ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 369/5625/16-ц
провадження № 61-14850св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якого дії адвокат Папазова Галина Анатоліївна, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у складі судді Волчка А. Я. від 16 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., від 14 вересня 2023 року і виходив з наступного.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 04 червня 2013 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за умовами якого він передав останньому грошові кошти у сумі 34 000,00 дол. США, які ОСОБА_2 зобов`язався повернути до 15 липня 2013 року. Факт передачі коштів відповідачу зафіксовано у розписці відповідача від 14 червня 2013 року.
3. Вказував, що відповідач свої зобов`язання за договором позики не виконав, що дає підстави стверджувати про намір ухилитися від виконання зобов`язання.
4. З огляду на наведене та ураховуючи уточнення позовних вимог,
ОСОБА_1 просив суд: стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму заборгованості у розмірі 1 585 972,25 грн, з яких: 1 243 332,40 грн - сума заборгованості за позикою, 342 639,85 грн - 3 % річних.
Стислий виклад позиції відповідача
5. ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивач повинен був розраховувати заборгованість за курсом іноземної валюти на день платежу, вказаного у вищезазначеній розписці - 15 липня
2013 року. Крім того, зауважував про неправомірність проведення розрахунку розміру штрафних санкцій за період понад три роки.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
6. Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 листопада 2016 рокупозовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 936 489, 57 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
7. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 26 травня 2021 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Трубнікової К. В. про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 02 листопада 2016 року скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.
8. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 16 лютого 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
9. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 34 000,00 дол. США, що становить 1 243 332,40 грн, а також три проценти річних у розмірі 342 639,85 грн, що в загальній сумі становить 1 585 972,25 грн.
10. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами було укладено договір позики в іноземній валюті, відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань, а тому з нього на користь позивача підлягає стягненню сума позики та 3 % річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання. Крім того, судом першої інстанції зауважено, що відповідачем не надано доказів недійсності указаного правочину, призначена за його клопотанням судово-почеркознавча експертиза не була проведена з вини останнього. Про застосування наслідків пропуску позовної давності відповідачем не заявлено.
Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції
12. Постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення
Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого
2023 року залишено без змін.
13. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог
ОСОБА_1, зазначивши, що відповідач не довів, що грошові кошти ним не отримувалися у позику або, що такі кошти були повернуті кредитору. Посилання відповідача на виконання останнім заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 листопада 2016 року не підтверджені належними та допустимими доказами, у той же час питання про зарахування грошових коштів, сплачених при виконанні вказаного вище заочного рішення у виконавчому провадженні, підлягає вирішенню в порядку, передбаченому нормами ЦПК України та Закону України "Про виконавче провадження".
Узагальнені доводи касаційної скарги
14. 16 жовтня 2023 року ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат
Папазова Г. А., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
15. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та
апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без врахування висновків щодо застосування
норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц,
від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, постановах Верховного Суду
від 02 лютого 2022 року у справі № 203/1330/20, від 16 листопада 2022 року у справі № 301/2052/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди розглянули справу за його відсутності, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
16. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій неправильно визначили характер спірних правовідносин, не врахували, що договір позики між сторонами укладено не було, а наявна у матеріалах справи копія розписки не є борговим документом. Суди попередніх інстанцій не перевірили факт наявності у позивача спірних грошових коштів та їх передачі йому.
17. Зауважує, що у тексті розписки встановлено обмінний курс іноземної валюти, а тому стягнення боргу в еквіваленті іноземної валюти станом на день ухвалення судового рішення є незаконним. Крім того, зауважує про помилку у тексті розписки в частині гривневого еквіваленту суми боргу.
18. Зазначає, що на час ухвалення оскарженого судового рішення, в межах виконавчого провадження, відкритого на виконання заочного рішення у цій справі, було реалізоване належне йому нерухоме майно, а отримані від реалізації кошти направлені на задоволення вимог ОСОБА_1 .
19. Вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій щодо не заявлення ним про застосування наслідків спливу позовної давності щодо вимог про стягнення 3 % річних, з огляду на зміст додаткових пояснень від 02 лютого 2023 року. Крім того, вважає, що нарахування 3 % здійснено на неправильно визначену суму основного боргу (неправильний еквівалент іноземної валюти, не врахування сплачених ним сум).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
20. Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.
21. Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 369/5625/16-ц, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про зупинення виконання судового рішення.
22. 01 грудня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
23. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2024 року, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Ступак О. В., справу перерозподілено судді-доповідачу.
24. Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25. 14 червня 2013 року ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_2 договір позики, згідно з яким передав останньому грошові кошти у сумі 34 000,00 дол. США, які ОСОБА_2 зобов`язався повернути до 15 липня 2013 року.
26. Факт передачі позивачем коштів відповідачу зафіксовано розпискою від 14 червня 2013 року.
27. Свої зобов`язання відповідач не виконав.
28. За клопотанням відповідача ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2021 року було призначено судово-почеркознавчу експертизу. Стороні відповідача було запропоновано надати зразки підписів ОСОБА_2 відповідно до клопотання судового експерта і сплатити вартість проведення експертизи. Однак відповідач своїм правом не скористався, відповідних доказів не надав, вартість проведення експертизи не сплатив.
Позиція Верховного Суду
29. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
30. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
31. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
32. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
33. Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобовʼязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
34. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
35. Відповідно до вимог статті 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
36. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
37. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.
38. Згідно зі статтею 1046 ЦКУкраїни за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
39. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
40. Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
41. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц).
42. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.
43. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі
№ 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, Верховного Суду
від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц, від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 та від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17.
44. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання (постанова Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі
№ 200/1897/15-ц).
45. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 викладено правовий висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
46. У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17)
47. Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20.
48. Встановивши, що 14 червня 2013 року ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 у позику грошові кошти у розмірі 34 000,00 дол. США, які зобов`язався повернути до 15 липня 2013 року, на підтвердження чого написав відповідну розписку, оригінал якої знаходиться у позивача та дійсність якої не спростована, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про виникнення між сторонами позикових правовідносин та наявності у відповідача обов`язку з повернення отриманих у позику грошових коштів.