ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 133/3861/21
провадження № 61-11127св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Всеукраїнська професійна спілка "Спілка залізничників України",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05 квітня 2023 року у складі судді Пєтухової Н. О. та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 липня 2023 року у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Денишенко Т. О., Медвецького С. К.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивований тим, що він працює на посаді приймальника поїздів у ВП Козятинська дирекція залізничних перевезень AT "Українська залізниця".
24 листопада 2021 року йому на підпис надано на ознайомлення лист, у якому були посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 та від 04 березня 2015 року № 83, а також накази Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153 та від 01 листопада 2021 року № 2393. Крім того, у листі наведено посилання на сторінку в інтернеті щодо списку пунктів щеплень та центрів масової інформації, та зазначено про необхідність отримання ним обов`язкового щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, та зазначено, що у разі відмови або ухилення від щеплення може бути підставою для відсторонення від роботи з 09 грудня 2021 року.
20 грудня 2021 року він на адресу керівництва направив обґрунтоване заперечення на отриманий лист-ознайомлення та заяву про те, що ним прийнято рішення тимчасово утриматись від щеплення. Крім того, він запропонував забезпечити йому безкоштовне проходження ПЛР-тестування кожні 72 год. або перевести його на дистанційний режим роботи чи оплатити йому час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, згідно з частиною першою статті 113 КЗпП та колективного договору, про що видати відповідний наказ. Однак відповідач проігнорував його заяву та заперечення, в результаті чого 10 грудня 2021 року до його відому доведено наказ від 09 грудня 2021 року № 833/ос про відсторонення його від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення.
Спірний наказ є таким, що грубо порушує його конституційні та трудові права, а також суперечить чинному законодавству України. Наказ про відсторонення суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, оскільки вакцинація передбачена лише на час дії карантину, який згідно постанови Кабінету Міністрів України встановлено до 31 грудня 2021 року. В результаті його відсторонення він знаходиться у гіршому становищі, ніж інші невакциновані громадяни, які працюють на підприємствах, які не включені до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Відповідач не довів, що він за характером своєї роботи становить небезпеку поширення інфекції серед населення. Крім того, зазначає, що жодним чинним законодавством не передбачено відсторонення людини від роботи у зв`язку з відсутністю щеплення проти CОVID-19.
З урахуванням зміни предмету позову, просив суд:
визнати незаконним та скасувати наказ АТ АТ "Українська залізниця" щодо відсторонення від роботи ОСОБА_1 від 09 грудня 2021 року № 833/ос про відсторонення його від роботи;
стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи до моменту допуску до роботи у розмірі 27 732,10 грн та понесені ним судові витрати.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 05 липня 2023 року, позов задоволено.
Скасовано наказ ПАТ АТ "Українська залізниця" від 09 грудня 2021 року № 833/ОС щодо відсторонення від роботи ОСОБА_1 .
Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи у розмірі 21 177,24 грн.
Стягнено із АТ "Українська залізниця" на користь держави судовий збір в розмірі 923,90 грн.
Рішення судів мотивовані тим, що працюючи на посаді приймальника поїздів у ВП Козятинська дирекція залізничних перевезень АТ "Українська залізниця" позивач підпадає під дію вимог щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19.
Відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.
Разом з тим, відсторонення позивача від роботи не можна вважати нагально необхідним та пропорційним легітимній меті втручання в його право на повагу до приватного життя з огляду на таке. Нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивача від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети. За змістом Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (надалі - Перелік № 2153), обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 він не містить.
Відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення позивача в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що він працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).
Як вбачається з матеріалів справи при видачі наказу та відстороненні позивача від роботи відповідачем не досліджувалося та у суді першої інстанції не стверджувалося, що, обіймаючи посаду приймальника поїздів у ВП Козятинська дирекція залізничних перевезень АТ "Укрзалізниця", позивач міг спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ "Укрзалізниця", учасників дорожнього руху тощо. Його відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що він працював в АТ "Укрзалізниця", всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.
Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові також зауважила, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. При розгляді подібних справ суди повинні враховувати, що суспільні інтереси превалюють над особистими, однак лише тоді, коли втручання у відповідні права особи має об`єктивні підстави (передбачене законом, переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті).
Необхідності відсторонення позивача через створення ним загрози, які б вимагали вжиття суворого заходу для втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавив позивача заробітку, відповідачем при прийнятті рішення про відсторонення ОСОБА_1 від роботи обґрунтовано не було.
Апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про задоволення позовної вимоги про скасування наказу про відсторонення, оскільки застосування до позивача такого заходу, як відсторонення від роботи, не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суд першої інстанції не встановив жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи. Тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача. У зв`язку з цим суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Аргументи учасників справи
У липні 2023 року АТ "Українська залізниця" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю. Стягнути з позивача на користь АТ "Українська залізниця" судові витрати.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до положень Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників випуск 66 "Залізничний транспорт та метрополітен", затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 28 листопада 2001 року № 834, з доповненнями, затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року № 336, основним завданням та обов`язком приймальника поїздів є: огляд вантажних вагонів у комерційному відношенні для встановлення наявності запірно-пломбувальних пристроїв ЗПП (пломб), щільності закривання люків і дверей піввагонів і закритих вагонів, бортів платформ, правильності розміщення і кріплення вантажів на відкритому рухомому складі і т.ін. з метою виявлення та усунення комерційних несправностей, які загрожують безпеці руху поїздів та схоронності вантажів, що перевозяться; керує роботою щодо їх усунення та контролює усунення комерційних несправностей. Видає наряд маневровому диспетчеру на відчеплення несправних вагонів. Оформляє акти загальної форми про неохоронні перевезення. Бере участь у розслідуванні випадків комерційної несправності. Вказані умови праці позивача є базовими, основними і визначені документом, який має загальнодержавне застосування та розміщений у вільному доступі на офіційному інтернет-сайті Кабінету Міністрів України. Саме з них керівництво і виходило, коли вирішувало питання про відсторонення позивача.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 вказано, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника, проти СОVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник.
Відповідач 05 квітня 2023 року надав до суду першої інстанції додаткові пояснення, в яких детально описав умови праці позивача, з врахуванням критеріїв, які визначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21.
Зокрема, увагу судів було звернуто на те, що ОСОБА_1 працює приймальником поїздів. Режим його роботи: день - 12 годин, в ніч - 12 годин, 48 годин відпочинку. Посада приймальника поїздів передбачає безпосередню присутність працівника при прибутті поїздів. Тому дистанційна чи надомна робота за цією професією неможлива.
В кожну зміну виходить по два приймальника поїздів. Отже, позивач приймає зміну від двох колег, працює зміну ще з одним приймальником поїздів, і здає зміну двом колегам. Це - 5 прямих контактів. Крім цього, в кожну зміну на станції є ще сім змінних працівників (черговий по станції, сигналіст, оператор при черговому (2 особи), оператор станційного технологічного центру, черговий по парку, агент комерційний). А в щоденні зміни до них додаються начальник станції, його заступник, станційний робітник, бригадир пункту комерційного огляду, який допускає зміну до роботи, проводить інструктажі тощо. Це - ще 12 прямих контактів. В зв`язку із відсутністю в штаті відповідних посад, складачі поїздів для виконання робіт приїздять на станцію Козятин-2 зі станції Козятин-1 в кабіні маневрового локомотиву. Постійно робота станції перевіряється ревізором комерційним та іншими працівниками комерційного відділу Козятинської дирекції залізничних перевезень, постійне місце роботи яких у приміщеннях будівлі управління дирекцією (м. Козятин, вул. В. Чорновола, 8). В самому приміщенні дирекції кожного дня працює до 200 чоловік з різних підрозділів Козятинського залізничного вузла. Варто зауважити, що і територія залізничної станції Козятин-2 є робочим місцем працівників і інших виробничих підрозділів залізниці. Загалом 12 виробничих підрозділів. Це від 80 до 140 непрямих контактів. Більшість працівників, для яких станція Козятин-2 є робочим місцем, і яка розташована в межах селища Залізничне, проживають у місті Козятин. Тому приїздять на роботу і з роботи електропоїздами. І якщо у одному вагоні електропоїзду може їхати до 110 - 150 чоловік, то сам вокзал станції Козятин в середньому за добу обслуговує від 1 000 до 1 500 пасажирів. Ця обставина підвищує ризик інфікування коронавірусом та/або сприяння його подальшому поширенню.
Змінні працівники (а позивач таким і являється) на випадок хвороби чи надання відпустки мають тільки одного підмінного працівника. Якщо хвороба поширюється на більше, ніж на одну зміну - знайти підмінних працівників є проблемою для транспортного підприємства, так як робоче місце працівників однотипних професій розташовані на великих відстанях одне від одного (це дві найближчі станції). А потік вантажів, що перевозиться залізницею є безперервним, особливо на станціях основних магістральних направлень, яким і є Козятин-ІІ. А при виявлені захворювання лише одного працівника коронавірусом карантинному відстороненню від роботи підлягає вся зміна (всі з ким він мав прямий чи непрямий контакт).
Таким чином, відсторонення від роботи позивача, яке відбулося внаслідок відмови його від вакцинації та ненадання роботодавцеві медичного висновку про наявність у позивача протипоказань (необґрунтована відмова), було:
- вимушеним заходом;
- проведене за встановленою чинними нормативами процедурою;
- відмова поінформованого працівника від обов`язкового профілактичного щеплення належно підтверджено;
- з одної сторони, такий захід послаблював функціональні виробничі можливості підрозділу залізниці;
- з іншої - забезпечувало захист суспільних інтересів.
Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеної у справах 130/3573/21, 130/3531/21, 472/5/22.
Ці обставини безпідставно (без викладення спростувань у мотивувальній частині оскаржуваного рішення) відхилені (не враховані) судами першої та апеляційної інстанцій. Суди проігнорували докази відповідача (пояснення та посилання на загальнодержавний норматив), чим порушили основне положення цивільного судочинства - змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).
Необхідність обмежувальних заходів і їх легітимність (передбачення таких дій законодавством України) було визнано постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №130/3548/21.
Роботодавець врахував вказівки Великої Палати Верховного Суду і пояснив умови праці позивача у відповідності до критеріїв, визначених Верховним Судом.
У вересні 2023 року ОСОБА_1 подав до суду відзив, у якому просив рішення судів залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.
Зазначає, що посилання відповідача в оспорюваному наказі на лист-ознайомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, як на підставу для відсторонення позивача від роботи, є порушенням вимог частини другої та шостої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб". Крім того, спірний наказ не містить відомостей на підтвердження відмови позивача здійснити щеплення у порядку, передбаченому указаною статтею. Також у спірному наказі не визначено строків відсторонення позивача від роботи і вказівки на конкретну підставу такого відсторонення.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі Верховного Суду вказано, що заявник, в аспекті підстав та випадків касаційного оскарження, посилається на: неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 січня 2021 року від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21, від 22 березня 2023 року у справі № 130/3531/21 та справі № 472/5/22, від 12 квітня 2023 року у справі № 130/3573/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); недослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
02 лиcтопада 2023 року справу передано судді-доповідачу Краснощокову Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 29 лютого 2024 року відмовлено АТ "Українська залізниця" у задоволенні клопотання про повідомлення про дату та час судового засідання.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 21 лютого 2006 року прийнятий приймальником поїздів ст. Козятин-ІІ Південно-Західної залізниці.
Наказом виробничого підрозділу "Козятинська дирекція залізничних перевезень" № 888/ос від 09 грудня 2021 року ОСОБА_1, приймальника поїздів 4 розряду ст. Козятин-ІІ, відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року до моменту усунення ним причин відсторонення. Причиною відсторонення стало ненадання підтверджуючого документу про обов`язкове профілактичне щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2, або копії медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19.
В матеріалах справи наявний акт про відмову (ухилення) від підпису про ознайомлення з листом-ознайомленням, із якого вбачається, що 24 листопада 2021 року о 19:50 ОСОБА_1, приймальник поїздів ст. Козятин-2 ВП Козятинська дирекція залізничних перевезень, проінформований про зміст листа-ознайомлення, форма якого встановлена дорученням в.о. директора регіональної філії Пд-ЗХ залізниця" АТ "Укрзалізниця" від 24 листопада 2021 року № НЗК-09/8067, проте підтвердити ознайомлення своїм підписом відмовився.