ОКРЕМА ДУМКА
суддів Ткача І. В., Банаська О. О., Мазура М. В.
до ухвали Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 902/1159/22 (провадження № 12-78гс23)
Щодо обґрунтування необхідності передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 12.12.2023 передав справу № 902/1159/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Мотивуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив таке.
Цей спір стосується питання користування земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачка подала клопотання про закриття провадження у справі з підстав непідсудності цього спору судам господарської юрисдикції.
Під час підготовки справи № 902/1159/22 колегією суддів встановлено, що зокрема Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 28.06.2023 винесено постанову у справі № 302/422/21 з правовідносинами, які є подібними до тих, що склалися у справі № 902/1159/22, і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу щодо користування земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства в порядку цивільного судочинства. Зокрема, на цю справу посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі.
Крім цього, колегією суддів з аналізу постанов Великої Палати Верховного Суду не встановлено наявності висновку щодо питання юрисдикції спору у справі про користування земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства в частині визначення юрисдикції - чи повинен цей спір розглядатися в порядку цивільного чи господарського судочинства, враховуючи, що відповідно до частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Відтак, на думку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, у цьому випадку наявні три умови, передбачені частиною шостою статті 302 ГПК України, за яких справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Щодо мотивів Великої Палати Верховного Суду, викладених в ухвалі від 07.02.2024 у справі № 902/1159/22
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав порушення правил юрисдикції та посилаючись на відсутність випадків, про які йдеться в частині шостій статті 302 ГПК України, Верховний суд у складі Касаційного господарського суду не звернув уваги на те, що спори, пов`язані з вибуттям земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства з власності держави, вже вирішувалися Великою Палатою Верховного Суду.
Зокрема, у постанові від 04.07.2023 Велика Палата Верховного Суду переглянула рішення у справі № 373/626/17 за позовом прокурора до фізичних осіб про визнання рішення органу місцевого самоврядування недійсним та витребування земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства з чужого незаконного володіння за правилами цивільного судочинства.
У постанові від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17 та у постанові від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що позовні вимоги про визнання рішення органу місцевого самоврядування про виділення у власність фізичній особі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не є нерозривно пов`язаними з вимогами про витребування таких земельних ділянок у їх кінцевих набувачів - юридичних осіб, які підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.
У справах № 373/626/17, № 911/3680/17, № 911/3681/17 окремих висновків про юрисдикцію спору в контексті правового режиму земельних ділянок із цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства" Велика Палата Верховного Суду не формулювала, проте практика, зокрема щодо визначення предметної юрисдикції, при вирішенні спорів про витребування на користь держави земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства є послідовною.
Юрисдикція таких спорів не пов`язується із цільовим призначенням земельної ділянки, оскільки відповідно до статті 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" отримання фізичною особою земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства має на меті задоволення особистих побутових потреб такої особи та не передбачає обов`язку створення нею юридичної особи або реєстрації підприємницької діяльності.
Тож основним критерієм для розмежування цивільної та господарської юрисдикції в справах, пов`язаних з вибуттям земель особистого селянського господарства з власності держави, Велика Палата Верховного Суду визначила суб`єктний склад сторін спору. Саме такий підхід і було застосовано при перегляді справ № 373/626/17, № 911/3680/17, № 911/3681/17.
Наявність такого підходу Великої Палати Верховного Суду до визначення предметної юрисдикції у справах про витребування на користь держави земель особистого селянського господарства переконливо доводить відсутність передумов для прийняття справи № 902/1159/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з передбачених частиною шостою статті 302 ГПК України підстав для формування окремих висновків про юрисдикцію спорів з урахуванням правового режиму земельних ділянок із цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства".
Також Велика Палата Верховного Суду наголосила, що предметна юрисдикція спору визначається на момент подання позову до суду. Подальша зміна суб`єктного складу сторін (зокрема, власника земельної ділянки) не впливає на визначення юрисдикції спору. У переданій на розгляд Великої Палати Верховного Суду справі прокурор пред`явив позов до ТОВ "Укрземрессурс", яке на момент звернення прокурора до суду було власником спірної земельної ділянки. Після пред`явлення цього позову прокурором ТОВ "Укрземрессурс" відчужило земельну ділянку фізичній особі ОСОБА_1, у зв`язку із чим прокурор був змушений звертатися до суду з заявою про заміну неналежного відповідача та зміну предмета позову.