ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 484/983/23
провадження № 51-5413км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
законного представника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвали Первомайського міськрайонного суду Миколаївського області від 7 березня 2023 року та Миколаївського апеляційного суду від 6 червня 2023 року щодо ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022152110000687, про застосування примусових заходів медичного характеру відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за фактом вчинення суспільно-небезпечних діянь, що містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 162 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївського області від 7 березня 2023 рокузастосовано до ОСОБА_8 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом за вчинення суспільно небезпечних діянь, передбачених ч. 3 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 162 КК.
Цією ж ухвалою до набрання нею законної сили до ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, а саме до Комунального некомерційного підприємства "Миколаївський обласний центр психічного здоров`я".
Згідно ухвали, ОСОБА_8 4 жовтня 2022 року з 4:30 по 5:00, перебуваючи в стані неосудності вчинив суспільно-небезпечні діяння, які підпадають під ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК (незакінчений замах на вбивство, тобто протиправне заподіяння смерті двох осіб), ч. 1 ст. 122 КК (спричинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я), ч. 1 ст. 162 КК (незаконне проникнення до житла особи), за обставин, детально викладених у судовому рішенні.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника, а рішення місцевого суду без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити судові рішення, застосувавши до ОСОБА_8 госпіталізацію до психіатричного закладу з посиленим наглядом, а саме до Комунального некомерційного підприємства "Миколаївський обласний центр психічного здоров`я". Вказує, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що у висновку комплексної психолого-психіатричної експертизи не зазначено про необхідність поміщення ОСОБА_8 до психіатричного закладу саме з суворим наглядом. Зазначає, що під час перебування ОСОБА_8 з 13 лютого 2023 року по 29 червня 2023 року у КНП "Миколаївський обласний центр психічного здоров`я", його стан поліпшився. Після поміщення його до Дніпровської психіатричної лікарні його стан не відомий, оскільки, окрім психічного захворювання, він ще має ряд хронічних захворювань, а тому, на думку захисника, зміна місця його перебування може негативно вплинути як на психічний, так і на його фізичний стан. Звертає увагу суду на те, що законний представник ОСОБА_8 - його мати ОСОБА_7 мешкає одна та постійно хворіє, є людиною пенсійного віку, а тому вона має можливість (в тому числі матеріальну) відвідувати свого сина територіально лише в Миколаївській області.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та законний представник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти її задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність вчинення ОСОБА_8 6 суспільно небезпечних діянь, передбачених ч. 3 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 162 КК, у стані неосудності, в касаційній скарзі захисником не оспорюються.
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме обрання місцевим судом виду примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу саме із суворим наглядом, є необґрунтованими.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Частиною 1 ст. 513 КПК визначено, що під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КК не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.