ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 454/2857/22
провадження № 61-7142св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Держава Україна в особі Державної казначейської служби України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19 грудня 2022 року у складі судді Павлишина О. Ф. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 травня 2023 року у складі колегії суддів: Гірського Б. О., Хоми М. В., Дикун С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.
Позов обґрунтовано тим, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 08 лютого 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог фермерського господарства "Бурка В. В." (далі - ФГ "Бурка В. В.") до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Додатковим рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 11 квітня 2017 року стягнуто з ФГ "Бурка В. В." на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 15 000,00 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 30 червня 2017 року апеляційну скаргу ФГ "Бурка В. В." на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 08 лютого 2017 року повернуто заявнику, у зв`язку з невиконанням вимог ухвали апеляційного суду від 01 червня 2017 року щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 04 липня 2017 року апеляційну скаргу ФГ "Бурка В. В." на додаткове рішення суду першої інстанції було задоволено частково, змінено додаткове рішення Червоноградського міського суду від 11 квітня 2017 року та зменшено суму судового збору до 1 378,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року касаційні скарги ФГ "Бурка В. В." задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 30 червня 2017 року та рішення цього ж суду від 04 липня 2017 року скасовано, справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постановою Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2020 року апеляційну скаргу ФГ "Бурка В. В." задоволено та скасовано додаткове рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 квітня 2017 року.
Позивач вважав рішення Апеляційного суду Львівської області від 04 липня 2017 року про стягнення судового збору завідомо неправосудним. Зазначав, що йому як представнику та члену фермерського господарства "Бурка В. В." діями суддів апеляційного суду було спричинено моральну шкоду, яка полягала у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із прийняттям незаконного рішення, у приниженні честі та гідності, ділової репутації, оскільки порушено його нормальні ділові зв`язки через неможливість продовження підприємницької діяльності господарства та порушено стосунки з оточуючими людьми, оскільки родичі і знайомі вважали, що він не знає норм чинного законодавства та не веде свою діяльність в межах закону.
Просив суд стягнути з відповідача на свою користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 19 грудня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 не доведено факт заподіяння йому, як представнику та члену фермерського господарства моральної шкоди; наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями колегії суддів Апеляційного суду Львівської області по ухваленню судового рішення та наслідками, зазначеними ним у позові.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 02 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19 грудня 2022 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, а також не спростовують правильності висновку суду першої інстанції по суті спору і значною мірою зводяться до переоцінки доказів. Передбачених законом підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не встановлено.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У травні 2023 року від ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19 грудня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 травня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій зроблено помилковий висновок про відсутність правових підстав для задоволення його позову.
Посилається на що те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми статей 6, 19, 22, 40, 55, 56, 60, 64, 68, 129, 129-1 Конституції України, статей 23, 1167, 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 10, 12, 78, 81, 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Вважає, що суди не врахували те, що постановою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 454/1101/16-ц та постановою Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 454/1101/16-ц встановлено вину та незаконність дій колегії суддів Апеляційного суду Львівської області.
Зазначає також про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові 28 лютого 2023 року у справі № 454/2468/21 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України), яку помилково враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні спору.
Крім того, заявник просить Верховний Суд внести до Конституційного Суду України конституційне подання щодо тлумачення статті 56 Конституції України та конституційне подання щодо конституційності постанови Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі № 454/2468/21.
Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 від інших учасників справи не надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 15 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19 грудня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 травня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав визначених пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Сокальського районного суду Львівської області матеріали справи 454/2857/22; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У червні 2023 року матеріали справи № 454/2857/22 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 08 лютого 2017 року у задоволенні позовних вимог ФГ "Бурка В. В." до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Додатковим рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 11 квітня 2017 року стягнуто з ФГ "Бурка В. В." на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 15 000,00 грн.
Вищезазначені рішення суду першої інстанції були оскаржені фермерським господарством в апеляційному порядку.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 30 червня 2017 року апеляційну скаргу ФГ "Бурка В. В." на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 08 лютого 2017 року повернуто заявнику, у зв`язку з невиконанням вимог ухвали апеляційного суду від 01 червня 2017 року щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 04 липня 2017 року апеляційну скаргу ФГ "Бурка В. В." на додаткове рішення суду першої інстанції задоволено частково, змінено додаткове рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 квітня 2017 року та зменшено суму судового збору до 1 378,00 грн.
Вищезазначені судові рішення суду апеляційної інстанції були оскаржені фермерським господарством в касаційному порядку.
Постановою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року касаційні скарги ФГ "Бурка В. В." задоволено частково.
Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 30 червня 2017 року та рішення Апеляційного суду Львівської області від 04 липня 2017 року скасовано, справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постановою Львівського апеляційного суду від 21 лютого 2020 року апеляційну скаргу ФГ "Бурка В. В." задоволено.
Додаткове рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 квітня 2017 року скасовано.
Зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 у справі, яка є предметом перегляду, вбачається, що останній звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, спричиненої протиправними діями колегії суддів Апеляційного суду Львівської області, внаслідок ухвалення ними рішення Апеляційного суду Львівської області від 04 липня 2017 року, яким змінено додаткове рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 квітня 2017 року та зменшено суму стягнутого судового збору з 15 000,00 грн до 1 378,00 грн, яке у подальшому було скасовано судом касаційної інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права
та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб
при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній
або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури
або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом ? моральною шкодою.
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблений висновок про те, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.