ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 752/5230/13
провадження № 61-8093св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
розглянув у порядку письмового позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року у складі колегії суддів Слюсар Т. А.,Білич І. М., Коцюрби О. П.,
за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Омега Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна, про визнання зобов`язання за кредитним договором виконаним, припиненими правовідносини за кредитним договором, зняття заборону відчуження предмета іпотеки та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Омега Банк" (далі - ПАТ "Омега Банк"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова С. В., у якому з урахуванням уточнення просив:
- визнати належно виконаним основне зобов`язання за кредитним договором від 10 лютого 2006 року № 28/л, укладеним між ним та Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (далі - АКБ "ТАС-Комерцбанк");
- визнати припиненими кредитний договір від 10 лютого 2006 року № 28/л, укладений між ним та АКБ "ТАС-Комерцбанк", іпотечний договір від 09 лютого 2006 року № 1497, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В., за яким він передав в іпотеку на забезпечення виконання основного зобов`язання за кредитним договором належне йому на праві приватної власності нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення № 221 (в літ. А), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
- виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідні записи про іпотеку та зняти заборону відчуження предмета іпотеки - нежитлового приміщення № 221 (в літ. А), розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належить йому на праві приватної власності та перебувало в іпотеці відповідно до іпотечного договору від 09 лютого 2006 року, з метою здійснення у подальшому державної реєстрації припинення обтяження.
Позовна заява мотивована тим, що 10 лютого 2006 року між ним та АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого стало Акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - АТ "Сведбанк"), укладено кредитний договір № 28/л зі строком дії до 10 лютого 2011 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 28/л від 10 лютого 2006 року він передав в іпотеку належне йому на праві приватної власності нежитлове приміщення на АДРЕСА_2 .
Відповідно до пункту 3.3 кредитного договору він зобов`язався погасити заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів на позичковий рахунок № НОМЕР_1 через касу банку. За умовами пункту 3.4 кредитного договору мав право достроково погасити заборгованість за кредитом.
Пунктом 8.1 іпотечного договору встановлено право іпотекодавця достроково виконати основне зобов`язання, а пунктом 7 цього ж договору встановлено, що при частковому виконанні іпотекодавцем основного зобов`язання іпотека, встановлена іпотечним договором, зберігається в повному обсязі, наступні іпотеки не допускаються.
23 квітня 2007 року він здійснив дострокове погашення заборгованості за кредитом, що підтверджується заявою про переказ готівки від 23 квітня 2007 року. 26 лютого 2013 року звернувся до АТ "Сведбанк" із заявою, в якій просив надати йому довідку про погашення кредиту, однак отримав відповідь, що станом на 27 листопада 2012 року має прострочену заборгованість, з чим він категорично не погоджується.
АТ "Сведбанк", не визнаючи факт погашення ним кредиту за договором № 28/л від 10 лютого 2006 року, з посиланням на необґрунтовану, неіснуючу заборгованість, позбавляє його права можливості зняти заборону на предмет іпотеки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22 вересня
2021 року позовні вимоги залишено без задоволення.
Рішення суду мотивоване відсутністю підстав вважати, що позивач як позичальник за кредитним договором № 28/л від 10 лютого 2006 року виконав основне зобов`язання, що могло б бути підставою для його припинення та задоволення похідних вимог.
Суд першої інстанції вказав, що за даними виписки за особовим рахунком № НОМЕР_2 за період з 03 лютого 2006 року по 28 листопада 2012 року позивач на виконання умов кредитного договору № 28/л від 10 лютого 2006 року отримав від кредитора грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що відновлюється, на загальну суму 271 559, 00 дол. США і на виконання своїх зобов`язань у цей же період часу позивач повернув банку 271 559,00 дол. США, що є підставою для висновку, що позивач на виконання своїх зобов`язань позичальника повернув кредитору грошові кошти в тій сумі, яка ним була отримана. Водночас доказів на підтвердження виконання позивачем обов`язку щодо сплати процентів за користування кредитом позивач суду не надав.
Суд першої інстанції відхилив доводи позивача про те, що він, внісши 23 квітня 2007 року через касу банку АКБ "ТАС-Комерцбанк" 200 000 доларів США, що складало еквівалент 1 010 000,00 грн, на рахунок № НОМЕР_2, у такий спосіб виконав основне зобов`язання за цим же кредитним договором, що могло бути підставою для припинення кредитного договору № 28/л від 10 лютого 2006 року та іпотечного договору від 09 лютого 2006 року.
З цих підстав суд першої інстанції відмовив у задоволенні похідних позовних вимог ОСОБА_1 про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідних записів про іпотеку та про зняття заборони відчуження предмета іпотеки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Суд апеляційної інстанції переглядав справу неодноразово.
28 червня 2022 року постановою Київського апеляційного суду залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 вересня 2021 року залишено без змін.
16 листопада 2022 року постановою Верховного Суду частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1, скасовано постанову Київського апеляційного суду від 28 червня 2022 року, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд зазначав, що при новому апеляційному розгляді справи суду необхідно надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог і заперечень, як у цілому, так і кожному доказу окремо, надати мотивовану відповідь на всі основні аргументи сторін, зокрема, встановити, чи обліковується за позивачем кредитна заборгованість (за основним зобов`язанням, за процентами, пенею), якщо так, то в якому розмірі та за який період вона виникла, встановити, чи отримано позивачем кредит з урахуванням збільшення кредитної лінії з 70 000,00 дол. США до 200 000,00 дол. США, якщо так, то в якому розмірі, а також встановити, чи здійснював позивач повернення кредитних коштів відповідачу, якщо так, то за який період та в якому розмірі.
06 квітня 2023 року постановою Київського апеляційного суду залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 вересня 2021 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції керувався тим, що у справі встановлено отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 200 000,00 дол. США згідно умов додаткової угоди № 1 від 22 вересня 2006 року до кредитного договору № 28/л від 10 лютого 2006 року, а також внесення на рахунок АКБ "ТАС-Комерцбанк" (рахунок № НОМЕР_1 ) 200 000,00 дол. США згідно заяви на переказ готівки У088-52 від 23 квітня 2007 року.
Суд зазначав, що матеріали справи містять інший кредитний договір № 28/л від 10 лютого 2006 року, укладений між тими ж сторонами, у якому строк кредитування визначено з 03 березня 2006 року по 10 лютого 2011 року. В суді апеляційної інстанції представник позивача не надав переконливих пояснень щодо наявності двох кредитних договорів № 28/л від 10 лютого 2006 року з різними строками кредитування. Іпотечний договір, який позивач просить визнати припиненим, укладено 09 лютого 2006 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1 на забезпечення виконання основного зобов`язання за кредитним договором № 28/л від 09 лютого 2006 року. Проте кредитного договору від 09 лютого 2006 року, укладеного між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1, матеріали справи не містять.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження виконання в повному обсязі та належним чином зобов`язання за кредитним договором № 28/л від 10 лютого 2006 року зі строком кредитування з 10 лютого 2006 року по 10 лютого 2011 року. Внесення грошових коштів в сумі 200 000,00 дол. США, а також на погашення процентів в загальній сумі 12 635,00 дол. США не дає підстав уважати виконаним належним чином основне зобов`язання за вказаним кредитним договором, ураховуючи наявність іншого кредитного договору з таким же номером та від тієї ж дати, при цьому загальна сума внесених коштів є такою, що об`єктивно не відповідає сумі, яку позичальник мав би внести на рахунок банку за умови належного виконання зобов`язання із повернення кредитних коштів та сплати процентів у визначений договором строк.
Щодо іпотечного договору, який позивач просить визнати припиненим, такий укладено 09 лютого 2006 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1, на забезпечення виконання основного зобов`язання за кредитним договором № 28/л від 09 лютого 2006 року, проте такого кредитного договору позивачем не надано та відповідно не надано доказів на підтвердження виконання зобов`язання за таким договором.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
29 травня 2023 року ОСОБА_1 з використанням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що Верховний Суд у постанові від 16 листопада 2022 року (провадження № 61-7752св22) у цій справі дав вказівки для суду апеляційної інстанції, які необхідно було виконати при повторному розгляді, а саме надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог і заперечень, як у цілому, так і кожному доказу окремо, надати мотивовану відповідь на всі основні аргументи сторін, зокрема, встановити, чи обліковується за позивачем кредитна заборгованість (за основним зобов`язанням, за процентами, пенею), якщо так, то в якому розмірі та за який період вона виникла, встановити, чи отримано позивачем кредит з урахуванням збільшення кредитної лінії з 70 000,00 дол. США до 200 000,00 дол. США, якщо так, то в якому розмірі, а також встановити, чи здійснював позивач повернення кредитних коштів відповідачу, якщо так, то за який період та в якому розмірі.
Суд апеляційної інстанції ухвалив рішення без належного виконання вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 16 листопада 2022 року, застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 757/34078/14-ц, згідно з якими висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції взяв до уваги доводи банку про наявність у нього заборгованості за процентами за відсутності у матеріалах справи належних доказів, які підтверджують ці обставини, тобто не дослідив зібрані у справі докази. На підставі встановлених обставин про те, що заяву на видачу готівки від 28 серпня 2007 року № 147_1 на суму 200 000,00 дол. США він не підписував, суд не виснував, що вказані грошові кошти він не отримував та боргу внаслідок їх неповернення не має. Його заява від 23 червня 2009 року на адресу банку про надання відстрочки зі сплати тіла кредиту й зниження процентної ставки стосується іншого кредитного договору.
Суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, відповідно до яких встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Станом на 23 квітня 2007 року він повністю повернув отриманий кредит із процентами; сплачені кошти зараховувалися першочергово на погашення процентів, а потім вже тіла кредиту, тому заборгованість зі сплати процентів не могла виникнути. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні не вказав, чи існує в нього заборгованість за кредитним договором, якщо так, то в якому розмірі, за який період та якими складовими кредитного зобов`язання. Інший кредитний договір № 28/л від 10 лютого 2006 року, про який зазначає апеляційний суд, наданий ТОВ "ФК "Вектор Плюс" у вигляді ксерокопії судовому експертові, не підписаний сторонами, у тому числі позичальником.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц, за змістом яких за умови належного і повного виконання забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання.
Позиція ТОВ "ФК "Вектор Плюс"
У відзивіна касаційну скаргу ТОВ "ФК "Вектор Плюс" зазначає, що банк кредитував позичальника у вигляді поновлювальної кредитної лінії, позивач використав можливість отримання траншів кредиту протягом строку дії кредитного договору. Кошти він отримував у безготівковому вигляді. Під час повторного апеляційного розгляду справи позивач надав докази про погашення ним кредиту із порушенням процесуальних строків подання таких доказів та без вмотивування поважності причин їх неподання. Позивач пропустив строк звернення до суду, про що відповідачем заявлялося в окремій заяві.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
09 лютого 2006 року до укладення основного договору між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, відповідно до якого на забезпечення виконання основного зобов`язання за кредитним договором № 28/л від 10 лютого 2006 року іпотекодавець передано в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно нежиле приміщення № 221 (в літ. А), яке знаходиться у АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 201).
10 лютого 2006 року між ОСОБА_1 та АКБ "ТАС-Комерцбанк" укладено кредитний договір № 28/л, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі 70 000,00 дол. США на строк з 10 лютого 2006 року по 10 лютого 2011 року та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки передбачені цим договором.
За умовами договору кредит надається лише після підписання іпотечного договору, що забезпечує повернення кредиту, процентів за користування ним, пені за несвоєчасну сплату процентів та несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, а також відшкодування збитків у зв`язку із порушенням умов цього договору та інших витрат банку, пов`язаних з одержанням виконання.
Кредит надається банком у готівковій формі через касу банку на підставі заяви позичальника з урахуванням вартості і ліквідності майна, що передається позичальником в іпотеку банку (т. 1, а. с. 6-9).
Додатком № 1 до кредитного договору № 28/л від 10 лютого 2006 року, що є невід`ємною частиною договору, встановлено графік погашення заборгованості, відповідно до якого дата погашення кредиту мала б вчинятися з 01 числа і по 10 число кожного місяця, також визначено розмір суми погашення заборгованості та залишок заборгованості за кредитом на кожен місяць (т. 1, а. с. 10-11).
Згідно з графіком погашення заборгованості, що є додатком до кредитного договору, щомісячний платіж до 10 числа мав складати суму в розмірі 1 892,00 дол. США, починаючи із 10 лютого 2008 року.
22 вересня 2006 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 28/л від 10 лютого 2006 року, відповідно до якої пункти 1.1 та 3.1 кредитного договору викладено в новій редакції: "Банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі 200 000,00 дол. США, на строк до 10 лютого 2011 року та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором; позичальник зобов`язується погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок № НОМЕР_3 щомісяця через касу банку згідно додатку № 2, що є невід`ємною частиною даного договору, крім випадків, передбачених пунктами 3.8, 3.9, та 5.1.4 даного договору". Додаток № 1 до кредитного договору № 28/л від 10 лютого 2006 року вважати таким, що втратив чинність (т. 1, а. с. 104).
Відповідно до додатку № 2 до договору № 28-л від 10 лютого 2006 року, з урахуванням внесених змін, ОСОБА_1 зобов`язався виконувати кредитне зобов`язання, починаючи з 10 лютого 2008 року до 10 січня 2011 року із щомісячним внесенням 5 405,00 дол. США, та остаточно 10 лютого 2011 року внести останній платіж у розмірі 5 420,00 дол. США (т. 2, а. с. 83, 84).
23 квітня 2007 року ОСОБА_1 вніс на рахунок АКБ "ТАС-Комерцбанк" 200 000,00 дол. США на погашення заборгованості за кредитним договором № 28/л від 10 лютого 2006 року (т. 1, а. с. 13).
Відповідно до квитанцій про оплату нарахованих процентів згідно договору 28/л від 10 лютого 2006 року ОСОБА_1 в період з 10 липня 2006 року по 05 березня 2007 року сплатив проценти за користування кредитом на загальну суму 12 635,00 дол. США (т. 4, а. с. 101-107).
26 лютого 2013 року ОСОБА_1 звернувся до банку та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" із заявою надати йому довідку про погашення кредиту за кредитним договором № 28/л від 10 лютого 2006 року (т. 1, а. с. 14).
15 березня 2013 року банк на звернення ОСОБА_1 повідомив, що станом на 27 листопада 2012 року за зазначеним кредитним договором на балансі банку обліковувалася прострочена заборгованість, а також повідомило, що банк скористався своїм правом, передбаченим умовами кредитного договору, та відступив право вимоги за цим кредитним договором ТОВ "ФК "Вектор Плюс" і з 28 листопада 2012 року права та обов`язки за кредитним договором перейшли до нового кредитора (т. 1, а. с. 15).
Відповідно до статуту Публічного акціонерного товариства "Омега Банк" (далі - ПАТ "Омега Банк"), затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів АТ "Сведбанк", протокол № 54 від 29 квітня 2013 року, рішенням річних загальних зборів акціонерів від 29 квітня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Омега Банк", яке виступило правонаступником за всіма правами та зобов`язаннями АТ "Сведбанк" (т. 1, а. с. 53-56).
28 листопада 2012 року між банком та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" укладено договір факторингу № 15, відповідно до якого банк відступив ТОВ "ФК "Вектор Плюс" права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними у реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним договором.
При цьому сторони погодили, що права вимоги заборгованості за кредитними договорами та права вимоги за договорами забезпечення, укладеними з боржниками, відступаються банком фактору за цим договором на основі "як є", без надання будь-яких пов`язаних забезпечень та гарантій, окрім тих, що вказані у цьому договорі. Після переходу прав вимоги заборгованості до фактора, останній має право нараховувати в якості нового кредитора проценти, комісію, штрафні санкції та інші обов`язкові платежі стосовно боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів зі сплати обов`язкових платежів, строк оплати яких не настав на дату підписання цього договору (т. 3, а. с. 51-96).
За витягом з реєстру заборгованостей боржників до договору факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року, укладеного між банком та ТОВ "ФК "Вектор Плюс", товариство отримало право вимоги, в тому числі і за кредитним договором № 28/л від 10 лютого 2006 року, позичальник ОСОБА_1 (т. 3, а. с. 98).
28 листопада 2012 року платіжними дорученнями № № 1, 2 ТОВ "ФК "Вектор Плюс" здійснило оплату за договором факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року (без ПДВ) - 83 512 034,37 грн та 85 385 308,19 грн (т. 3, а. с. 99, 100).
Згідно з актом № 37 приймання-передачі документації за договором факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року, складеного 15 липня 2013 року, підтверджено передачу ПАТ "Омега Банк" до ТОВ "ФК "Вектор Плюс" документації, в тому числі і щодо кредитного договору № 28/л від 10 лютого 2006 року (т. 3, а. с. 101-102).
28 листопада 2012 року між банком та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами, відповідно до якого сторони домовилися, що разом із відступленням прав вимоги заборгованостей за кредитними договорами від боржників, що здійснюється на підставі договору факторингу від 28 листопада 2012 року № 15, укладеного між сторонами, одночасно відступаються права вимоги за іпотечними договорами, які визначені цим договором. Первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю права за іпотечними договорами, перелік яких наведено у додатку № 1 до цього договору (т. 3, а. с. 47-48).
За даними витягу з додатку № 1 до договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року його предметом був, у тому числі, іпотечний договір, зареєстрований у реєстрі 09 лютого 2006 року за № 1497 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. (т. 3, а. с. 49).
Згідно з виписками за особовим рахунком позичальника, наданих ТОВ "ФК "Вектор Плюс", позивачем внесено до банку в рахунок погашення заборгованості за кредитом 200 000,00 дол. США, проте 28 серпня 2007 року, як відображено в особовому рахунку, ОСОБА_1 повторно одержав кредит у межах зазначеного кредитного ліміту протягом дії договору в розмірі 200 000,00 дол. США строком до 10 лютого 2011 року та згідно із заявою на видачу готівки № 147_1 від 28 серпня 2007 року отримав указану суму позики (т.1, а. с. 104).
Згідно із даними витягу за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з 03 лютого 2006 року по 28 листопада 2012 року після внесення 23 квітня 2007 року коштів у розмірі 200 000,00 дол. США, позивач 28 серпня 2007 року отримав кредит у розмірі 200 000,00 дол. США і надалі в нього обліковується заборгованість, яка складає 471 559,00 дол. США (т. 1, а. с. 106-110).
Згідно із даними витягу за особовим рахунком № НОМЕР_4 за період з 11 вересня 2007 року по 28 листопада 2012 року у позивача обліковується заборгованість, яка складає 199 999,00 дол. США (т. 1, а. с. 111-113).
Відповідно до висновку експертів за результатами проведеної у справі Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судово-почеркознавчої експертизи № 5657/5658/15-32 від 10 червня 2015 року у графі "Підпис отримувача" в оригіналі заяви на видачу готівки № 147_1 від 28 серпня 2007 року на суму 200 000,00 дол. США виконано не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 3-6).
Аналогічного змісту висновок викладено експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведеної судово-почеркознавчої експертизи № 14/18-32/15/18-33/447/18-32 від 25 травня 2018 року (т. 2, а. с. 171-182).
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження у справі відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та пунктом 4 частини другої цієї статті (конкретизована частина вказаної підстави оскарження пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбаченихпунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу та виснував, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керувався Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частина друга статті 509 ЦК України). Однією з таких підстав є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).
Поняття іпотеки деталізує абзац третій статті 1 Закону України "Про іпотеку" від 05 червня 2003 року № 898-ІV(далі - Закон про іпотеку), який визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону про іпотеку, пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України).