ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 629/2766/22
провадження № 51-5593км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7, спільну касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_8 та його представника - адвоката ОСОБА_9 на вирок Харківського апеляційного суду від 15 червня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022220000000582, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Миколаївка Дніпропетровського району Дніпропетровської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 квітня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим за ч. 3 ст. 286-1 КК України і засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_7, ПАТ "СК" АСКО - Донбас Північний" про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок вчинення злочину, залишено без розгляду.
Вирішено питання щодо арешту, речових доказів та процесуальних витрат.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
30 вересня 2022 року приблизно о 17:00 ОСОБА_7, перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, керуючи автомобілем "Opel Vectra", д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_10, рухаючись по вул. Яремчука у с. Нова Іванівка Лозівського району Харківської області зі сторони м. Лозова Харківської області, з невстановленою на досудовому слідстві швидкістю, проїжджаючи в районі будинку № 28 у зазначеному вище населеному пункті, діючи необережно, не переконавшись у безпеці своїх дій, обрав такі прийоми керування транспортним засобом, при яких допустив втрату контролю над керуванням, чим грубо порушив вимоги підпункту "а" пункту 2.9 та пункту 12.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР).
Внаслідок дорожньо-транспортної події (далі - ДТП) водій мопеду "Delta", без р.н. ОСОБА_11 згідно з висновком судово-медичної експертизи від 30 листопада 2022 року N° 12-17/646- Л3т/22 отримав тяжкі тілесні ушкодження та від отриманих травм помер на місці.
Згідно з висновком судової авто-технічної експертизи від 12 грудня 2022 року № CE-19/121-22/16584-IT дії водія автомобіля "Opel Vectra", д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 не відповідали вимогам пункту 12.1 ПДР та знаходились з технічної точки зору у причинному зв?язку з виникненням даної ДТП.
Вироком Харківського апеляційного суду від 15 червня 2023 року вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 квітня 2023 року щодо ОСОБА_7, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, в частині призначеного покарання скасовано та постановлено новий вирок у цій частині. Призначено ОСОБА_7, обвинуваченому за ч. 3 ст. 286-1 КК України, покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 8 років. У решті вирок суду залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг й узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 просить вирок апеляційного суду від 15 червня 2023 року змінити у частині призначення покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом апеляційної інстанції покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого: вважати ОСОБА_7 засудженим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 286-1 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років. Вважає, що апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 покарання та ухвалюючи в цій частині новий вирок, не навів належних для цього підстав та безпідставно не залишив ОСОБА_7 покарання, призначене вироком суду першої інстанції. Вважає, що призначене апеляційним судом покарання ОСОБА_7 є явно несправедливим внаслідок суворості. Стверджує, що ОСОБА_7 під час судового розгляду визнав свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, сприяв розкриттю злочину та з`ясуванню обставин кримінального правопорушення, злочин вчинив з необережності, щиро розкаявся, усвідомив протиправність своїх дій, частково добровільно відшкодував шкоду, завдану потерпілому, одружений, проходив військову службу у військовій частині на посаді старшого водія телефоніста, сержанта, має зареєстроване місце проживання, раніше не судимий, тобто має міцні соціальні зв`язки та до ДТП вів нормальний спосіб життя. Вважає, що зазначені обставини не взяті апеляційним судом до уваги, тому призначене ОСОБА_7 апеляційним судом покарання за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок суворості. Зазначає, що стан алкогольного сп`яніння обвинуваченого на момент вчинення кримінального правопорушення не можна враховувати як обтяжуючу покарання обставину згідно зі ст. 67 КК України, оскільки перебування особи у стані алкогольного сп`яніння є кваліфікуючою обставиною диспозиції ч. 3 ст. 286-1 КК України. Стверджує, що травмування чи загибель особи малолітнього віку в результаті ДТП не охоплювались і не могли охоплюватись умислом засудженого, а тому відсутні правові підстави для врахування передбаченої п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України обставини, яка обтяжує покарання.
У спільній касаційній скарзі потерпілого ОСОБА_8 та його представника - адвоката ОСОБА_9 останні просять вирок Харківського апеляційного суду від 15 червня 2023 стосовно ОСОБА_7 скасувати у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості. Вважають, що ОСОБА_7 за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, має бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 років. Вважають, що щирість каяття ОСОБА_7 не є реальною та переконливою. Стверджують, що протиправна поведінка ОСОБА_7 в минулому та чергове грубе порушення ПДР останнім, посткримінальна поведінка обвинуваченого, відсутність свідомого та щирого каяття, не вчинення жодних дій, які б свідчили про наміри останнього хоч якось компенсувати забране життя малолітньої дитини у своїй сукупності вказують на необхідність застосування найсуворішого покарання, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України. Вважають, що покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, призначене ОСОБА_7 апеляційним судом з порушенням вимог статей 2, 50, 65, 67 КК України, без повного та об`єктивного аналізу обставин, які у своїй сукупності свідчать про необхідність призначення більш суворого покарання.
У заяві на адресу Верховного Суду представник потерпілого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 просить провести розгляд кримінального провадження без участі її і потерпілого ОСОБА_8 , просить спільну скаргу її та потерпілого задовольнити, а у задоволенні касаційної скаргизахисника ОСОБА_6 просить відмовити.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу, а касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_8 та його представника - адвоката ОСОБА_9 просив залишити без задоволення, надавши суду письмові заперечення на касаційну скаргу потерпілого та його представника, у яких він підтримав свою позицію.
Прокурор ОСОБА_5 просив у задоволенні касаційної скарги захисника відмовити, а касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_8 та його представника - адвоката ОСОБА_9 просив задовольнити частково.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника ОСОБА_6 підлягає задоволенню частково, а касаційна скарга потерпілого ОСОБА_8 та його представника - адвоката ОСОБА_9 не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 Кримінального процесуального Кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.
У статті 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування судом закону, який не підлягає застосуванню.
Як убачається з касаційної скарги, доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, та кваліфікація його дій у скаргах не оспорюються.
Доводи сторони захисту та потерпілої сторони про невідповідність призначеного засудженому покарання внаслідок суворості та м`якості і можливість призначення відповідно менш чи більш суворого покарання є необґрунтованими, виходячи з нижчезазначеного.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.