УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 523/1767/20
провадження № 51-5508км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_8 про передачу кримінального провадження за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_9 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 15 березня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 червня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017160000001330, за обвинуваченням ОСОБА_10 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 321-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України), ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 321-1 КК України, на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 15 березня 2023 року клопотання захисника ОСОБА_8 задоволено, кримінальне провадження № 42017160000001330 від 03 жовтня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_10 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 321-1 КК України, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 321-1 КК України закрито у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України, після повідомлення особі про підозру, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 червня 2023 року апеляційну скаргу прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 залишено без задоволення, ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 15 березня 2023 року стосовно ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_9 просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що у кримінальних провадженнях (внесених у ЄРДР до 16 березня 2018 року) і тих, які з ними об`єднані, суб`єктом продовження строків досудового розслідування є прокурор, оскільки законодавець чітко визначив, що положення Закону України № 2147-VIII не мають зворотної дії у часі. Стверджує, якщо продовження строку досудового розслідування тих кримінальних проваджень, відомості про які було внесено до ЄРДР до 16 березня 2018 року, було компетенцією прокурора відповідного рівня, то у випадку його об`єднання з іншим провадженням, відомості про яке до ЄРДР внесено з 16 березня 2018 року, компетенція прокурора є незмінною. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України. На думку прокурора, суд дійшов необґрунтованого висновку про закриття кримінального провадження з підстав, визначених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки законодавець встановив заборону закриття провадження у випадку повідомлення особі про підозру увчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи. Натомість ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відповідно до фактичних обставин кримінального провадження обвинувачувалися, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 321-1 КК України (вказаний злочин законодавцем віднесено до Розділу ХIIIОсобливої частини КК України, факультативним об`єктом злочинного посяганням якого є здоров`я населення). Зазначає, що його доводи узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 13 лютого 2023 року у справі № 932/8842/20.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_6 просить його скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_8 просить його скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_8 у судовому засіданні заявив клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з тим, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. На обґрунтування свого клопотання захисник зазначає про наявність недостатньої врегульованості питання з приводу правозастосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України на нормативному рівні, існуванні прогалин у законодавстві і відсутності з цього питання сталої послідовної судової практики, зокрема протилежні підходи судів до застосування одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.
Захисник ОСОБА_6 підтримав клопотання захисника ОСОБА_8, а захисник ОСОБА_7 підтримав клопотання захисника ОСОБА_8 частково.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволенняклопотання захисника ОСОБА_8 .
З`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в клопотанні доводи, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання захисника ОСОБА_8 про передачу кримінального провадження стосовно ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на розгляд Великої Палати Верховного Суду підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
У ч. 5 ст. 434-1 КПК України зазначено, що суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегіїабо палати, має право передати таке кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Виходячи з системного аналізу норм кримінального процесуального закону та практики Великої Палати Верховного Суду, виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
За змістовним критерієм виключна правова проблема полягає, зокрема, у відсутності сталої судової практики, необхідності застосування інституту аналогії, необхідності здійснення судового тлумачення норм закону. За своєю правовою природою виключна правова проблема має зачіпати фундаментальні (конституційні, конвенційні) права та свободи і вирішення її необхідно для забезпечення балансу законних інтересів та пропорційності заходів примусу.
Також, правовою проблемою в семантичному значенні визнають суперечливі ситуації, що характеризуються протилежними підходами до розуміння тих чи інших подій, станів, процесів, явищ чи об`єктів і, які вимагають формування рекомендації чи пропозиції, застосування якої дозволить досягнути вирішення відповідної проблеми.
У цьому зв`язку слід зазначити, що принцип верховенства права передбачає, що у випадках коли існує законодавча невизначеність або суперечність, головний обов`язок судової влади полягає в тому, щоб усунути неясність або розв`язати суперечність шляхом тлумачення і застосування судами кримінального законодавства в такий спосіб, щоб воно було узгодженим і завбачливим.
Предметом розгляду колегії суддів Верховного Суду є касаційна скарга прокурора ОСОБА_9 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 15 березня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 червня 2023 року про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України, після повідомлення особі про підозру на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_9 ставила питання про скасування судових рішень і призначення нового розгляду у суді першої інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки продовження строку досудового розслідування тих кримінальних проваджень, відомості про які було внесено в ЄРДР як до, так і після 16 березня 2018 року, було компетенцією прокурора відповідного рівня.
Захисник ОСОБА_8, обґрунтовуючи своє клопотання про передачу кримінального провадження стосовно ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зазначив, що практика Верховного Суду стосовно застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України в об`єднаних кримінальних провадженнях, у яких відомості про кримінальні правопорушення внесені до ЄРДР як до введення в дію положень, вказаних у пункті 4 § 2 розділу 4 Закону № 2147-VIІІ, так і після набрання чинності вказаними нормами, не характеризується єдністю.
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду двічі висловлювалась з приводу інституту закриття кримінального провадження у разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування.
У постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року (справа № 753/12578/19, провадження № 51-206кмо22) сформовано такий правовий висновок: "Продовження строків досудового розслідування здійснюється слідчим суддею в межах повноважень, визначених положеннями Законів № 2147-VIII і № 2617-VIII, у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР з 15 березня 2018 року і які були об`єднані з кримінальним провадженням, розпочатим до цієї дати.
Положення п. 4 параграфа 2 "Прикінцевих положень" Закону № 2147-VIII щодо здійснення судового контролю за продовженням строку досудового розслідування підлягають застосуванню з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 58 Конституції України, статей 5, 8, 9 КПК України.