ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 289/2293/23
провадження № 61-1332св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - Коростишівський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
заінтересована особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області у складі судді
Мельник О. В. від 27 вересня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Трояновської Г. С., Шевчук А. М.,від 18 грудня 2023 року і виходив з наступного.
Основний зміст позовних вимог та заперечень щодо них
1. У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії державних виконавців Радомишльського районного управління юстиції Соболевського С. В. та Оснача Д. В .
2. Свої вимоги заявниця мотивувала тим, що рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 07 листопада 2011 року у справі
№ 2-18/2011 зобов`язано ОСОБА_4 повернути паркан на попередні межі між земельними ділянками ОСОБА_2., ОСОБА_5 та ділянкою
ОСОБА_4, визначені у технічній документації. На підставі вказаного рішення судом видано виконавчий лист № 2-18/2011 від 08 травня 2012 року та державною виконавчою службою Радомишльського районного управління юстиції 31 жовтня 2013 року нібито було відкрито виконавче провадження за
№ НОМЕР_1. У зазначеному виконавчому провадженні стягувачем є
ОСОБА_5 (заміна сторони провадження на ОСОБА_2. на підставі ухвали суду від 03 квітня 2018 року), а боржником - ОСОБА_4 (заміна сторони провадження на ОСОБА_1 на підставі ухвали суду від 26 листопада 2021 року). Вказувала, що рішення Радомишльського районного суду від 07 листопада 2011 року було повністю виконане, про що свідчать відповідні постанови про закінчення виконавчого провадження.
3. ОСОБА_1 вказувала, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження первісному боржнику не направлялася, вона особисто станом на день подання цієї скарги також не отримувала оригінал чи копію постанови, на підставі якої було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1, а наявний у матеріалах вказаного виконавчого провадження паперовий носій інформації не є постановою у розумінні Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень.
4. Із урахуванням зазначеного, заявниця просила поновити строк для подання скарги, зобов`язати орган ДВС скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження від 31 жовтня 2013 року ВП № НОМЕР_1 та усіх виконавчих документів, які були відкриті у цьому виконавчому провадженні.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
5. Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області
від 27 вересня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на подачу скарги. Скаргу ОСОБА_1 на дії Коростишівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 залишено без розгляду.
6. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що враховуючи те, що ОСОБА_6 звернулася зі скаргою 29 вересня 2023 року і оскаржує рішення й дії, які мали місце 10 років (тривають з 31 жовтня 2013 року), заявницею пропущено строк для звернення до суду із вказаною скаргою. Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_6 було достеменно відомо про наявність виконавчого провадження № НОМЕР_1, у якому вона є боржником, тому заява ОСОБА_6 про поновлення строку на подачу скарги визнана такою, що не підлягає задоволенню, а сама скарга підлягає залишенню без розгляду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
7. Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 27 вересня
2023 року залишено без змін. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2. витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000, 00 грн.
8. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову ОСОБА_1 у поновленні строку на подачу скарги, оскільки наведені нею доводи не свідчать про наявність поважних та об`єктивних причин пропуску строку, з огляду на їх недоведеність належними та достатніми доказами. Будь-яких доказів наявності непереборних обставин, які унеможливили подачу скарги у строки, передбачені статтею 449 ЦПК України, скаржницею наведено не було.
9. Вирішуючи питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2 000, 00 грн, апеляційний врахував критерії реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, складність справи та обсяг послуг, наданих адвокатом під час розгляду справи, час, витрачений адвокатом на надання відповідних послуг, а також надані боржником заперечення на заяву про стягнення судових витрат.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
10. 23 січня2024 року ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 27 вересня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 грудня
2023 року, поновити строк для звернення до суду зі скаргою та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.
11. Підставою касаційного оскарженнявказаних судових рішень зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм Цивільного процесуального кодексу України та Закону України "Про виконавче провадження", посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.
12. У касаційній скарзі заявницязазначає, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки всім доводам, а також зібраним у справі доказам, не вжито всіх передбачених законом засобів для всебічного повного та об`єктивного встановлення обставин, неправильно встановлено фактичні обставини справи. Під час вирішення спору судами проігноровано положення частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якими копії постав про відкриття виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін рекомендованим поштовим відправленням. Жодною стороною не надано доказів надсилання боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження.
13. Заявниця вказує, що судами також не було враховано положення частини першої статті 261 ЦК України. Стверджує, що вона дізналася про неправомірність винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 31 жовтня 2013 року № НОМЕР_1 лише 18 вересня 2023 року. Судами не встановлено конкретного дня, з якого для неї бере початок відлік строку на оскарження триваючих дій та бездіяльності службових осіб державного органу.
14. Заявниця також посилається на те, що порушення її прав є триваючим, полягає у бездіяльності державних виконавців, які не направили боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 31 жовтня 2013 року, позбавляючи її права оскаржити незаконність їх дій. Порушення її прав полягає у бездіяльності державних виконавців, що проявляється у нескасуванні постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 31 жовтня 2013 року.
15. Згідно з доводами касаційної скарги, представником стягувача надано для підтвердження повноваження адвоката як представника, копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 0335767, який не відповідає вимогам Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Апеляційним судом проігноровано недотримання представником стягувача вимог частини четвертої статті 62 ЦПК України щодо підтвердження повноважень адвоката та зобов`язано їй сплатити стягувачу витрати на правничу допомогу, надану ОСОБА_2 . Апеляційний суд не перевірив повноваження адвоката, як це передбачено статтею 62 ЦПК України, зокрема не було перевірено QR-код ордеру на надання правничої (правової) допомоги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
16. Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 289/2293/23.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17. 26 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії та рішення державних виконавців і просила зобов`язати Коростишівський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 31 жовтня 2013 року ВП № НОМЕР_1 та усі виконавчі документи у цьому виконавчому провадженні.
18. До скарги ОСОБА_1 долучила клопотання про поновлення строку на її подання, пропущеного з поважних причин.
19. Клопотання ОСОБА_1 обґрунтована тим, що постановою державного виконавця від 31 жовтня 2013 року відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1. Однак, вказана постанова боржнику по справі ОСОБА_4 та їй, як спадкоємцю боржника, не направлялася і не вручалася. Про існування вказаної постанови їй стало відомо з відповіді Радомишльського районного суду від 15 вересня 2023 року. Оскільки орган ДВС не направляв постанову стороні боржника, строк на оскарження пропущено з поважних причин.
20. Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 26 листопада 2021 року (номер провадження 6/289/46/21) було замінено сторону виконавчого провадження у справі 2-18/2011, а саме боржника ОСОБА_4 на його правонаступника ОСОБА_1 .
21. Ухвалою Радомишльського районного суду від 06 червня 2023 року у справі № 289/245/23 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні її скарги на постанову державного виконавця про накладення штрафу від 11 січня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Позиція Верховного Суду
22. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
23. Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
24. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
25. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконання судового рішення здійснює суд.
26. За змістом пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.
27. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
28. Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
29. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
30. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
31. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
32. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
33. Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
34. Подібна норма була закріплена у статті 84 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV, який був чинний на момент відкриття виконавчого провадження.
35. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.