ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 914/2585/21(914/799/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О. В. - головуючий, Жуков С. В., Погребняк В. Я.
за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.10.2023
та рішення Господарського суду Львівської області від 08.08.2023
у справі за позовом ОСОБА_1,
до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача керуючого реструктуризацією ОСОБА_1 арбітражного керуючого Шимчишина Ігоря Степановича
про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поновлення права власності
у межах справи №914/2585/21
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність
Учасники справи: не з`явилися;
1. Стислий зміст заявлених вимог
1.1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ "ПриватБанк", відповідач) про:
- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31739428 від 06.10.2016 10:30:12 державного реєстратора Тузяк Павла Тарасовича Годовицько-Басівської сільради Пустомитівського району Львівської області, згідно якого вчинено запис про переоформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 на користь АТ "ПриватБанк";
- скасування права власності АТ "ПриватБанк" на вказане нерухоме майно та поновити право власності позивача на це майно (квартиру).
1.2. В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначає про те, що лише в січні 2022 року з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.01.2022 їй стало відомо про переоформлення права власності на спірне майно на АТ "ПриватБанк". Позивачка вважає такі дії державного реєстратора неправомірними, а рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень безпідставним, прийнятим з грубим порушенням законодавства України, а саме Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиторів в іноземній валюті".
1.3. Відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову застосувавши строк позовної давності, зазначаючи наступне:
- оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав з внесенням 06.10.2016 відповідного запису в Державний реєстр прав, відомості якого згідно з п.5 ч.1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є відкритим та доступним. За загальним правилом, особа повинна бути обізнана про стан своїх майнових прав та обов`язків;
- позивачка могла дізнатись про оскаржуване рішення державного реєстратора з 06.10.2016, в той час як з даним позовом звернулась до суду 07.03.2023. При цьому в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивачка не могла дізнатись про порушення свого права до вказаної дати і звернутись за його захистом до суду;
- відповідач заявив про пропуск строку позовної давності, як самостійної підстави для відмови в задоволенні позову, та зазначив про те, що початок перебігу строку слід обчислювати з дати внесення запису до Державного реєстру прав, а тому позивачці необхідно було реалізувати своє право на звернення до суду відповідно до 06.10.2019.
1.4. Третя особа письмові пояснення по суті спору не надала, але в засіданнях місцевого господарського суду керуючий реструктуризацією ОСОБА_1 арбітражний керуючий Шимчишин І. С. проти позову не заперечив.
2. Стислий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області віл 08.08.2023, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.10.2023, позов задоволено частково:
- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31739428 від 06.10.2016 10:30:12 державного реєстратора Тузяк П.Т. Годовицько-Басівської сільради Пустомитівського району Львівської області, згідно якого вчинено запис про переоформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 на користь АТ "ПриватБанк";
- присуджено до стягнення з відповідача на користь позивачки 2684 грн судового збору;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
2.2. Судові рішення мотивовані наступним:
- перебіг позовної давності за вимогами про скасування рішення про державну реєстрацію та скасування права власності починається від дня внесення відповідного запису до Державного реєстру прав;
- згідно з положеннями Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", який діяв в період з 07.06.2014 по 21.04.2021, не могло бути примусово звернено стягнення (відчужено без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", за умов, визначених у Законі;
- позивачка мала правомірні очікування щодо того, що в період дії мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті на її квартиру, що знаходиться в іпотеці, не може бути звернено стягнення без її згоди, окрім того, відповідачем не було повідомлено позивача про намір звернути стягнення на її майно, тому причини пропуску строку позовної давності ОСОБА_1 за позовними вимогами до АТ "ПриватБанк" про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування права власності, є поважними;
- за відсутності згоди ОСОБА_1 на перехід права власності на предмет іпотеки до АТ "ПриватБанк" на спірний об`єкт нерухомого майна не могло бути примусово звернуто стягнення шляхом реєстрації за іпотекодержателем права власності у зв`язку із дією станом на 06.10.2016 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті";
- скасування на підставі судового рішення державної реєстрації права власності, проведеної на підставі рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, є самостійною підставою для припинення за АТ "ПриватБанк" речового права та поновлення права власності на квартиру за ОСОБА_1, оскільки відповідні права повертаються у стан, що існував до скасованої державної реєстрації, а дата і час державної реєстрації набуття речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної (скасованої) державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, залишаються незмінними, що узгоджується з положеннями статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вимоги про скасування права власності відповідача на спірний об`єкт нерухомого майна та поновлення права власності позивачки на це майно задоволенню не підлягають.
3. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3.1. 27.06.2007 між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк") укладено кредитний договір №LVKBGK00000030, на підставі якого АТ КБ "ПриватБанк" надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 25 000 дол. США терміном до 25.06.2027 на придбання житла і на оплату страхових платежів.
3.2. З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором 27.06.2007 сторонами укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу Юрченко О.В. та зареєстрований в реєстрі за №1605, за умовами якого:
- ОСОБА_1 передала в іпотеку банку нерухоме майно - квартиру під номером АДРЕСА_1, загальною площею - 50,6 кв.м., житлова площа - 28,3 кв.м., придбане на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 27.06.2007 приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу Юрченко О.В. та зареєстрований в реєстрі за №1601 (п. 33.3 договору);
- вартість предмета іпотеки складає 158 065 грн (п.33.4. договору);
- звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний повідомити іпотекодавця (п.27 договору).
3.3. 30.07.2007 ДКП "Червоноградське МБТІ" зареєструвало право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 за ОСОБА_1, що підтверджується витягом №15405182.
3.4. У зв`язку із наявністю заборгованості позичальника за кредитним договором, відповідач (банк) звернув стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку у спосіб, визначений у іпотечному застереженні в договорі, а саме - шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.
3.5. Водночас, матеріали справи не містять жодних доказів виконання відповідачем обов`язку, передбаченого у п.27 договору - повідомлення іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.
3.6. 06.10.2016 державний реєстратор Тузяк П.Т. здійснив реєстрацію права власності на належне позивачці нерухоме майно, а саме на квартиру від номером АДРЕСА_1 за відповідачем - АТ "ПриватБанк".
3.7. Проте, відповідач не довів жодними доказами факту пред`явлення державному реєстратору доказів повідомлення іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.
3.8. Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 294256808 від 11.01.2022, підставою для прийняття такого рішення став договір іпотеки, серія та номер: 1605 від 27.06.2007, посвідчений приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу Юрченко О.В.
3.9. Будь-яких доказів повідомлення іпотекодавця про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за банком матеріали справи не містять.
3.10. Спірне нерухоме майно - квартира під номером АДРЕСА_1, є місцем постійного проживання позичальника - ОСОБА_1, не перевищує 140 кв.м. (загальна площа квартири становить 50,6 кв.м.), доказів наявності в позичальника іншого нерухомого житлового майна матеріали справи не містять.
3.11. На підтвердження постійного проживання у квартирі під номером АДРЕСА_1, позивачка надала копії рахунків-квитанцій за комунальні послуги за квітень 2023 року (водопостачання та водовідведення, поводження з побутовими відходами, розподіл (доставку) природного газу), отримані на ім`я споживача ОСОБА_1 .
3.12. Квартиру було передано в іпотеку банку з метою забезпечення зобов`язань за кредитом, наданим в іноземній валюті. Кредитний договір від 27.06.2007 на придбання житла (спірної квартири) і на оплату страхових платежів є споживчим кредитом в розумінні Закону України "Про захист прав споживачів" в редакції, чинній станом на дату його укладення.
3.13. Станом на 06.10.2016 (дату реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за банком) діяв мораторій на примусове стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, встановлений Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", а державний реєстратор не мав підстав для проведення державної реєстрації права власності на вказану квартиру за відповідачем в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.
Щодо строку позовної давності
3.14. Перебіг позовної давності за вимогами про скасування рішення про державну реєстрацію та скасування права власності починається від дня внесення відповідного запису до Державного реєстру прав (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2022 у справі №138/28/20), тому у даному випадку перебіг позовної давності розпочався з 07.10.2016 (наступного дня після внесення державним реєстратором запису про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за банком) і сплив 07.10.2019.
3.15. Позивачка звернулась з даним позовом до суду 08.03.2023, вказуючи, що дізналась про існування оспорюваного рішення державного реєстратора 11.01.2022, отримавши Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в межах справи про її неплатоспроможність, і в лютому 2022 року звернулась зі скаргою до Міністерства юстиції України в порядку ст.37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", однак, у зв`язку з тим, що 24.02.2022 в Україні розпочалась повномасштабна війна через військову агресію рф, розгляд скарги тривав майже рік і лише 06.02.2023 наказом Міністерства юстиції України №363/7 скаргу залишено без розгляду по суті, оскільки встановлений законом строк на подання скарги сплив до дня її подання.
3.16. Інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою та загальнодоступною. Разом з цим, така інформація є платною і задля отримання цієї інформації фізична особа має вчинити певні дії - отримати електронний цифровий підпис для отримання інформації в електронній формі через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України або звернутися із заявою до визначених законом розпорядників такої інформації, і в обох випадках здійснити сплату адміністративного збору.
3.17. В матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення банком позивачки про факт перереєстрації права власності на квартиру, в якій вона постійно проживає та виконує обов`язки власника щодо утримання цієї квартири.
3.18. Фізична особа як власник нерухомого майна має обов`язок бути обізнаною про стан своїх майнових прав, проте, очевидно, не має передбаченого законом обов`язку систематичного вжиття дій, спрямованих на отримання інформації з Державного реєстру речових прав про підтвердження права власності на квартиру, у якій вона постійно проживає.
3.19. Також слід врахувати, що з 2014 року по 2021 рік діяв мораторій на звернення стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті. 23.04.2021 дію цього мораторію продовжено Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" від 13.04.2021 №1381-IX.
3.20. Позивачка була обізнана про дію мораторію, встановленого Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" з 2014 року, та була переконана, що на її квартиру не може бути звернено стягнення (адже кредит був отриманий в іноземній валюті, квартира використовується як місце постійного проживання позивачки, таке нерухоме житлове майно було придбане за кредитні кошти, у позивачки немає у власності іншого нерухомого житлового майна, загальна площа квартири не перевищує 140 кв.м.), правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивачка не мала підстав перевіряти державні реєстри на предмет зміни власника її квартири, оскільки така зміна прямо заборонена законом.
3.21. Натомість, позивачка мала правомірні очікування щодо того, що в період дії мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті на її квартиру, що знаходиться в іпотеці, не може бути звернено стягнення без її згоди.
3.22. Крім того, позивачка всі ці роки самостійно утримувала квартиру, отримувала платіжні квитанції на своє ім`я та оплачувала комунальні послуги, що входить у обов`язки власника квартири.
4. Стислий зміст вимог касаційної скарги
4.1. АТ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 08.08.2023, ухвалити нове рішення про відмову у позові.
5. Узагальнені доводи касаційної скарги
5.1. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій не врахували висновок щодо застосування статті 261 ЦК України в подібних правовідносинах, який був викладений у постанові Верховного Суду від 25.04.2022 у справі №138/28/20. Також судами не було надано належної оцінки аргументам відповідача про те, що позивачка не мала жодних перешкод у період з жовтня 2016 року по січень 2022 року (тобто, впродовж більш ніж п`яти років) дізнатися про зміну власника квартири шляхом отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо відповідного об`єкту нерухомості.
5.2. Суди застосували висновок, викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №580/1300/22, який не є релевантним до спірних правовідносин, оскільки у вказаній адміністративній справі спір виник між громадянином та суб`єктом владних повноважень, тоді як у справі, що переглядається, спір виник між двома суб`єктами цивільних правовідносин.
6. Позиція інших учасників справи щодо касаційної скарги
6.1. Позивачка у відзиві заперечувала проти касаційної скарги, просила Суд залишити скаргу без задоволення з підстав аналогічних тим, які наведені в оскаржуваних відповідачем рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.
7. Касаційне провадження
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2023 касаційну скаргу АТ "ПриватБанк" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 08.08.2023 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом сплати судового збору у визначеному розмірі.
7.2. 18.12.2023 до Верховного Суду направлено заяву скаржника про усунення недоліків касаційної скарги з доказами сплати судового збору.
7.3. Ухвалою Верховного Суду від 12.01.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "ПриватБанк" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 08.08.2023, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 13.02.2024 о 14:45. Крім того, витребувано з Господарського суду Львівської області та/або Західного апеляційного господарського суду матеріали справи №914/2585/21 (914/799/23).
7.4. 24.01.2024 до Верховного Суду надійшли на запит з Господарського суду Львівської області витребувані матеріали справи №914/2585/21 (914/799/23).
7.5. В судове засідання 13.02.2024 учасники справи не забезпечили явку своїх представників, про поважність причин нез`явлення Суд не повідомили.
7.6. Колегія суддів враховує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
7.7. Оскільки явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана обов`язковою, до визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом касаційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 13.02.2024, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників учасників цієї справи.
8. Позиція Верховного Суду
8.1. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ "ПриватБанк", в якому просила скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо переоформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 на користь АТ "Приватбанк", а також скасування права власності банку на вказане нерухоме майно і поновлення права власності позивача на це майно.
8.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення державного реєстратора прийняте з порушенням законодавства України, а саме Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиторів в іноземній валюті", тому переоформлення права власності на належне позивачці майно за відповідачем є неправомірним.
8.3. Суди попередніх інстанцій частково задовольнили позов та скасували рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого вчинено запис про переоформлення права власності на спірний об`єкт нерухомого майна (квартиру) на користь відповідача, визнавши в цій частині позовні вимоги обґрунтованими. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено, оскільки скасування судом рішення про державну реєстрацію права власності є самостійною підставою для припинення за відповідачем речового права та поновлення права власності на квартиру за позивачкою. Також суди попередніх інстанцій розглянули заяву відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності та дійшли висновку про поважність наведених позивачкою причин пропуску строку позовної давності.
8.4. За змістом наведеного в касаційній скарзі обґрунтування відповідач заперечує висновки судів попередніх інстанцій саме щодо строку позовної давності, зазначаючи про неправильне застосування судами норм матеріального права та неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.
8.5. Надаючи оцінку доводам скаржника та запереченням на касаційну скаргу, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд, враховуючи приписи статті 300 ГПК України та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, зазначає наступне.
8.6. Положення Конституції України передбачають захист як права власності, так і права на житло.
8.7. Так статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
8.8. Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
8.9. Статтею 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено зміст договору, який становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
8.10. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
8.11. Відповідно до статті 1 Закону "Про іпотеку" іпотекою є вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
8.12. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України "Про іпотеку").
8.13. Згідно з частиною першою, третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, на дату укладення між сторонами іпотечного договору) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
8.14. Відповідно до статті 36 вищезгаданого Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
8.15. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
8.16. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
8.17. Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи:
- між ОСОБА_1 та КБ "ПриватБанк" укладено кредитний договір від 27.06.2007 №LVKBGK00000030, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 25000 дол. США терміном до 25.06.2027 на придбання житла і на оплату страхових платежів;