ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 2018/15050/2012
провадження № 61-12154св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Петрова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
заявники - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
заінтересована особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_4, на ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 28 березня 2023 року у складі судді Губської Я. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 12 липня 2023 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Мальованого Ю. М., у справі за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Київського районного суду міста Харкова від 03 грудня 2019 року, постановленої за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу, про визнання договору позики частково недійсним,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із указаною заявою, в якій просили переглянути за нововиявленими обставинами ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 03 грудня 2019 року, якою виконавчий лист № 2018/15050/2012, виданий Київським районним судом міста Харкова 07 квітня 2014 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 15 травня 2009 року у розмірі 342 873,60 грн визнано таким, що не підлягає виконанню.
Заяву мотивовано тим, що Київський районний суд міста Харкова рішенням від 06 листопада 2013 року задовольнив частково позовні вимоги ОСОБА_1, стягнувши з ОСОБА_3 на його користь борг за договором позики у розмірі 342 873,60 грн, та відмовив у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання цього договору недійсним.
07 квітня 2014 року на виконання зазначеного судового рішення стягувачу ОСОБА_1 видано виконавчий лист № 2018/15050/2012, який було пред`явлено на примусове виконання.
Разом із тим, оскільки боржник тривалий час не виконувала взятих на себе зобов`язань щодо сплати боргу ні в добровільному, ні в примусовому порядку, то на підставі нотаріально посвідченого договору про відступлення права вимоги (цесії) від 17 червня 2016 року ОСОБА_1 як первісний кредитор та іпотекодержатель передав, а ОСОБА_2 прийняв права вимоги за укладеними 15 травня 2009 року з ОСОБА_3 договорами позики та іпотеки.
Надалі, в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. прийняв рішення від 20 жовтня 2016 року про державну реєстрацію за новим іпотекодержателем ОСОБА_2 права власності на передану ОСОБА_3 в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
На підставі відповідної заяви боржника Київський районний суд міста Харкова ухвалою від 03 грудня 2019 року визнав вказаний виконавчий лист № 2018/15050/2012 таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що іпотекодержатель ОСОБА_2 скористався своїм правом, передбаченим договором іпотеки, та зареєстрував на своє ім`я право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", а тому всі наступні вимоги іпотекодержателя щодо стягнення заборгованості за договором позики згідно з виконавчим листом є недійсними на підставі положень статті 36 цього Закону.
На виконання вказаної ухвали суду державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції виніс постанову від 25 травня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2018/15050/2012.
Разом із тим у червні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про визнання недійсним згаданого договору відступлення права вимоги та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, за результатами розгляду якого по суті Верховний Суд постановою від 07 квітня 2021 року у справі № 640/12313/19-ц скасував рішення Київського районного суду міста Харкова від 09 квітня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 червня 2020 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про скасування реєстрації та ухвалив у цій частині нове рішення, яким скасував рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В., індексний номер 32001184, від 24 жовтня 2016 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
Вважають, що встановлена Верховним Судом у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 640/12313/19-ц обставина незаконності рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки та його скасування є нововиявленою обставиною в цій справі, оскільки її врахування судом першої інстанції під час вирішення питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, мало б наслідком постановлення іншої (протилежної) ухвали, ніж та, яку було прийнято.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 28 березня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2, ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Київського районного суду міста Харкова від 03 грудня 2019 року про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 03 грудня 2019 року залишено в силі.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що винесення Верховним Судом постанови від 07 квітня 2021 року у справі № 640/12313/19-ц про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки мало місце після набрання судовим рішенням, яке заявники просять переглянути, законної сили, а тому саме по собі скасування реєстрації за іпотекодержателем права власності у 2021 році не може розцінюватися як нововиявлена обставина, визначена пунктом 1 частини другої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Постановою Харківського апеляційного суду від 12 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_4, залишено без задоволення, а ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 28 березня 2023 року - без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів також зазначила, що ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 03 грудня 2019 року лише визнано виконавчий лист № 2018/15050/2012 таким, що не підлягає виконанню.
Вказаний виконавчий лист видано на підставі рішення Київського районного суду міста Харкова від 16 листопада 2013 року, ухваленого по суті спору у справі № 2018/15050/2012.
Отже, розгляд справи № 2018/15050/2012 закінчено згаданим рішенням суду першої інстанції від 16 листопада 2013 року, а не ухвалою від 03 грудня 2019 року, якою вирішувалися питання щодо його виконання, а тому ця ухвала за змістом норми частини першої статті 423 ЦПК України не може переглядатися за нововиявленими обставинами.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У серпні 2023 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2, через представника ОСОБА_4, подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, з урахуванням подальших уточнень, просять скасувати ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 28 березня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 липня 2023 року і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити їх заяву та за результатами перегляду за нововиявленими обставинами ухвали Київського районного суду міста Харкова від 03 грудня 2019 року відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_5 про визнання виконавчого листа № 2018/15050/2012 таким, що не підлягає виконанню, одночасно замінивши стягувача у цьому виконавчому документі на ОСОБА_2 як нового кредитора.
Уточнену касаційну скаргу подано на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України і мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні заяви, оскільки, формально пославшись на відсутність нововиявлених обставин, не врахували наявності порушення законних майнових прав ОСОБА_2 та не застосували положення законодавства щодо захисту права власності.
Процесуальне законодавство не передбачає іншого механізму захисту порушених прав заявників, аніж як перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Київського районного суду міста Харкова від 03 грудня 2019 року.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Київського районного суду міста Харкова.
07 листопада2023 року справа № 2018/15050/2012 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Судувід 30 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Встановлено, що Київський районний суд міста Харкова ухвалою від 03 грудня 2019 року визнав виконавчий лист № 2018/15050/2012, виданий Київським районним судом міста Харкова 07 квітня 2014 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 15 травня 2009 року у розмірі 342 873,60 грн таким, що не підлягає виконанню, з огляду на те, що новий іпотекодержатель ОСОБА_2 скористався своїм правом, передбаченим договором іпотеки, та зареєстрував на своє ім`я право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання позичальником основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", а тому всі наступні вимоги іпотекодержателя щодо стягнення заборгованості за договором позики згідно з виконавчим листом є недійсними на підставі положень статті 36 цього Закону (том 3 а. с. 115-116).
Підставою для перегляду за нововиявленими обставинами ухвали Київського районного суду міста Харкова від 03 грудня 2019 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зазначили те, що на час постановлення цієї ухвали їм не було і не могло бути відомо, що постановою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 640/12313/19-ц буде підтверджено факт незаконності та скасовано рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на предмет іпотеки, яке у цій справі судом першої інстанції покладено в основу ухвали від 03 грудня 2019 року про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню (том 3 а. с. 120-123).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 23 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.