ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2024 року
м. Київ
справа №815/135/18
касаційні провадження № К/9901/69643/18, К/9901/65487/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Одеської митниці ДФС та Державної фіскальної служби України на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2018 (головуючий суддя - Домусчі С.Д., судді - Коваль М.П., Кравець О.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол - С" до Одеської митниці ДФС, Державної фіскальної служби України про визнання протиправного та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, прийнятого за наслідками розгляду скарги, -
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Текссол - С" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду із позовом до Одеської митниці ДФС (далі - відповідач 1, Митниця, митний орган), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2, ДФС України), в якому просило: визнати протиправними та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 03.10.2017 №UA500010/2017/000007/2, рішення Державної фіскальної служби України від 18.12.2017 №30490/6/99-99-19-02-01-15; визнати протиправною бездіяльність Митниці, яка полягала у нескасуванні рішення про коригування митної вартості товарів від 03.10.2017 №UA500010/2017/000007/2 відповідно до частини 10 статті 55 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
В обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на протиправність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, оскільки ним під час митного оформлення товару разом із митною декларацією були подані відповідні обов`язкові документи для визначення митної вартості імпортованих товарів, які відповідають вимогам статті 53 Митного кодексу України, є належними і допустимими, підтверджують числове значення митної вартості товару за ціною контракту, не мають розбіжностей, тому відповідач не мав законних підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу. Також, Товариство посилалося на те, що ДФС України у своєму рішенні взагалі не надала оцінки наявності правових підстав у Митниці щодо направлення запиту, не надала оцінки наведеним у рішення про коригування митної вартості висновкам Митниці, а також доводам та доказам, які були надані Товариством.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 20.03.2018 у задоволенні позову відмовив повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваних рішень діяли у відповідності до вимог Митного кодексу України, не порушуючи права позивача. Суд дійшов до висновку про надання позивачем до розмитнення товару документів, які не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 12.09.2018 скасував рішення суду першої інстанції в частині та ухвалив нове рішення, яким позов Товариства задовольнив частково: визнав протиправними та скасував рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 03.10.2017 №UA500010/2017/000007/2, рішення ДФС України від 18.12.2017 №30490/6/99-99-19-02-01-15. В частині відмови у задоволенні позову Товариства про визнання протиправною бездіяльності Митниці, яка полягала у нескасуванні рішення про коригування митної вартості товарів від 03.10.2017 №UA500010/2017/000007/2 відповідно до частини 10 статті 55 Митного кодексу України, залишив без змін рішення суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги у визначеній судом апеляційної інстанції частині, суд дійшов до висновку, що надані відповідачу при митному оформленні товару відомості про визначення митної вартості товару базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддаються обчисленню, відтак, рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, а також рішення ДФС України, прийняте за результатами розгляду скарги, є протиправними та підлягають скасуванню.
Митниця, не погодившись з рішенням апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в цій частині та залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині.
В обґрунтування своїх вимог митний орган посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи. Відповідач зазначає, що під час митного контролю товарів за митною декларацією програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення Митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів та у випадках, передбачених статтею 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Митний орган стверджує про наявність розбіжностей у наданих позивачем документах та відсутність у таких документах відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Посилається на відсутність (виокремлення) відомостей щодо вартості пакування, страхування, транспортування під час здійснення контролю. Скаржник доводить, що зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини першої статті 54 Митного кодексу України та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, митний орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного рішення та картки відмови.
ДФС України, також звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У доводах касаційної скарги ДФС України посилається на неврахування судом апеляційної інстанції фактичних обставин у справі щодо відсутності у поданих до митного оформлення документах (інвойсі, пакувальному листі) відомостей про вартість упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, а також відомостей щодо страхування товару, що, на думку відповідача 2, виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини першої статті 54 Митного кодексу України.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалами від 28.11.2018, від 14.01.2019 відкрив провадження за касаційними скаргами відповідачів та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Позивач у відзивах на касаційні скарги відповідачів, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а касаційні скарги відповідачів залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.02.2024 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 28.02.2024.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Як установлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (покупець) та Компанією Dawood Exports (Pvt) Ltd., зареєстрованою в Ісламській республіці Пакистан (продавець), був укладений контракт від 12.10.2012 №1012/12 (далі - Контракт), предметом якого є продаж тканини власного виробництва.
За умовами пунктів 3, 5 Контракту ціна товару включає вартість товару, упаковки, маркування та доставки, продавець зобов`язаний передати вантаж отримувачу і такі документи: комерційний рахунок (інвойс), коносамент, специфікацію, упакований лист, сертифікат походження, сертифікат якості.
Строк дії Контракту був продовжений відповідно до пункту 1 додаткової угоди від 11.10.2016 №1012/12/4 до Контракту.
Відповідно до додаткової угоди від 09.08.2017 №275 до Контракту, продавець продав позивачу наступну тканину власного виробництва: (1) вибивна тканина полотняного переплетення з вмістом волокон бавовни 70% та синтетичних текстурованих ниток поліефіру 30%, поверхнева щільність 165+5 г/м2, ширина рулону 180 см, без покриття та просочення, не призначена для дитячого асортименту, в кількості 46 248,0 пог.м,83 246,4 м2 сток (1*1), країна виробництва : РК, виробник: Продавець, за ціною 3,50 доларів США за 1 кг; (2) тканина бавовняна 100% з поверхневою щільністю 170+5 г/м2, вибивна, полотняного переплетення, без покриття, без просочення, не призначена для дитячого асортименту, завширшки 180 см, в кількості 11 000,0 пог.м, 19 8000,0 м2, сток (1*1), країна виробництва: РК, виробник: Продавець, за ціною 3,50 доларів США за 1 кг.
На виконання умов зазначеного договору декларантом з метою митного оформлення товару для підтвердження його митної вартості було подано митну декларацію від 28.09.2017 ІМ40ДЕ №UA 500010/2017/006981, в якій позивачем був зазначений товар 1 та товар 2 та їх загальна митна вартість у гривневому еквіваленті станом на 28.09.2017 в розмірі 1585603,39 грн, визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості, на підтвердження чого позивачем були надані відповідні документи: зовнішньоекономічний контракт від 12.10.2012 №1012/12, інвойс від 09.08.2017 №АМ-1017-2017, коносамент та інші документи, як зазначено в оскаржуваному рішенні та картці відмови.
Митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 03.10.2017 № UA500010/2017/000007/2, у зв`язку з чим, митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом до товару №1, до товару №2 за другорядним методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, та складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2017/00081.
03.10.2017 позивачем було надіслано до митного органу бухгалтерську довідку від 02.10.2017 №0210, прейскурант (прайс-лист) виробника товару, експертний висновок Київської торгово-промислової плати України від 02.10.2017 №ц-800, лист від 03.10.2017 №0310/17-01, на спростування встановлених відповідачем 1 розбіжностей.
Позивач звернувся до Митниці з листом від 13.11.2017 з проханням винести письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості товару в розмірі 59895,50 доларів США та скасувати рішення від 03.10.2017 № UA 500010/2017/000007/2, додавши до нього SWIFT від 03.11.2017 про оплату за товар.
Митниця надала відповідь позивачу листом від 22.11.2017 № 4623/10/15-70-61, в якому повідомила, що після розгляду поданих додаткових документів у митного органу не має підстав для визнання заявленої митної вартості та скасування свого рішення. За відомостями Укрпошти цей лист був прийнятий для відправлення позивачу 27.11.2017.
Також Товариством 02.11.2017 подано скаргу до ДФС України на рішення про коригування митної вартості, за результатами розгляду якої ДФС України листом від 18.12.2017 №30490/6/99-99-19-02-01-15 повідомила про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів.
Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.
Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України).
З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.