ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 646/4738/19
провадження № 61-14023св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Лідовця Р. А.
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - виконуючий обов`язки керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави в особі Харківської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Шафоростовим Валентином Олександровичем, на постанову Полтавського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У липні 2019 року виконуючий обов`язки керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.
Позовна заява мотивована тим, що відповідач є власником об`єкта нерухомого майна - нежитлових будівель виробничого призначення літ. "П-1", загальною площею 47,4 кв. м та літ. "Р-1", загальною площею 389,6 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 надав згоду ОСОБА_3 на отримання кадастрового номера та оформлення договору оренди земельної ділянки під експлуатацію та обслуговування нежитлових будівель виробничого призначення літ. "П-1" та літ "Р-1".
23 березня 2017 року ОСОБА_3 звернулась до Харківської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування вищевказаних нежитлових будівель.
Харківська міська рада надала ОСОБА_3 дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення - землі промисловості) на АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,5380 га, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель виробничого призначення літ. "А-1", літ "П-1" та літ. "Р-1".
Рішення щодо затвердження проєкту землеустрою та надання у користування спірної земельної ділянки Харківською міською радою не приймалися.
Крім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 167124930 від 20 травня 2019 року відомості про право власності/користування на спірну земельну ділянку не обліковуються.
Отже, станом на травень 2019 року вищевказаний проєкт землеустрою ОСОБА_1 не розроблено та не затверджено, а спірна земельна ділянка використовується ним без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав.
Відповідно до листа Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 20 березня 2019 року ОСОБА_1 не є суб`єктом плати у формі земельного податку або орендної плати за земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1, не сплачуючи орендну плату за користування частиною земельної ділянки, площею 2 514,22 кв. м, від загальної площі 5 384,00 кв. м, за відсутності укладеного договору, збільшив вартість власного майна, а Харківська міська рада втратила належне їй майно (кошти від орендної плати). Тому має місце факт безпідставного збереження орендної плати відповідачем за рахунок Харківської міської ради.
Ураховуючи наведене, прокурор просив суд стягнути з відповідача на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 487 901,76 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2019 року у складі судді Теслікової І. І. позов Харківської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави в особі Харківської міської ради залишено без задоволення.
Постановою Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено, рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2019 року скасовано.
Позов Харківської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави в особі Харківської міської ради задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 487 901,76 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (касаційне провадження № 61-17197сво20).
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 25 березня 2022 року № 14/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської областей), відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов Харківської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави в особі Харківської міської ради задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 487 901,76 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач, як покупець нерухомого майна, яке розташовано на спірній земельній ділянці, не уклавши відповідних договорів оренди з її власником та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави. Отже, предметом позову є стягнення з відповідача, як власника нерухомого майна, коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій воно розташовано.
При цьому для застосування положень статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин не є обов`язковим встановлення сформованості земельної ділянки.
Апеляційний суд посилався на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 29 січня 2019 року у справі № 922/536/18, від 13 жовтня 2021 року у справі 175/833/19, в яких зазначено, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме власник нерухомого майна зобов`язаний ініціювати процес оформлення прав на земельну ділянку, невід`ємною складовою якого є розроблення землевпорядної документації та формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.
Стягуючи з ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти у розмірі 487 901,76 грн, суд апеляційної інстанції врахував, що проведені прокурором розрахунки відповідачем не спростовані.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Полтавського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У вересні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 вересня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Гулько Б. І.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2023 року заяву суддів Верховного Суду Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І. про самовідвід задоволено.
Відведено суддів Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І. за їх заявою від участі у розгляді справи за позовом Харківської місцевої прокуратури №5 в інтересах Держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шафоростова В. О., на постанову Полтавського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шафоростова В. О., на постанову Полтавського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року передано для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 жовтня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А., судді, які входять до складу колегії: Шипович В., В., Коломієць Г. В.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У листопаді 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2024 року справу призначено до розгляду.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 13 лютого 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А., судді, які входять до складу колегії: Шипович В., В., Коломієць Г. В., Синельников Є. В., Гулейков І. Ю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що розмір безпідставно збережених коштів можна встановити лише на підставі витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки.
Вважає, що належним доказом, який підтверджує нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, є витяг з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки. Проте, у матеріалах справи відсутній такий документ. При цьому розрахунки Харківської міської ради не підтверджені жодним належним та допустимим доказом.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 646/4738/19 та постанові Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/519/20, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також ОСОБА_1 зазначає про порушення апеляційним судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме постанова апеляційного суду оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суд встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2023 року від заступника керівника Харківської обласної прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, яке відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України.
Посилається на те, що для врегулювання судом кондикційних правовідносин між позивачем та відповідачем не потрібен факт наявності сформованої земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав, а необхідно встановити фактичну площу земельної ділянки, яку використовує набувач майна, та розмір безпідставно збережених коштів.
Визначаючи суму, яка підлягає стягненню з відповідача, вважає, що суди правильно взяли до уваги акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації спірної земельної ділянки від 15 серпня 2017 року, договори дарування із зазначенням площі нерухомого майна. При цьому суди здійснили правильний розрахунок шляхом множення вартості одного квадратного метра спірної земельної ділянки на всю площу земельної ділянки, що використовується відповідачем, а також розмір ставки орендної плати за земельну ділянку із врахуванням сплачених відповідачем сум земельного податку.
Фактичні обставини, встановлені судами
На підставі договорів купівлі-продажу від 17 листопада 2016 року № 2810 № 2814 ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_3 нежитлові будівлі літ. "Р-1", загальною площею 389,6 кв. м та літ. "П-1", загальною площею 47,4 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1 .
Згідно із заявою ОСОБА_1 від 10 лютого 2017 року останній надав згоду ОСОБА_3 на отримання кадастрового номера та оформлення договору оренди земельної ділянки під експлуатацію та обслуговування нежитлових будівель виробничого призначення літ. "А-1", літ. "П-1" та літ. "Р-1".
23 березня 2017 року ОСОБА_3 звернулася із заявою до Харківського міського голови про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою на земельну ділянку для обслуговування нежитлових будівель літ. "А-1" (склад), літ. "П-1" (виробничого призначення) та літ. "Р-1" (виробничого призначення), які розташовані на земельній ділянці, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 15 додатку № 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20 вересня 2017 року № 739/17 "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розробку документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності площею, орієнтовно, 0,5380 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель: літ. "А-1" (виробнича будівля), літ. "П-1" (адміністративна будівля), літ "Р-1" (цех) на АДРЕСА_1 .
Згідно з листом Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 20 березня 2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не обліковуються платниками земельного податку та орендної плати за земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_1 та не сплачували до бюджету плату за землю.
26 березня 2019 року Харківська місцева прокуратура № 5 звернулася до директора Департаменту територіального контролю Харківської міської ради з проханням скласти акт обстеження спірної земельної ділянки, визначити межі, площу та конфігурацію та здійснити розрахунок суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю.
Відповідно до акта обстеження земельної ділянки від 10 квітня 2019 року, складеного головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Федоровим В. В., земельна ділянка на АДРЕСА_1, площею 0,5384 га, огороджена, вільний прохід/проїзд обмежений, здійснюється через ворота. Зазначена земельна ділянка використовується для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "А-1" (виробнича будівля), літ. "П-1" (адміністративна будівля), літ "Р-1" (цех), комерційного використання. Право власності на нежитлові будівлі літ. "П-1" та літ. "Р-1" зареєстровано за відповідачем.
Зі звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки, розробленого товариством з обмеженою відповідальністю "Геодезично-вишукувальний центр" на замовлення Харківської міської ради згідно з договором від 05 червня 2018 року № 221-18, вбачається, що площа земельної ділянки на АДРЕСА_1 становить 0,5384 га. З метою створення планового матеріалу для розробки проекту землеустрою та координування меж земельної ділянки була виконана кадастрова зйомка масштабу 1:500 в системі координат 63 року за допомогою RTK приймача GNSS S66OP №S6626C123188554 (у реальному часі). В результаті кадастрової зйомки погоджені межі земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами.
06 червня 2019 року Харківська місцева прокуратура № 5 звернулася до директора Департаменту територіального контролю Харківської міської ради з проханням здійснити розрахунок суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю з 01 липня 2016 року щодо земельної ділянки на АДРЕСА_1 .
За результатами розгляду вказаного листа Департаментом територіального контролю Харківської міської ради на адресу Харківської місцевої прокуратури № 5 направлено розрахунки безпідставно збережених ОСОБА_3 та ОСОБА_1 коштів за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1, з порушенням вимог земельного законодавства.
Відповідно до вказаних розрахунків земельна ділянка, площею 2 514,22 кв. м від загальної площі розміром 5 384,00 кв. м не внесена до відомостей Державного земельного кадастру. Для розрахунку нормативної грошової оцінки використовувалась базова вартість 1 кв. м землі м. Харкова та коефіцієнти.
За розрахунками Департаменту територіального контролю Харківської міської ради на підставі вищевказаної інформації сума безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів у розмірі орендної плати за період з 01 липня 2016 року до 31 грудня 2016 року склала 7 657,31грн; з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року - 162 336,16грн, з 01 січня 2018 року до 31 липня 2018 року - 94 696,07 грн; з 01 серпня 2018 року до 30 червня 2019 року - 223 212,22 грн. Загальна сума - 487 901,76 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.