ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 910/9464/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,
секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 (колегія суддів: Майданевич А. Г. - головуючий, Сулім В. В., Гаврилюк О. М.), додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 (колегія суддів: Майданевич А. Г. - головуючий, Сулім В. В., Гаврилюк О. М.) та рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 (суддя Демидов В. О.)
за позовом ОСОБА_2
до: 1) ОСОБА_1 ;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ліберо",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) Державний реєстратор Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Мутайламов Шаміль Ахмедбаширович;
2) Державний реєстратор Комунального підприємства "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкін Олександр Васильович,
про витребування майна та визнання незаконним набуття права власності,
за участю:
позивача: Голубок А. В. (адвокат)
відповідача-1: Мельничук І. В. (адвокат)
відповідача-2: Білінський О. М. (адвокат)
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави вимог
1.1 ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач 1, ОСОБА_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ліберо" (далі - відповідач 2, Товариство), просила (з урахуванням заяви про зміну предмета позову): витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 ); визнати незаконним набуття 07.11.2018 Товариством права власності на квартиру АДРЕСА_2, з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 331359280000.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані незаконним набуттям відповідачем 1 права власності на квартиру АДРЕСА_2, яка відповідно до договору іпотеки від 01.12.2015 № 53/15-1.2 була передана позивачем на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.
1.3 06.04.2023 до суду першої інстанції від представника позивача надійшла заява, в якій останній просив стягнути з відповідачів по 17 500 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023, позовні вимоги задоволено частково; витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 ; стягнуто з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу по 8 750 грн з кожного; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
2.2 Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідач 1 набув право власності на спірну квартиру з порушенням приписів статей 10, 24 та 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тому наявні підстави для задоволення позову в частині витребування квартири АДРЕСА_2 з незаконного володіння відповідача 1. Водночас суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання незаконним набуття права власності на квартиру є неефективним способом захисту, який не призведе до відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено.
2.3 Суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду.
2.4 Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 заяву позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції задоволено; стягнуто з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції по 15 000 грн з кожного.
2.5 Такі судові витрати, за висновком апеляційного суду, підтверджуються доказами і відповідають критерію необхідності та розумності їхнього розміру.
3. Короткий зміст касаційних скарг та позиція учасників справи
3.1 ОСОБА_1 у касаційній скарзі на зазначені рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
3.2 На обґрунтування цієї касаційної скарги відповідач 1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, стверджує про неврахування судами висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
3.3 Також ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на додаткову постанову від 17.01.2024 і просить її скасувати з тієї підстави, що, на переконання відповідача 1, незаконною є оскаржувана постанова від 11.12.2023, яка є основною.
3.4 Позивач у відзиві на касаційні скарги відповідача 1 заперечує викладені в них доводи і просить у задоволенні касаційних скарг ОСОБА_1 відмовити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
3.5 Крім того, ОСОБА_2 звернулась із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді касаційної інстанцій по 12 500 грн з кожного.
3.6 Поданий Товариством відзив на касаційну скаргу не може бути прийнятий до розгляду разом із касаційною скаргою, виходячи із наступного.
3.7 Відповідно до приписів частини 2 статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.
3.8 Згідно зі статтею 297 ГПК України учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (ч. 1). До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи (ч. 3).
3.9 Оскільки поданий відзив не містить обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, а містить вимогу про скасування судових рішень і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, із зазначенням підстав для такого скасування, отже, за своєю суттю є приєднанням до касаційної скарги, однак відповідачем 2 не додано документів про сплату судового збору, а ГПК України не містить положень щодо надання строку для усунення недоліків стосовно приєднання до касаційної скарги, поданий відзив не може бути врахований судом під час розгляду касаційної скарги.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що 01.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Банк народний капітал" (кредитор; далі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А" (позичальник; далі - ТОВ "Ю.С.А"); найменування змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" (далі - ТОВ "Гарант Ойл Групп") укладено кредитний договір №53/15-К (далі - Кредитний договір), в забезпечення виконання зобов`язань за яким між Банком та позивачкою було укладено договір іпотеки від 01.12.2015 № 53/15-І.2.
4.2 За договором іпотеки позивачкою передано в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_2, вартістю 2 152 000,00 грн.
4.3 31.07.2018 між Банком та Товариством укладено договір відступлення права вимоги № 2 за кредитними зобов`язаннями ТОВ "Гарант Ойл Групп" перед Банком за Кредитним договором, а також відповідні договори відступлення прав вимоги за іпотечними договорами № 53/15-І.1 та № 53/15-І.2, відомості про що були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
4.4 Оскільки позичальник не виконав своїх зобов`язань за Кредитним договором, Товариством 07.11.2018 звернуто стягнення на предмети іпотеки за іпотечними договорами № 53/15-І.1 та № 53/15-І.2 шляхом реєстрації права власності на нерухоме майно, що підтверджується інформаційними довідками № 207827170 та № 226203440 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
4.5 Згодом було проведено ряд реєстраційних дій щодо об`єкта нерухомого майна, що був предметом іпотеки за договором іпотеки від 01.12.2015 № 53/15-І.2, у зв`язку з відчуженням цього майна на користь інших осіб.
4.6 Так, на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.11.2018 № 43919413, від 13.11.2018 № 44023833 та від 30.05.2019 № 47126160, 07.11.2018 зареєстровано зміну права власності на квартиру АДРЕСА_2 з ОСОБА_2 на Товариство, як нового іпотекодержателя за договором іпотеки, 13.11.2018 вдруге зареєстровано зміну права власності на спірну квартиру, 30.05.2019 втретє зареєстровано зміну права власності на спірну квартиру за новим власником - ОСОБА_1 та внесено запис про право власності № 31790660 від 30.05.2019.
4.7 За твердженням позивачки, шляхом здійснення незаконних реєстраційних дій та реєстрації права власності за Товариством на предмет іпотеки за іпотечним договором № 53/15-І.2, а надалі за ОСОБА_1, позивачку було позбавлено її права власності, володіння та користування належним їй майном, а саме квартирою АДРЕСА_2, що і стало підставою для звернення з позовом у цій справі.
4.8 Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.9 Основні доводи відповідача 1, викладені в касаційній скарзі, зводяться до того, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_2 і на момент реєстрації за ним права власності жодних заборон щодо спірної квартири АДРЕСА_2 зареєстровано не було, тоді як він покладався на відомості з Державного реєстру прав на нерухоме майно.
4.10 Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
4.11 Отже, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 вказаного Кодексу підставами касаційного оскарження судових рішень є виключно неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
4.12 З встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин вбачається, що спірне нерухоме майно - квартира АДРЕСА_2 вибула із власності позивачки шляхом набуття іпотекодержателем за іпотечним договором № 53/15-І.2 права власності на таке майно.
4.13 За змістом статті 33 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.