ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 522/263/22
провадження № 61-9071св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Військова частина НОМЕР_1,
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1, треті особи: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та виселення
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2022 року у складі судді Науменко А. В.та постанову Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Приходько Л. А., Бездрабко В. О., Кутурланової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року Військова частина НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1, військова частина) звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати ОСОБА_1 разом із членами її сім`ї такими, що втратили право користування та проживання у штатно-посадовому житлі за адресою: АДРЕСА_1, та виселити ОСОБА_1 разом із членами її сім`ї зі штатно-посадового житла за вказаною адресою.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ВЧ НОМЕР_1 посилалася на те, що за нею закріплена спірна квартира на праві оперативного управління.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 09 квітня 2020 року № 47 зазначена квартира закріплена за посадою начальника відділу аналізу та планування і запропонована ОСОБА_1 на добровільних засадах у користування як житло, що закріплене суто за посадою.
15 квітня 2020 року між ОСОБА_1 і військовою частиною був укладений договір № 7 про надання у користування службового (штатно-посадового) житла, а саме квартири АДРЕСА_1 на строк проходження нею служби на посаді начальника відділу аналізу та планування.
Згідно з наказом командувача Сил підтримки Збройних Сил України(по особовому складу) від 27 листопада 2020 року № 36 ОСОБА_1 звільнена у запас за підпунктом "б" (за станом здоров`я) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з правом носіння форми одягу та виключена із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 24 грудня 2020 року.
У зв`язку з цим відповідачка втратила право користування спірною квартирою. 31 грудня 2020 року та 27 січня 2021 року їй надіслано повідомлення про необхідність звільнення службового (штатно-посадового) житла.
Посилаючись на те, що дотепер житлове приміщення не звільнене, що створює перешкоди військовій частині використовувати його для проживання військовослужбовців, які потребують забезпечення житлом, позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 27 жовтня 2022 року позов задовольнив. Визнав ОСОБА_1 разом із членами сім`ї такими, що втратили право користування та проживання у штатно-посадовому житлі за адресою: АДРЕСА_1 . Виселив ОСОБА_1 разом із членами сім`ї зі штатно-посадового житла за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки спірна квартира була надана відповідачці тимчасово, на строк проходження нею служби на посаді начальника відділу аналізу та планування ВЧ НОМЕР_1 . У зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 в запас вона разом з членами сім`ї втратили право користування службовим житлом та підлягають виселенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Одеський апеляційний суд постановою від 18 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2022 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У червні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень посилалася на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 серпня 2020 року у справі № 569/18718/17, від 28 березня 2018 року у справі № 357/3258/16; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах до тих, що виникли між військовослужбовцем, військовою частиною та квартирно-експлуатаційним відділом на підставі наказу Міністерства оборони України від 31 січня 2019 року № 40, Порядку проведення експерименту із забезпеченням службовим житлом, шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України від 01 лютого 2019 року та договору про надання у користування військовослужбовцю службового (штатно-посадового житла).
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що відповідачка з дітьми вселилася у спірне житлове приміщення на підставі укладеного договору про надання в користування службового (штатно-посадового) житла, постійно там проживає і не мала іншого житла на момент подання позову. На момент ухвалення рішення судом першої інстанції вона разом із членами сім`ї проживала у спірній квартирі 2,5 року, а на момент прийняття постанови - 3 роки, що дає підстави стверджувати про достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Задовольняючи позов, суди не врахували принципу пропорційності, а також тих обставин, що вона має вислугу у Збройних Силах України більше 20 років, є особою з інвалідністю ІІІ групи за захворюванням, пов`язаним з проходженням військової служби, має на утриманні малолітню дитину, а також, що з 07 липня 2022 року, у зв`язку з уведенням військового стану перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 . Крім того, суди не врахували, що під час розгляду цієї справи орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради не надав висновок стосовно доцільності або недоцільності позбавлення права користування спірною квартирою малолітнього сина відповідачки. За відсутності такого висновку виселення малолітнього суперечить закону.
У грудні 2023 року ВЧ НОМЕР_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. При цьому зазначила, що спірна квартира надана відповідачці на строк проходження військової служби. Оскільки відповідачка у грудні 2020 року була звільнена з військової служби, вона втратила право користування житлом, однак його не звільнила.
У грудні 2023 року Одеське квартирно-експлуатаційне управління подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
14 грудня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 з 01 серпня 1994 року безперервно проходила військову службу у Збройних Силах України, що підтверджується витягом з її послужного списку.
З 01 серпня 2019 року проходила військову службу на посаді начальника відділу аналізу та планування ВЧ НОМЕР_1 .
Згідно з довідкою від 04 березня 2021 року № П1-48884-ф/л, виданою Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 з 01 липня 2014 року дотепер.
31 січня 2019 року Міністр оборони України видав наказ № 40 "Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України", у зв`язку з чим начальнику Головного КЕУ Збройних Сил України наказано розробити та затвердити порядок проведення відповідного експерименту.
01 лютого 2019 року начальник Головного КЕУ Збройних Сил України затвердив Порядок проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України.
Наказом Міністерства оборони України від 27 лютого 2020 року № 65 (додаток 3) квартира АДРЕСА_1 закріплена на праві оперативного управління за ВЧ НОМЕР_1 .
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 09 квітня 2020 року № 47 (додаток 1) вказана квартира закріплена за посадою - начальник відділу аналізу та планування.
14 квітня 2020 року ОСОБА_1 подала рапорт на ім`я командира ВЧ НОМЕР_1 про надання їй службового (штатно-посадового) житла на сім`ю у складі трьох осіб (вона і два сини). У вказаному рапорті ОСОБА_1 зобов`язалась звільнити службове (штатно-посадове) житло у місячний строк разом з членами сім`ї, у тому числі в разі переміщення її на іншу посаду або звільнення з військової служби. До рапорта надала довідку про склад сім`ї, згідно з якою до складу її сім`ї входять син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
15 квітня 2020 року між КЕВ м. Одеса в особі начальника КЕВ підполковника ОСОБА_5. як балансоутримувачем, військовослужбовцем Збройних Сил України підполковником ОСОБА_1 як користувачем і ВЧ НОМЕР_1 в особі командира ОСОБА_4 як управителем був укладений договір найму службового (штатно-посадового) житла № 7, за умовами якого балансоутримувач надає користувачу у тимчасове користування для проживання його та членів його сім`ї службове (штатно- посадове) житло - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (пункти 1.1, 2.1, 2.2, 4.2 договору).
Згідно з пунктом 1.3 договору він не надає користувачу та членам його сім`ї права реєструвати місце свого проживання за адресою службового (штатно-посадового) житла та не є підставою для реєстрації речових прав на службове (штатно-посадове) житло за користувачем та членами його сім`ї.
Пунктом 3.9 вказаного договору на користувача та членів його сім`ї покладений обов`язок звільнити у місячний строк житлове приміщення у разі, зокрема, переведення на іншу посаду або звільнення з військової служби (при цьому дія договору припиняється у зв`язку із закінченням строку на який його було укладено).
У пункті 4.2 договору сторони погодили, що укладення цього договору не створює для користувача та членів його сім`ї будь-яких інших прав на житлове приміщення, крім права тимчасового користування. Житлове приміщення не підлягає піднайму, бронюванню, приватизації, даруванню, викупу, передачі у заставу або займу чи в користування третім особам.
Наказом командувача Сил підтримки Збройних Сил України (по особовому складу) від 27 листопада 2020 року № 36 підполковник ОСОБА_1 звільнена в запас за підпунктом "б" (за станом здоров`я) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
31 грудня 2020 року та 27 січня 2021 року ВЧ НОМЕР_1 направила вимоги до ОСОБА_1 про звільнення службового (штатно-посадового) житла.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААВ № 171252 30 березня 2021 року ОСОБА_1 вперше встановлена ІІІ група інвалідності (захворювання пов`язане з проходженням військової служби).
Згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_1 про забезпечення житлом від 24 червня 2022 року № 345 підполковник запасу ОСОБА_1 під час проходження служби у ВЧ НОМЕР_1 отримала жиле приміщення (штатно-посадове) за адресою: АДРЕСА_1 . Отриману житлову площу - окрему однокімнатну квартиру за вказаною адресою не здала. Перебуває на квартирному обліку: у загальній черзі з 28 вересня 1999 року за № 618 та у позачерговій черзі, як звільнена за станом здоров`я - з 28 грудня 2020 року за № 808.
На час розгляду справи в судах попередніх інстанцій службове (штатно-посадове) житло за адресою: АДРЕСА_1, відповідачка та члени її сім`ї не звільнили.
Як видно з довідки ВЧ НОМЕР_1 від 04 квітня 2023 року № 352, підполковник ОСОБА_1 призвана до Збройних Сил України за загальною мобілізацією та перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, третьої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).