ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 455/307/22
провадження № 61-16965св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Петрова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Орган опіки та піклування Старосамбірської міської ради Львівської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 та її представника - адвоката Кота Володимира Юліановича на постанову Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування Старосамбірської міської ради Львівської області, про позбавлення батьківських прав,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування Старосамбірської міської ради Львівської області, про позбавлення батьківських прав.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона є бабусею малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мати якого ОСОБА_2 у 2013 році залишила сім`ю і виїхала за кордон, а батько ОСОБА_4 (син позивача) ІНФОРМАЦІЯ_2 помер внаслідок тілесних ушкоджень, отриманих на війні.
Вказує, що рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25 травня 2017 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано. З народження малолітній ОСОБА_5 постійно проживав разом із нею та її покійним сином у житловому будинку на АДРЕСА_1, тоді як місцезнаходження матері дитини їй невідоме.
Стверджує, що, залишивши у ранньому віці свого сина, відповідач без поважних причин не виконує обов`язків щодо його виховання, не цікавиться станом здоров`я дитини, навчанням та фізичним розвитком, не проявляє батьківських почуттів, піклування та турботи.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо її дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 червня 2023 року у складі судді Кущ Т. М. узадоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що самі лише доводи позивача про те, що ОСОБА_2 не піклується про свого сина ОСОБА_5, ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не можуть бути достатніми підставами для позбавлення її батьківських прав, оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідач хоче піклуватися про дитину та бажає її виховувати.
У матеріалах справи відсутні беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов`язками відповідачем, які б свідчили про її ухилення від виховання своєї дитини, тому з урахуванням встановлених обставин, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
При цьомусуд не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітнього сина та вважав його необ`єктивним, таким, що прийнятий лише зі слів позивача та без урахування якнайкращих інтересів дитини.
Постановою Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 червня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.
Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що, виїхавши до Італії, ОСОБА_2 не брала належної участі у вихованні сина, не піклувалася про його фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечувала необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкувалася із сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не виявляла інтересу до внутрішнього світу дитини, не створювала умов для отримання нею освіти.
На думку колегії суддів, передача відповідачем посилок, періодичне, не щомісячне пересилання нею коштів на утримання сина, не може замінити материнську любов та турботу, яких так потребувала дитина, про що і зазначив у своїх поясненнях малолітній ОСОБА_5, вказавши, що у нього в душі є образа на матір, яка з дитинства залишила його з батьком та бабусею, позбавивши його материнської любові та турботи, без яких він змушений був зростати.
Отже, залишивши дитину з раннього віку на проживання та виховання з батьком і бабусею, мати зі своєї власної волі самоусунулася від здійснення нею батьківських обов`язків, а періодичне пересилання коштів на утримання сина за відсутності безпосередньої участі у його вихованні, навчанні та розвитку, не може слугувати достатньою підставою вважати, що відповідач належно виконувала обов`язки щодо виховання дитини.
Крім цього, беззаперечно знаючи про війну в Україні, відповідач не намагалася створити сину безпечні умови проживання, не забрала його до себе в Італію, і, будучи в подальшому обізнаною про перебування ОСОБА_5 разом з бабусею в Польщі, не знайшла можливості з ним там зустрітися, поспілкуватися, морально його підтримати, не виявляла інтересу до внутрішнього світу та переживань дитини.
Після смерті батька дитини відповідач приїхала в Україну не з метою, щоб забрати сина в безпечне місце проживання, а задля оформлення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.
Водночас після ухвалення рішення судом першої інстанції дитина надалі проживає разом із бабусею, безпосереднє спілкування між сином та матір`ю відсутнє, відповідач не бере участі у його вихованні, оскільки продовжує проживати в Італії. Матеріально дитина утримується за рахунок призначеної після смерті батька пенсії, тоді як банківську картку, на яку нараховується пенсія у зв`язку із втратою годувальника, ОСОБА_2 передала позивачу лише під час розгляду цієї справи.
Зазначені обставини у їх сукупності колегія суддів розцінила як винне ухилення матері від виконання обов`язків щодо виховання сина.
На думку колегії суддів, те, що до відповідача не застосовувалися заходи впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, притягнення до адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування, попередження про необхідність зміни ставлення до виховання дитини, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки застосування згаданих заходів не обов`язково має передувати вирішенню питання про позбавлення батьківських прав.
Посилання суду першої інстанції на те, що визначальною обставиною, яка має значення для вирішення цього спору, є інтереси дитини, а інтересам малолітнього сина відповідача найкраще відповідатиме збереження його зв`язків із сім`єю, в тому числі і з матір`ю, є безпідставними, оскільки такі висновки суду спростовуються матеріалами справи, поясненнями самого ОСОБА_5, який вважав за потрібне позбавити матір батьківських прав з тих підстав, що нею свідомо не виконуються обов`язки щодо його виховання.
Саме від відповідача залежало те, щоб проживати разом із сином, займатися його вихованням, розвитком та матеріальним забезпеченням, не перекладаючи весь тягар виховання на бабусю, проте матір фактично самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків.
На думку колегії суддів, перебування матері за межами України не може бути виправданням того, що вона не мала об`єктивної, незалежної від неї можливості виконувати обов`язки щодо виховання сина, оскільки виїхала на заробітки.
Одне лише бажання відповідача брати участь у вихованні сина, яке вона висловила в суді першої інстанції, не може вважатися проявом батьківського піклування, турботи, дійсного бажання брати участь у вихованні дитини, виконувати батьківські обов`язки, оскільки матір і надалі перебуває в Італії, а її син проживає разом із бабусею.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У листопаді 2023 року ОСОБА_2 та її представник - адвокат Кіт В. Ю. подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року, а рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 червня 2023 року залишити в силі.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявники зазначили, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд не спростував належним чином обставин, встановлених судом першої інстанції, тобто фактично необґрунтовано переоцінив докази, які були оцінені з урахуванням обставин, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень.
За період відсутності на території України ОСОБА_2 систематично робила грошові перекази, передавала речі і продукти для забезпечення належного матеріального утримання дитини. Наведене свідчить, що відповідач належно виконувала свої материнські обов`язки, всіляко намагалася забезпечити свою дитину матеріально, а також постійно спілкувалася з нею, що виключає можливість позбавлення її батьківських прав.
Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що забезпечення найкращих інтересів дитини повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків, а позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.
Поведінка відповідача стосовно свого сина свідчить про її спроможність та волевиявлення виконувати свої природні материнські обов`язки. У матеріалах справи відсутні дані, які б негативно характеризували відповідача, зокрема дані про винну поведінку в ухиленні від виховання дитини, у свідомому нехтуванні обов`язками.
Аргументи інших учасників справи
У грудні 2023 року ОСОБА_1, а у січні 2024 року - Орган опіки та піклування Старосамбірської міської ради Львівської області подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками.
Виїхавши до Італії, ОСОБА_2 не брала належної участі у вихованні сина, не піклувалася про його фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечувала необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини.
Належну малолітньому ОСОБА_5 пенсію у зв`язку із втратою годувальника за період з дати смерті батька ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до серпня 2023 року відповідач перевела на додатково відкриту на ім`я сина ОСОБА_5 банківську картку лише в сумі 50 000,00 грн, тоді як розмір цієї пенсії за вказаний період становив 180 000,00 грн (18 місяців х 10 000,00 грн).
Крім того, згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" малолітньому ОСОБА_5, батько якого загинув внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення, належить одноразова допомога у розмірі 5 000 000,00 грн, однак відповідач не дала синові ані копійки з цих коштів.
Отже, одне лише бажання відповідача брати участь у виховуванні сина, яке вона висловила в суді першої інстанції, не може вважатися проявом батьківського піклування, турботи, дійсного бажання брати участь у вихованні дитини, виконувати батьківські обов`язки, оскільки матір і надалі перебуває в Італії, а її син проживає разом із бабусею.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 рокувідкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із Самбірського міськрайонного суду Львівської області та зупинено дію оскаржуваної постанови апеляційного суду.
21 грудня 2023 року справа № 455/307/22 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Встановлено, що з 18 лютого 2006 року відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (син позивача) перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25 травня 2017 року. Під час шлюбу у них народилося двоє дітей: ІНФОРМАЦІЯ_3 - син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 - син ОСОБА_6 (том 1 а. с. 6-8, 11).
Батько дітей ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, причина смерті - вибухова травма, ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків (том 1 а. с. 9-10).
Довідкою Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області від 31 березня 2022 року № 342 та будинковою книгою підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровані та проживають у житловому будинку АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 12, 14-18).
Згідно з актом від 31 березня 2022 року, підписаним комісією у складі депутата Старосамбірської міської ради Жук І. В., сусідами позивача ОСОБА_7, ОСОБА_8 та міським головою ОСОБА_9, та актом обстеження сім`ї від 04 квітня 2022 року, складеним завідувачем сектору служби у справах дітей Старосамбірської міської ради Львівської області Крупою О. С. та головним спеціалістом сектору служби у справах дітей Микуляком Р. М., у житловому будинку АДРЕСА_1, в якому мешкає ОСОБА_1 разом з внуком ОСОБА_2, є всі необхідні умови для проживання сім`ї. Зі слів ОСОБА_1, мати залишила малолітнього ОСОБА_5 у віці 1 рік 3 місяці з батьком, матеріально не допомагає та не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, не проявляє до нього материнської любові (том 1 а. с. 13, 125).
Характеристикою, виданою 04 квітня 2022 року директором Закладу загальної середньої освіти I-III ступенів № 2 міста Старий Самбір Львівської області, підтверджується, що ОСОБА_3 є учнем 7 класу, за час навчання у школі має достатній рівень довільної пам`яті, логічного і тверезого мислення. Він є в міру відкритим з тими, кого вважає своїми друзями, проте намагається бути щирим і відкритим з усіма. Крім того, дитина проявляє холеричний тип темпераменту, позитивно реагує на прохання. Авторитетом для нього завжди був батько, дуже тепло та з любов`ю відгукується про бабусю, яка завжди здатна підтримати, допомогти та надихнути на подолання труднощів. У характеристиці також зазначено, що саме бабуся постійно підтримує зв`язок зі школою, класним керівником, активно співпрацює задля належного виховання внука ОСОБА_5 та має на нього позитивний вплив (том 1 а. с. 20).
Згідно з листом-повідомленням, підписаним 23 січня 2023 року класним керівником та директором Закладу загальної середньої освіти I-III ступенів № 2 міста Старий Самбір Львівської області, неповнолітній ОСОБА_3 проживав тільки з татом та бабусею, мати дитини проживає в Італії та жодного разу не телефонувала в школу і не цікавилася навчанням сина, не шукала зв`язку з класним керівником (том 1 а. с. 130).
Висновком Органу опіки та піклування Старосамбірської міської ради Львівської області від 24 січня 2023 року № 89/02-23 визнано за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з огляду на те, що мати дитини не виконує батьківських обов`язків щодо виховання сина, не створює умов для фізичного, духовного і морального розвитку дитини (том 1 а. с. 136-138).
Допитаний в суді першої інстанції в присутності педагога ОСОБА_11 неповнолітній ОСОБА_5, якому на той час вже виповнилося 14 років, пояснив, що, на його переконання, мама не виконує свої батьківські обов`язки щодо нього, а тому він не заперечує проти позбавлення її батьківських прав. Також вказав, що він дуже ображений на маму за те, що в дитинстві вона з татом поділили дітей та визначили їх місце проживання порізно. Вважає, що матір його покинула в малолітньому віці, через що він проживав разом із батьком та бабусею. Додатково зазначив, що від бабусі та сторонніх людей у селі чув багато негативної інформації про маму, а тому йому за неї та її минуле дуже соромно. Бабусю він дуже любить та хоче жити тільки з нею, категорично відмовляється їхати з мамою в Італію. Разом із тим неповнолітній ОСОБА_5 підтвердив, що спілкувався з мамою по телефону, приблизно 4-5 разів на рік вона висилала йому гроші та посилки з продуктами харчування і одягом, купувала телефони, декілька разів приїздила в Україну та брала його до себе. Влітку 2018 року він жив два місяці у мами в Італії, вона пропонувала йому залишитися з нею, проте йому не сподобалося там, бо то інша країна та інша незнайома йому мова, яку він не хоче вивчати, тому він вирішив повернутися в Україну до батька.
Апеляційний суд також встановив, що, виїхавши до Італії, ОСОБА_2 не брала належної участі у вихованні сина, не піклувалася про його фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечувала необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкувалася із сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не виявляла інтересу до внутрішнього світу дитини, не створювала умов для отримання сином освіти.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації малолітній ОСОБА_5 саме з бабусею, а не з матір`ю, виїхав до Польщі, водночас як відповідач разом із його братом безпечно проживали в Італії.
Заочним рішенням районного суду у місті Радомі Польщі від 16 травня 2022 року малолітньому ОСОБА_5 було призначено тимчасового опікуна в особі його бабусі ОСОБА_1 .
Крім того, після смерті батька дитини ОСОБА_2 приїхала в Україну не з метою, щоб забрати сина в безпечне місце проживання, а задля оформлення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. У подальшому цей вид пенсії перераховувався на банківську картку відповідача, хоча її син фактично проживав разом з бабусею, яка матеріально його утримувала.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.