ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 442/1667/22
провадження № 61-17001св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - керівник Дрогобицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дрогобицької міської ради Львівської області,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2022 року в складі судді Нагірної О. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року в складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2023 року керівник Дрогобицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дрогобицької міської ради Львівської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна та скасування державної реєстрації.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 01 листопада 2013 року між КП "Житлово-експлуатаційне об`єднання" Дрогобицької міської ради (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, згідно із яким орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до акта приймання-передачі в оренду нежитлове приміщення загальною площею 23,6 кв. м на АДРЕСА_1, строком до 01 листопада 2014 року.
З метою приватизації вказаного об`єкта ОСОБА_3 подав до органу місцевого самоврядування заяву на викуп приміщення площею 22,4 кв. м за вказаною адресою. Рішенням Дрогобицької міської ради № 419 від 03 листопада 2016 року зазначене нежитлове приміщення включено в перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу. Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22 березня 2017 року виконавчий комітет Дрогобицької міської ради відчужив спірне приміщення ОСОБА_3 .
Будучи обізнаним із існуванням ініційованого прокуратурою позову про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування від 03 листопада 2016 року та договору купівлі-продажу від 22 березня 2017 року, ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 23 вересня 2020 року відчужив вказане нерухоме майно ОСОБА_1 .
Рішенням господарського суду Львівської області від 14 червня 2021 року, що набрало законної сили, задоволено позов Дрогобицької місцевої прокуратури у справі № 914/1855/19, визнано недійсним рішення органу місцевого самоврядування від 03 листопада 2016 року та договір купівлі-продажу від 22 березня 2017 року.
Таким чином, спірний об`єкт нерухомості вибув із власності територіальної громади м. Дрогобича поза її волею, оскільки зазначеним судовим рішенням підтверджено незаконність рішення Дрогобицької міської ради про включення спірного в перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу, та визнано недійсним договір купівлі-продажу об`єкта комунальної власності.
Будучи достеменно обізнаною про порушення інтересів держави, Дрогобицька міська рада належним чином не здійснила захист інтересів територіальної громади, до суду не зверталась, обмежившись листуванням із прокуратурою.
Перебіг строку позовної давності для Дрогобицької міської ради розпочався з моменту, коли органу місцевого самоврядування стало відомо, що спірне майно вибуло з її володіння протиправно - з моменту набрання законної сили рішенням суду про задоволення позовних вимог прокуратури у справі № 914/1855/19.
З огляду на зазначене позивач просив суд витребувати у ОСОБА_1 нежитлове приміщення, позначене літерою "А-3", загальною площею 22,4 кв. м, що розташоване на АДРЕСА_1 до комунальної власності територіальної громади м. Дрогобича в особі Дрогобицької міської ради; скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на цей об`єкт нерухомості з одночасним припиненням права приватної власності та закриття розділу в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 38318250).
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року, позов керівника Дрогобицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дрогобицької міської ради Львівської області задоволено.
Витребувано з приватної власності ОСОБА_1 нежитлове приміщення, позначене літерою "А-3" загальною площею 22,4 кв. м, що розташоване на АДРЕСА_1 до комунальної власності територіальної громади м. Дрогобича в особі Дрогобицької міської ради.
Скасовано державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, позначене літерою "А-3" загальною площею 22,4 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1199924246106) з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 та закриттям розділу в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 38318250).
Установивши, що судовим рішенням у справі № 914/1855/19 визнано недійсним та скасовано рішення Дрогобицької міської ради, яким включено до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, спірне нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 та визнано недійсним договір купівлі-продажу цього нерухомого майна від 22 березня 2017 року, укладений між виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов висновку, що спірний об`єкт нерухомості вибув із власності територіальної громади м. Дрогобича поза її волею, а тому наявні правові підстави для його витребування у відповідача на користь власника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову прокурора у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 02 листопада 2021 року в справі № 925/1351/19, від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18, постановах Верховного Суду: від 10 березня 2021 року в справі № 201/8412/18, від 13 листопада 2019 року в справі № 645/4220/16-ц, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦПК України, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. Водночас матеріалами справи підтверджено та судами встановлена наявність у діях Дрогобицької міської ради волі на передачу спірного нерухомого майна. Станом на дату укладання договору купівлі-продажу від 23 вересня 2020 року спірне нежитлове приміщення перебувало у приватній власності ОСОБА_3 . Разом із тим жодних доказів того, що у останнього не було права відчужувати вказане нерухоме майно або доказів, які б свідчили про неправомірність вказаного правочину, позивач до суду не надав.
У грудні 2023 року заступник керівника Львівської обласної прокуратури подав відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.
В обґрунтування доводів відзиву заявник вказав, що спірний об`єкт нерухомості вибув із власності територіальної громади м. Дрогобича поза її волею, що підтверджено зокрема рішенням господарського суду Львівської області від 14 червня 2021 року, яким підтверджено незаконність рішення Дрогобицької міської ради про включення спірного майна в перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу, та визнано недійсним договір купівлі-продажуцього нерухомого майна від 22 березня 2017 року, укладений між виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та ОСОБА_3 .
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 листопада 2013 року між КП "Житлово-експлуатаційне об`єднання" Дрогобицької міської ради (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, згідно із якоим орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до акту приймання-передачі в оренду нежитлове приміщення загальною площею 23,6 кв. м на АДРЕСА_1, строком до 01 листопада 2014 року.
З метою приватизації вказаного об`єкта нерухомості ОСОБА_3 подав до органу місцевого самоврядування заяву на викуп приміщення площею 22,4 кв. м. за вказаною адресою.
Рішенням Дрогобицької міської ради № 419 від 03 листопада 2016 року спірне нежитлове приміщення включено в перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу.
22 березня 2017 року між виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1, вартістю 39 131,67 грн без ПДВ.
Пунктом 5.1.5 договору передбачено обов`язки покупця у разі подальшого відчуження приватизованого об`єкту протягом 5 років зобов`язати нового власника подати до органу приватизації у двотижневий термін з дня переходу до нього права власності на цей об`єкт копії документів, що підтверджують перехід права власності.
Відповідно до листа виконавчого комітету Дрогобицької міської ради № 3-34/551 від 26 січня 2022 року інформація щодо виконання покупцем ОСОБА_3 умов договору купівлі-продажу об`єкта комунальної власності відсутня.
У вересні 2019 року прокурор Дрогобицької місцевої прокуратури звернувся до суду із позовом до Дрогобицької міської ради, виконавчого комітету ради, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_1, про визнання недійсним та скасування рішення та визнання недійсним договору купівлі-продажу.
23 вересня 2020 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення АДРЕСА_1, яке позначене на плані літ.А-3, загальною площею 22,4 кв. м, розташоване на АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 6 вказаного договору продавець свідчить, що від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення для справи, щодо об`єкту нерухомості відсутні судові спори.
Рішенням господарського суду Львівської області від 14 червня 2021 року в справі № 914/1855/19 задоволено позов Дрогобицької місцевої прокуратури.
Визнано недійсним та скасовано рішення Дрогобицької міської ради № 419 від 03 листопада 2016 року "Про включення в перелік об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу нежитлового приміщення", яким включено до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежитлове приміщення площею 22,4 кв. м на АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22 березня 2017 року, укладений між виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та ОСОБА_3 .
Рішення набрало законної сили.
28 березня 2022 року Дрогобицька окружна прокуратура направили на адресу Дрогобицької міської ради лист в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яким повідомлено, що прокуратурою встановлені достатні підстави для здійснення представництва інтересів держави в особі Дрогобицької міської ради до ОСОБА_1 про витребування майна та скасування державної реєстрації.
Вказане повідомлення залишено без реагування.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.