ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 712/281/20
провадження № 61-7234св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, та ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 грудня 2021 року у складі судді Токової С. Є. та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства, стягнення аліментів, захист честі, гідності та репутації.
Позов мотивований тим, що позивач знайома з відповідачем з 2008 року. Вони зустрічалися, між ними тривалий час були інтимні стосунки.
Після того, як відповідач дізнався про вагітність ОСОБА_1, стосунки між ними погіршилися, одружуватися відповідач відмовився та запропонував позивачу зробити аборт за його кошти.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила сина ОСОБА_4 . Запис про батька дитини проведений в порядку, передбаченому статтею 135 СК України.
Відповідач добровільно визнати себе батьком дитини відмовився, а тому вона у серпні 2015 року звернулась з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства, стягнення аліментів та оголошення розшуку відповідача.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 квітня 2015 року провадження було закрито за її заявою у зв`язку із відмовою від позову.
Протягом 2015 -2016 року позивач перебувала у післяродовій депресії, відчувала себе одинокою та покинутою, їй необхідні були гроші на лікування сина, тому вона погодилась на запропоновані представником відповідача умови, отримала грошові кошти від відповідача у розмірі 36 000 грн та підписала заяву про відмову від позову.
При розгляді справи, провадження у якій було закрито, адвокат Строканя В. І. звинувачувала її у невірності, розпутстві, звертала увагу суду, що відповідач одружений, а ОСОБА_1 розбила родину.
Поширення вказаної інформації порушує немайнові права позивача на честь, гідність та репутацію, завдало шкоду та довело до розпачу та підписання угоди про відмову від позову.
У 2016 році ОСОБА_1 дізналась, що колишня дружина відповідача звернулась з позовом про стягнення з нього аліментів на їх спільну дитину та вказувала, що ОСОБА_2 з травня 2016 року їй не допомагає, а також те, що вони розлучені з 2006 року, тобто задовго до знайомства відповідача з позивачем, а тому свідчення, що позивач розбила родинні стосунки, були неправдиві. Також ОСОБА_2 сказав, що дитина не його, а вона народила сина від іншого чоловіка.
ОСОБА_2 не визнає свого батьківства та участі у вихованні дитини і матеріальному утриманні не приймає.
З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просила:
виключити з актового запису № 276 від 05 березня 2014 року про народження дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, відомості про ОСОБА_5 як батька дитини;
внести відомості до актового запису про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, зазначивши батьком дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України;
стягувати щомісячно з відповідача на її користь на утримання сина, 2014 року народження аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною 18 років;
зобов`язати відповідача сплатити аліменти за минулий час (з листопада 2015 року);
збільшити розмір аліментів на суму індексації за кожний місяць заборгованості на індекс інфляції, при визначенні розміру аліментів виплати індексувати окремо для кожного періоду залежно від того, як змінювався розмір прожиткового мінімуму у місяці, після встановлення суми заборгованості за кожний місяць з листопада 2015 року;
зобов`язати відповідача спростувати поширену відносно позивача недостовірну інформацію, що вона розбила сім`ю, що їх син від іншого чоловіка, шляхом письмового вибачення;
у разі визнання батьківства витрати покласти на відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 грудня 2021 року, з урахуванням ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 січня 2021 року про виправлення описки, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано ОСОБА_2 батьком дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Внесено до актового запису № 276, складеного 05 березня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, наступні зміни: в графі відомості про батька виключено відомості " ОСОБА_5" та вказано -" ОСОБА_2" .
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 грудня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 6 620,70 грн.
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
згідно з висновком експерта № 103-46-2021 від 10 червня 2021 року молекулярно-генетичним дослідженням встановлено: вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4 складає величину не менше ніж 99,99%. Таким чином, Hummel K at all "Biostatistische Abstammugsbegutachung mit blutgruppen befunden" Stuttgart, 1971, біологічне батьківство ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4 практично доведено. З урахуванням того, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4 складає величину не менше 99,99%, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання батьківства підлягають задоволенню;
розмір аліментів на дитину не повинен суперечити розміру визначеному законодавством, а тому розмір аліментів повинен складати 1/4 частину заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідач перебуває в працездатному віці, належних та допустимих доказів про обтяження турботами щодо утримання інших осіб не надано. Стягнення аліментів у такому розмірі відповідатиме вимогам закону, інтересам дитини та не порушить прав сторін. Підстав для звільнення відповідача від обов`язку утримувати дитину, передбачених статтею 188 СК України, не встановлено;
на момент пред`явлення позовної заяви про визнання батьківства між дитиною і передбачуваним батьком ще не має ніяких правовідносин, отже підставою для пред`явлення позову в цьому випадку є не суб`єктивне право, а охоронюваний законом інтерес дитини. Цей інтерес полягає в тому, щоб знати свого батька і перебувати у правовому зв`язку з ним.Тому необхідно стягувати аліменти з відповідача з дати винесення рішення про визнання відповідача батьком ОСОБА_4 ;
обов`язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність саме позивачем вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та неможливість їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 заперечував факт свого батьківства, у зв`язку з чим походження дитини від батька визначається за рішенням суду, відсутні правові підстав для стягнення аліментів за минулий період, оскільки обов`язок утримувати дитину покладається саме на батьків;
крім того, глава 15 СК України передбачає ряд самостійних способів отримання аліментів: за рішенням суду (частина третя статті 181 СК України), за ініціативою платника чи одержувача (стаття 187 СК України, шляхом подачі відповідних заяв за місцем роботи заявника), за договором між батьками про сплату аліментів на дитину (стаття 189 СК України, при цьому, такий договір підлягає укладенню в письмовій формі та нотаріальному посвідченню, тому факт його укладення не може підтверджуватись показаннями свідків). Проте, у кожному випадку визначальним є сплата аліментів одним із батьків дитини, водночас, позивач та відповідач у шлюбі не перебували, разом не проживали, відповідач не визнавав свого батьківства;
суд відхилив показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як доказ ухилення відповідача від сплати аліментів за минулий період;
позивачем жодних належних та допустимих доказів, які б доводили факт поширення відповідачем ОСОБА_2 оспорюваних відомостей, які, на думку ОСОБА_1, є недостовірними і ганьблять честь, гідність та ділову репутацію позивача, суду не надано, як не доведено суду і сам факт порушення її прав відповідачем.
Додатковим рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 вересня 2022 року заяву ОСОБА_2, яка подана представником ОСОБА_3, задоволено частково.
Доповнено резолютивну частину рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 грудня 2021 року у цивільній справі № 712/281/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства, стягнення аліментів та захист честі, гідності та ділової репутації.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
Додаткове рішення мотивовано тим, що:
відповідач зазначає обґрунтування витрат на правничу допомогу як витрачений час, пов`язаним із розглядом даної справи, а саме: наданням консультацій ОСОБА_2, підготовкою та поданням відзиву на позовну заяву, ознайомлення з матеріалами справи, участь в судовому засіданні в суді першої інстанції;
стягнення суми коштів у заявленому представником відповідача розмірі - 11 300,00 грн за надану правничу допомогу не є обґрунтованим, з урахуванням складності справи, часу, затраченого на надання допомоги, підготовку процесуальних документів. Такий розмір винагороди не є співрозмірним із складністю справи, що випливає з даних правовідносин. За таких обставин, з урахуванням критерію реальності наданих доказів та обсягу виконаних робіт адвоката на представництво інтересів відповідача, слід стягнути понесені відповідачем витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Прядки В. М. залишено без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 грудня 2021 року змінено в частині визначення дати стягнення аліментів, а саме: з 28 грудня 2021 року на 20 січня 2020 року.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
ОСОБА_2, заперечуючи проти визнання його батьком малолітньої дитини, не навів жодних переконливих доказів на спростування доводів позивача ОСОБА_1 ;
суд першої інстанції зробив правильний висновок, що розмір аліментів на дитину не повинен суперечити розміру, визначеному статтею 183 СК України, а тому розмір аліментів повинен складати 1/4 частину заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Водночас, суд першої інстанції не звернув уваги та не врахував, що аліменти на дитину стягуються з дня пред`явлення позову, а заявлена вимоги про стягнення аліментів разом із вимогою про визнання батьківства посилює захист права дитини на належне утримання, які у цьому випадку будуть стягуватись за весь час розгляду справи про встановлення батьківства, що усуне необхідність порушувати питання про стягнення аліментів за минулий період. Суд першої інстанції зробив помилковий висновок щодо стягнення аліментів з відповідача з дати винесення рішення про визнання відповідача батьком. Тому в цій частині рішення суду першої інстанції слід змінити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 січня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття;
встановивши, що позивачем не доведено, що нею вживались заходи, щодо одержання аліментів, але вона не змогла їх отримати у зв`язку з ухиленням відповідача від їх сплати, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову в цій частині;
суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б доводили факт поширення відповідачем ОСОБА_2 оспорюваних відомостей, які на її думку, є недостовірними і ганьблять честь, гідність та ділову репутацію позивача, як і не доведено сам факт порушення прав позивача відповідачем.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
У травні 2023 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_3, у якій просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 грудня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року повністю, ухвалити нове рішення яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 залишити без задоволення, стягнути з ОСОБА_1 судові витрати (на професійну правничу допомогу) у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
судом першої інстанції безпідставно відмовлено відповідачу у клопотанні про закриття провадження.
Так, ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 квітня 2016 року у справі № 711/7307/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, у зв`язку з відмовою позивача від позову і прийняттям такої відмови судом закрито провадження у вказаній цивільній справі. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності. А тому, у позивача відсутнє право на пред`явлення вимог, по яких вже ухвалено судове рішення та закрито провадження у справі;
наявність судової генетичної експертизи про спорідненість батька з дитиною не є підставою для задоволення позову про визнання батьківства (у випадку відсутності права на пред`явлення вимог, по яких вже ухвалено судове рішення та закрито провадження у справі);
судом безпідставно відмовлено у клопотанні відповідача про відвід експертній установі та її експертам. Відповідач зазначав, що експертна установа, яка призначена ухвалою суду від 28 січня 2021 року, а саме, Київське міське бюро судово-медичної експертизи (та експерти вказаної установи), підлягає відводу та існує потреба у призначені експертної установи, яка буде визначена за погодженням між сторонами у справі. Підставою вказаного відводу є порушення порядку визначення експертної установи;
крім того, в суді першої інстанції відповідачем було заявлено клопотання про призначення у справі повторної судово-медичної генетичної експертизи. Проте, заявлене клопотання залишено без задоволення;
ухвалою Черкаського апеляційного суду м. Черкаси від 26 жовтня 2023 року клопотання представника ОСОБА_2 про призначення повторної судово-медичної генетичної експертизи задоволено, призначено у справі № 712/281/20 повторну судово-медичну генетичну експертизу для встановлення батьківства методом ДНК аналізу, проведення експертизи доручено експертам КЗ "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи". Експертною установою та судом неодноразово викликались сторони у справі з дитиною для проведення судово-медичної генетичної експертизи. З матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_1 достовірно було відомо про призначення даної експертизи. Проте, позивач умисно відмовилась разом з сином приймати участь у призначеній судом експертизі. А тому, листом від 10 січня 2023 року КЗ "Дніпропетровське обласне бюро судово - медичних експертиз" ДОР повернуло без виконання ухвалу Черкаського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року, у зв`язку з неявкою ОСОБА_1 з дитиною 05 грудня 2022 року та 09 січня 2023 року на експертизу.Нез`явлення ОСОБА_1 разом із дитиною до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи без поважних причин свідчить про її небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про оспорювання батьківства. З урахуванням того, що предметом позову є визнання батьківства, привід позивача на проведення судово-генетичної експертизи в даному випадку не допускається, тому підлягає застосуванню вимога статті 109 ЦПК України, а саме, визнання того, що відповідач ОСОБА_2 не є батьком ОСОБА_4 .
У липні 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 грудня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року в частині позовних вимог про стягнення аліментів за минулий час, про захист честі, гідності та репутації та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині, скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 грудня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року в частині стягнення аліментів, ухвалити в цій частині нове рішення про призначення аліментів з дати подання позову, а саме, з 10 січня 2020 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що :
суди першої та апеляційної інстанцій не розглянули заяву про витребування електронного доказу від компанії Facebook Inc. Електронний доказ листування з першою дружиною відповідача встановлює, що відповідач дійсно розповсюджував широкому колу непристойні речі стосовно позивача та їхнього сина;
апеляційним судом помилково встановлена інша дата стягнення аліментів. Замість 10 січня 2020 року (день подання позовної заяви), зазначено 20 січня 2020 року, що не відповідає частині перші статті 79, частини першій статті 191 СК України;
суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів за минулий період. Позивачем доведено, що вона вживала заходи щодо отримання аліментів з відповідача з 14 серпня 2015 року. Суди відхилили показання свідків та докази, які свідчать про те, що позивач вживала заходи щодо отримання аліментів за минулий період.
Позиція інших учасників справи
У липні 2023 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому просить відмовити у задоволенні його касаційної скарги.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:
вимоги відповідача про закриття провадження суперечать нормам процесуального права;
висновок Київського міського бюро судово-медичної експертизи відповідає усім вимогам законодавства;
суд першої інстанції не погодився із твердженням представника відповідача щодо порушення експертною установою вимог Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, оскільки доказів на підтвердження зазначених доводів суду не надано ні в клопотанні про повторну судово-медичну генетичну експертизу для встановлення батьківства методом ДНК аналізу, ні під час судового засідання 28 грудня 2021 року, і відмовив у задоволенні вказаного клопотання;
заявлені відповідачем вимоги про стягнення витрат на правову допомогу є неспівмірними. Підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагає значного обсягу юридичної та технічної роботи, у мережі Інтернет міститься велика кількість практики з аналогічних спорів, нормативно-правове регулювання спірних відносин не змінювалось;
через військовий стан та хворобу сина позивач не мала можливості надати зразки, необхідні для проведення експертизи. Про це вона повідомила відповідача та його представника.
У вересні 2023 року ОСОБА_1 подала доповнення до відзиву на касаційну скаргу, у яких послалась на застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 369/9813/20.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 712/281/20, витребувано справу з суду першої інстанції, у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 грудня 2021 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року відмовлено.
У липні 2023 року матеріали цивільної справи № 712/281/20 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Черкаського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 712/281/20.
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження додаткового рішення Сосновського районного суду м. Черкаси від 07 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства, стягнення аліментів та про захист честі, гідності та репутації.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 21 червня 2023 року вказано, що касаційна скарга ОСОБА_2 містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 277/836/16-ц, від 15 квітня 2021 року у справі № 645/1098/18, від 23 вересня 2021 року у справі № 676/1503/19, від 16 травня 2018 року у справі № 399/1029/15-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).