ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 288/929/22
провадження № 51-5284км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
потерпілої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілої ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 на вирок Житомирського апеляційного суду від 17 липня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022060440000039, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Жовтневе Попільнянського району Житомирської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Попільнянського районного суду Житомирської області від 20 вересня 2022 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 286-1 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 7 років. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього певні обов`язки.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_8 12 квітня 2022 року приблизно о 15:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував технічно не справним мопедом марки "MUSSTANG" модель MT50-Q без реєстраційного номеру, та рухався по польовій дорозі між населеними пунктами с. Квітневе Квітневої ОТГ та с. Миролюбівка Попільнянської ОТГ Житомирського району Житомирської області, разом із своєю дружиною ОСОБА_7, яка перебувала пасажиром на задньому сидінні вказаного мопеда. Рухаючись зазначеним транспортним засобом у порушення вимог пунктів 1.10, 12.1, 31.1, 31.4, 31.4.1 ПДР допустив перекидання мопеда із подальшим падінням із нього як самостійно, так і падінням пасажира ОСОБА_7, яка сиділа на задньому сидінні. Внаслідок ДТП ОСОБА_7 отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок суду в частині звільнення ОСОБА_8 від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК та постановив в цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286-1 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 7 років. В решті вирок суду залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить змінити вирок апеляційного суду та призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 286-1КК із застосування ст. 69 КК у виді 2 років виправних робіт, з відбуванням покарання по місцю його роботи і відрахуванням з його заробітної плати 20% в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 7 років. Вказує, що апеляційним судом безпідставно не визнано пом`якшуючою обставиною-повне відшкодування потерпілій як матеріальної, так і моральної шкоди, що, на думку сторони захисту, може суттєво вплинути на вид та міру покарання. Також зазначає, що колегією суддів взагалі не взято до уваги той факт, що ОСОБА_8 під час досудового розслідування активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення. Зазначає, що з врахуванням вищезазначених обставин, наявні всі підстави для застосування до ОСОБА_8 положень ст. 69 КК.
У касаційній скарзі потерпіла, доводи якої є аналогічні доводам касаційної скарги захисника, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує на те, що апеляційним судом необґрунтовано не взято до уваги її думку з приводу можливості призначення ОСОБА_8 покарання у виді випраних робіт, оскільки вона є його дружиною, має інвалідність. Також зазначає, що безпідставно не визнано обставиною, яка пом`якшує ОСОБА_8 покарання-повне відшкодування шкоди, так як всі витрати на її лікування та реабілітацію поніс ОСОБА_8 .. Вказує, що колегією суддів також не взято до уваги і той факт, що ОСОБА_8 під час розгляду провадженні в апеляційному суді працевлаштувався, що в теперішній час досить складно зробити, оскільки в населеному пункті, де вони з чоловіком проживають робочі місця скорочуються.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та потерпіла підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити. Прокурор заперечувала проти їх задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286-1 КК в касаційних скаргах ні захисником, ні потерпілою не оспорюються і згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК Судом не перевіряються.
Доводи, викладені у касаційних скаргах захисника та потерпілої про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, на думку Суду, є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні ОСОБА_8 покарання місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставиною, яка пом`якшує ОСОБА_8 покарання суд визнав щире каяття. Обставин, що його обтяжують, судом не встановлено.
Врахувавши всі ці обставини у сукупності, місцевий суд призначив ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 7 років.
Разом з цим, з врахуванням позиції прокурора, думки потерпілої, яка просила обвинуваченого суворо не карати, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_8 не є суспільно-небезпечним і його виправлення й перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а тому на підставі ст. 75 КК звільнив його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, передбачені частиною 1 пунктами 1, 2 статті 76 КК, оскільки, на переконання місцевого суду, саме таке покарання буде законним, справедливим, а також достатнім для забезпечення виконання завдань кримінального судочинства в частині виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.