iplex360.Демо.Судові рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 495/6360/19

провадження № 61-3191св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь. О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_5 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Одеського апеляційного суду від 26 січня 2023 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до судуз позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради про визнання рішень недійсними, визнання права власності в порядку спадкування, визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір - ОСОБА_6, після смерті якої залишилася спадщина, яка складається, зокрема із земельної ділянки площею 0,0755 га та садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД № 083076 від 12 квітня 1999 року та свідоцтва про право власності від 26 березня 2001 року вищезазначені земельна ділянка та садовий будинок належали ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За життя ОСОБА_7 19 серпня 2014 року склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, все те, що на день смерті буде їй належати і на що за законом матиме право, заповіла ОСОБА_8 .

ОСОБА_8 прийняв спадщину, однак не отримав свідоцтво про право на спадщину, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, а його спадкоємцем був ОСОБА_9, який прийняв спадщину, але не встиг отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки в липні 2016 року також помер.

За життя 27 квітня 2016 року ОСОБА_9 склав заповіт, яким все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б не склалось, все те, що на день смерті буде йому належати і на що за законом матиме право, заповів ОСОБА_6 .

У встановлений законом строк 12 серпня 2016 року ОСОБА_6 звернулася до П`ятої одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_9, але не отримала свідоцтва про право на спадщину, так як ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

ОСОБА_6 є матір`ю позивачки та дочкою ОСОБА_10, які звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини і П`ятою одеською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 120/2017.

15 травня 2019 року позивачка звернулася до Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одеса, до якої було передано спадкову справу № 120/2017, із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6, однак постановою державного нотаріуса від 16 травня 2019 року їй було відмовлено, оскільки вона не має оригіналів правовстановлюючих документів.

Таким чином позивачка не може реалізувати своє право на спадщину, оскільки, після смерті ОСОБА_7, яка була власницею спірних земельної ділянки та будинку, усі спадкоємці спадщину приймали, але не оформлювали належним чином документів на спадкове майно. Позивачка не має доказів на підтвердження родинних відносин та прийняття спадщини між усіма вище перерахованими родичами. Однак, за її даними всі документи наявні у матеріалах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6, яка містить у собі спадкові справи до майна ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, з яких вбачається, що ОСОБА_1 є спадкоємцем спірних земельної ділянки та садового будинку.

Після смерті матері, відкриття спадкової справи та визначення кола спадкоємців, позивачка отримала інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 02 квітня 2019 року № 161932074, з якої дізналася, що спірна земельна ділянка площею 0,0755 га за адресою: АДРЕСА_2 ), ділянка НОМЕР_1 належала ОСОБА_2 . Право власності за ОСОБА_2 було зареєстровано комунальним підприємством "Департамент державної реєстрації" на підставі рішення Затоківського селищної ради від 29 вересня 2015 року № 3886.

При цьому за інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 27 травня 2019 року № 168107627 на час звернення до суду з позовом спірна земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_4, який зареєстрував своє право власності на підставі рішення Затоківської селищної ради від 29 листопада 2017 року, серія та номер 419.

Таким чином, оскільки ОСОБА_7 (власниця земельної ділянки) померла ІНФОРМАЦІЯ_2, а вже 29 вересня 2015 року було прийнято рішення Затоківської селищної ради про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2, то має місце порушення порядку спадкування майна та передання його у власність сторонній особі незаконним способом.

Селищною радою не надано жодних пояснень щодо прийнятого рішення про передачу земельної ділянки, яка не знаходилась у комунальній власності громади, сторонній особі вже через місяць після смерті ОСОБА_7 . Навіть не пройшло шість місяців для встановлення кола спадкоємців.

Якщо майно належало на праві приватної власності особі, а в неї не виявилось би спадкоємців, то селищна рада зобов`язана була звернутись до суду із вимогами про визнання спадщини відумерлою, але цього зроблено не було.

В матеріалах реєстраційної справи знаходиться оскаржуване рішення Затоківської селищної ради від 29 вересня 2015 року, серія та номер 3886, з якого вбачається, що пунктом другим спірну земельну ділянку передано у приватну власність ОСОБА_2, при цьому немає жодної згадки про підставу такого передання.

Теж саме стосується рішення Затоківської селищної ради від 29 листопада 2017 року, серія та номер 419, яким спірну земельну ділянку було передано у власність ОСОБА_4 .

Садовий будинок належить ОСОБА_3, який зареєстрував своє право власності на підставі договору купівлі-продажу від 23 квітня 2019 року, серія та номер 357, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Кушнір І. В. Однак незрозуміло, яким чином невідома особа купила будинок, який належав на праві власності ОСОБА_7 та повинен був перейти до її спадкоємців.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила:

- визнати недійсними рішення Затоківської селищної ради від 29 вересня 2015 року № 3886, яке є підставою передачі земельної ділянки площею 0,0755 га за адресою: АДРЕСА_1, у власність ОСОБА_2 ;

- визнати недійсними рішення Затоківської селищної ради від 29 листопада 2017 року, серія та номер 419, яке є підставою передачі земельної ділянки площею 0,0755 га за адресою: АДРЕСА_1, у власність ОСОБА_4 ;

- визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,0755 га, кадастровий номер 5110300000:02:022:0102, за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23 квітня 2019 року, серія та номер 357, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Кушнір І. В., за яким було передано у власність ОСОБА_3 садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати за нею право власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Гареєва Є. Ш. ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 жовтня 2019 рокудо участі у справі як співвідповідача залучено ОСОБА_5 .

Також за клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Сорокалет С. І. ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 лютого 2021 року неналежного відповідача - Затоківську селищну раду Білгород-Дністровської міської ради замінено на належного - Кароліно-Бугазьку сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області.

У травні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гареєв Є. Ш. подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій посилався на те, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 є дві особи - її дочка ОСОБА_1 та матір ОСОБА_10, тому позивач просить:

- визнати за нею право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0755 га, кадастровий номер 5110300000:02:022:0102, за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати за нею право власності на 1/2 частку садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У квітні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гареєв Є. Ш. звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, в якій зазначив, що після прийняття оскаржуваних рішень Затоківської селищної ради спірна земельна ділянка була також предметом інших правочинів, тому остаточно просив:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23 квітня 2019 року, серія та номер 358, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Кушнір І. В., за яким ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0755 га, кадастровий номер 5110300000:02:022:0102, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12 липня 2019 року, серія та номер 819, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Кушнір І. В., за яким ОСОБА_4 продав ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0755 га, кадастровий номер 5110300000:02:022:0102, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0755 га, кадастровий номер 5110300000:02:022:0102, за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 травня 2021 року у складі судді Заверюхи В. О. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що спадкодавець ОСОБА_6 за життя у встановленому порядку не набула право власності на спірні земельну ділянку та садовий будинок, тому це майно не є об`єктом спадкування і не увійшло до спадкової маси. У зв`язку з цим за позивачем не може бути визнано право власності на вказане майно, що свідчить про відсутність порушеного права позивача стосовно нього.

Інші позовні вимоги ОСОБА_1 є похідними від вимоги про визнання права власності в порядку спадкування, тому також не підлягають задоволенню.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 26 січня 2023 року рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 травня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0755 га, кадастровий номер 5110300000:02:022:0102, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині позову відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що після смерті ОСОБА_7, яка була власником спірного нерухомого майна, всі наступні спадкоємці фактично спадщину приймали, але внаслідок смерті не встигли оформити право власності на майно.

При цьому, відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 31 серпня 2020 року у справі № 350/1850/17 (провадження № 61-42603св18), той факт, що спадкоємець за життя не оформив свого права на спадкове майно після смерті спадкодавця, не має правового значення для вирішення питання щодо наявності права на це майно у його спадкоємців, оскільки відповідно до частини третьої статті 1296 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Таким чином, після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, яка складається, у тому числі, із садового будинку та земельної ділянки площею 0,0076 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_10 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_6, які у шестимісячний строк звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, а інші спадкоємці відсутні, то суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18.

Отже, наведені судом першої інстанції мотиви відмови у задоволенні позовних вимог про визнання рішень органу місцевого самоврядування недійсними, визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірного майна є помилковими, так як ці позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту своїх прав.

Матеріали справи не містять відомостей щодо повернення, залишення без розгляду заяви сторони позивача про збільшення позовних вимог і місцевий суд в оскаржуваному судовому рішенні не навів висновків щодо розгляду заявлених стороною позивача збільшених позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23 квітня 2019 року, серія та номер 358, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Кушнір І. В., за яким ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0755 га, кадастровий номер 5110300000:02:022:0102, за адресою: АДРЕСА_1, а також - про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12 липня 2019 року, серія та номер 819, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Кушнір І. В., за яким ОСОБА_4 продав ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0755 га, кадастровий номер 5110300000:02:022:0102, за адресою: АДРЕСА_1 . Тому апеляційний суд дійшов висновку про те, що він позбавлений можливості переглянути законність та обґрунтованість рішення в цій частині у зв`язку з його відсутністю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2023 року ОСОБА_3 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 26 січня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 643/1216/15-ц та від 01 вересня 2021 року у справі № 720/2683/19.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 березня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Яремку В. В., судді, які входять до складу колегії: Олійник А. С., Ступак О. В.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В. від 20 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

09 травня 2023 року справа № 495/6360/19 надійшла до Верховного Суду.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_11, на підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д., призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.

За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 листопада 2023 року справу передано судді-доповідачу Осіяну О. М., судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Сакара Н. Ю.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2024 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_8 як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_7 в шестимісячний строк не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Тому прав на майно, що належало ОСОБА_7, у ОСОБА_8 не виникло.

Таким чином батько померлого ОСОБА_8 - ОСОБА_9, а після його смерті - ОСОБА_6 не успадкували та не могли успадкувати права на спірні садовий будинок і земельну ділянку, адже у спадкодавців за життя не виникало таких прав.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

18 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гареєв Є. Ш. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якій просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законними та обґрунтованими, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені в касаційній скарзі правові висновки суду касаційної інстанцій не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, так як їх зроблено за інших фактичних обставин, які не є подібними до обставин цієї справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 17 серпня 2015 року.

З копій свідоцтва на право власності від 26 березня 2001 року, яке видане на підставі рішення виконавчого комітету Затоківської селищної ради від 15 листопада 2000 року № 305 та державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД № 083076, що виданий на підставі рішення VІ сесії ХХІІІ скликання Затоківської селищної ради від 30 грудня 1998 року № 19, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 552, судами встановлено, що на час смерті ОСОБА_7 на праві власності належали земельна ділянка площею 0,0076 га та садовий будинок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

................

Перейти до повного тексту