ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 303/4697/22
провадження № 61-16164св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району, орган опіки та піклування Баранинської об`єднаної територіальної громади,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 квітня 2023 року у складі судді Гутій О. В. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Кондор Р. Ю., Кожух О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 12 серпня 2006 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, у якому в них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 січня 2014 року шлюб між сторонами розірвано.
Після розірвання шлюбу діти проживають з нею та перебувають на її утриманні. Відповідач у вихованні дітей участі не приймає, з 2014 року повністю самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, не проявляє батьківської турботи, свідомо ухиляється від виконання свого юридичного обов`язку щодо вихованню дітей.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 вересня 2021 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі по 2 500,00 грн на кожну дитину. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 05 липня 2022 року № 67788427 він має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 76 612,90 грн.
У серпні 2018 року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_5, у якому у них народилася дитина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Всі обов`язки щодо утримання та виховання дітей несе вона та її чоловік ОСОБА_5 .
Посилаючись те, що у зв`язку зі збільшенням вікових потреб дітей, хворобою дочки сторін ОСОБА_4 (тонзилектомія), існує необхідність у збільшенні розміру аліментів на утримання дітей, позивачка просила збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на її користь на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі до 3 000,00 грн на кожну дитину, а також позбавити ОСОБА_2 батьківських прав.
У вересні ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району про зменшення розміру аліментів.
Позов мотивовано тим, що в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області від 21 вересня 2022 року перебуває справа № 308/11095/22 про стягнення з нього аліментів на утримання дитини від іншого шлюбу у розмірі 1 800,00 грн щомісячно. Стягнення аліментів на дитину від іншого шлюбу призведе до погіршення майнового стану ОСОБА_2 .
Посилаючись наведене, ОСОБА_2 просив зменшити розмір аліментів на утримання дітей: сина ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_7 до 2 000,00 грн на кожну дитину.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року, у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого ОСОБА_1 не довела; належних та допустимих доказів умисного та свідомого ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків, які могли б бути законною підставою для позбавлення його батьківських прав, позивачка не надала.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання дітей, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 не надала доказів поліпшення матеріального становища платника аліментів чи погіршення її матеріального стану з часу визначення аліментів у розмірі 2 500,00 грн. Хронічна хвороба у дочки сторін ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, була виявлена ще у 2018 році, тобто до ухвалення рішення про стягнення аліментів, а проведення операції є підставою для звернення до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину, а не підставою для збільшення розміру аліментів.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив з їх недоведеності, оскільки він не надав доказів погіршення матеріального становища, здоров`я чи покращення матеріального становища отримувача аліментів.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 квітня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині вирішення її позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову. В решті оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах: від 13 вересня 2023 року у справі № 203/4279/20, від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17, від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17, від 23 листопада 2022 року у справі № 149/2510/21, від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19, від 13 липня 2022 року у справі № 366/2047/18, від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15, від 13 вересня 2023 року у справі № 203/4279/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Крім того, зазначає підставою касаційного оскарження пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, зокрема, суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи позові вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на її доводи про те, що він з 2014 року повністю самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, не проявляє батьківської турботи та свідомо ухиляється від виконання обов`язків стосовно виховання дітей. Він жодного разу не з`явився до органу опіки та піклування та суду, не надав доказів того, що він вживає заходів для налагодження стосунків з дітьми, цікавиться станом їх здоров`я, виявляє будь-яку турботу про дітей та бере участь у їх вихованні.
Суди попередніх інстанцій не надали оцінки висновку органу опіки та піклування від 27 січня 2023 року № 02-07/37, у якому зазначено про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, не зазначили мотивів його неврахування.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про збільшення розміру аліментів, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, не врахував, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням, не вважається незмінним. Зважаючи на те, що з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів діти сторін подорослішали, то відповідно змінилися і їх потреби. Крім того, їх дочка ОСОБА_7 має хронічні захворювання, у зв`язку з чим здійснювалося хірургічне втручання, вона постійно проходить обстеження, що потребує додаткових матеріальних витрат.
Стан здоров`я дитини належить до обставин, які підлягають врахуванню судом при визначенні розміру аліментів на утримання дитини, а отже істотне погіршення стану здоров`я дитини, після визначення розміру аліментів. Може бути підставою для його зміни.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 листопада 2023 року касаційна скарга ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Витребувано матеріали справи № 33/4697/22 із Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області та надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У грудні 2023 року матеріали справи № 303/4697/22 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексумежах, ухвалено
з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення,
а оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів - без змін.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 квітня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів заявниця не оскаржує, а тому в цій частині судові рішення Верховним Судом не переглядаються.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанційвстановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 січня 2014 року розірвано. Визначено місце проживання дітей, народжених у шлюбі, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір`ю.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 вересня 2021 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання дітей в розмірі по 2 500,00 грн на кожну дитину.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 05 липня 2022 року № 67788427 ОСОБА_2 має заборгованість у розмірі
76 612,90 грн.
Згідно з постановою головного державного виконавця про скасування заходів примусового виконання від 15 вересня 2022 року станом на 15 вересня 2022 року заборгованість за виконавчим листом № 303/2225/21, виданим 27 вересня 2021 року зі сплати аліментів ОСОБА_2 погашена у повному обсязі.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Верхньокоропецької сільської ради від 27 січня 2023 року № 02-07/37, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, стосовно дітей: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з характеристиками Мукачівської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 4 на учня 9-Б класу ОСОБА_9 та на ученицю 6-Б класу ОСОБА_10, мама дітей завжди приділяє належну увагу їх вихованню, батько участі у вихованні не бере.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Звертаючись до суду з позовними вимогами про позбавлення батьківських прав, ОСОБА_1 посилалася на те, що його батько ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не цікавиться життям дітей, не займається їх вихованням, не забезпечує матеріально.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про охорону дитинства" забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Частиною першою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Тлумачення змісту частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
У частині першій статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України"