ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 757/52674/21-ц
провадження № 61-15455св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", в інтересах якого діє адвокат Гайдамащук Олександр Володимирович, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 листопада 2022 року у складі судді Литвинової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Гуля В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про захист прав споживачів, розірвання депозитних договорів та стягнення суми вкладу, процентів та штрафних санкцій,
Позов обґрунтовано тим, що 11 листопада 2013 року між сторонами укладено депозитний договір № SAMDN80000739071484, на виконання якого на рахунок № НОМЕР_1 вона внесла 15 000,00 дол. США.
17 грудня 2013 року між сторонами укладено депозитний договір № SAMDNWFD0070037550200, на виконання якого на рахунок № НОМЕР_2 вона внесла 1 200,00 євро.
Навесні 2014 pоку, у зв`язку із припиненням функціонування банківських відділень банку на території АР Крим та м. Севастополя, банк заблокував рахунки ОСОБА_1 і припинив нарахування відсотків.
20 вересня 2021 року банк отримав заяву ОСОБА_1 від 28 серпня 2021 року про розірвання зазначених вище договорів, видачу вкладів та сплату відсотків, однак не відреагував на неї та вимоги вкладника не виконав.
З огляду на викладене, збільшивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:
- розірвати депозитний договір від 11 листопада 2013 року № SAMDN80000739071484 та стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" за цим договором суму вкладу - 15 000,00 дол. США, відсотки за період з 12 лютого 2014 року до 08 лютого 2022 pоку - 7 797,33 дол. США;
- розірвати депозитний договір від 17 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070037550200 та стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на свою користь за цим договором суму вкладу - 1 200,00 євро, відсотки за період з 18 лютого 2014 року до 08 лютого 2022 pоку - 574,62 євро.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08 лютого 2022 року залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (далі - ТОВ "ФК "Фінілон").
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 02 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму вкладу за договором від 11 листопада 2013 року № SAMDN80000739071484 у розмірі 15 000,00 дол. США, відсотків - 7 418,01 дол. США, суму вкладу за договором від 17 грудня 2013 pоку № SAMDNWFD0070037550200 у розмірі 1 200,00 євро і відсотків - 546,61 євро.
Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що за змістом статті 1061 ЦК України повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на всій розсуд. На письмову вимогу ОСОБА_1 про розірвання договорів банківського вкладу та повернення коштів 20 вересня 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" кошти не повернуло, чим порушило свої зобов`язання.
Відповідач є функціонуючим загальнонаціональним банком та закриття його відділення не може вплинути на обов`язок банку щодо виплати відсотків та вкладів клієнтам банку,
З огляду на це наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки суми вкладів за обома договорами разом з нарахованими та невиплаченими відсотками.
Доводи АТ КБ "ПриватБанк" про те, що належним боржником перед ОСОБА_1 є ТОВ "ФК "Фінілон", на яке банком було переведено борг згідно з договором про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, є необґрунтованими, оскільки відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Матеріали справи згоди ОСОБА_1 на заміну боржника АТ КБ "ПриватБанк" на ТОВ "ФК "Фінілон" не містять,
Помилковим є посилання відповідача про нікчемність договору переведення боргу від 17 листопада 2014 року, оскільки указаний правочин укладений з порушенням вимог закону - за відсутності обов`язкової згоди кредитора.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
25 жовтня 2023 року через засоби поштового зв`язку адвокат Гайдамащук О. В., який діє в інтересах АТ КБ "ПриватБанк", подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив їх скасувати в частині задоволених вимог та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, а з мотивувальних частин виключити посилання на нікчемність договору про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, який укладений між ПАТ КБ "Приват Банк" та ТОВ "ФК "Фінілон".
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16, від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17, постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 761/30025/16, від 23 лютого 2022 року у справі № 363/3965/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що банк належним чином повідомив позивачку як кредитора про заміну боржника на ТОВ "ФК "Фінілон", про що суду надано відповідні докази. Унаслідок укладання 17 листопада 2014 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "ФК "Фінілон" договору про переведення боргу будь-які зобов`язань банку за договорами банківського вкладу припинені, а новим боржником за договорами банківського вкладу є ТОВ "ФК "Фінілон".
Договір про переведення боргу від 17 листопада 2014 року не є нікчемним, є дійсним, правомірним, укладений відповідно до вимог статей 520, 521 ЦК України, є обов`язковим для нового боржника перед кредиторами.
Суди не можуть ігнорувати наявність такого правочину при вирішенні питання про належність відповідача у справах про стягнення коштів за договорами банківських вкладів (договорами банківського обслуговування) та обов`язковість виконання новим боржником своїх зобов`язань перед кредиторами.
Суди попередніх інстанцій помилково стягнули відсотки за договорами банківських вкладів за три місяці, які на момент розірвання договорів ще не закінчилися, за ставкою 6,5 % та 6 %.
Позивачка не надала суду належні та допустимі докази на підтвердження наявності заборгованості банку перед нею за депозитними договорами (оригінали договорів, квитанцій тощо).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у грудні 2023 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Дугінов Д. А. заперечує проти доводів АТ КБ "ПриватБанк", просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, що позивачка не надала банку згоду на переведення боргу ТОВ "ФК "Фінілон". Зазначення у договорі про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, укладеному між АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "ФК "Фінілон", про те, що цей договір укладено на підставі згоди кредиторів, отриманої банком шляхом приєднання кредиторів до Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті банку, не підтверджує надання ОСОБА_1 відповідної згоди, оскільки позивачка указані Умови та правила не підписувала.
Указаний договір про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, укладений між АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "ФК "Фінілон", є нікчемним. Крім того, ТОВ "ФК "Фінілон" є повністю консолідованою дочірньою компанією АТ КБ "ПриватБанк".
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року поновлено АТ КБ "ПриватБанк", в інтересах якого діє адвокат Гайдамащук О. В., строк на касаційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 02 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого у зв`язку зі зміною назви є АТ КБ "ПриватБанк", укладено депозитний договір № SAMDN80000739071484 "Стандарт", згідно з умовами якого ОСОБА_1 (вкладник) внесла на рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 15 000,00 дол. США на строк до 11 лютого 2014 року включно, але з неодноразовим автоматичним продовженням строку дії на три місяці, у разі неподання заяви про повернення коштів, з виплатою 6,5 % річних (а. с. 7).
17 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого у зв`язку зі зміною назви є АТ КБ "ПриватБанк", укладено депозитний договір № SAMDNWFD0070037550200 "Стандарт", згідно з умовами якого ОСОБА_1 (вкладник) внесла на рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 1 200,00 євро на строк до 17 березня 2014 року включно, але з неодноразовим автоматичним продовженням строку дії на три місяці, у разі якщо вкладник не заявив про повернення його коштів, з виплатою 6 % річних (а. с. 8).
18 вересня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направила заяву про розірвання депозитних договорів від 11 листопада 2013 року № SAMDN80000739071484, від 17 грудня 2013 pоку № SAMDNWFD0070037550200 і про видачу вкладів з нарахованими відсотками, яка була отримана банком 20 вересня 2021 року (а. с. 15-16, 17).
Встановлено, що АТ КБ "ПриватБанк" в добровільному порядку не повернуло ОСОБА_1 суму вкладів разом з нарахованими відсотками.
17 листопада 2014 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "ФК "Фінілон" було укладено договір про переведення боргу за депозитними договорами, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди від 18 листопада 2014 року та електронного додатку № 1 (перелік депозитних договорів та договорів банківського обслуговування), на підставі згоди кредиторів, отриманої ПАТ КБ "ПриватБанк" шляхом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, які є невід`ємною частиною даного договору, ПАТ КБ "ПриватБанк" переводить, а ТОВ "ФК "Фінілон" приймає на себе виконання зобов`язань по виплаті грошових коштів, що виникли на підставі депозитних договорів і договорів банківського обслуговування згідно з переліком (додаток № 1). Зобов`язання по виплаті грошових коштів, які переводяться на ТОВ "ФК "Фінілон", виникли з депозитних договорів та договорів банківського обслуговування (додаток № 1), які укладені структурними підрозділами ПАТ КБ "ПриватБанк", що здійснюють діяльність на території Автономної Республіки Крим.
Позиція Верховного Суду
Правове регулювання спірних відносин
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Згідно з частиною першою статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Договір банківського вкладу має своїм наслідком ту обставину, що готівкові кошти вкладника передаються ним у власність банку, а безготівкові кошти - в повне розпорядження банку. Відповідні дії вкладника є необхідною умовою виникнення зобов`язання за договором банківського вкладу, згідно з яким у вкладника виникає право вимагати від банку видачі суми вкладу і виплати процентів на неї, а в банку - відповідний обов`язок. З договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено переданням коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов`язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) і банку (боржника).
Відповідно до статті 1060 ЦК України в редакції, чинній на час укладення договорів банківських вкладів, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.
Згідно зі статтею 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов`язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України. Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором. У разі зменшення банком розміру процентів на вклади на вимогу новий розмір процентів застосовується до вкладів, внесених до повідомлення вкладників про зменшення процентів, зі спливом одного місяця з моменту відповідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором. Встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено законом. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.