ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2024 року
м. Київ
справа №815/5878/17
касаційне провадження № К/9901/65518/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 (головуючий суддя - Вербицька Н.В., судді - Джабурія О.В., Кравченко К.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "100 ШИН+" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "100 ШИН+" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду із позовом до Одеської митниці ДФС (далі - відповідач, Митниця, митний орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати: рішення про коригування митної вартості товарів від 21.10.2017 №500030/2017/000036/2; картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 500030/2017/00294.
В обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на протиправність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, оскільки ним під час митного оформлення товару разом з поданням митної декларації були подані відповідні обов`язкові документи для визначення митної вартості імпортованих товарів, які відповідають вимогам статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є належними і допустимими, підтверджують числове значення митної вартості товару за ціною контракту, не мають розбіжностей, тому відповідач не мав законних підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 12.12.2017 у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до висновку про надання позивачем до розмитнення товару документів, які не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 16.05.2018 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив: визнав протиправними та скасував рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 21.10.2017 №500030/2017/000036/2, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 500030/2017/00294.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що надані відповідачу при митному оформленні товару містили усі відомості про визначення митної вартості товару, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддаються обчисленню, відтак, рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню.
Митниця, не погодившись з прийнятим судовим рішенням апеляційної інстанції, звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У доводах касаційної скарги контролюючий орган посилається на невідповідність висновку судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку контролюючого органу, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договорів, з огляду на ненадання позивачем всіх документів щодо вартості придбаних товарів, в тому числі і додатково витребуваних, які підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті та такі товари, а надані документи містять недоліки та неповну інформацію щодо відомостей, що підтверджують складові митної вартості товарів.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, митний орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного рішення та картки відмови.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.11.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.02.2024 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 28.02.2024.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як установлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (покупець) та "SHANDONG ADD IMPORT AND EXPORT CO., LTD", Китай (CN) (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір від 11.11.2016 №100T-SAI, за умовами якого продавець відвантажує, а покупець приймає та оплачує сталеві диски в асортименті, виробник: "SHANDONG ADD IMPORT AND EXPORT CO., LTD", у кількості та по цінам, вказаним у комерційному інвойсі, що є невід`ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у доларах США за одиницю товару та вказана в інвойсі. Сума контракту визначається згідно інвойсу, умови поставки визначаються на умовах FOB (Qingdao) згідно Інкотермс 2010.
На підставі проформи від 03.07.2017 №UA20170703, відповідно до умов договору Товариство здійснило 100% попередню оплату, що підтверджується платіжними дорученнями б/н від 21.08.2017, від 12.10.2017.
Згідно інвойсу від 28.08.2017 №UА20170703 загальна кількість товару складає 544 штуки, загальною вартістю 20832,00 доларів США.
Для здійснення митного оформлення товару 19.10.2017 позивачем подана до митного органу електронна вантажна митна декларація №UА500030/2017/016034, відповідно до якої митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною договору, на рівні 0,9823 доларів США за 1 кг. нето, на підтвердження якої подано наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 11.11.2017 №100T-SAI, додаткову угоду до нього від 25.02.2017 №1, рахунок-фактуру (інвойс) від 28.08.2017 №UA20170703, копію митної декларації країни відправлення від 03.09.2017 №425820170000799721 та інші товарно-супровідні документи.
Під час здійснення митним органом контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності, а саме: у копії митної декларації країни відправлення від 28.08.2017 №425820170000781905 не зазначені реквізити зовнішньоекономічного договору (контракту) та/або інвойсу, що унеможливлює ідентифікацію даного документу з партією товарів, що оцінюється; у копії митної декларації країни відправлення від 28.08.2017 №425820170000781905 зазначені реквізити коносаменту, який був виданий 01.09.2017, тобто на момент оформлення зазначеної митної декларації коносаменту ще не існувало; на поданому рахунку на перевезення від 09.10.2017 № UAIM 0293566 відсутній підпис та печатка посадової особи; у наданих до митного оформлення банківський платіжних документах відсутні підпис та печатка посадових осіб банку; у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі, калькуляції тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що були фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити визначення митної вартості самих товарів.
З огляду на викладене, згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, декларанта було зобов`язано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, а також інші документи за власним бажанням декларанта.
На виконання вимог митного органу позивач 20.10.2017 надав до митного органу наступні документи: лист пояснення, переклад митної декларації країни відправлення від 28.08.2017 №425820170000781905 та повідомив про неможливість надання інших документів в зв`язку з їх відсутністю.
За результатами опрацювання поданої вантажної митної декларації та документів контролюючим органом прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації №UА500030/2017/00294 та рішення про коригування митної вартості товарів від 21.10.2017 №UА 500030/2017/000036/2, яким митну вартість товару визначено за резервним методом на рівні 3.7714 долари США за 1 кг. нето.
Не погоджуючись з рішенням митного органу, позивач 23.10.2017 подав до митниці нову вантажну митну декларацію №UА500030/2017/016241, за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до розділу X Митного кодексу України.
Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.
Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України).
З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.