ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 917/1173/22
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Чумака Ю. Я. - головуючого, Бенедисюка І. М., Васьковського О. В., Вронської Г. О., Дроботової Т. Б., Кібенко О. Р., Пєскова В. Г., Рогач Л. І.
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників учасників справи:
позивача-1 - Старика А. М. (в порядку самопредставництва),
позивача-2 - не з`явилися,
відповідача-1 - не з`явилися,
відповідача-2 - Біленко Н. О. (в порядку самопредставництва),
третьої особи - не з`явилися,
прокуратури - Зарудяної Н. О. (за посвідченням),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 (головуючий - Плахов О. В., судді Бородіна Л. І., Мартюхіна Н. О.) у справі
за позовом заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Міністерства освіти і науки України та Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації)
до: 1) фізичної особи-підприємця Косика Олександра Олександровича,
2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Професійного-технічного училища № 31 м. Полтави,
про визнання договору недійсним та зобов`язання вчинити дії.
Суть правозастосовчого питання, переданого на вирішення об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
1. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:
1.1. чи може договір оренди нежитлового приміщення об`єкта освіти, укладений з порушенням положень частини 5 статті 63 Закону України від 23.05.1991 № 1060-XII "Про освіту", чинного до 27.09.2017 (далі - Закон України № 1060-XII), визнаватися судом недійсним як оспорюваний правочин на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), чи в силу вимог статті 228 цього Кодексу зазначений договір є нікчемним як такий, що порушує публічний порядок і спрямований на незаконне заволодіння майном, у зв`язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, а ефективним способом захисту прав держави в такому разі буде застосування наслідків недійсності нікчемного правочину;
1.2. чи слід вважати задоволення позовної вимоги власника про повернення нежитлового приміщення об`єкта освіти застосуванням наслідків недійсності оспорюваного правочину, тобто похідною вимогою про повернення орендарем одержаного на виконання такого правочину, заявленою на підставі частини 1 статті 216 ЦК України, чи в зв`язку з нікчемністю договору оренди зазначена вимога має самостійний, а не похідний характер, а саме є негаторним позовом (про усунення перешкод у користуванні майном), на яку позовна давність не поширюється, та внаслідок чого сплив позовної давності за вимогою про визнання недійсним договору оренди не є підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги про повернення орендованого майна як ефективного способу захисту прав держави (в контексті відступлення від викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17 висновку про те, що правовим наслідком визнання договору оренди недійсним є повернення орендованого приміщення орендодавцю);
1.3. чи може перебіг позовної давності за вимогою заінтересованої особи (уповноваженого державного органу) про визнання недійсним оспорюваного договору оренди, стороною якого позивач не є, розпочинатися раніше, ніж з дня укладення договору з огляду на попереднє надання такою особою згоди (дозволу) на вчинення такого правочину.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
2. 22.09.2022 заступник керівника Полтавської обласної прокуратури (далі - Прокурор) в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Міністерства освіти і науки України (далі - МОН України, Міністерство, позивач-1) та Полтавської обласної державної адміністрації (Полтавської обласної військової адміністрації) (далі - Полтавська ОВА, Адміністрація, позивач-2) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до фізичної особи-підприємця Косика Олександра Олександровича (далі - ФОП Косик О. О., Підприємець, Орендар, відповідач-1) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (далі - РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях, Орендодавець, відповідач-2) про:
1) визнання недійсним договору від 08.01.2014 № 2/14-Н оренди державного нерухомого майна - нежитлового приміщення площею 22,2 м2, розташованого за адресою: м. Полтава, вул. Івана Мазепи, 59 (колишня назва вул. Калініна), що належить до державної власності та перебуває на балансі Професійного-технічного училища № 31 м. Полтави (далі - ПТУ № 31, Училище, Балансоутримувач, третя особа), укладеного між відповідачами (далі - договір оренди від 08.01.2014, договір № 2/14-Н, оспорюваний договір);
2) зобов`язання ФОП Косика О. О. звільнити та повернути Полтавській ОВА державне нерухоме майно площею 22,2 м2 (далі - орендоване майно, спірне приміщення), розміщене за адресою: м. Полтава, вул. Калініна, 59 (наразі вул. Івана Мазепи, 59), шляхом підписання акта приймання-передачі.
Позовна заява обґрунтовується тим, що договір оренди від 08.01.2014 не відповідає положенням частини 5 статті 63 Закону України № 1060-XII, та Закону України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ "Про оренду державного та комунального майна", чинного до 31.01.2020, оскільки передане в оренду нерухоме майно, яке є приміщенням державного навчального закладу, не може бути об`єктом оренди з метою його використання в господарській діяльності, тобто не за призначенням, пов`язаним з навчально-виховним процесом, а тому оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України. Право на звернення з цим позовом Прокурор аргументував тим, що після його звернення до позивачів з приводу виявленого порушення, яке полягає у незаконному використанні приміщення навчально-виховного комплексу не за його цільовим призначенням, вони не вжили заходів щодо захисту інтересів держави в судовому порядку.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.12.2022 (суддя Ціленко В. А.) у задоволенні позовних вимог, які визнано обґрунтованими, відмовлено з підстав пропуску позивачами позовної давності, про застосування наслідків спливу якої було заявлено відповідачами.
Суд першої інстанції виходив з того, що перебіг позовної давності щодо вимоги про визнання недійсним договору оренди від 08.01.2014 розпочався з 29.10.2013 - моменту, коли МОН України листом від 22.10.2013, отриманим Орендодавцем 28.10.2013, погодило подальше укладення оспорюваного договору, тоді як позов до суду в інтересах Міністерства подано Прокурором лише 22.09.2022, тобто поза межами позовної давності.
Разом з тим місцевий господарський суд зазначив, що заявлений позов не містить обґрунтування щодо порушення договором № 2/14-Н цивільних прав Полтавської ОВА.
4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 рішення Господарського суду Полтавської області від 19.12.2022 скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову повністю.
5. Постанова мотивована невідповідністю оспорюваного договору вимогам частини 5 статті 63 Закону України № 1060-XII, за змістом яких орендоване ФОП Косиком О. О. приміщення є об`єктом освіти та не могло використовуватися не за освітнім призначенням, зокрема з метою проведення господарської діяльності з надання медичних послуг (для розміщення стоматологічного кабінету), оскільки могло передаватися в оренду виключно для діяльності, пов`язаної з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу.
Разом з тим, залишаючи без задоволення заяви відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про незастосування цього строку з тих мотивів, що надання в оренду державного майна з порушенням частини 5 статті 63 Закону України № 1060-XII треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, в зв`язку з чим позовну вимогу про повернення майна слід розцінювати як негаторний позов (стаття 391 ЦК України), який можна подати впродовж усього часу порушення прав законного володільця майна, і на таку вимогу (про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном) не може поширюватися позовна давність, оскільки в такому разі йдеться про триваюче правопорушення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати повністю, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування і порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що: 1) апеляційний суд не врахував висновку щодо застосування положень частини 4 статті 267 ЦК України (в контексті необхідності застосування строку позовної давності до позовної вимоги про визнання договору недійсним), викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 911/926/17, від 24.11.2021 у справі № 910/248/20; 2) суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм статей 216, 391 ЦК України, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 904/115/22, від 13.10.2021 у справі № 910/18952/20; 3) суд не дослідив зібрані у справі докази, зокрема, докази на підтвердження передачі майна ПТУ № 31, в тому числі орендованого Підприємцем майна в установленому законом порядку Полтавській ОВА в оперативне управління, тоді як на підставі статті 137 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 49 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" та пункту 7.9 Статуту ПТУ № 31 всі навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно Училища є державною власністю, що закріплена МОН України за Училищем, і перебуває в оперативному управлінні цього навчального закладу, як наслідок, на думку скаржника, в спірних правовідносинах у Прокурора не було підстав для звернення до суду в інтересах Адміністрації (позивача-2).
Відповідач-2 також наполягає на пропуску позивачами позовної давності, яку помилково не застосовано судом апеляційної інстанції до позовної вимоги про визнання недійсним договору, яка (вимога) не є тотожною вимогу (про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України), і відповідно в цій частині позов не є негаторним, а тому апеляційним судом безпідставно до вказаної позовної вимоги не застосовано наслідки спливу позовної давності (частина 4 статті 267 ЦК України), про застосування якої неодноразово заявлялось відповідачами. Водночас оскаржувана постанова взагалі не містить мотивів незастосування позовної давності до вимоги про визнання недійсним договору оренди від 08.01.2014.
Крім того, скаржник вважає, що Полтавська ОВА не є ані власником, ані титульним володільцем орендованого майна, бо її не наділено правом оперативного управління спірним приміщенням, тому в разі визнання оспорюваного договору недійсним вказане державне майно мало би підлягати поверненню Училищу, а не Полтавській ОВА, оскільки: 1) як на момент вчинення оспорюваного правочину, так і на теперішній час саме ПТУ № 31 є особою, яка здійснює оперативне управління орендованим майном; 2) за змістом пунктів 4.1- 4.3 договору № 2/14-Н (в редакції від 27.01.2021) орендоване майно підлягає поверненню саме Балансоутримувачу, але аж ніяк не позивачу-2.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
8. Прокурор і МОН України у відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.
Позивач-2, відповідач-1 і третя особа не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Розгляд справи Верховним Судом
9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2023 (Краснов Є. В. - головуючий, судді Могил С. К., Рогач Л. І.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 917/1173/22 та призначено розгляд цієї справи в судовому засіданні на 19.07.2023.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.07.2023 оголошувалася перерва в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 917/1173/22 до 09.08.2023.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2023 справу № 917/1173/22 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - об`єднана палата) в зв`язку з необхідністю відступлення від викладених у постанові об`єднаної палати від 15.06.2018 у справі № 906/164/17 висновків щодо застосування норм статей 203, 215 ЦК України та частини 5 статті 63 Закону України № 1060-XII в подібних правовідносинах, а саме: 1) про наявність підстав для визнання оспорюваного договору оренди недійсним в силу положень частини 1 статті 203 ЦК України як такого, що суперечить вимогам статті 63 Закону України № 1060-XII; 2) невикористання школою спірного приміщення для навчального процесу не надає права передачі цього приміщення в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з навчально-виховним процесом; 3) правовим наслідком визнання договору недійсним є повернення орендованого приміщення орендодавцю в порядку і на умовах, встановлених законом.
Зокрема, постановляючи зазначену ухвалу, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звертає увагу на те, що ця справа ілюструє результати підходу, за яким договір, що не відповідає закону, в подібних справах слід визнавати недійсним, оскільки суди, встановивши, що позовна давність за вимогою про визнання недійсним незаконного договору спливла, відмовляють також, як у похідній вимозі про усунення перешкод у користуванні майном (на яку позовна давність не поширюється), фактично легалізуючи користування майном закладів освіти всупереч закону і в подальшому. Як наслідок, колегія суддів не погодилася з висновками про те, що укладений з порушенням вимог чинного законодавства про освіту оспорюваний договір у подібних справах підлягає визнанню недійсним за приписами статей 203, 215 ЦК України, оскільки, на переконання колегії суддів, такий правочин є нікчемним у силу приписів статті 228 цього ж Кодексу як такий, що спрямований на незаконне заволодіння майном, а тому такий договір не може бути визнаний недійсним, натомість вимога про повернення майна, яке використовується всупереч закону, має самостійний, а не похідний характер.
Ухвалою об`єднаної палати від 26.09.2023 (головуючий - Чумак Ю. Я., судді Банасько О. О., Баранець О. М., Булгакова І. В., Васьковський О. В., Дроботова Т. Б., Кібенко О. Р., Малашенкова Т. М., Пєсков В. Г., Рогач Л. І.) прийнято до розгляду об`єднаною палатою справу № 917/1173/22 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 17.11.2023.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2023 в зв`язку з відрядженням судді Булгакової І. В. та перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному визначено такий склад колегії суддів: Чумак Ю. Я. - головуючий, Баранець О. М., Васьковський О. В., Кібенко О. Р., Малашенкова Т. М., Пєсков В. Г., Рогач Л. І.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2023 оголошувалася перерва в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 917/1173/22 до 22.12.2023.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2023 у зв`язку з поверненням судді Дроботової Т. Б. після перебування на лікарняному та в зв`язку з прийняттям зборами суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду рішення від 18.12.2023 № 20 про обрання суддів Бенедисюка І. М., Васьковського В. О., Вронської Г. О., Дроботової Т. Б., Кібенко О. Р. до складу об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено в справі № 917/1173/22 такий склад колегії суддів: Чумак Ю. Я. - головуючий, Бенедисюк І. М., Васьковський В. О., Вронська Г. О., Дроботова Т. Б., Кібенко О. Р., Малашенкова Т. М., Пєсков В. Г., Рогач Л. І.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2023 оголошувалася перерва в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 917/1173/22 до 16.02.2024.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2024 в зв`язку з відпусткою судді Малашенкової Т. М. визначено такий склад колегії суддів: Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Бенедисюк І. М., Васьковський В. О., Вронська Г. О., Дроботова Т. Б., Кібенко О. Р., Пєсков В. Г., Рогач Л. І.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
10. Листом від 22.10.2013 МОН України повідомило РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях про надання дозволу на передачу в оренду терміном до одного року приміщення учбової пекарні площею 22,2 м2 (м. Полтава, вул. Калініна, 59), що знаходиться на балансі ПТУ № 31.
11. 08.01.2014 між РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях (Орендодавець) та ФОП Косиком О. О. (Орендар) було укладено договір № 2/14-Н, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 1.5, 1.6, 2.1, 8.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлове приміщення, реєстровий номер (за даними Єдиного реєстру об`єктів державної власності) 03063099.6.ХРЦЮНБ006. Об`єкт оренди знаходиться за адресою: вул. Калініна, 59, м. Полтава. Об`єкт оренди знаходиться на балансі ПТУ № 31 (далі - Балансоутримувач). Майно передано в оренду з метою розміщення суб`єкта господарювання, що діє на основі приватної власності і провадить господарську діяльність з медичної практики (стоматологічний кабінет). Передача об`єкта оренди у користування орендаря здійснюється одночасно з підписанням сторонами договору та оформлюється актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору. Цей договір укладено строком на 1 рік та діє з 08.01.2014 по 08.01.2015 включно.
12. 31.01.2015 між відповідачами укладено додаткову угоду № 1 про продовження строку дії договору № 2/14-Н до 08.12.2017 включно.
16.02.2018 між відповідачами укладено додаткову угоду № 2, якою строк дії договору № 2/14-Н продовжено до 08.11.2020 включно.
За результатами електронного аукціону строк дії договору оренди від 08.01.2014 продовжено до 08.11.2025.
13. З витягу з Єдиного державного реєстру об`єктів державної власності вбачається, що власником будівель за адресою: м. Полтава, вул. Івана Мазепи (Калініна), 59, що перебувають на балансі ПТУ № 31, є МОН України.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серед зареєстрованих видів економічної діяльності ПТУ № 31 є, зокрема, професійно-технічна освіта (основний).
З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що основним видом діяльності ФОП Косика О. О. є стоматологічна практика (код КВЕД 86.23).
14. Відповідно до пунктів 1.1, 2.2 Статуту ПТУ № 31 (далі - Статут), затвердженого наказом МОН України від 24.12.2012 № 1472, Училище є підпорядкованим Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України, державним професійно-технічним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я. Училище здійснює підготовку з робітничих професій середньої технологічної складності, як правило, з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів на основі базової чи повної загальної середньої освіти, а також професійно-технічне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації працюючих робітників і незайнятого населення. Училище є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, штампи, печатки із своїм найменуванням, в тому числі печатку із зображенням Державного Герба України. Училище має право укладати цивільно-правові угоди.
Згідно з пунктом 6.1 Статуту управління Училищем здійснюється Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, органом управління освітою Полтавської обласної державної адміністрації відповідно до повноважень, визначених законодавством України та іншими нормативно- правовими актами.
Пунктом 7.9. Статуту передбачено, що об`єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно Училища є державною власністю, що закріплена Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України за Училищем, і перебувають в оперативному управлінні навчального закладу.
15. Полтавська обласна прокуратура на підставі статті 23 Закону України "Про прокуратуру" звернулася до МОН України з листом від 01.06.2022 № 24-300вих-22, в якому було повідомлено про факт укладення оспорюваного договору та його невідповідність вимогам частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту", а також було висловлено прохання повідомити щодо вжиття Міністерством як уповноваженим органом управління заходів щодо звернення до суду з позовною заявою про визнання недійсним зазначеного договору або висловлення іншої правової позиції із зазначеного питання.
У відповідь на вказаний лист МОН України листом від 22.06.2022 № 1/6869-22 повідомило Прокурора про те, що заходи представницького характеру останнім не вживалися, оскільки порушень вимог чинного законодавства при укладенні вказаного договору не допущено.
16. 21.05.2022 Полтавська обласна прокуратура в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" направила на адресу Полтавської ОВА лист № 24-363вих.-22 щодо вжиття заходів для усунення порушень вимог законодавства про освіту.
30.06.2022 надійшла відповідь Полтавської ОВА № 4432/1/01-52, зі змісту якої вбачається, що заходи представницького характеру Адміністрацією не вживалися та було зазначено про те, що Полтавська ОВА не заперечує щодо захисту інтересів держави в суді органами прокуратури в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Позиція Верховного Суду
17. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, об`єднана палата вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
19. В основу оскаржуваної постанови покладено висновки апеляційного суду про обґрунтованість позовних вимог та незастосування до них наслідків спливу позовної давності, які (висновки) зумовлено тим, що: 1) договір оренди від 08.01.2014 укладено з порушенням передбачених частиною 5 статті 63 Закону України № 1060-XII заборон, за змістом яких орендоване ФОП Косиком О. О. приміщення, яке є невід`ємною частиною об`єкта освіти, не могло використовуватися не за освітнім призначенням, зокрема з метою проведення Підприємцем господарської діяльності з надання медичних послуг (для розміщення стоматологічного кабінету), оскільки могло передаватися в оренду виключно для діяльності, пов`язаної з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу; 2) надання в оренду державного майна з порушенням частини 5 статті 63 Закону України № 1060-XII треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, в зв`язку з чим позовну вимогу про повернення майна слід розцінювати як негаторний позов (стаття 391 ЦК України), який можна подавати впродовж усього часу порушення прав законного володільця майна, і на таку вимогу (про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном) не може поширюватися позовна давність, оскільки в такому разі йдеться про триваюче правопорушення.
Щодо обґрунтованості/необґрунтованості позовних вимог
20. Об`єднана палата погоджується з висновком судів попередніх інстанцій в частині обґрунтованості позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди від 08.01.2014, заявленої Прокурором в інтересах держави в особі МОН України, з огляду на таке.
21. Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
22. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).
23. Правовідносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, права та обов`язки фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенція державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти на час укладення договору оренди від 08.01.2014 регулювалися положеннями Закону України № 1060-XII, чинного до 27.09.2017.
24. Відповідно до частини 2 статті 18 та частини 1 статті 63 Закону України № 1060-XII навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу. Матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.
Частинами 2 і 3 статті 49 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) передбачено, що об`єкти права власності закріплюються засновником за професійно-технічним навчальним закладом державної або комунальної форми власності або установою професійно-технічної освіти на праві оперативного управління. Навчальні заклади та установи професійно-технічної освіти несуть відповідальність перед засновником за збереження та використання за призначенням закріпленого за ними майна. Контроль за використанням цього майна здійснюється засновником.
25. Об`єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти (аналогічний висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 906/143/17, від 10.10.2018 у справі № 917/1934/17).
Такий же висновок, який враховано апеляційним судом, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17 та від зазначеного висновку колегія суддів в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2023 у цій справі (№ 917/1173/22) не пропонує відступати.
26. Згідно з імперативними положеннями частини 5 статті 63 Закону України № 1060-XII об`єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
Пунктом 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 № 63, передбачено, що здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов`язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.
27. Вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог зазначеної норми законодавець визначає обов`язкове використання об`єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов`язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди). Невикористання певного приміщення навчальним закладом не свідчить про неприналежність цього приміщення до об`єкта освіти. Таким чином, за змістом положень частин 1, 4 статі 61, частини 5 статті 63 Закону України № 1060-XII нежитлові приміщення, які становлять матеріально-технічну базу об`єктів освіти, не можуть використовуватися не за освітнім призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов`язаної з навчально-виховним чи навчально-виробничим процесом. При цьому саме по собі невикористання навчальним закладом приміщень для навчального процесу не надає права передавати їх в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу, а недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об`єктів освіти для цілей, не пов`язаних з освітньою діяльністю.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 та в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17 викладено аналогічні правові висновки, від яких колегія суддів в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2023 у цій справі не пропонує відступати.
28. Об`єднана палата вважає, що оскільки суди першої та апеляційної інстанцій достовірно встановили та відповідачі не спростували факту передачі Підприємцю в оренду спірного приміщення з метою розміщення стоматологічного кабінету, тобто для проведення Орендарем господарської (комерційної) діяльності з надання платних медичних послуг, а не з метою, пов`язаною з навчально-виховним процесом ПТУ № 31 (за освітнім призначенням), а саме по собі невикористання Училищем вказаного приміщення для навчального процесу не надає права передачі його в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з навчально-виховним чи науковим процесом, в зв`язку з чим апеляційний суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позову в частині визнання недійсним договору оренди від 08.01.2014 як укладеного всупереч забороні, встановленій чинним на той час законодавством про освіту.
29. Об`єднана палата наголошує на тому, що висновок суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди від 08.01.2014 відповідає положенням статей 203, 215 ЦК України, статей 61, 63 Закону України № 1060-XII, статті 49 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" та фактичним обставинам справи, оскільки в подібних господарських правовідносинах наразі сформовано усталені правові висновки з питання застосування положень частини 5 статті 63 Закону України № 1060-XII при вирішенні спорів про визнання недійсними, як оспорюваних правочинів, договорів оренди нежитлових приміщень, які входять до складу об`єкта освіти (навчального закладу державної або комунальної форми власності), але використовуються не за освітнім призначенням (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17 та постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 905/1266/17, від 20.02.2018 у справі № 910/9914/17, від 10.04.2018 у справі № 906/165/17, від 11.04.2018 у справі № 911/1610/16, від 04.07.2018 у справі № 902/653/17, від 25.07.2018 у справі № 906/143/17, від 02.08.2018 у справі № 913/934/17, від 10.10.2018 у справі № 917/1934/17, від 28.11.2018 у справі № 909/313/17, від 29.01.2019 у справі № 922/2632/17, від 13.02.2019 у справі № 913/152/18, від 10.04.2019 у справі № 904/2056/18, від 05.08.2020 у справі № 913/152/18, від 14.04.2021 у справі № 917/782/20, від 16.02.2022 у справі № 922/1768/21, від 12.07.2022 у справі № 909/597/21, від 31.05.2023 у справі № 908/3168/21).