ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 902/611/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жайворонок Т. Є. - головуючого, Булгакової І. В., Колос І. Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 (у складі колегії суддів: Розізнана І. В. (головуючий), Грязнов В. В., Павлюк І. Ю.), прийняту за результатами перегляду ухвали Господарського суду Вінницької області від 13.10.2023 (суддя Шамшуріна М. В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс"
про забезпечення позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг"
про стягнення 24 459 659,28 грн,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" (далі - позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" (далі - відповідач) про стягнення 24 459 659,28 грн заборгованості за договором про надання послуг.
У жовтні 2023 року, під час нового розгляду справи судом першої інстанції, позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позову на майно відповідача та на грошові кошти, які належать відповідачу, що знаходяться на банківських рахунках та іншим чином юридично закріплені (зареєстровані) за ним, та будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
На обґрунтування заяви позивач зазначив, що з інформації від Територіального сервісного центру 0546 ГСЦ МВС у Вінницькій області та від Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служба з питань праці, наданої на адвокатські запити, вбачається здійснення відповідачем дій щодо відчуження належного йому майна (переоформлення транспортних засобів, списання та відчуження двох одиниць спецтехніки), на яке може бути звернено стягнення в межах ціни позову у разі задоволення судом позову, що призведе до неможливості виконання такого рішення в майбутньому через відсутність у відповідача коштів та майна.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 13.10.2023 заяву позивача задоволено. Накладено арешт на грошові кошти, які належать ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг", які знаходяться на його банківських рахунках, та на майно, належне йому, в межах суми 24 459 659, 28 грн.
Постановляючи ухвалу про накладення арешту на все майно (рухоме та нерухоме) і на грошові кошти відповідача в межах суми позову, суд першої інстанції вважав достатньо обґрунтованим припущення, що майно, у тому числі грошові кошти, яке є у відповідача на момент звернення до нього із позовом, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення у разі задоволення позову.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 ухвалу суду першої інстанції змінено, викладено її резолютивну частину в новій редакції, за якою заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на об`єкти нерухомого майна, які належать відповідачу, в межах суми позову 24 459 659,28 грн. У решті вимог заяви - відмовлено. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для накладення арешту на грошові кошти та рухоме майно відповідача мотивовані тим, що позивач у заяві про забезпечення позову не навів належних та беззаперечних доказів наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування таких визначених заходів, та не довів того, що відповідач вчиняє дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань чи виконання потенційного судового рішення, адже наявність у відповідача операцій купівлі-продажу рухомого майна може бути лише наслідком ведення останнім звичайної господарської діяльності; у відповідача наявні власні активи загальною вартістю, що в десятки разів перевищує заявлену суму позовних вимог.
Водночас висновки апеляційного суду про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача в межах ціни позову зроблені з врахуванням розміру позовних вимог та з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, адже такий вид забезпечення надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача з особливим статусом, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо розпоряджання цим майном задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду від 19.12.2023, ТОВ "Форест Транс Сервіс" подало до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 19.12.2023 в частині, якою змінено ухвалу суду першої інстанції від 13.10.2023 про забезпечення позову, та залишити цю ухвалу суду в силі.
У касаційній скарзі позивач зазначив, що апеляційним судом було порушено та неправильно застосовано ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ч. 1, 2 ст. 2, ч. 1 ст. 7, ч. 4 ст. 11, ч. 1, 3, п. 4 ч. 5 ст. 13, ч. 1 ст. 75, ч. 1-3 ст. 86, ч. 2 ст. 136, п. 1 ч. 1 ст. 137, ч. 1-3, 5 ст. 236, п. 6 ч. 1 ст. 237, ч. 1-3 ст. 269, ч. 1 ст. 276, ч. 1, 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
За доводами скаржника суд апеляційної інстанції надав невірну оцінку доказам, наданими відповідачем; обраний апеляційним судом вид забезпечення позову не є ефективним, адекватним та не пов`язаний з предметом спору; встановивши наявність активів у відповідача, апеляційний суд не встановив жодного, на який може бути звернено стягнення; забезпечивши позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача, суд апеляційної інстанції не встановив наявність у власності відповідача такого майна, достатність його вартості для покриття позовних вимог та можливість звернення на нього стягнення в межах примусового виконання рішення.
15.02.2024 до Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство заперечило доводи касаційної скарги, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 - без змін.
Водночас у відзиві на касаційну скаргу відповідач заявив клопотання:
про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 4 ст. 302 ГПК України для відступу шляхом уточнення (розширення) правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20, в частині визначення підстав оскарження в касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції щодо заяви про забезпечення позову (задоволення такої заяви або відмови у її задоволенні), а також постанови апеляційного суду про скасування вжитих судом першої інстанції заходів забезпечення позову, за ст. 287 ГПК України, уточнивши, що оскарження таких судових рішень можливе лише з підстави, передбаченої абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, без можливості посилання на підставу оскарження за п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України;
про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 5 ст. 302 ГПК України, обґрунтовуючи наявність виключної правової проблеми, а відтак необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, що полягає у неможливості накладення арештів в порядку забезпечення позову на кошти та рухоме майно суб`єкта господарювання, якщо його в законному порядку віднесено до об`єктів критичної інфраструктури на період воєнного стану з метою унеможливлення виникнення наслідків, що загрожували б безпеці України.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2024 відкрито касаційне провадження у даній справі з підстави, передбаченої абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 300 ГПК України).
Предметом касаційного оскарження є постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2023, якою змінено ухвалу суду першої інстанції та постановлено про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, тому Судом здійснюється перевірка правильності застосування апеляційним судом норм права в межах доводів на вимог касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Колегія суддів зазначає, що обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову покладено на позивача, тоді як недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, має доводити відповідач.