ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 400/3416/20
адміністративне провадження № К/990/31595/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року (суддя Гордієнко Т.О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року (колегія у складі суддів Єщенка О.В., Димерлія О.О., Шляхтицького О.І.)
у справі № 400/3416/20
за позовом ОСОБА_1
до Миколаївської міської ради, Постійної комісії Миколаївської міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології,
третя особа - ОСОБА_2,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Миколаївської міської ради, Постійної комісії Миколаївської міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології, у якому просила:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської міської ради від 20.12.2019 №56/46 "Про відмову у передачі у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у Центральному районі м.Миколаєва";
2) скасувати рішення постійної комісії Миколаївської міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології від 16.12.2019;
3) зобов`язати Миколаївську міську раду, включаючи головуючого на пленарних засіданнях, скликати позачергову сесію міськради, на якій:
- забезпечити, при необхідності використовуючи право зміни голови і членів комісії, виконання постійною комісією міськради рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06.11.2018 щодо прийняття рішення з визначеним судом текстом, а саме погодити приватизацію земельної ділянки за наявним проектом землеустрою, а також підготовку комісією проекту рішення міськради аналогічного змісту і розміщення його в відповідності з Регламентом на сайті міськради;
- після сплину передбаченого Регламентом 20-денного терміну на наступному засіданні позачергової сесії розглянути погоджений проект рішення міськради і враховуючи, що є її заява про те, що на земельній ділянці розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано в встановленому законом порядку, що є погодження постійної комісії, тобто виконані всі умови визначені законом, прийняти рішення про надання їй земельної ділянки у власність.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у квітні 2017 року ОСОБА_1 зверталася до Миколаївського міського голови із заявою, в які просила оформити правові документи на земельну ділянку, орієнтовною площею 107 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться в її користуванні для обслуговування житлового будинку і господарських споруд, які належать їй на праві приватної власності, та передати земельну ділянку у власність.
3. Рішенням постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології (далі - Постійна Комісія), оформленим протоколом від 26.06.2017 №54, надано ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, орієнтовною загальною площею 100 кв.м., за рахунок земельної ділянки, наданої рішенням міської ради від 20.04.2004 №22/8, з метою передачі у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1, відповідно до висновку управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 18.05.2017 №15-1098. Також вирішено уточнити площу земельної ділянки проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
4. Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06.11.2018, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 у справі №488/3349/17, визнано нечинним рішення постійної комісії Миколаївської міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології від 26.06.2017 №54 щодо виготовлення повторного проекту землеустрою. Зобов`язано Комісію у передбачений законодавством строк погодити приватизацію земельної ділянки за вже наявним проектом землеустрою. Зобов`язано Миколаївського міського голову в місячний строк винести питання про приватизацію земельної ділянки на розгляд сесії міської ради.
5. 16.12.2019 Постійна комісія прийняла рішення, якою рекомендувала відмовити у передачі у власність земельної ділянки площею 107 кв.м ОСОБА_1 з підстав порушення вимог ст.ст. 20, 79-1, 118 ЗК України та невиконання умов, зазначених у п.2 рішення Миколаївської міської ради від 28.09.2017 № 26/4.
6. За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.04.2017, з урахуванням рішення Корабельного районного суду м.Миколаєва від 06.11.2018 у справі №488/3349/17, що набрало законної сили 25.06.2019, земельно-кадастрової інформації, рішенням Миколаївської міської ради від 20.12.2019 №56/46 відмовлено у передачі у власність земельної ділянки площею 107 кв.м. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
7. Не погоджуючись з рішеннями відповідачів, позивач звернулася до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
8. В обґрунтування позову позивачка зазначила, що постійна комісія під приводом необхідності повторної розробки проекту землеустрою незаконно відмовила у приватизації земельної ділянки. Корабельний районний суд м.Миколаєва зобов`язав постійну комісію погодити приватизацію земельної ділянки за наявним проектом землеустрою, а міського голову в місячний термін винести питання про приватизацію землі на розгляд сесії міськради.
Постійна комісія замість прийняття рішення з текстом, визначеним судом, а саме "погодити приватизацію земельної ділянки за наявним проектом землеустрою", прийняла рішення взяти рішення суду до відома, тобто відмовилась його виконувати, що і стало підставою для звернення до суду.
Оспорювані у цій справі рішення та дії відповідачів стосуються виконання судового рішення в адміністративній справі Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06.11.2018 №488/3349/17. В судовому засіданні позивачка пояснила, що на виконання вищезазначеного рішення судом вже тривалий час розглядається заява в порядку ст.382 КАС України, з якою звернулася 19.05.2020. Ухвали суду з цього питання не прийнято.
Стосовно звернення до суду із заявою відповідно до ст.383 КАС України позивачка зазначила, що з такою заявою не зверталася, оскільки за наслідками розгляду такої заяви протягом 10 днів та в порядку письмового провадження неможливо скасувати рішення Миколаївської міської ради. Тому питання скасування спірного рішення Миколаївської міської ради повинно бути розглянуто за правилами загального позовного провадження. Позивачка вважає, що навіть, якщо б вона звернулася до місцевого суду із заявою в порядку ст.383 КАС України, то за наслідками розгляду цієї заяви суд може винести відповідно до ст.249 КАС України окрему ухвалу, яка не є інструментом примусу, а є рекомендацією. Тому позивач вважає, що єдиним можливим і законним способом захисту її порушених прав є звернення саме до адміністративного суду в загальному позовному провадженні з позовом про скасування рішення Миколаївської міської ради, яким відмовлено у передачі у власність земельної.
9. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову, оскільки рішення Миколаївською міською радою прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, інші позовні вимоги стосуються виконання рішення суду. КАС України не передбачено можливість виконання рішення суду шляхом прийняття іншого рішення суду.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 провадження у справі закрито відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
11. Суд виходив з того, що відмова відповідача у передачі земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у Центральному районі м. Миколаєва для оформлення права власності на неї порушує право позивача на користування даною земельною ділянкою. У цій справі позивач фактично оскаржує протиправність рішення міської ради стосовно відмови у передачі земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, який вже перебуває у її приватній власності, у зв`язку із чим відповідно до положень ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України у позивача як власника відповідної споруди виникає право на отримання у власність земельної ділянки, на якій вона розташована.
Суд першої інстанції визначив, що предметом судового розгляду є не стільки дії органу місцевого самоврядування як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки приватний інтерес позивача щодо оформлення права власності на земельну ділянку під належною їй на праві приватної власності житлової будівлі, що свідчить про приватноправовий характер правовідносин.
12. Апеляційний суд переглядав ухвалу від 29.02.2021 і погодився з доводами скарги ОСОБА_1 про те, що оспорювані за позовом у цій справі рішення та дії відповідачів стосуються виключно виконання судового рішення в адміністративній справі №488/3349/17.
Суд взяв до уваги, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення (ст. ст. 382, 383), виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому вищенаведеними приписами адміністративного процесуального законодавства, яке не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, у тому числі у належному порядку.
Публічно-правовий спір між позивачем та відповідачем є вирішеним. Відповідне судове рішення набрало законної сили та є чинним на момент звернення із позовом у цій справі.
Наведене свідчить про відсутність у суду процесуальної можливості вирішити віднесення вимог позивача, що стосуються протиправності дій та рішень суб`єкта владних повноважень, прийнятих або вчинених на виконання рішення суду, до предметної підсудності іншого суду та розгляду за правилами іншого судочинства, незалежно від того у якій формі відбулось звернення у даній справі (в порядку позовного провадження чи шляхом подання відповідної заяви).
Не дотримання особою порядку (форми) звернення із відповідною заявою може бути підставою для відмови у її задоволенні, що не впливає на юрисдикційну належність розгляду таких заяв.
Суд апеляційної інстанції вважав, що висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають нормам процесуального права та обставинам справи, а тому скасував ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
13. Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 17.01.2022, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2022, відмовив у задоволенні позову.
14. Суд першої інстанції дійшов висновку, що незгода позивача із способом та порядком виконання рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06.11.2018 у справі №488/3349/17 не може бути предметом нової справи, оскільки стосується виконання вже розглянутої і вирішеної справи №488/3349/17.
Обраний позивачем спосіб захисту стосується порядку виконання вказаного судового рішення, не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження. Такий висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 816/2016/17, від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а та від 27.08.2021 у справі № 420/6968/20.
Спірні правовідносини по даній справі є такими, що вирішені рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06.11.2018 року по справі №488/3349/17, яке набрало законної сили, та стосуються виконання вказаного рішення суду.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому вищенаведеними приписами адміністративного процесуального законодавства, яке не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, у тому числі у належному порядку.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачка обрала неналежний спосіб захисту, у зв`язку із чим відмовив у задоволенні позову.
15. Суд апеляційної інстанції додатково звернув увагу на те, що публічно-правовий спір між позивачем та відповідачами, у тому числі щодо міської ради, є вирішеним в адміністративній справі №488/3349/17. Відповідне судове рішення набрало законної сили та є чинним на момент звернення із позовом у цій справі. При цьому, прийняття міською радою рішення поставлено в залежність від позитивного вирішення (на користь позивачки) питання стосовно погодження відповідною Комісією приватизації земельної ділянки під об`єктом, що належить позивачці, за вже наявним проектом землеустрою.