ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 910/1885/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Енжі Енерджи Менеджмент Юкрейн" (далі - Товариство, позивач, скаржник) - Гутнік І.В. (адвокатка),
відповідача - Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач) - Данилов К.О. (самопредставництво),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 (головуючий - суддя Підченко Ю.О.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 (головуючий - суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б, Тищенко А.І.)
у справі №910/1885/23
за позовом Товариства
до АМК
про визнання недійсним рішення.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ВСТУП
Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для визнання недійсним рішення АМК, яким визнано дії Товариства порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон) у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу державного уповноваженого АМК у встановлений ним строк.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство звернулося до суду з позовною заявою до АМК про визнання недійсним рішення АМК.
1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення АМК підлягає визнанню недійсним, оскільки, прийняте з порушенням вимог законодавства, адже відповідач неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи; не довів обставини, які мають значення для справи та визнав їх встановленими; неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 у справі №910/1885/23, у задоволенні позову відмовлено.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Товариство, посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі Товариство із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що суди за відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм станом на дату прийняття постанови:
- неправильно застосували статті 8, 19, 129 Конституції України, статті 3, 4, 7, 16, 22, 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статтю 1, пункт 13 статті 50 Закону стосовно критеріїв, при наявності яких ненадання інформації на вимогу АМК може бути підставою для притягнення до юридичної відповідальності;
- безпідставно застосували статтю 63 Закону, як нібито норму, що встановлює підставу для обміну інформацією та спеціальні (у порівнянні зі статтями 50, 52 Закону) правила для притягнення до юридичної відповідальності, а також помилково не застосували статті 8, 19, 41, 61, 129 Конституції України, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), статтю 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 4, 16, 22 та 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статті 1, 50, 51, 52, 59 Закону, пункт 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, які затверджено розпорядженням АМКУ від 19.04.1994 №5 (далі - Правила) щодо підстав та порядку притягнення до юридичної відповідальності, в тому числі, й за інформаційне порушення у вигляді неподання відповіді на вимогу АМК;
- неправильно застосували статті 1, 35, 48, 52, 59 Закону, статті 19, 23 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та пункти 23, 26, 32 Правил щодо меж судової перевірки рішення АМК та щодо порядку встановлення наявності групи як єдиного суб`єкта господарювання у значенні статті 1 Закону.
4.2. Крім того, скаржник з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України зазначає, що, оскільки, суди попередніх інстанцій через неправильне застосування перелічених вище норм також у порушення статей 2, 86, 210, 236, 238, 269, 282 ГПК України не дослідили, не надали оцінки та не навели мотивів відхилення відповідних доводів позивача.
5. Позиція іншого учасника справи
5.1. АМК у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що Тимчасовою адміністративною колегією АМК за результатами розгляду справи №128-26.13/8-22 визнано дії Товариства порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу державного уповноваженого АМК від 28.09.2021 №128-29/01-14070 (далі - Вимога) у встановлений ним строк.
6.2. Відповідно до рішення Тимчасової адміністративної колегії АМК від 24.11.2022 №51-р/тк (далі - Рішення АМК) на Товариство за вказане вище порушення накладено штраф в розмірі 3 941 161 грн.
6.3. Узагальнені доводи Комітету щодо наявності у діях позивача порушень законодавства про захист економічної конкуренції ґрунтуються на такому:
- незважаючи на те, що Товариство не є та не було фінансовим інвестором відповідного проєкту позивач і певна іноземна компанія (далі - Компанія) були зобов`язані забезпечити внутрішньогруповий обмін інформацією на підставі статті 63 Закону та на виконання Вимоги;
- законодавство Швейцарії не звільняє Компанію від обов`язку забезпечити обмін інформацією з Товариством відповідно до вимог національного законодавства України.
6.4. Позивач наголосив на такому.
- Рішення АМК підлягає визнанню недійсним, оскільки, прийняте з порушенням вимог законодавства, адже, відповідач неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи; не довів обставини, які мають значення для справи та визнав їх встановленими; неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права;
- Комітет не проаналізував, не дослідив та безпідставно не встановив відсутність у позивача запитуваної інформації та, відповідно, законність дій позивача щодо ненадання запитуваної інформації;
- відповідач не навів будь-яких мотивів з посиланням на докази, які б підтверджували, що позивач був хоч якимось чином пов`язаний з відповідним проєктом та міг об`єктивно володіти запитуваною інформацією;
- Комітет не встановив, які заходи не вжив або мав вжити позивач для отримання інформації, якою не володів та яку об`єктивно не мав можливості отримати;
- до прийняття оскаржуваного Рішення в першу чергу призвело неправильне тлумачення та застосування Комітетом законодавства, що регулює повноваження АМК щодо отримання інформації у суб`єктів господарювання, а саме - помилкове запитування інформації в суб`єкта господарювання, який не є розпорядником такої інформації та який не був стороною відповідних угод, стосовно яких АМК проводить перевірку дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
6.5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням державного уповноваженого АМК від 19.01.2022 №01/14-р розпочато розгляд справи №128-26.13/8-22 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
6.6. Листом від 20.01.2022 №128-26.13/01-661 Комітет повідомив позивача про початок розгляду зазначеної вище справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та запропонував надати інформацію, необхідну для розгляду справи.
6.7. У подальшому листом від 24.10.2022 №128-26.13/01-4760 позивачу направлено подання про попередні висновки у справі від 24.10.2022 №128-26.13/8-22/210-спр/кі.
6.8. Позивач, у свою чергу, листом від 07.11.2022 №71-22 надав відповідь на подання про попередні висновки у справі.
6.9. Суди попередніх інстанцій вказали, що як зазначено Комітетом в Рішенні, АМК на сайті Польського антимонопольного регулятора за відповідним посиланням виявлено інформацію щодо укладання угод компаніями про фінансування відповідного проєкту та розподілу повноважень між його учасниками (далі - Угоди).
6.10. Суд першої та апеляційної інстанцій зазначили, що Комітет вказав, що:
- Комітетом направлено Товариству Вимогу про надання інформації, в якій АМК вимагав у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання Вимоги надати Комітету інформацію, пояснення і такі копії документів:
підтвердити чи спростувати інформацію щодо укладення суб`єктами господарювання, пов`язаними з Товариство відносинами контролю, Угод;
у разі підтвердження такої інформації надати копії підтверджуючих документів (копії Угод, договорів, тощо та додатків до них, з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку);
пояснення щодо необхідності чи відсутності необхідності отримання дозволу органів ААМК на зазначені дії, відповідно до статті 10 Закону, з наданням підтверджуючих документів;
- також, у Вимозі зазначалося про обов`язок надання інформації на вимоги державного уповноваженого Комітету у визначений ним строк, відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", та відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а саме: неподання органу АМК інформації в установлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 та абзацу сьомого частини другої статті 52 Закону;
- крім того, Комітет у Вимозі зазначив, що неподання інформації з причин її відсутності у Товариства, за умови, що таку інформацію воно може отримати у суб`єктів господарювання, пов`язаних з ним відносинами контролю, на виконання вимог статті 63 Закону, буде кваліфіковано Комітетом, як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
6.11. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виснував, що позивач був поінформований про правові наслідки неподання інформації, подання недостовірної інформації або інформації в неповному обсязі.
6.12. Суди попередніх інстанцій встановили, що листом від 10.12.2021 №368 Товариство повідомило, зокрема, що Компанія відмовилася надати інформацію щодо договорів фінансування відповідного проєкту та не надало відповіді на Вимогу Комітету у строк, встановлений державним уповноваженим АМК у Вимозі.
6.13. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вказали таке.
6.13.1. Як підтверджується наявними у матеріалах справи фактичними даними, Товариство та Компанія є єдиним суб`єктом господарювання.
6.13.2. Компанія зобов`язана була надати інформацію Товариству для підготовки відповіді на Вимогу, а ненадання Компанією інформації Товариству для підготовки відповіді на Вимогу не звільняє позивача від відповідальності.
6.13.3. Таким чином, Товариство та Компанія на підставі імперативного припису статті 63 Закону були зобов`язані забезпечити обмін інформацією між собою, зокрема шляхом надання відомостей необхідних Товариству для надання відповіді на Вимогу, з метою запобіганню вчиненню порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону.
6.13.4. Невиконання ж вимог статті 63 Закону Компанією не звільняє Товариство від відповідальності за порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону.
6.13.5. Таке тлумачення статті 63 Закону відповідає широкій концепції суб`єкта господарювання, яке міститься у статті 1 Закону та є втіленням концепції єдиної господарської одиниці, де декілька юридичних та/або фізичних осіб розглядаються як одне ціле під час здійснення за ними контролю за дотриманням антимонопольного законодавства.
6.13.6. Рішенням Комітету (пункт 13) встановлено, що Товариство пов`язане відносинами контролю в розумінні статті 1 Закону, зокрема з Компанією, які у розумінні статті 1 Закону є єдиним суб`єктом господарювання.
6.13.7. Таким чином, в даному випадку Вимога була направлена єдиному суб`єкту господарюванню у розумінні статті 1 Закону, який був зобов`язаний надати відповідь на підставі положень статті 63 Закону.
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 01.02.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №910/1885/23 на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Від Товариства 27.02.2024 до Суду через підсистему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі.
7.3. Суд протокольною ухвалою від 27.02.2024 долучив вказані письмові пояснення з огляду на статтю 42 ГПК України до матеріалів справи, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.
7.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Касаційне провадження у даній справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
8.4. Так, скаржник вказує, що за відсутності висновків Верховного Суду суди попередніх інстанцій:
- неправильно застосували такі норми матеріального права:
статті 8 [В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується],
19 [Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України],
129 [Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 2) забезпечення доведеності вини; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; 5) забезпечення обвинуваченому права на захист; 6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 7) розумні строки розгляду справи судом; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; 9) обов`язковість судового рішення. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства. Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних. За неповагу до суду чи судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності] Конституції України,
статті 3 "Завдання Антимонопольного комітету України", 4 "Основні принципи діяльності Антимонопольного комітету України", 7 "Повноваження Антимонопольного комітету України", 16 "Компетенція державного уповноваженого Антимонопольного комітету України", 22 "Обов`язковість виконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України", 22-1 "Обов`язок надання інформації" Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статтю 1 "Визначення термінів", пункт 13 статті 50 "Порушення законодавства про захист економічної конкуренції" Закону стосовно критеріїв, при наявності яких ненадання інформації на вимогу АМК може бути підставою для притягнення до юридичної відповідальності;
- безпідставно застосували статтю 63 "Обмін інформацією" Закону як нібито норму, що встановлює підставу для обміну інформацією та спеціальні (у порівнянні зі статтями 50 "Порушення законодавства про захист економічної конкуренції", 52 "Штрафи" Закону) правила для притягнення до юридичної відповідальності, а також помилково не застосували статті 8, 19, 41, 61, 129 Конституції України, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтю 321 ЦК України, статті 4 "Основні принципи діяльності Антимонопольного комітету України", 16 "Компетенція державного уповноваженого Антимонопольного комітету України", 22 "Обов`язковість виконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України" та 22-1 "Обов`язок надання інформації" Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статті 1"Визначення термінів", 50 "Порушення законодавства про захист економічної конкуренції", 51 "Види відповідальності", 52 "Штрафи", 59 "Підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України" Закону, пункт 32 Правил щодо підстав та порядку притягнення до юридичної відповідальності, в тому числі, й за інформаційне порушення у вигляді неподання відповіді на вимогу АМК;
- неправильно застосували статті 1 "Визначення термінів", 35, 48, 52 "Штрафи", 59 "Підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України" Закону, статті 19 "Гарантії здійснення повноважень Антимонопольного комітету України", 23 "Процесуальні засади діяльності Антимонопольного комітету України" Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та пункти 23, 26, 32 Правил щодо меж судової перевірки рішення АМК та щодо порядку встановлення наявності групи як єдиного суб`єкта господарювання у значенні статті 1 "Визначення термінів" Закону.
8.5. Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
8.6. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
8.7. Слід зазначити, що висновки Верховного Суду стосовно питання застосування норм матеріального права (дивись пункт 8.5 цієї постанови), ураховуючи контекст даних у цій справі спірних правовідносин, а саме притягнення до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону у вигляді неподання інформації Комітету на вимогу державного уповноваженого АМК у встановлений ним строк, відсутні.
8.8. Отже, з огляду на відсутність таких висновків, необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
8.9. Також, слід зазначити, що касаційне провадження відкрито на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України і скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили докази, не надали оцінку та не навели мотивів відхилення відповідних доводів позивача (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).
8.10. Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).
8.11. Відповідно до приписів Закону України "Про Антимонопольний комітет України":
- основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції (стаття 3);
- у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі: перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом (частина перша статті 7);
- голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом (пункт 5 частини першої статті 17);
- розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом; невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (стаття 22 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин);
- суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання. Інформація, що становить банківську таємницю, надається у порядку та обсязі, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Документи, статистична та інша інформація, необхідні для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання, надаються на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення безкоштовно. Вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України можуть передбачати як одноразове, так і періодичне надання інформації (стаття 22-1 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).