ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 369/18119/21
провадження № 61-14642св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Інтер Авто Україна",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Порше Інтер Авто Україна" на постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Нежури В. А., Шебуєвої В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Інтер Авто Україна" (далі - ТОВ "Порше Інтер Авто Україна") про стягнення неустойки та компенсацію моральної шкоди у порядку Закону України "Про захист прав споживачів".
Позов мотивований тим, що 16 березня 2021 року між ТОВ "Порше Інтер Авто Україна" (продавець, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - ТОВ "Порше Лізинг Україна") (покупець) укладено договір №388368 купівлі-продажу автомобіля. Того ж дня між позивачем і ТОВ "Порше Лізинг Україна" укладено договір про фінансовий лізинг № 00022907. Відповідно до акту приймання-передачі автомобіля від 23 березня 2021 року постачальник передав, а покупець прийняв автомобіль марки "Audi", модель "S8 70 TFSI quattro", державний номерний знак НОМЕР_1 . Відповідно до зазначених договорів він є лізингоодержувачем та кінцевим споживачем. Після придбання вказаного автомобіля у процесі його експлуатації протягом гарантійного строку ним було виявлено ряд недоліків, а саме: перестала вмикатись та підсвічуватись панель приладів, несправність ходової частини, зокрема, сторонні шуми у передній частині автомобіля під час руху.
04 травня 2021 року він звернувся до відповідача із замовленням з рекламаційним актом на ремонт, в якому зазначив про несправність панелі приладів. Відповідно до акта виконаних робіт від 27 травня 2021 року зазначений недолік було усунуто та проведено заміну щитків приладів у межах гарантійного ремонту. 09 червня 2021 року він звернувся до відповідача із замовленням на ремонт, в якому зазначив про сторонні шуми у передній частині автомобіля. Відповідно до акту виконаних робіт від 24 червня 2021 року проведено заміну одного переднього амортизатора, однак, зазначений недолік не було усунуто, оскільки в процесі подальшої експлуатації автомобіля той самий недолік проявився знову. В результаті проведених діагностичних робіт було встановлено, що причиною наявного недоліку автомобіля є дефектні амортизатори. 11 листопада 2021 року було проведено їх заміну.
Відповідно до пункту 4.7 додатку № 2 до договору №388368 купівлі-продажу автомобіля від 16 березня 2021 року терміном усунення виявлених недоліків при гарантійному ремонті встановлено 60 днів, а відповідно до вимог абзацу 1 частини дев`ятої статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів" при пред`явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару, вони повинні бути усунуті протягом 14 днів з дати його пред`явлення або за згодою сторін в інший строк. Оскільки вказані строки щодо усунення недоліків відповідачем були перевищені, з відповідача на його користь підлягає стягненню неустойка у розмірі 1 524 942, 84 грн.
Крім того, внаслідок тривалого терміну не усунення відповідачем недоліків товару йому завдано моральної шкоди. Тому він має право на компенсацію завданої моральної шкоди відповідно до положень частини другої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".
Просив суд стягнути з ТОВ "Порше Інтер Авто Україна" на свою користь неустойку у розмірі 1 524 942, 84 грн та 70 000,00 грн компенсації моральної шкоди.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 листопада 2022 року клопотання ТОВ "Порше Інтер Авто Україна" про закриття провадження у справі задоволено.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Порше Інтер Авто Україна" про стягнення неустойки та компенсацію моральної шкоди у порядку Закону України "Про захист прав споживачів" закрито.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що зі змісту позовної заяви предметом позову є стягнення неустойки та компенсація моральної шкоди в порядку, визначеному Законом України "Про захист прав споживачів", а договір про фінансовий лізинг від 16 березня 2021 року №00022907 був укладений між ТОВ "Порше Лізинг Україна" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 . Таким чином, між сторонами виник спір щодо правочину, укладеного між юридичними особами, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства (схожу правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 904/2529/18). Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 листопада 2022 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України "Про захист прав споживачів", є лише громадяни (фізична особа), який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних потреб. У справі, що розглядається, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Порше Інтер Авто Україна" про стягнення неустойки та компенсацію моральної шкоди на підставі положень Закону України "Про захист прав споживачів", мотивуючи заявлені вимоги порушенням його прав, як споживача послуг, у зв`язку з порушення відповідачем строків виконання гарантійного ремонту автомобіля, встановлених у пункті 4.7 додатку № 2 до договору №388368 купівлі-продажу автомобіля від 16 березня 2021 року. З огляду на викладене, суд першої інстанції помилково вважав, що спір належить до юрисдикції господарських судів.
Що стосується доводів, викладених представником відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, що оскільки власником автомобіля марки "Audi S8 70 TFSI" є ТОВ "Порше Лізинг Україна", жодних правовідносин між позивачем та відповідачем немає, а тому вважає, що у позивача відсутнє право на пред`явлення будь-яких претензій до ТОВ "Порше Інтер Авто Україна" в порядку Закону України "Про захист прав споживачів", то вони не заслуговують на увагу, оскільки встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи по суті спору.
Аргументи учасників справи
12 жовтня 2023 року ТОВ "Порше Інтер Авто Україна" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що 16 березня 2021 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Порше Лізинг Україна" було укладено договір фінансового лізингу № 00022907, об`єктом (предметом) лізингу за яким був автомобіль.16 березня 2021 року ТОВ "Порше Лізинг Україна" на виконання умов договору фінансового лізингу придбало у ТОВ "Порше Інтер Авто Україна" автомобіль, який в подальшому передало в користування під виплату лізингових платежів ФОП ОСОБА_1 . Згідно з відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 22 серпня 2016 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець у встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". Запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності було внесено ним 29 липня 2023 року за власним бажанням. Отже, характер правовідносин та склад учасників угод, а саме договору фінансового лізингу та договору
купівлі-продажу/поставки автомобіля свідчать про наявність господарських правовідносин між сторонами. Якщо громадянин (покупець, замовник) у правовідносинах виступає як підприємець, або фактично використовував придбаний чи замовлений товар у підприємницькій діяльності, або як найманий працівник, то на його відносини з продавцем Закон України "Про захист прав споживачів" не поширюється. Зважаючи на те, що спірні правовідносини виникли між сторонами на підставі господарського договору та зважаючи на суб`єктний склад правовідносин, спір відноситься до повноважень господарських судів, та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18, від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20, від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17, від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17, від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17, від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15, від 23 листопада 2021 року у справі 641/5523/19, від 16 червня 2021 року у справі 573/2336/17, від 25 червня 2019 року у справі № 904/1083/18 та постанові Верховного Суду: від 07 серпня 2019 року у справі № 212/3182/16-ц).
Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.