ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 826/14071/17
адміністративне провадження № К/990/8248/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Прокопенка О.Б., Радишевської О.Р.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2022 року (суддя Кармазін О.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року (суддя-доповідач Беспалов О.О., судді Ключкович В.Ю., Парінов А.Б.),
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - ГУ НП у м. Києві), в якому просив:
- визнати неправомірним та скасувати наказ ГУ НП у м. Києві від 28.01.2016 №58о/с про звільнення його зі служби в поліції згідно з пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію";
- зобов`язати ГУ НП у м. Києві поновити його на посаді начальника Голосіївського управління поліції з 29 січня 2016 року та виплатити грошові кошти за час вимушеного прогулу з 29 січня 2016 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 24 липня 2018 року задоволено клопотання ГУ НП у місті Києві та залишено позов без розгляду.
Вказану ухвалу суду скасовано постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 28 вересня 2021 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2022 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року, визнано неповажними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду та залишено позов без розгляду.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати судові рішення про залишення позову без розгляду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
За доводами позивача, місячний строк звернення до суду з цим позовом, передбачений частиною третьою статті 99 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017), слід обчислювати відповідно до положень частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) - з дати вручення працівнику копії наказу про звільнення або трудової книжки. Зазначає, що такий висновок щодо застосування наведеної норми права у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №815/4532/16 та від 23 травня 2018 року у справі №820/7112/15. Натомість суди попередніх інстанцій не врахували приписи частини першої статті 233 КЗпП України і практику Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах та дійшли помилкового висновку про пропуск ним місячного строку звернення до суду з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
У відзиві на касаційну скаргу ГУНП у м. Києві просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, вказуючи на їхню законність і обґрунтованість.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 14.12.2015 Військовою прокуратурою Центрального регіону України за матеріалами ГУБКОЗ СБ України розпочато досудове розслідування кримінального провадження №420151103300000101 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 14 та частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, за фактом одержання неправомірної винагороди службовими особами Голосіївського управління поліції ГУ НП у м. Києві від директорів ринку "Деміївський" міста Києва та однієї зі станцій технічного обслуговування, розташованої на території Голосіївського району міста Києва.
16.01.2016 ОСОБА_1 повідомлено про підозру за частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, а 18.01.2016 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 19.01.2016 за ОСОБА_1 внесено заставу у розмірі 72 мінімальних плат та звільнено його з-під варти.
18.01.2016 заступником Голови Національної поліції України - начальником ГУ НП у м. Києві прийнято наказ №21 про призначення та проведення службового розслідування за фактом одержання неправомірної винагороди службовими особами Голосіївського управління поліції ГУ НП у м. Києві.
Згідно з висновком службового розслідування за вчинення дисциплінарного проступку, який полягав у нехтуванні інтересами служби, порушенні вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, начальник Голосіївського управління поліції ГУ НП у м. Києві полковник поліції ОСОБА_1 підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. У зв`язку з цим запропоновано порушити перед Головою Національної поліції України питання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби.
Матеріали службового розслідування направлено до Прокуратури міста Києва для приєднання до кримінального провадження №420151103300000101 та надання правової оцінки діям працівників поліції.
Копію висновку службового розслідування приєднано до особової справи ОСОБА_1, а також направлено до ДКЗ НП України про що свідчить копія супровідного листа від 22.01.2016 №349/125/01/26-2016.
Водночас наказом ГУ НП у м. Києві від 28.01.2016 №58 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" на підставі поданого ним рапорту від 27.01.2016.
З цим позовом про скасування наказу ГУ НП у м. Києві від 28.01.2016 №58 о/с ОСОБА_1 звернувся до суду 02.11.2017.
Згідно з частиною першою статті 99 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017 - на час пред`явлення цього позову) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Ці норми збережені у статті 122 КАС України в редакції, чинній з 15.12.2017.
Служба в поліції є державною службою особливого характеру (частина перша статті 59 Закону України "Про Національну поліцію"), що відносить її до публічної служби в розумінні пункту 15 частини першої статті 3 КАС України в редакції, чинній до 15.12.2017 (пункту 17 частини першої статті 4 КАС України в редакції, чинній після 15.12.2017).
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що строк звернення до суду у справі щодо проходження і звільнення зі служби в поліції становить один місяць, який обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
При цьому приписи частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній на час звернення позивача з цим позовом до суду), на які покликається позивач у касаційній скарзі, не встановлюють відмінного від частини третьої статті 99 КАС України порядку обчислення вказаного місячного строку, адже з дня вручення звільненому працівнику копії наказу про звільнення або дня видачі йому трудової книжки останній беззаперечно вважається таким, що дізнався про порушення свого права, що водночас не виключає можливості встановлення судом дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, з урахуванням інших фактичних обставин.