ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 120/6960/23
адміністративне провадження № К/990/26183/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 120/6960/23
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Дзундзи Юрія Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_1, на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року (суддя Яремчук К.О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2023 року (головуючий суддя - Курко О.П., судді: Шидловський В.Б., Боровицький О.А.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач), у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці (фіксованої індексації) грошового забезпечення 4 441,99 грн у місяць за період з 01 березня 2018 року по 01 лютого 2022 року та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексацію-різницю (фіксовану індексацію) у згаданому вище розмірі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі № 120/7809/22 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 лютого 2022 року, виходячи з фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (надалі - Порядок № 1078), з урахуванням раніше виплачених сум. Проте відповідачем на виконання судового рішення неправильно визначено розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року в порівнянні з лютим 2018 року та, відповідно, неправильно визначено розмір "індексації-різниці". Зокрема, за розрахунком відповідача сума індексації-різниці складає 1729,20 грн, однак позивач уважає, що така становить 4 441,99 грн.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2023 року, відмовлено у відкритті провадження у справі з тих підстав, що вже існує рішення суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, керувався тим, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі №120/7809/22 зобов`язано відповідача врахувати при обчисленні фіксованої індексації (індексації-різниці) вимоги абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, а в цьому позові позивач стверджує, що відповідачем неправильно обчислено індексацію-різницю відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078. З огляду на це суд дійшов висновку, що звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом обумовлене неналежним виконанням Військовою частиною НОМЕР_1 постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі №120/7809/22.
За висновком окружного суду, формулювання змісту заявлених позовних вимог у спосіб, який є відмінним від наведеного у справі № 120/7809/22, не змінює суті спірних правовідносин та обставин, якими представник позивача їх обґрунтовує. Зміна формулювання позовних вимог та доповнення позову новим нормативним обґрунтуванням не змінює підстав позову, що розглянутий судами у справі № 120/7809/22, а є намаганням переглянути рішення судів, які набрали законної сили. У даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення. Відтак, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України) у межах справи №120/7809/22.
У підсумку Вінницький окружний адміністративний суд дійшов висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити, оскільки основний спір між тими самими сторонами вирішений у судовому порядку, а даний спір пов`язаний з виконанням постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року у справі № 120/7809/22.
Сьомий апеляційний адміністративний суд погодився з описаними мотивами суду першої інстанції та з тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 у цій справі фактично вирішені судовим рішенням у справі № 120/7809/22. У свою чергу, незгода позивача з розрахунком індексації на виконання судового рішення не може бути підставою для заявлення нового позову, проте він не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою в порядку статей 382, 383 КАС України.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
26 липня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Дзундзи Юрія Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_1, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2023 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За доводами скаржника, відмова у відкритті провадження на підставі можлива за умови, якщо рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Проте судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що у справі № 120/7809/22 предметом оцінки та розгляду було право позивача на отримання індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 лютого 2022 року, передбаченої нормами абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Водночас судом не досліджувалося питання розрахунку суми індексації-різниці грошового забезпечення, яка належить до виплати позивачу. Натомість, у справі № 120/6960/23 предметом спору є правильність встановлення відповідачем розміру індексації - різниці грошового забезпечення у фіксованій величині у грошовому еквіваленті за період з 01 березня 2018 року по 01 лютого 2022 року із визначенням чіткої суми.
Автор скарги зазначає, що на виконання рішення у справі № 120/7809/22 відповідачем було здійснено нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення, передбаченої нормами абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, і її розмір за розрахунком відповідача становить 1729,20 грн. Однак позивач із цим не погодився, а тому звернувся до суду з новим позовом, що передбачено пунктом 13 Порядку № 1078.
Таким чином висновок судів першої та апеляційної інстанцій про тотожність спорів у справах № 120/7809/22 і № 120/6960/23 є помилковим, а отже, пункт 2 частини першої статті 170 КАС України не підлягав застосуванню.
Окрім того, за твердженнями заявника, помилковими є також посилання судів на статтю 383 КАС України, оскільки правовий інститут контролю за виконанням рішення суду підлягає застосуванню виключно у разі вчинення суб`єктом владних повноважень під час виконання судового рішення протиправних дій чи бездіяльності або прийняття протиправних рішень, які у свою чергу порушують законні права та інтереси позивача. Визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідача - можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру на користь особи-позивача, які зазначені в рішенні суду. Проте враховуючи, що питання суми індексації-різниці грошового забезпечення, яка підлягає виплаті на користь ОСОБА_1, не вирішувалося у справі № 120/7809/22 та на відповідача не покладалось жодних зобов`язань з цього приводу, то позбавлений процесуального права звернення до суду із заявою у порядку статті 383 КАС України.
На тлі вищевказаного скаржник вказує про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини першої статті 170 КАС України у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 15 грудня 2022 року у справі № 460/3473/21, від 31 січня 2023 року у справі № 340/3391/22, від 13 березня 2023 року у справі № 560/11003/22, від 15 червня 2023 року у справі № 420/18923/21, від 22 червня 2023 року у справі № 140/6870/22, від 28 червня 2023 року у справі №200/4258/22, від 13 липня 2023 року у справі № 560/832/23, від 24 липня 2023 року у справі № 140/7076/22.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду касаційної скарги № К/990/26183/23 визначено колегію суддів у складі: Кашпур О.В. (суддя-доповідач), Уханенко С. А., Радишевська О. Р.
Ухвалою від 01 серпня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кашпур О.В., яка є суддею-доповідачем у складі колегії суддів, визначеній для розгляду касаційної скарги К/990/26183/23, розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду: Соколов В.М. (суддя-доповідач), Загороднюк А.Г., Єресько Л.О.
У відзиві на касаційну скаргу представник Військової частини НОМЕР_1 просить скаргу представника позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Ухвалою від 28 лютого 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
IV. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи.
Позиція Верховного Суду
Згідно з ухвалою від 01 серпня 2023 року, касаційне провадження відкрито з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом першої інстанції пункту 2 частини першої статті 170 КАС України при постановленні ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, яка залишена без змін судом апеляційної інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права у межах, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
За правилами пункту 2 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Умовами застосування цієї підстави для відмови у відкритті провадження є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони мають співпадати) та остаточне вирішення тотожного спору рішенням або постановою суду, ухвалою про закриття провадження в адміністративній справі, яке набрало законної сили.
Необхідно зауважити, що відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.