ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 914/212/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жайворонок Т. Є. - головуючого, Булгакової І. В., Колос І. Б.,
за участю секретаря судового засідання - Гибало В. О.,
за участю представників:
Комунального підприємства "Пустомитиводоканал" - Юрчака В. В.,
Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - Оленюка С. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Комунального підприємства "Пустомитиводоканал"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2023
(у складі колегії суддів: Бонк Т. Б. (головуючий), Бойко С. М., Якімець Г. Г.)
та на рішення Господарського суду Львівської області від 23.08.2023 (суддя Матвіїв Р. І.)
у справі за позовом Комунального підприємства "Пустомитиводоканал"
до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.10.2022,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2023 року Комунальне підприємство "Пустомитиводоканал" (далі - позивач, КП "Пустомитиводоканал", Підприємство) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відповідач, територіальне відділення АМК, Комітет) про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.10.2022 № 63/52-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - рішення від 27.10.2022 № 63/52-р/к, оспорюване рішення).
На обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначило, що рішення Комітету не відповідає вимогам, зокрема, ст. 12, 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та п. 2.1, 8.4, 10.1.2, 10.2.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням АМК від 05.03.2002 № 49-р (далі - Методика), прийняте при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, за недоведеністю обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, що є підставою для визнання цього рішення недійсним відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.08.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2023, в задоволенні позову відмовлено.
Суди встановили відсутність підстав для визнання рішення від 27.10.2022 №63/52-р/к недійсним, зазначивши про обґрунтованість висновків відповідача в оспорюваному рішенні та визнавши це рішення таким, що прийнято в межах наданих відповідачу повноважень та з дотриманням приписів чинного законодавства.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, 09.01.2024 КП "Пустомитиводоканал" подало до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та наявність підстав, передбачених п.1, 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просило скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 23.08.2023, а справу № 914/212/23 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, КП "Пустомитиводоканал" вказало, що:
при вирішенні спору судом апеляційної інстанції не було враховано правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №910/6999/17, від 01.10.2020 у справі № 908/540/19, від 26.05.2022 у справі №910/20850/20, від 12.07.2022 у справі № 910/2314/20, що призвело до неправильного застосування положень ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та положень п. 2.1, 9, 10 Методики;
суди попередніх інстанцій в порушення норм процесуального права (ст. 86 ГПК України) не надали належної оцінки поданим позивачем доказам, внаслідок чого безпідставно відхилили їх.
14.02.2024 до Верховного Суду від територіального відділення АМК надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач заперечив доводи касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.10.2022 територіальне відділення АМК постановило рішення № 63/52-р/к, яким:
визнало, що КП "Пустомитиводоканал" відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами діяльності впродовж часового періоду: з січня 2020 року по жовтень 2022 року займало монопольне становище на ринку надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в частині видачі Технічних умов на приєднання до мереж централізованого водопостачання та водовідведення (далі - Технічні умови) в межах території розташування діючих розподільчих мереж централізованого водопостачання та водовідведення, які перебувають у власності та користування Підприємства, у населених пунктах: м.Пустомити, смт Щирець, с. Наварія, с. Милошевичі, с. Містки, с. Малинівка, с. Лісневичі Пустомитівського району Львівської області, із часткою 100 % (п.1);
визнало, що дії КП "Пустомитиводоканал", які полягають у встановленні в Технічних умовах додаткових вимог, непередбачених чинним законодавством України, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене ч. 1 ст. 13 та п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме зловживанням монопольним становищем на ринку надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в частині видачі Технічних умов, що може призвести до порушення інтересів споживачів (замовників послуг), яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку (п. 2);
зобов`язано Підприємство припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в п. 2 рішення (п. 3);
відповідно до ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, вказане у п. 2 рішення, на Підприємство накладено штраф у розмірі 50 000,00 грн (п. 4).
При встановленні монопольного становища позивача на відповідному ринку послуг Комітет зазначив, що:
об`єктами аналізу щодо визначення ознак монопольного становища на ринку є:
КП "Пустомитиводоканал" як суб`єкт господарювання, що здійснює діяльність на ринку надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в частині видачі Технічних умов на приєднання до мереж централізованого водопостачання та водовідведення;
послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в частині видачі Технічних умов на приєднання до мереж централізованого водопостачання та водовідведення.
Товар, відносно якого визначається монопольне становище Підприємства - послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в частині видачі Технічних умов на приєднання до мереж централізованого водопостачання та водовідведення, які надаються позивачем на платній основі.
Товарними межами ринку за показниками взаємозамінності, подібності призначення, споживчих властивостей та умов використання товару є послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в частині видачі Технічних умов на приєднання до мереж централізованого водопостачання та водовідведення, що не мають товарів-замінників.
Територіальними (географічними) межами ринку вказаних послуг є територія ліцензійної діяльності Підприємства - межі діючих розподільчих мереж централізованого водопостачання та водовідведення, які перебувають у його власності та користуванні, у населених пунктах: м. Пустомити, смт Щирець, с. Наварія, с. Милошевичі, с. Містки, с. Малинівка, с. Лісневичі Пустомитівського району Львівської області.
Часовими межами ринку зазначених послуг у межах території ліцензійної діяльності Підприємства є період з січня 2020 року по жовтень 2022 року, протягом якого незмінними залишились структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому.
Визначаючи потенційних конкурентів на відповідному ринку послуг, відповідач у рішенні вказав на відсутність конкурентів з огляду на технологічні особливості послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в частині видачі Технічних умов та враховуючи те, що такий ринок послуг є монополізованим (такий ринок перебуває у стані природної монополії).
Досліджуючи питання бар`єрів вступу на ринок надання вказаних послуг, відповідач зазначив, що такими бар`єрами є адміністративні, економічні та організаційні обмеження, які пов`язані з необхідністю отримання дозвільних документів, побудови (модернізації) відповідної інфраструктури, що потребує значних капіталовкладень та тривалого часу. Внаслідок технологічних особливостей виробництва та надання зазначених послуг, у Підприємства відсутня конкуренція на відповідній території в межах визначеного товарного ринку та в межах діючих розподільчих мереж централізованого водопостачання та водовідведення, які перебувають у власності та користуванні позивача.
Враховуючи наведене та те, що споживачі у встановлених територіальних межах ринку у досліджуваний період часу не мали можливості вибору підприємства, яке б надавало аналогічні послуги в межах розташування водопровідно-каналізаційних мереж, які перебувають у володінні та користуванні Підприємства, а також не мали альтернативи в отримані зазначених вище послуг від іншого суб`єкта господарювання, територіальне відділення АМК дійшло висновку про монопольне становище КП "Пустомитиводоканал" відповідно до ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у встановлених часових, територіальних та товарних межах ринку, та в межах діючих розподільчих мереж централізованого водопостачання та водовідведення, які перебувають у його власності та користуванні, із часткою 100 % (п. 1 оспорюваного рішення).
Суди попередніх інстанцій також з`ясували, що дії позивача з встановлення додаткових вимог замовникам у Технічних умовах були кваліфіковані відповідачем як зловживання ним монопольним становищем на ринку відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та порушенням законодавства про захист економічної конкуренції згідно п. 2 ч. 1 ст. 50 цього ж Закону (п. 2 оспорюваного рішення), оскільки додаткові вимоги у наданих представником позивача копіях Технічних умов № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 та № 6, як-от, умова про затвердження Технічних умов на засіданні виконавчого комітету міської ради, придбання замовником чавунних люків для колодязів, заміна аварійної ділянки напірного колектора через залізничну колію, участь замовника у поточному ремонті, встановлення ними лічильника води конкретного виробника та конкретної моделі, здійснення компенсаційних заходів з благоустрою території, зобов`язання придбати для Підприємства ущільнювачі розтрубів у певній кількості для ремонту водопровідних мереж, не передбачені чинним законодавством України та порушують інтереси замовників.
Заперечуючи висновки Комітету, викладені у п. 1 та п. 2 оспорюваного рішення, Підприємство зазначає:
відповідач у рішенні визначив частку позивача у розмірі 100% в межах товарного ринку на відповідній території без здійснення розрахунку частки позивача на такому ринку згідно законодавчо затвердженої формули та без врахування того, що в межах встановленого територіального ринку у спірний період надавачами вказаних вище послуг на ринку були також Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватний водоканал" та Комунальне підприємство "Злагода", що свідчить про наявність конкуренції на одному й тому ж ринку та відсутність у позивача монопольного становища на ньому;
відповідач необґрунтовано кваліфікував дії позивача зі встановлення додаткових вимог у Технічних умовах за ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та визнав такі дії порушенням законодавства про захист економічної конкуренції за п. 2 ч. 1 ст. 50 цього Закону, адже такі додаткові вимоги у Технічних умовах не суперечать чинному законодавству та охоплюються повноваженнями позивача.
На підтвердження своїх доводів стосовно наявності у нього конкурентів на вказаному ринку послуг позивач надав договори від 03.02.2020, від 01.03.2020 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватний водоканал", від 04.02.2020, від 22.07.2022 з Комунальним підприємством "Злагода"; тендерні пропозиції від 21.12.2020, 23.06.2021, 28.12.2021, 30.03.2022, 12.07.2022, 28.12.2022.
Суд першої інстанції вважав відсутніми підстави для задоволення позову, визнавши обґрунтованими висновки відповідача в п. 1 оспорюваного рішенні про монопольне становище позивача у відповідний період на відповідній території та в межах визначеного відповідачем товарного ринку, а також про зловживання позивачем монопольним становищем та порушення ним законодавства про захист економічної конкуренції під час встановлення замовникам додаткових вимог в Технічних умовах, оскільки такі вимоги не передбачені чинним законодавством (п. 2 рішення Комітету).
При цьому судом відхилено надані позивачем докази на підтвердження доводів про наявність конкуренції в межах визначеного товарного ринку на одній й тій ж самій території у відповідний період, з огляду на неможливість встановлення з поданих документів факту надання іншими суб`єктами господарювання послуг з видачі Технічних умов на приєднання до мереж централізованого водопостачання та водовідведення, які перебувають у власності та/або користуванні позивача.
З такими висновками суду першої інстанції погодився й суд апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у частині задоволених позовних вимог та в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Згідно ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (п. 1); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу (п. 4).
При цьому ч. 3 ст. 310 ГПК України встановлює підстави для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд у разі порушення норм процесуального права. Так, п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України передбачено такою підставою випадок недослідження судом зібраних у справі доказів, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду, з огляду на приписи ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Так, у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:
термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (п. 24 постанови);
для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями (п. 25 постанови);
подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (п. 28 постанови);