ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого2024 року
м. Київ
справа № 201/8818/21
провадження № 61-8705 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2 ;
відповідач - ОСОБА_3 ;
треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 - на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2023 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю.,Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Карміель держави Ізраїль померла ОСОБА_7 . Заповіт на випадок своєї смерті не склала.
Зазначала, що за життя ОСОБА_7 на праві приватної власності належали 27/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, які складають квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 96, 3 кв. м, житловою площею 40, 3 кв. м, у вказаному будинку.
Вказувала, що спадкоємці першої-четвертої черг після смерті ОСОБА_7 відсутні та/або не прийняли спадщину, зокрема, чоловік спадкодавця - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, - не прийняв спадщину та помер ІНФОРМАЦІЯ_3, син спадкодавця - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, не прийняв спадщину та помер ІНФОРМАЦІЯ_5, дітей не мав. Утриманців у розумінні частини другої статті 1265 ЦК України ОСОБА_7 не мала. ОСОБА_2 є двоюрідною внучкою ОСОБА_7, тобто родичкою третього ступеня споріднення, спадщину після смерті ОСОБА_7 також не прийняла. Спадкоємці, які б проживали разом ОСОБА_7 на час відкриття спадщини, відсутні.
Вказувала, що ОСОБА_1, як двоюрідна правнучка ОСОБА_7 та родичка четвертого ступеня споріднення, наразі є єдиним спадкоємцем ОСОБА_7, яка зберегла право на спадкування. На час відкриття спадщини ОСОБА_1 була малолітньою особою, а отже вважається такою, що прийняла спадщину.
23 листопада 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу на заведено та зареєстровано спадкову справу № 37/2020 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7
03 грудня 2020 року ОСОБА_2, як законний представник ОСОБА_1, звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Медяник В. А. щодо отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_7, проте нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із неможливістю підтвердження родинних відносин між малолітньою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, та спадкодавцем ОСОБА_7 .
Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 лютого 2021 року у справі № 201/3357/20 встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, є двоюрідною правнучкою ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
17 травня 2021 року ОСОБА_2, як законний представник ОСОБА_1, звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Медяник В. А. для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 на житловий будинок (домоволодіння) АДРЕСА_1 і, однак у вчиненні вказаної нотаріальної дії було відмовлено у зв`язку з тим, що вказаний житловий будинок належить іншій особі - ОСОБА_3 .
Вважала, що право власності на 27/100 частин вказаного домоволодіння належить ОСОБА_1, як єдиному спадкоємцю ОСОБА_7, в порядку спадкування за законом з часу відкриття спадщини, тобто з 22 липня 2007 року, проте через низку протиправних дій вказане майно вибуло із володіння власника.
Так на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 16 липня 2007 року у простій письмовій формі між ОСОБА_7, від імені якої на підставі довіреності діяв її син ОСОБА_9, та ОСОБА_4 остання набула у власність 27/100 частин вказаного домоволодіння.
Водночас, зі слів нині покійного ОСОБА_9 договір купівлі-продажу від 16 липня 2007 року від імені ОСОБА_7 він не підписував, оскільки на той час перебував у відрядженні за кордоном (з 11 липня 2007 року по 30 липня 2007 року).
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2013 року у справі № 2-3784/07 за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_9 скасовано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2007 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 16 липня 2007 року та визнання права власності відмовлено. Вказаним судовим рішенням встановлено, що спірний договір є неукладеним, а тому такий договір не може бути визнаний дійсним в судовому порядку.
Разом з тим, у період між розглядом справи № 2-3784/07 у судах першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_4 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2007 року протиправно, без належних підстав зареєструвала за собою право власності на 27/100 частин спірного домоволодіння.
У подальшому ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, у власності якої перебувала решта 73/100 частин спірного домоволодіння, про поділ цього майна в натурі (справа № 2-4408/08).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2008 року у справі № 2-4408/08 була затверджена мирова угода щодо поділу в натурі домоволодіння АДРЕСА_1, на підставі якої ОСОБА_4 та ОСОБА_5 протиправно, без належних підстав зареєструвати за собою права власності на об`єкти нерухомого майна, які утворились в результаті поділу: домоволодіння АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 129730612101) та домоволодіння АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 129682012101).
09 жовтня 2013 року на підставі договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г., ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (кожна окремо) відчужили ОСОБА_3, домоволодіння АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 129730612101) та домоволодіння АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 129682012101). 09 жовтня 2013 року за ОСОБА_3 було зареєстровано право приватної власності на вказані об`єкти нерухомого майна.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2013 року у справі № 2-4408/08 скасовано ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2008 року про визнання мирової угоди між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . За таких обставин ОСОБА_3 неправомірно, без належних підстав набула, зареєструвала та продовжує бути суб`єктом прав приватної власності на об`єкти нерухомого майна, до складу яких протиправно та без належних підстав включені елементи 27/100 частин домоволодіння, які належать на праві приватної власності ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після померлої з ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 .
Ураховуючи викладене, позивачка просила суд:
- визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 на 27/100 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, та в цілому складається із: А-2 - житлового будинку, житловою площею 263, 2 кв. м, загальною площею 473, 9 кв. м; літ. Б - гаражу; літ. В - гаражу; літ. Г - гаражу; літ. Д - гаражу: літ. И - гаражу; № 1-5, І, II - споруд, замощення, які (27/100 частин домоволодіння), в свою чергу, складаються із: (1) квартири АДРЕСА_2, загальною площею 96, 3 кв. м, житловою площею 40, 3 кв. м, у житловому будинку А-2 яка складається із: поз. 1 - веранди, площею 30, 7 кв. м; поз. 2 - коридору; площею 5, 9 кв. м; поз. 3 - житлової, площею 20, 0 кв. м; поз. 4 - житлової, площею 10, 3 кв. м; поз. 5 - комори, площею 1, 0 кв. м; поз. 6 - коридору, площею 6, 2 кв. м; поз. 7 - житлової, площею 10, 0 кв. м; поз. 8 - кухні, площею 11, 1 кв. м; поз. 9 - туалету, площею 1, 1 кв. м; (2) літ. В - гаражу; (3) літ. Г - гаражу; (4) споруд 1-5, І;
- витребувати від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, 27/100 частин вказаного домоволодіння.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2022 року у складі судді Федоріщева С. С. позов ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, задоволено.
Визнано за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на 27/100 частин домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_3, та в цілому складається із: А-2 - житлового будинку, житловою площею 263, 2 кв. м, загальною площею 473, 9 кв. м; літ. Б - гаражу; літ. В - гаражу; літ. Г - гаражу; літ. Д - гаражу: літ. И - гаражу; № 1-5, І, II - споруд, замощень, які (27/100 частин домоволодіння) складаються із: (1) квартири АДРЕСА_4, яка, в свою чергу складається із: поз. 1 - веранди, площею 30, 7 кв. м; поз. 2 - коридору, площею 5, 9 кв. м; поз. 3 - житлової, площею 20, 0 кв. м; поз. 4 - житлової, площею 10, 3 кв. м; поз. 5 - комори, площею 1,0 кв. м; поз. 6 - коридору, площею 6, 2 кв. м; поз. 7 - житлової, площею 10, 0 кв. м; поз. 8 - кухні, площею 11, 1 кв. м, поз. 9 - туалету, площею 1, 1 кв. м; (2) літ. В - гаражу; (3) літ. Г - гаражу; (4) споруд 1-5, І.
Витребувано від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 27/100 частин вищезазначеного домоволодіння.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_3 неправомірно, без належних підстав набула, зареєструвала та продовжує бути суб`єктом права приватної власності на об`єкти нерухомого майна за реєстраційними номерами 129730612101 та 129682012101, до складу яких протиправно та без належних підстав включені елементи 27/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, які належать на праві приватної власності ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, з часу відкриття спадщини. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 на 27/100 частин вказаного домоволодіння та витребування цього майна від ОСОБА_3 .
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2022 року скасовано й ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2 .
Постанова апеляційного осуду мотивована тим, що встановивши, що місцем відкриття спадщини ОСОБА_7 є м. Карміель держави Ізраїль, суд першої інстанції, разом з тим, не перевірив обставини наявності чи відсутності спадкоємців за місцем відкриття спадщини, не з`ясовував чи зверталися до нотаріальної контори за місцем проживання спадкодавця у державі Ізраїль інші особи, ураховуючи, що за життя ОСОБА_7 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8, який пережив її та помер ІНФОРМАЦІЯ_3, та мала сина ОСОБА_9, який пережив її та помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ; всі вони були зареєстровані у спірному домоволодінні та проживали разом на час відкриття спадщини. Доказів про відмову від спадщини осіб, які на час відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем, зокрема ОСОБА_8 та ОСОБА_9, матеріали справи не містять. За таких обставин, висновки суду першої інстанції про порушення прав єдиного спадкоємця - ОСОБА_1 на спірне спадкове нерухоме майно, яке знаходиться на території України та неправомірно перебуває у власності іншої особи, є передчасними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2023 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2023 року й залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2022 року.
Підставами касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 13 березня 2023 року у справі № 398/1796/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); недослідження судом зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2023 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 201/8818/21 із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою преюдиційні факти, встановлені у справі № 201/6480/15-ц про те, що спадкодавець ОСОБА_7 та спадкоємець ОСОБА_9 були зареєстровані за різними адресами; у справі № 201/251/14-ц про те, що згідно з інформацією, наданою Першою дніпропетровською державною конторою, із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 жодна особа не зверталась.
Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував висновок, викладений у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 13 березня 2023 року у справі № 398/1796/20, згідно якого у випадку, коли спадкодавець на час смерті проживав за межами України, і до складу спадщини входять права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, прийняття спадщини відбувається у спосіб звернення спадкоємця з відповідною заявою до компетентного органу, уповноваженого на вчинення нотаріальних дій, за місцем знаходження нерухомого майна в Україні. Якщо спадкоємець не подав у визначений законом строк нотаріусу за місцем знаходження нерухомого майна в Україні заяву про прийняття спадщини, він не може вважатись таким, що прийняв спадщину. Прийняття спадщини за межами України не свідчить про прийняття спадщини, яка знаходиться в Україні. Такий факт не має юридичного значення для спадкування права на нерухоме майно, розташованого на території України.
Вказаним спростовуються висновки апеляційного суду про можливість прийняття спадщини іншими особами, окрім ОСОБА_1 .
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, є неповнолітньою особою. Її законним представником є мати - ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7, яка є двоюрідною прабабою неповнолітньої ОСОБА_1 .
Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на належне їй майно: 27/100 частин домоволодіння (житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами) АДРЕСА_1, на земельній ділянці, площею 1183 кв. м, на якій розташовані: А-2 - житловий будинок, житловою площею 263,2 кв. м, загальною площею 473, 9 кв. м; літ. Б - гараж; літ. В - гараж; літ. Г - гараж; літ. Д - гараж: літ. И - гараж; № 1-5, І, II - споруди, замощення. 27/100 вказаного домоволодіння складають квартиру АДРЕСА_4, яка складається із: поз. 1 - веранди, площею 30, 7 кв. м; поз. 2 - коридору, площею 5, 9 кв. м; поз. 3 - житлової, площею 20, 0 кв. м; поз. 4 - житлової, площею 10, 3 кв. м4 поз. 5 - комори, площею 1, 0 кв. м; поз. 6 - коридору, площею 6, 2 кв. м; поз. 7 - житлової, площею 10, 0 кв. м; поз. 8 - кухні, площею 11, 1 кв. м; поз. 9 - туалету, площею 1, 1 кв. м. До складу 27/100 домоволодіння увійшли також: літ. В - гараж; літ. Г - гараж; споруди 1-5, І.
Вказане майно належало ОСОБА_7 на праві власності, що підтверджується: свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 23 грудня 1975 року, виданим старшим державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Смеюхою Н. І., зареєстрованим в реєстрі за № 2-9752; листом КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради від листопада 2007 року № 13397; рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради від 24 вересня 1997 року № 620; договором розподілу конкретного домоволодіння від 26 квітня 1952 року, посвідченим старшим державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Січевим І. Л., зареєстрованим в реєстрі за № 25861.
За життя ОСОБА_7 заповіт не склала.
23 листопада 2020 року ОСОБА_2, як законний представник ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, звернулась до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Медяник В. А. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, на підставі якої була заведена спадкова справа № 37/2020 та зареєстрована у Спадковому реєстрі за № 66800937 (а. с. 42, т. 1).
Спадкоємцями першої черги після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 є: її чоловік ОСОБА_8, який не прийняв спадщину та помер ІНФОРМАЦІЯ_3, та син ОСОБА_9, який не прийняв спадщину та помер ІНФОРМАЦІЯ_5, дітей не мав.
Спадкоємці другої черги після смерті ОСОБА_7 відсутні та/або не прийняли спадщину. Не відбулося і спадкування за правом представлення за другою чергою спадкування згідно з частиною третьою статті 1266 ЦК України. Так, рідний брат спадкодавця - ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_7, раніше за ОСОБА_7 ; племінник спадкодавця - ОСОБА_11 (син ОСОБА_10 ) спадщину не прийняв.
Встановлено, що ОСОБА_7 не мала рідних дядька або тітки, тому спадкоємці третьої черги відсутні. Спадкоємці четвертої черги відсутні та/або не прийняли спадщину.
Утриманців у розумінні частини другої статті 1265 ЦК України ОСОБА_7 не мала.
ОСОБА_2, як двоюрідна внучка ОСОБА_7, є її родичкою третього ступеня споріднення, спадщину після смерті ОСОБА_7 не прийняла.
ОСОБА_1, як двоюрідна правнучка ОСОБА_7 є її родичкою четвертого ступеня споріднення.
03 грудня 2020 року ОСОБА_2, як законний представник ОСОБА_1, звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Медяник В. А. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 на житловий будинок АДРЕСА_1, (а. с. 259, т. 1). Постановою нотаріуса від 03 грудня 2020 року відмовлено у вчиненні вказаної нотаріальної дії у зв`язку із неможливістю підтвердження родинних відносин між малолітньою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, та легалізації свідоцтва про смерть ОСОБА_7 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 260, т. 1).
Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 лютого 2021 року у справі № 201/3357/20встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, є двоюрідною правнучкою ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, яка, в свою чергу, є двоюрідною прабабою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 (а. с. 29-31, т. 1).
17 травня 2021 року ОСОБА_2, як законний представник ОСОБА_1, звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Медяник В. А. щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок (домоволодіння) АДРЕСА_1 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 .
Постановою нотаріуса від 17 травня 2021 року відмовлено у вчиненні вказаної нотаріальної дії у зв`язку з тим, що згідно Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна від 17 травня 2021 року № 256605234, житловий будинок (домоволодіння) АДРЕСА_1 належить іншій особі - ОСОБА_3 (а. с. 262, т. 1).
Встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2007 року у справі № 2-3784/07 визнано дійсним договір купівлі-продажу 27/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 16 липня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7, від імені якої діяв ОСОБА_9 на підставі довіреності від 25 червня 2007 року, та визнано за ОСОБА_4 право власності на вказане майно(а. с. 52-53, т. 1). Це рішення було скасовано рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Апеляційний суд виходив із того, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 16 липня 2007 року є неукладеним, а тому не може бути визнаний дійсним у судовому порядку (а. с. 54-55, т. 1).
У період між розглядом справи № 2-3784/07 у судах першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_4 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2007 року зареєструвала за собою право власності на 27/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 .
У вересні 2008 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, у власності якої перебували інші 73/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, про поділ цього майна в натурі (справа № 2-4408/08).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2008 року у справі № 2-4408/08 було затверджено укладену між сторонами мирову угоду, за змістом якої убачається, що домоволодіння АДРЕСА_1, яке перебувало у спільній сумісній власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5, виявилося розділеним на два об`єкти: домоволодіння АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 129682012101) та домоволодіння АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 129730612101). В порядку поділу спільного майна за ОСОБА_4 визнано право власності на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 129730612101, а за ОСОБА_5 - на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 129682012101.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2013 року у справі № 2-4408/08 скасовано ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2008 року про визнання мирової угоди між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Однак до скасування вказаної ухвали сторони зареєстрували за собою право власності на об`єкти нерухомого майна, реєстраційні номери 129730612101 та 129682012101 відповідно.
09 жовтня 2013 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 4308, ОСОБА_4 відчужила об`єкт нерухомого майна - домоволодіння АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 129730612101) - ОСОБА_3
09 жовтня 2013 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 4310, ОСОБА_5 відчужила об`єкт нерухомого майна - домоволодіння АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 129682012101) - ОСОБА_3
09 жовтня 2013 року було зареєстровано право приватної власності на вказані об`єкти нерухомого майна за ОСОБА_3 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 - підлягає задоволенню.