ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа 947/8478/21
провадження № 61-8570св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: державний реєстратор Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Хоміна Марія Ігорівна, державний реєстратор виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області Шведенко Вікторія Вікторівна, державний реєстратор Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничук Володимир Олександрович, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_9,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_5, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 червня 2022 року у складі судді Салтан Л. В., додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2022 року у складі судді Салтан Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 29 березня 2023 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Сегеди С. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до державного реєстратора Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Хоміної М. І., державного реєстратора виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області Шведенко В. В., державного реєстратора Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничука В. О., треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування рішення, припинення права власності.
Позов мотивований тим, що 01 квітня 2005 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого, ОСОБА_1 стала власником житлового будинку житловою площею 108,0 кв. м, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .
Починаючи з 2005 року та по 2020 роки, ОСОБА_1 та її сім`я постійно проживали у вказаному будинку, обладнали його, проводили ремонтні роботи. Тобто, проживали у прийнятому в експлуатацію житловому будинку.
18 червня 2015 року Апеляційним судом Одеської області ухвалено рішення у справі № 1512/3763/2012, яким визнано за громадянами ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_7 в порядку спадкування за законом право на 1/4 частку незавершеного будівництвом (готовністю 96 %) житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 за кожним, з правом здачі будинку в експлуатацію та отримання документів, які посвідчують право власності на нерухоме майно.
Тобто, відповідним судовим рішенням, фактично було позбавлено ОСОБА_1 її права власності на вказаний житловий будинок, та визнано право власності за іншими особами на неіснуюче майно, однак за тією ж самою адресою.
Водночас, договір купівлі-продажу, на підставі якого ОСОБА_1 стала власником житлового будинку недійсним не визнавався, та не скасовувався.
Відтак, рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52771034 від 22 червня 2020 року державним реєстраторами Хоміною М. І., індексний номер: 50538301 від 28 грудня 2019 року, державним реєстратором Шведенко В. В., індексний номер: 50172424 від 12 грудня 2019 року, державним реєстратором Мельничуком В. О. внесено відомості до державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на 1/4 частини незавершеного будівництвом житлового будинку за кожним.
Таким чином, судове рішення по справі № 1512/3763/2012 стало підставою для виключення з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності ОСОБА_1 на житловий будинок, та внесення до реєстру нових відомостей, про право власності ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на 1/4 незавершеного будівництвом об`єкта за кожним. ОСОБА_1 вважала, що вказані рішення державних реєстраторів, на підставі яких у реєстрі речових прав на нерухоме майно з`явилась інформація про зареєстроване право власності на спірний будинок за ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є протиправними, у зв`язку із чим підлягають скасуванню.
Позивач просила:
визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Хоміної М. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52771034 від 22 червня 2020 року;
визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області Шведенко В. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50538301 від 28 грудня 2019 року;
визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничука В. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50172424 від 12 грудня 2019 року,
припинити право власності ОСОБА_9 на 1/4 частину незавершеного будівництвом (готовністю 96 %) житлового будинку літ. "А", загальною площею 491,8 кв. м, житловою площею 108,0 кв. м, розташованого за адресою АДРЕСА_1 ;
припинити право власності ОСОБА_4 на 1/4 частину незавершеного будівництвом (готовністю 96 %) житлового будинку літ. "А", загальною площею 491,8 кв. м, житловою площею 108,0 кв. м, розташованого за адресою АДРЕСА_1 ;
припинити право власності ОСОБА_2 на 1/4 частину незавершеного будівництвом (готовністю 96 %) житлового будинку літ. "А", загальною площею 491,8 кв. м, житловою площею 108,0 кв. м, розташованого за адресою АДРЕСА_1 ;
припинити право власності ОСОБА_3 на 1/4 частину незавершеного будівництвом (готовністю 96 %) житлового будинку літ. "А", загальною площею 491,8 кв. м, житловою площею 108,0 кв. м, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2021 року залишені без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 в частині:
визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області Шведенко В. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50538301 від 28 грудня 2019 року;
припинення права власності ОСОБА_9 на 1/4 незавершене будівництвом (готовністю 96%) житлового будинку літ. "А", загальною площею 491,8 кв. м, житловою площею 108,0 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
припинення права власності ОСОБА_4 на незавершене будівництвом (готовністю 96%) житлового будинку літ. "А", загальною площею 491,8 кв. м, житловою площею 108,0 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині постановлено розгляд справи продовжити в загальному порядку.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2021 року змінено процесуальний статус третіх осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та залучено їх у якості співвідповідачів.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30 червня 2022 року, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 29 березня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до державного реєстратора Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Хоміної М. І., державного реєстратора виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області Шведенко В. В., державного реєстратора Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничука В. О., ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_4, про визнання протиправними та скасування рішення, припинення права власності відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що:
рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2015 року у справі № 1512/3763/2012 встановлено, що після смерті ОСОБА_8 незавершений будівництвом (готовністю 96 %) житловий будинок з господарськими будівлями й спорудами та земельну ділянку загальною площею 0,1442 га успадкував ОСОБА_7, в свою чергу після смерті ОСОБА_7 вказане майно в порядку спадкування перейшло до ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 . Спадкоємцями спадщина прийнята, відтак, з часу відкриття спадщини - з ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 виникло право володіння й користування спадковим майном;
рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2018 року, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року та постановою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року, у справі № 520/11429/17 було скасовано запис про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно, виселено ОСОБА_1 з незавершеного будівництвом (готовністю 96 %) житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язано її звільнити будинок та земельну ділянку від належних їй майна та речей;
у цій справі позивач має довести не лише факт порушення суб`єктом владних повноважень вимог законодавства в сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, але й те, що внаслідок цього були порушені права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_1, а саме: яким чином державними реєстраторами порушені права позивача - незаконного володільця, від якого нерухоме майно було витребувано рішенням суду, а право на це майно визнано за ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, тобто за особами, за якими державні реєстратори зареєстрували речові права;
враховуючи обставини, встановлені рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2015 року у справі № 1512/3763/2012 та рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2018 року, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 у справі № 520/11429/17, а також те, що позов про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень поданий ОСОБА_1, якій право на земельну ділянку та розташований на ній будинок не належить, суди вважали, що діями державних реєстраторів та державною реєстрацією прав на незавершений будівництвом житловий будинок за спадкоємцями ОСОБА_7 не було та не могло були порушено право ОСОБА_1 на зазначене майно, оскільки ОСОБА_1 не набула такого права і володіла майном незаконно, в зв`язку з чим позов ОСОБА_1 не підлягав задоволенню.
Додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2022 року, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 29 березня 2023 року, заяву представника третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено.
Ухвалено додаткове рішення у справі. Доповнено другим абзацом резолютивну частину рішення суду: "Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9, ОСОБА_4 понесені ними судові витрати зі сплати професійної правничої допомоги у загальному розмірі 25 000,00 грн".
Судові рішення мотивовані тим, що:
01 квітня 2021 представник третьої особи ОСОБА_9 адвокат Свида К. В. подала до суду пояснення третіх осіб у справі № 947/8478/21, в яких проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечувала та зазначила про те, що судові витрати ОСОБА_4 складатимуться з витрат на професійну правничу допомогу у справі у розмірі 25 000,00 грн за ведення справи в суді першої інстанції;
рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30.06.2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено;
14 липня 2022 року до суду надійшла заява від представника третіх осіб про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 509/4145/21, яким він просить стягнути витрати на правову допомогу;
договором про надання правової (правничої) допомоги від 19 березня 2019 року, який укладений між ОСОБА_9 та Адвокатським об`єднанням "Паверлекс" (далі АО "Паверлекс") встановлено, що за підготовку документів, складання та подання заяв по суті, зокрема, пояснень щодо позову або відзиву, заяв з процесуальних питань тощо, та ведення справи в суді першої інстанції клієнт сплачує компанії гонорар у фіксованому розмірі 25 000,00 грн протягом 15 днів з дати ухвалення судового рішення судом першої інстанції. Тому ОСОБА_9 має сплатити АО "Паверлекс" за надання правової допомоги 25 000,00 грн протягом 15 днів з дати ухвалення судового рішення;
з урахуванням викладеного, суд стягнув з позивача на користь ОСОБА_9, ОСОБА_4, понесені ними судові витрати зі сплати професійної правничої допомоги у загальному розмірі 25 000,00 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно неналежності доказів, то колегія суддів зазначила, що на підтвердження надання правової допомоги та здійснення процесуальних дій, адвокатом Свида К. В. надано звіт про обсяг наданих послуг, а також договір про надання правової допомоги, який підтверджує наявність договірних зобов`язань між сторонами та умови надання послуг, а також їх оплату.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно відсутності доказів оплати витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначила, що з урахуванням норм ЦПК України до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування, так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_5, в якій просили рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 червня 2022 року, додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2022 року та постанови Одеського апеляційного суду від 29 березня 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
суди залишили поза увагою, що у справі № 1512/3763/2012 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 майно витребувано не було, право власності останніх на частки будинку ОСОБА_1 не визнавалось. Після ухвалення цього рішення з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 та скасування внесеного за заявою набувача запису в Державному реєстрі про державну реєстрацію речового права, ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_2 до суду не звертались. Проте, державними реєстраторами право власності ОСОБА_1 з реєстру було виключено повністю та зареєстроване право власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Вважає, що фактично, позбавлення ОСОБА_1 права власності на 2/4 частки спірного будинку відбулось незаконно, оскільки за змістом статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у поєднанні з усталенню практикою Великої Палати Верховного Суду, саме рішення про витребування майна є підставою для скасування запису про державну реєстрацію за добросовісним набувачем, та внесення запису про право власності іншого власника. Тому суди зробили помилкові висновки щодо відсутності у ОСОБА_1 порушеного права, оскільки з її володіння, як добросовісної набувача, вибули 2/4 частки житлового будинку шляхом вилучення відомостей про її право з державного реєстру речових прав, та внесено до нього відповідні дані щодо прав власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вказаний будинок по 1/4 частки за кожним, без наявності відповідного судового рішення;
зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема щодо застосування пункту 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в контексті можливості або неможливості вчинення реєстраційних дій за відсутності судового рішення про визнання права власності або витребування майна, а також наявності або відсутності порушеного права добросовісного набувача майна, у випадку вибуття з його власності майна за відсутності при цьому судового рішення, яке набрало законної сили про витребування з його володіння майна на користь інших осіб, або визнання за ними саме права власності;
суди застосували положення статей 330, 380 ЦК України, які взагалі не мають відношення до спірних правовідносин.
Щодо ухваленого судом першої інстанції додаткового рішення, позивач вказує, що воно ухвалено без урахування правових висновків Верховного Суду, а саме:
суди не врахували, що заявником не було надано суду доказів сплати ОСОБА_9 АО "Паверлекс" коштів на протязі 15 днів з дня ухвалення судом першої інстанції оскарженого рішення;
суди не врахували фактичного обсягу, наданих АО "Паверлекс" робіт та стану документального підтвердження їх надання, не звернули уваги на відсутність в наданих представником ОСОБА_9 документах детального опису вартості по кожному документу та кожній дії, залишили поза увагою постанову Верховного Суд від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/17, в якій зазначено, що "інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу";
суди залишили поза увагою, що ОСОБА_1 зазначалось про те, що розмір витрат є завищеним, непропорційним та не підтверджений жодними доказами, Вказує, що відсутність детального опису вартості конкретної дії позбавляє можливості ОСОБА_1 висловлювати заперечення щодо розміру витрат.
Позиція інших учасників справи
У серпні 2023 року ОСОБА_4, ОСОБА_4 подали відзив на касаційну скаргу за підписом представника Свида К. В., в якому просять касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін. Стягнути з позивача на користь ОСОБА_4, ОСОБА_4 витрати на правову допомогу.
Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що рішенням Апеляційного суду Одеської області у справі №1512/3763/2012 було встановлено, що незавершений будівництвом (готовністю 96 %) житловий будинок та земельна ділянка належить спадкоємцям ОСОБА_7 - ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в рівних частках і лише вони мали право на оформлення права власності на це майно, яке увійшло до складу спадщини. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 березня 2004 року, на підставі якого спірне майно вибуло з володіння ОСОБА_7, скасовано, тобто всі особи - ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_1 володіли ним незаконно. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2018 року у справі № 520/11429/17, яке набрало законної сили 01 жовтня 2019 року, було скасовано запис у Реєстрі прав власності на нерухоме майно № 41240 в книзі 269-65 про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок з надвірними спорудами. Також цим рішенням у справі № 520/11429/17 було встановлено, що ОСОБА_1 не набула та не могла набути право власності на житловий будинок та земельну ділянку, оскільки з моменту відкриття спадщини - з ІНФОРМАЦІЯ_1 вказане майно належить спадкоємцям ОСОБА_7 . Таким чином суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили, що права та охоронювані законом інтереси незаконного володільця ОСОБА_1, від якої нерухоме майно було витребувано рішенням суду, не були порушені державною реєстрацією права власності на це майно за його законними власниками. Вказують, що рішення у справі № 1512/3763/2012 є рішенням щодо набуття права власності, яке відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права власності за спадкоємцями. Зазначають, що у справі № 1512/3763/2012 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 23 січня 2016 року зазначив, що "не можуть бути взяті до уваги доводи касаційної скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_4 про те, що апеляційним судом зобов`язано спадкоємців виготовити відповідні документи для отримання державного акту на право власності на земельну ділянку замість визнання права власності, оскільки це не впливає на правильність вирішення справи, адже судове рішення є підставою для реєстрації права власності". Безпідставними є також доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм статей 330, 380 ЦК України до даних правовідносин, оскільки право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Положення статті 380 ЦК України суди не застосовували.
Щодо стягнення з позивача на користь третіх осіб витрат на правову допомогу, вказують, що договори про надання правової (правничої) допомоги з ОСОБА_9 та ОСОБА_4 передбачають фіксований розмір гонорару, який сплачується адвокату за ведення даної справи, то це виключає необхідність зазначення інформації про кількість витраченого часу та вартість окремої послуги (дії).
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 29 березня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 947/8478/21, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 947/8478/21. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 червня 2022 року, додаткового рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2022 року та постанов Одеського апеляційного суду від 29 березня 2023 року відмовлено.
У вересні 2023 року матеріали цивільної справи № 947/8478/21 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2024 року справу № 947/8478/21 призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 28 липня 2023 року про відкриття касаційного провадження зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 523/17358/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 522/14454/3 5-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 520/7397/15-ц, від 14 липня 2021 року у справі № 522/14452/15-ц, від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/17, від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17, від 01 червня 2022 року у справі № 752/9834/17, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2003 року у справі № 2-4860/2003 за ОСОБА_7 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_8 було визнано право власності на земельну ділянку площею 0,1442 га по АДРЕСА_1 та недобудований житловий двоповерховий будинок ( 96 % готовності) по АДРЕСА_1, що складався з житлового будинку під літ. "А", басейну під літ. "Б", гаража під літ. "Г" №1,2 - огорожа, 1 - мощення. Зобов`язано управління земельних ресурсів Одеської міської ради оформити та видати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1442 га по АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_7 . Вказане рішення суду набрало законної сили 06 жовтня 2003 року.
Однак, 03 жовтня 2003 ОСОБА_7 важко захворів та з цього часу по день смерті - до ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував на стаціонарному лікуванні у лікарні швидкої медичної допомоги ТОВ Медичний центр "INTO-SANA".
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 березня 2004 року у справі № 2-1813/04 (яке було скасоване ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19 травня 2006 року) за заявою дружини ОСОБА_3 визнано ОСОБА_7 недієздатним; призначено ОСОБА_3 опікуном ОСОБА_7 . Вказане рішення судом будо допущено до негайного виконання.
Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради № 282 від 11 березня 2004 року ОСОБА_3 на підставі вищевказаного рішення від 04 березня 2004 року було призначено опікуном над ОСОБА_7
26 березня 2004 року ОСОБА_14 звернулась до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 про визнання правочину купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30 березня 2004 року (яке було скасоване ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 19 травня 2006 року) у справі № 2-2321/04 позов ОСОБА_14 був задоволений: визнано дійсним договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, укладений 05 вересня 2003 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_14 ; визнано за ОСОБА_14 право власності на будинок та земельну ділянку; зобов`язано Одеське міське управління земельних ресурсів видати ОСОБА_14 державний акт про право власності на земельну ділянку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 березня 2004 у справі № 2-2321/04 було ухвалено в день смерті ОСОБА_7 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2004 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2006 року (які були скасовані ухвалою Верховного Суду України від 27 вересня 2006 року), у справі за позовом ОСОБА_15 до ОСОБА_14 про визнання правочину дійсним та визнання права власності, позов ОСОБА_15 було задоволено: визнано дійсним договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, укладений 10 вересня 2004 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ; визнано за ОСОБА_15 право власності на будинок та земельну ділянку.
21 січня 2005 року між ОСОБА_15 та ОСОБА_6 укладений договір дарування, згідно із яким ОСОБА_15 подарувала будинок ОСОБА_6
01 квітня 2005 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу, згідно умов якого ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_1 купила будинок.
01 квітня 2005 року між ОСОБА_15 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно із яким ОСОБА_15 продала, а ОСОБА_1 купила земельну ділянку.
15 липня 2005 року на ім`я ОСОБА_1 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії № ЯБ №295573.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2015 року у справі № 1512/3763/2012 за позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_3, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2, до ОСОБА_4, ОСОБА_17, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_15, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 про визнання угоди дійсною, визнання права власності на будинок та земельну ділянку, визнання недійсними договорів та стягнення моральної шкоди, за позовом третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_4, ОСОБА_4 до ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, Київської районної адміністрації Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання правочинів недійсними та вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_14 про визнання права власності на спадкове майно, про визнання договорів недійсними та скасування реєстрації прав власності:
визнано за ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 після смерті батька ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, за кожним в порядку спадкування за законом право на 1/4 частку земельної ділянки площею 0,1442 га цільового призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", розташовану по АДРЕСА_1, оформлення та одержання в установленому порядку державного акту на землю;
витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9, ОСОБА_4 по 1/4 частку земельної ділянки площею 0,1442 га, розташованої по АДРЕСА_1 ;
визнано за ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 після смерті батька ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, за кожним в порядку спадкування за законом право на 1/4 частку незавершеного будівництвом (готовністю 96 %) житлового будинку літ. "А", господарських будівель і споруд: літ. "Б" - басейн, літ. "В" - гараж, літ. "Г" - навіс, №1,2 - огорожа, І - мостіння, розташованого по АДРЕСА_1, з правом здачі житлового будинку, господарських будівель і споруд в експлуатацію та отримання документів, що посвідчують право власності на нерухоме майно;
витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9, ОСОБА_4 по 1/4 частку незавершеного будівництвом (готовністю 96 %) житлового будинку літ "А" господарських будівель і споруд: літ. "Б" - басейн, літ. "В" - гараж, літ. "Г" - навіс., № 1,2 - огорожа, І - мостіння, розташованого по АДРЕСА_1 .
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2015 року у справі № 1512/3763/2012 встановлено, що ОСОБА_1 не має та не мала жодних прав на будинок та володіє належним ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 майном незаконно.
Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року рішення апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2015 року залишено без змін.
На підставі рішення апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2015 року державним реєстратором Одеської обласної філії комунальною підприємства "Центр державної реєстрації" Іскровим О.В. 21 липня 2017 року було зареєстровано за ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_4 право власності на 1/4 частку земельної ділянки (по 1/4 за кожним), кадастровий номер 5110136900:27:011:0147, розташована за адресою АДРЕСА_1 .
22 червня 2020 року право власності на 1/4 частку земельної ділянки, кадастровий номер 5110136900:27:011:0147, розташована за адресою АДРЕСА_1, було зареєстровано за ОСОБА_3 .