ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 699/396/20
провадження № 51-6376 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 11 травня 2023 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12019250190000530 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 11 травня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Вказаним вироком також вирішено питання щодо судових витрат та долі речових доказів.
Відповідно до вироку ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 23 жовтня 2019 року приблизно о 09:20, керуючи автомобілем "ВАЗ 2103", д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Київ-Знам`янка у напрямку м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області, порушуючи вимоги пунктів 2.3 б), 10.1, 14.2 в) Правил дорожнього руху (далі - ПДР), перед перестроюванням та зміною напрямку руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки для інших учасників дорожнього руху, перед початком обгону не впевнився у тому, що смуга руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, та допустив зіткнення із автомобілем "ВАЗ 21124", д.н.з. НОМЕР_2, який рухався у зустрічному напрямку.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) водій автомобіля "ВАЗ 21124", д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 16 серпня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 задоволено.
Вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 11 травня 2023 року змінено, з мотивувальної та резолютивної частин вироку виключено як зайве речення "Виконання вироку в частині доставки засудженого до установи відбування покарання покласти на процесуального прокурора".
У іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що в основу обвинувального вироку покладено лише докази сторони обвинувачення та безпідставно відхилені докази сторони захисту. Зокрема, судами безпідставно не взято до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_10 про те, що водій ОСОБА_8 керував транспортним засобом без зовнішнього освітлення та не був пристебнутий ременем безпеки, що, у свою чергу, суттєво знижує ступінь винуватості ОСОБА_7 . Крім того, судами не враховано наданий стороною захисту висновок спеціаліста автотехніка про порушення водієм ОСОБА_8 ПДР, та безпідставно визнано його недопустимим доказом. Водночас, як на доказ винуватості ОСОБА_7 суди посилаються на висновок автотехнічної експертизи № 4/391 від 26 травня 2020 року, проте у судових рішеннях не було усунуто суперечностей між цим висновком та висновком спеціаліста. Звертає увагу на те, що судами не зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_7 строк його затримання у порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Також зазначає, що, призначаючи ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, місцевий суд взагалі не мотивував своє рішення у цій частині.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення касаційної скарги захисника, просив оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Інші учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
У касаційній скарзі захисник, не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, зазначає, що судами взято до уваги лише докази сторони обвинувачення та відхилено докази сторони захисту.
На думку колегії суддів наведені доводи захисника є безпідставними з огляду на наступне.
Як вбачається зі змісту вироку, обвинувачений ОСОБА_7 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому дій визнав та зазначив, що під час обгону вантажівки, збільшив свою швидкість до 75 км/год, виїхавши на зустрічну смугу руху, побачив інший автомобіль, який рухався без увімкненого світла фар та ближче до осьової лінії, він застосував екстрене гальмування, після чого відбулося лобове зіткнення.
Показання обвинуваченого ОСОБА_7 були підтвердженні свідком ОСОБА_10, який також зауважив, що автомобіль темного кольору під керуванням ОСОБА_8 рухався без зовнішнього освітлення.
Однак, відповідно до мотивувальної частини вироку, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.
Такі висновки суд зробив на підставі показань потерпілої ОСОБА_11, свідка ОСОБА_12, які у своїй сукупності узгоджуються з обставинами, які описані в обвинувальному акті, та з письмовими доказами у справі.
Також місцевим судом досліджено як доказ винуватості ОСОБА_7 висновок судово-медичної експертизи № 05-11-02/181 від 24 жовтня 2019 року щодо отриманих ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, а також причини його смерті, протоколи огляду місця події від 23 жовтня 2019 року, згідно яких було оглянуто автодорогу Київ-Знам`янка 130 км+750 м між селами Миронці та Пішки, де виявлено автомобілі "ВАЗ 2103", д.н.з. НОМЕР_1, та "ВАЗ 21124", д.н.з. НОМЕР_2, зафіксовано сліди гальмування, уламки частин автомобілів та осип скла, протокол слідчого експерименту від 07 квітня 2020 року за участю підозрюваного ОСОБА_7, у ході якого останній детально розповів та показав на місцевості про обставини ДТП та момент виявлення ним автомобіля під керуванням загиблого.
Відповідно до мотивувальної частини вироку, предметом дослідження місцевого суду були висновок судової експертизи № 4/255 від 14 травня 2020 року щодо стану транспортного засобу "ВАЗ 21124", д.н.з. НОМЕР_2, та висновок судової експертизи № 4/254 від 20 травня 2020 року щодо стану транспортного засобу "ВАЗ 2103", д.н.з. НОМЕР_1 . Також місцевим судом досліджено та проаналізовано висновок транспортно-трасологічної експертизи № 4/260 від 21 травня 2020 року щодо обставин ДТП, яка відбулася на смузі руху автомобіля "ВАЗ 21124", д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_8, а також кута, під яким відбулось зіткнення.
Судом першої інстанції досліджено висновок експертизи деталей транспортного засобу "ВАЗ 21124", д.н.з. НОМЕР_2, № 19/12/1-26-СЕ/20 від 17 лютого 2020 року, відповідно до якого через недостатню кількість експертних ознак не представляється можливим встановити роботу електричних ламп габаритів та головного світла з правої блок-фари, та висновок експертизи деталей транспортного засобу "ВАЗ 2103", д.н.з. НОМЕР_1, № 19/12/1-27-СЕ/20 від 18 лютого 2020 року, відповідно до якого через недостатню кількість експертних ознак не представляється можливим встановити роботу електричних ламп головного світла, а також правого габариту, щодо лампи лівого переднього габариту, то у момент ударного навантаження вона випромінювала світло (працювала).
Крім того, як вбачається з вироку, місцевим судом досліджено висновок автотехнічної експертизи № 4/391 від 26 травня 2020 року, відповідно до якого у діях водія "ВАЗ 2103", д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимогам пунктів 10.1, 14.2 в) ПДР, які знаходяться у причинному зв`язку з виникненням ДТП та для виконання яких він перешкод не мав.
Правильність наведеного вище висновку під час допиту в суді першої інстанції підтвердив експерт ОСОБА_13, який зазначив, що саме дії водія ОСОБА_7 призвели до зіткнення транспортних засобів, при цьому незакріплений вантаж, а також не пристебнутий ремінь безпеки водієм ОСОБА_8 не перебувають у причинному зв`язку із виникненням ДТП.
На підставі аналізу у їх сукупності наведених вище висновків щодо механізму виникнення ДТП, місцевий суд відхилив показання обвинуваченого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_10 в частині відсутності зовнішнього освітлення автомобіля загиблого ОСОБА_8, оскільки такі не узгоджуються із зібраними доказами, а також суд у вироку зазначив, що свідок ОСОБА_10 у такий спосіб намагався зменшити ступінь вини свого брата - ОСОБА_7 .
При цьому місцевий суд, з огляду на положення статей 84 КПК, визнав недопустимим доказом наданий стороною захисту висновок спеціаліста № 3 від 27 грудня 2019 року.
Таким чином, у вироку суду в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд у мотивувальній його частині виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.