради.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.
При цьому практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення ЄСПЛ від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини" (Axen v. Germany), заява № 8273/78; рішення ЄСПЛ від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії" (Varela Assalino v. Portugal), заява № 64336/01). У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.