ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 280/546/22
адміністративне провадження № К/990/43860/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 280/546/22
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод електричних машин" до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду (головуючий суддя: О. О. Артоуз) від 28 червня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Н. А. Олефіренко, Л. А. Божко, А. В. Суховаров) від 22 листопада 2023 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод електричних машин" (далі - ТОВ "ЗЗЕМ", позивач) до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач), відповідно до якого позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2021 року № 0169040705, яким позивачу зменшено розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 498 099,00 грн.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2021 року № 0169040705 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2021 року на суму 498 099,00 грн., є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки ТОВ "ЗЗЕМ" діяло добросовісно, розумно та з належною обачністю, всі господарські операції спричинили реальну зміну активів, що свідчить про відсутність складу податкового правопорушення, а також спростовує висновок ГУ ДПС у Запорізькій області про нереальність вчинених угод, а також про порушення ТОВ "ЗЗЕМ" пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.
3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2021 року № 0169040705, прийняте ГУ ДПС у Запорізькій області про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 498 099,00 грн.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 26 грудня 2023 року ГУ ДПС у Запорізькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
5. Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
6. Позивач скористався своїм процесуальним правом та подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки вважає доводи такої скарги безпідставними, а оскаржувані рішення - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до поданої ТОВ "ЗЗЕМ" Податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2021 року, позивачем розраховано різницю між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту поточного періоду звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9 декларації), позитивне значення яких складає 1 146 834 грн.
9. Виходячи з того, що граничний термін подання Податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2021 року сплинув 20 серпня 2021 року, відповідачем прийнято рішення про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "ЗЗЕМ", оформлене наказом № 2880-п від 24 вересня 2021 року, з порушення строку, встановленого нормами ПК України.
10. На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.3 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 та пункту 200.11 статті 200 ПК України заступником начальника ГУ ДПС у Запорізькій області підписано наказ від 24 вересня 2021 року № 2880-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Запорізький завод електричних машин" (ЄДРПОУ 35300261) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, з урахуванням періодів декларування від`ємного значення (червень 2021 року) та поданих уточнюючих розрахунків.
11. Актом про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Запорізький завод електричних машин" (ЄДРПОУ 35300261) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 року від`ємного значення з додатку на додану вартість, з урахуванням періодів декларування від`ємного значення (червень 2021 року) та поданих уточнюючих розрахунків від 13 жовтня 2021 року № 9709/08-01-07-05/35300261 вказано, що перевіркою дотримання податкового законодавства при декларування за липень 2021 року Декларації від`ємного значення з ПДВ, встановлено порушення ТОВ "ЗЗЕМ" (ЄДРПОУ 35300261) пунктом 198.1, пунктом 198.2, пунктом 198.3, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки ним: завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 498 099 грн.
12. Позивачем подано заперечення на акт перевірки від 29 жовтня 2021 року № 29/10-01ю, але комісія з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок платників податків ГУ ДПС у Запорізькій області визначила висновки акту перевірки такими, що відповідають вимогам законодавства.
13. За результатами розгляду акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2021 року № 0169040705, яким зменшено позивачу від`ємне значення суми податку на додану вартість за липень 2021 року на суму 498 099,00 грн.
14. Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що господарські операції позивача з його контрагентами є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.
16. При цьому, судами зауважено, що висновки акта перевірки зроблені відповідно до наявної в інформаційних базах ДПС податкової інформації, яка зібрана станом на дату складання акта перевірки в рамках організації і проведення даної документальної перевірки, у тому числі представлена платником. Крім того, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер не є належним доказом у розумінні процесуального закону.
17. Доводи контролюючого органу про те, що контрагенти позивача не мали необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки відповідно до висновку Верховного Суду, висловленого, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19, відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
18. Судами також зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами.
19. Не прийнято до уваги посилання відповідача на недоліки в окремих первинних документах, вказавши, що наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.
20. Щодо недоліків товарно-транспортної накладної, судами зазначено, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. З урахуванням наведеного вказано, що, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість (постанова Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 804/4874/16).
21. Відтак, на підставі викладеного, суди визнали, що оскільки відповідач, відповідно до покладеного на нього обов`язку встановленого статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не спростував доводи позивача, не навів аргументів, щодо фіктивності господарської операції, то суди дійшли висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні рішень діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
23. З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України:
якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
24. У розрізі заявлених підстав касаційного оскарження відповідач вказує на те, що суди застосували норми права, зокрема, статті 134, 138, 139, підпункти 198.1-198.3, 198.6 статті 198, статті 200, пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, без урахування висновку, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 803/1443/16, від 20 жовтня 2022 року у справі № 620/3716/18, від 13 липня 2022 року у справі № 300/1664/20, від 22 вересня 2022 року у справі № 440/1390/20, від 01 лютого 2021 року у справі № 826/12509/18 та іщі. Зокрема, відповідач вказує, що всупереч висновкам Верховного Суду судами не враховано, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник повинен мати відповідні первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
25. Проте судами не враховано доводи контролюючого органу щодо, неможливості здійснення господарських операцій з постачання товару (робіт, послуг) від ТОВ "ДІЗЕЛ", та послуг з транспортування ТОВ "ІНТЕРБУД-АВТО" до ТОВ "ЗЗЕМ", які свідчать наступні факти:
- невідповідність номенклатури придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг);
- відсутність можливості виконання операцій з виготовлення комплектуючих та запчастин наявним трудовим ресурсом;
- відсутність можливості виконання господарських операцій за відсутності основних засобів, обладнання, матеріалів та ресурсів, необхідних для виготовлення продукції;
- відсутність можливості зберігання матеріалів та готової продукції (власних/орендованих складських приміщень, необхідних умов і засобів для виконання робіт/надання послуг);
- відсутність документального підтвердження реального здійснення господарських операцій;
- відсутність ділової мети та розумних економічних причин для здійснення господарських операцій.
26. Водночас, у розрізі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції не досліджено зібрані у справі докази.
27. У цілому контролюючий орган наводить доводи, аналогічні доводам відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, наводить ряд постанов Верховного Суду та цитує уривки з них та вказує, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "ДІЗЕЛ" та ТОВ "ІНТЕРБУД-АВТО", а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторного зазначення не потребують.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
29. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
30. За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
31. Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
32. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
33. Згідно з підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
34. Згідно з абз. А пунктом 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю
35. Приписами пункту 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
36. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 ПК України.
37. Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
38. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
39. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
40. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
41. Як визначено пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
42. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).
43. За приписами статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
44. Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.
45. Усталеною є правова позиція Верховного Суду, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
46. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
47. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
48. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
49. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
50. Водночас, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
51. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.