ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 127/22275/21
провадження № 61-3133св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Синельникова Є. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 ;
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4 ;
треті особи: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко Володимир Борисович;
розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_3 та представника ОСОБА_4 - адвоката Люлика Романа Івановича на постанову Вінницького апеляційного суду від 31 січня 2023 року у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Панасюка О. С., Якименко М. М.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко В. Б. (далі - приватний нотаріус Лукашенко В. Б.),про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та про скасування записів про реєстрацію права власності.
Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що з 23 липня 2010 року вона перебувала з ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2017 року у справі № 127/22444/17. Від шлюбу вони мають дочку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після припинення шлюбних відносин у неї збереглися приязні та довірливі відносини з ОСОБА_4 та він допомагав їй вирішувати побутові питання, безперешкодно спілкувався з дитиною.
ОСОБА_1 вказувала, що після розірвання шлюбу вирішила придбати для себе та доньки житло, а ОСОБА_4 допомагав їй у виборі житла. Оскільки вона довіряла своєму колишньому чоловіку та батьку їхньої спільної дитини, була впевнена в його порядності та щирості, тому 10 березня 2020 року видала довіреність на ім`я ОСОБА_4
12 березня 2020 року було укладено договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, відповідно до якого ОСОБА_1 придбала житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за 1 442 300 грн.
Оскільки земельна ділянка, на якій розташовано придбаний будинок, не була належним чином оформлена, то ОСОБА_4 запевнив, що допоможе їй в оформленні усіх потрібних документів, у зв`язку з чим в травні 2021 року вона надала ОСОБА_4 оригінал договору купівлі-продажу будинку для реєстрації права власності на земельну ділянку.
Однак 16 червня 2021 року ОСОБА_4 приїхав за місцем проживання ОСОБА_1 та її доньки, за адресою: АДРЕСА_1, та повідомив, що вона вже не є власницею цього будинку та їй з дитиною слід збирати речі.
В цей же день вона звернулася до приватного нотаріуса Лукашенка В. Б., який повідомив, що дійсно ОСОБА_4 15 червня 2021 року, діючи від її імені на підставі довіреності від 10 березня 2020 року, відчужив належне їй майно, а саме вищевказані житловий будинок та земельну ділянку.
16 червня 2021 року вона подала нотаріусу заяву про скасування довіреності, виданої 10 березня 2020 року на ім`я ОСОБА_4 .
За вказаними договорами купівлі-продажу будинок та земельна ділянка були продані за нижчою ціною, ніж куплені ОСОБА_1, і вона не отримала жодних грошових коштів за продане майно. Крім того, покупцем за цими договорами є батько нової дружини ОСОБА_4 - ОСОБА_3 .
Наведене свідчить про наявність підстав для визнання недійсними зазначених договорі купівлі-продажу землі та будинку, так як їх вчинено внаслідок зловмисної домовленості ОСОБА_4 та ОСОБА_3, наміру відчужувати майно ОСОБА_1 не мала, грошових коштів від продажу не отримувала і ОСОБА_4 діяв всупереч її інтересів. Також ОСОБА_4 своїми діями порушив права малолітньої дитини ОСОБА_2, яка проживала в спірному будинку.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладений 15 червня 2021 року між ОСОБА_4, який діяв в інтересах ОСОБА_1, та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Лукашенком В. Б., зареєстрований в реєстрі за № 4322;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 0510136600:02:009:0087, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладений 15 червня 2021 року між ОСОБА_4, який діяв в інтересах ОСОБА_1, та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Лукашенком В. Б., зареєстрований в реєстрі за № 4323;
- скасувати запис про реєстрацію права власності 42518254 від 15 червня 2021 року, внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Лукашенка В. Б. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58766011 від 15 червня 2021 року, відповідно до якого зареєстровано право приватної власності на вказаний вище житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 211,2 кв. м, житлова площа 97,6 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта 21790905101) за фізичною особою ОСОБА_3 ;
- скасувати запис про реєстрацію права власності 42518320 від 15 червня 2021 року, внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Лукашенка В. Б. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58766011 від 15 червня 2021 року, відповідно до якого зареєстровано право приватної власності на вказану вище земельну ділянку, кадастровий номер 0510136600:02:009:0087, площею 0,0505 га (реєстраційний номер об`єкта 2374059705101) за фізичною особою ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2022 року у складі судді Медяної Ю. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 не доведено, що укладенням договорів порушуються права малолітньої дитини, а також не надано доказів, з яких можливо було б зробити висновок, що оспорювані договори укладені на умовах, які не відповідають волі довірителя, і умови договорів є невигідними для довірителя. Факт родинних відносин між представником продавця та покупцем, сам по собі, не означає наявність зловмисної домовленості.
Довіреність, яка позивачем була видана добровільно, на момент укладення спірних договорів була дійсною, і її дія не припинялась.
Доводи ОСОБА_1 про те, що продаж будинку за ціною нижче ринкової не свідчить про перевищення представником своїх повноважень, а відсутність оголошення про продаж будинку не підтверджує відсутність волі власника на продаж.
Твердження про не отримання ОСОБА_1 коштів від відчуження спірного будинку спростовується умовами самого договору, а виписка по картковому рахунку позивача, в якій не зафіксовано факту надходження коштів від продажу, не є достатнім доказом у справі.
Таким чином позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що оспорювані договори купівлі-продажу були вчинені внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони - ОСОБА_4 з другою стороною - ОСОБА_3, тому позов не підлягає задоволенню.
Оскільки договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки не було визнано недійсними, то позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування записів про реєстрацію права власності на вказане майно також не підлягають задоволенню.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Вінницького апеляційного суду від 31 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану в її інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2, задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, укладений 15 червня 2021 року між ОСОБА_4, який діяв в інтересах ОСОБА_1, та ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 4322, посвідчений приватним нотаріусом Лукашенком В. Б. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0505 га, кадастровий номер 0510136600:02:009:0087, розташованої по АДРЕСА_1, укладений 15 червня 2021 року між ОСОБА_4, який діяв в інтересах ОСОБА_1, та ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 4323, посвідчений приватним нотаріусом Лукашенком В. Б. Скасовано державну реєстрацію прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1, за ОСОБА_3 . Скасовано державну реєстрацію прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,0505 га, кадастровий номер 0510136600:02:009:0087, розташовану по АДРЕСА_1, за ОСОБА_3 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що місцевий суд відхилив доводи позивача щодо продажу спірного будинку за неринковою ціною, яка вдвічі менша за ціну купівлі цього будинку, посилаючись на постанову Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 621/2173/16, в якій викладено правовий висновок про те, що само по собі відчуження повіреним нерухомого майна за ціною нижче ринкової не свідчить про перевищення ними своїх повноважень. Однак в цій справі позивач обґрунтовувала зловмисну домовленість між відповідачами не лише таким фактом, а сукупністю обставин, які підтверджені, зокрема висновками про вартість нерухомого майна.
Крім того, ОСОБА_4, діючи на підставі довіреності, укладаючи спірні договори без особистої участі позивача, в повній мірі вчиняв оспорювані правочини і кошти за продаж спірних будинку та земельної ділянки отримав саме представник позивача. Нотаріус, відображаючи в договорі цей факт, не перевіряв дійсність факту отримання коштів позивачем від продажу будинку. Також позивач на підтвердження факту неотримання нею коштів надала виписку з власного банківського карткового рахунку, однак суд першої інстанції зазначив, що ця виписка не є достатнім доказом по справі, оскільки грошові кошти могли бути перераховані на інший рахунок, або передані у вигляді готівки. Заперечень з боку відповідачів, що цей картковий рахунок належить позивачу, не було.
На підтвердження користування спірним будинком разом з дитиною (факт проживання) позивач надала акт, складений 25 червня 2021 року мешканцями сусідніх будинків по АДРЕСА_1 - ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, відповідно до якого ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з грудня 2020 року і станом на день складення акту проживають в будинку АДРЕСА_1 .
Апеляційний суд звернув увагу на те, що позивач обґрунтувала свої вимоги на відміну від відповідачів, які лише заперечували факти без надання доказів на їх спростування, тому суд першої інстанції фактично піддав критиці докази позивача, не надаючи оцінки процесуальній поведінці відповідачів.
Суд першої інстанції, який відхилив описані ним в рішенні докази, зазначив, що позивач не надала доказів про те, що в діях її представника був умисел щодо зловмисної домовленості, але такий висновок є нелогічним, адже відкинувши все, чим обґрунтовується позов, нелогічним є твердження про ненадання доказів.
Відповідачі не заперечували факт родинних зв`язків між ними - відчуження зятем спірного нерухомого майна тестю, і зважаючи на сукупність обставин та фактів, якими позивач обґрунтовувала позовні вимоги в цій справі, помилковим є посилання місцевого суду на постанову Верховного Суду від 24 лютого 2022 року у справі № 161/20878/19, натомість врахуванню підлягали правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 760/34776/19, від 04 листопада 2020 року у справі № 370/2309/18, про те, що укладення представником довірителя правочину на користь близького родича (при встановлені інших обставин) свідчить про те, що такий правочин є недійсним, з підстав, викладених у статті 232 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
При вирішенні даного спору апеляційний суд також звернув увагу на те, що шляхом укладення договорів дарування ОСОБА_4 відчужив своєму родичу ОСОБА_3 все належне йому на праві власності нерухоме майно і таке відчуження відбувалось за короткий проміжок часу.
Таким чином апеляційний суд дійшов висновку про те, що сукупність зібраних у справі доказів вказує про наявність зловмисної домовленості ОСОБА_4, який діяв за довіреністю, з його тестем ОСОБА_3 при укладенні спірних договорів купівлі-продажу, адже про це свідчить відсутність у позивача волі на продаж будинку, продаж будинку та земельної ділянки за безпідставно заниженими цінами своєму родичу, незрозуміле та необґрунтоване швидке відчуження власного нерухомого майна та майна позивача на користь однієї особи - тестя, і позбавлення позивача права власності, без доказів того, що позивач отримала від продажу будинку кошти.
При цьому апеляційний суд не вбачав підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними з підстав, передбачених частиною шостою статті 203, частиною першою статті 215 ЦК України, як правочинів вчинених батьками, які суперечать правам та інтересам їхньої малолітньої дитини, оскільки позивач з дитиною на момент відчуження спірного будинку була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2, тобто дитина мала право там проживати. Реєстрації позивача з дитиною в спірному будинку не було.
Частково задовольняючи позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності, апеляційний суд послався на постанову від 14 грудня 2022 року у справі №201/11405/20, в якій при вирішенні аналогічної позовної вимоги Верховний Суд змінив рішення суду першої інстанції в частині скасування запису про державну реєстрацію права власності та скасував державну реєстрацію прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У лютому 2023 року ОСОБА_3 та представник ОСОБА_4 - адвокат Люлик Р. І. подали до Верховного Суду касаційні скарги на постанову Вінницького апеляційного суду від 31 січня 2023 року, в яких, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційні скарги подані на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтовані тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 20 травня 2022 року у справі № 727/7824/16, від 24 лютого 2022 року у справі № 161/20878/19, від 19 листопада 2021 року у справі № 383/302/20, від 07 серпня 2019 року у справі № 753/7290/17, від 05 серпня 2020 року у справі № 638/2324/14, від 04 листопада 2020 року у справі № 370/2309/18, а також - не дослідив зібрані у справі докази.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Вінницького міського суду Вінницької області.
05 квітня 2023 року справа № 127/22275/21 надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що він та ОСОБА_4 не є близькими родичами та між ними немає жодного ступеня спорідненості, тому апеляційний суд дійшов помилкового висновку про визнання оспорюваних правочинів недійсними на підставі статті 232 ЦК України, посилаючись на наявність родинних зв`язків між відповідачами - відчуження зятем спірного нерухомого майна тестю.
Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - адвоката Люлика Р. І. мотивована тим, що видана 10 березня 2020 року позивачем на ім`я ОСОБА_4 довіреність була дійсною та не скасованою як при придбанні спірного нерухомого майна на ім`я ОСОБА_1, так і при відчуженні цього майна, а отже, ОСОБА_4 мав право на вчинення оспорюваних правочинів.
Доведеність факту вчинення правочину внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, полягає у тому, що такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа - контрагент за договором, діяв за домовленістю із представником сторони оспорюваного правочину. Разом з тим, позивач не надала суду жодного належного та допустимого доказу про наявність зловмисної домовленості між ОСОБА_4, який від її імені на підставі довіреності відчужив спірне нерухоме майно, та контрагентом - ОСОБА_3 .
Апеляційний суд допустив формальність та однобічність в оцінці всіх доказів в їх сукупності, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Доводи особи, яка подала відзиви на касаційні скарги
У квітні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пунько І. В. подала до Верховного Суду відзиви на касаційні скарги, в яких просила залишити їх без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законними та обґрунтованими, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 ) з 23 липня 2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2017 року у справі № 127/22444/17.
ІНФОРМАЦІЯ_2 в шлюбі в ОСОБА_4 та ОСОБА_1 народилася дочка ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, видане повторно 01 квітня 2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області.
10 березня 2020 року ОСОБА_1 видала довіреність на ім`я ОСОБА_4, посвідчену приватним нотаріусом Лукашенко В. Б., зареєстровану в реєстрі за № 2039.
За змістом вказаної довіреності ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_4 на представництво, в тому числі з питань придбання на її ім`я, відчуження, здачі в оренду, передачу у заставу з метою забезпечення її зобов`язань, прийняття в дар, а також вчинення будь-яких дій щодо належного їй нерухомого та рухомого майна, з правом прописки (постановки на облік) та виписки (зняття з обліку) будь-яких осіб, визначаючи в усіх випадках суми, терміни та інші умови на власний розсуд; реєструвати право власності, отримувати, набувати належне їй майно, цінні папери, включаючи грошові суми, соціальні виплати, будь-які документи, розпоряджатися належними їй рахунками, коштами та цінними паперами, укладати всі дозволені законом правочини цивільно-правового характеру.
12 березня 2020 року між ОСОБА_9 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), в інтересах якої по довіреності діяв представник ОСОБА_4, було укладено договір купівлі-продажу будинку посвідчений приватним нотаріусом Лукашенко В. Б., зареєстрований в реєстрі за № 2094, за умовами якого продавець передав у власність, тобто продав покупцю, а покупець прийняв у власність, тобто купив житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, загальною площею 211,2 кв. м, житлова площа - 97,6 кв. м. Продаж будинку вчинено за 1 442 300 грн.
Право власності ОСОБА_1 на вказаний вище будинок було зареєстровано 12 березня 2020 року, запис про право власності № 35902200, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 203856026 від 12 березня 2020 року.
Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0505 га, кадастровий № 0510136600:02:009:0087 було зареєстровано 01 червня 2020 року, запис про право власності № 42266344, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 260142363 від 06 червня 2021 року.
15 червня 2021 року між ОСОБА_1 як продавцем, в інтересах якої по довіреності діяв представник ОСОБА_4, та ОСОБА_3 як покупцем було укладено договір купівлі-продажу будинку, посвідчений приватним нотаріусом Лукашенко В. Б., зареєстрований в реєстрі за № 4322, за умовами якого продавець передав у власність - продав покуцю, а покупець прийняв у власність - купив житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Продаж будинку вчинено за 850 000 грн.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 288457348 від 04 грудня 2021 року, право власності ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, загальною площею 211,2 кв. м, житлова площа - 97,6 кв. м було зареєстровано 15 червня 2021 року, запис про право власності № 42518254.
За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 15 червня 2021 року, посвідченим приватним нотаріусом Лукашенко В. Б., зареєстрованим в реєстрі за № 4323, ОСОБА_1 - продавець, за довіреністю якої діяв представник ОСОБА_4 - представник продавця, предав у власність - продав покуцю ОСОБА_3, а покупець прийняв у власність - купив земельну ділянку площею 0,0505 га, кадастровий № 0510136600:02:009:0087 за адресою: АДРЕСА_1 . Продаж земельної ділянки вчинено за 91 000 грн.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0505 га, кадастровий № 0510136600:02:009:0087, зареєстровано 15 червня 2021 року, запис про право власності № 42518320.
16 червня 2021 року ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Лукашенко В. Б. заяву про скасування довіреності на розпорядження майном, посвідчену 10 березня 2020 року № 2039. Згідно витягу про реєстрацію в єдиному реєстрі довіреностей від 16 червня 2021 року припинено вказану довіреність.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач стверджувала, що будинок був проданий за низькою, не ринковою ціною, за значно меншу ціну, ніж він був придбаний нею раніше. Земельна ділянка була продана по заниженій ціні, не за ринковою ціною.
На підтвердження цього позивач надала звіт про оцінку нерухомого майна, виконаний ФОП ОСОБА_10, в якому вказано, що ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці площею 0,0505 га, кадастровий №0510136600:02:009:0087, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, становить 3 288 756 грн без ПДВ на дату оцінки, тобто на 22 липня 2022 року.
На підтвердження відсутності волі позивача на відчуження будинку і землі позивач надала відповідь на її запит до ТОВ "Інтернет-реклама РІА" №17/01/2022-1 від 17 січня 2022 року, відповідно до якої оголошення про продаж будинку та/або земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, на сайті DOM.RIA виявлено не було.
ОСОБА_1 надала виписку по картці Monobank/Universal Bank від 04 січня 2022 року по картці № НОМЕР_2 рахунок № НОМЕР_3 за період з 01 травня по 01 липня 2021 року, з якої вбачається, що грошові кошти у сумі 850 000 грн та 91 000 грн не отримувала.
Також, на підтвердження зловмисної домовленості між відповідачами, які є родичами (зять-тесть), позивач надала відповідь Липовецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області від 22 лютого 2022 року № 208/21.9-32, до якої надано копію запису акта про народження № 6 від 03 квітня 1997 року, відповідно до якого батьками ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, є ОСОБА_3 та ОСОБА_12 .
У цій відповіді повідомлено про зміни прізвища ОСОБА_11, і було виявлено актовий запис про шлюб № 1715 від 25 липня 2014 року на ОСОБА_11 (після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_11 ) та актовий запис про шлюб № 1925 від 20 жовтня 2020 року на ОСОБА_14, після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У заяві про зміну предмета позову, яка була прийнята судом, крім вищезазначених обґрунтувань вимог позову, позивач зазначила обставини, які, на її думку, теж вказують на існуючу домовленість між відповідачами, спрямовану на позбавлення її та її дитини житла.
Так, позивач вказувала на інформацію з відомостей Державного реєстру речових права на нерухоме майно в період з 2020 по 2021 роки. Копію витягів з цього реєстру було надано суду першої інстанції.
Досліджуючи відомості з Державного реєстру речових права на нерухоме майно, шляхом співставлення, які були надані позивачем, а саме відомості з державного реєстру щодо права власності по ОСОБА_4 та відомості з державного реєстру права власності по ОСОБА_3, апеляційним судом було встановлено, що:
- ОСОБА_4 на праві власності належала земельна ділянка кадастровий номер 0510136600:02:052:0118, яка 05 лютого 2021 року була ним подарована ОСОБА_3 ;
- ОСОБА_4 належала на праві власності земельна ділянка кадастровий номер 0510136600:02:052:0119, яка 05 лютого 2021 року була ним подарована ОСОБА_3 ;
- ОСОБА_4 на праві власності належав житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3, який 05 лютого 2021 року був ним подарований ОСОБА_3 ;
- ОСОБА_4 на праві власності належала квартира АДРЕСА_4, яка 02 лютого 2021 року була ним подарована ОСОБА_3 ;
- ОСОБА_4 належала на праві власності квартира АДРЕСА_5, яка 02 лютого 2021 року була ним подарована ОСОБА_3 .
Під час розгляду апеляційної скарги по суті ОСОБА_1 пояснила, що після розлучення вони з ОСОБА_4 добровільно, в позасудовому порядку, поділили спільне сумісне майно, і після його поділу в неї були вільні кошти. Вона разом з дитиною була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_4 . В подальшому вона забажала купити будинок для себе з донькою, і з цією метою передала свої кошти колишньому чоловікові, який добре знався на нерухомості в місті Вінниці. В 2020 році ОСОБА_4 купив їй спірний будинок, в якому вона з дочкою проживала. В травні 2021 року на підставі довіреності ОСОБА_4 оформив на неї право власності на земельну ділянку під будинком, а вже в червні 2021 року повідомив її про те, що вона вже не власниця будинку і землі. Після цього вона скасувала довіреність. А в подальшому дізналась, що і квартира, в якій вона була зареєстрована з дочкою, була відчужена на користь ОСОБА_3 - тестя ОСОБА_4 .
Апеляційний суд також встановив, що 02 лютого 2021 року на підставі договору дарування ОСОБА_3 став власником квартири АДРЕСА_2, в якій була зареєстрована позивач разом із дитиною.
Представник відповідачів ні у відзиві на позов, ні у відзиві на апеляційну скаргу, і в судовому засіданні під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не заперечував вищезазначених позивачем фактів, зокрема щодо того, що позивач надала відповідачу свої власні кошти на придбання будинку, що відповідачі між собою є родичами, що позивач разом з дитиною проживали в спірному будинку, і така позиція відповідачів взята апеляційним судом до уваги.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.