ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 607/12437/18
провадження № 61-2022св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - Семененко Людмили Михайлівни на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 вересня 2022 року у складі судді Ромазана В. В. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 січня 2023 року у складі колегії суддів:
Парандюк Т. С., Міщія О. Я., Шевчук Г. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є співвласниками будинковолодіння на АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею
0,04 га.
Суміжним землекористувачем є ОСОБА_2, який є власником земельної ділянки площею 0,04 га.
Вказувала, що частина належного їй домоволодіння (гараж та хлів) розміщені на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_2 .
30 квітня 2005 року ОСОБА_2 нотаріально завіреною заявою надав згоду на використання своєї земельної ділянки для заїзду в її гараж. Водночас відповідач усупереч вказаній заяві та принципам добросусідства забороняє позивачці користуватися проходом та проїздом до вказаних приміщень, чинить перешкоди у доступі до належного їй гаража, заблокував проїзд та забороняє проходити через свою земельну ділянку до належного позивачці хліва.
ОСОБА_1 просила встановити їй постійний, безстроковий та безоплатний земельний сервітут на право проходу та проїзду на транспортному засобі до належних їй на праві приватної власності гаража та хліва, які розміщені на частині земельної ділянки площею 0,04 га, належної відповідачу на праві власності, на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
21 вересня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.
Встановлено особистий, безоплатний, безстроковий земельний сервітут ОСОБА_1 з метою проїзду та проходу до належного їй на праві власності гаража (зазначеного під літ. "А" цокольного поверху технічного паспорта на садибний індивідуальний житловий будинок
АДРЕСА_1 ) та з метою проходу до належного їй на праві власності
1/2 частини хліва (зазначеного під літ. "Б" технічного паспорта на садибний індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1 ) згідно
з додатком 4 до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 29 жовтня 2021 року № 8710-8711.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 704,80 грн, а також 8 478,00 грн вартості проведеної судової експертизи.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачка довела неможливість задоволення власних потреб щодо користування належним їй спірним майном в інший спосіб, ніж встановлення обтяження суміжної земельної ділянки (сервітуту), яка належить відповідачу.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 10 січня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Семененко Л. М. залишено без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
21 вересня 2022 року залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
11 лютого 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Семененко Л. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій з урахуванням уточненої редакції просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 вересня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 січня 2023 року й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що, покладаючи в основу рішення висновок експертизи від 29 жовтня 2021 року № 2710-8711, суди всупереч вимогам статті 13 ЦПК України вийшли за межі заявлених вимог.
ОСОБА_1, пред`явивши позовні вимоги про встановлення сервітуту, після проведення земельно-технічної експертизи у справі не визначила обсяг прав та обов`язків його учасників, а суд не наділений правом самостійно визначити зміст сервітуту; рішення суду про часткове задоволення позову та встановлення земельного сервітуту згідно з додатком 4 до висновку експерта за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи від
29 жовтня 2021 року № 8710-8711 є незаконним та необґрунтованим. Суди залишили поза увагою те, що в матеріалах справи немає відомостей, що приміщення № 1-5 загальною площею 28,0 кв. м використовувалось ОСОБА_1 як гараж; це приміщення знаходиться в цокольному поверсі частини будинку, яка належить на праві власності ОСОБА_1, та розміщене на земельній ділянці, яка належить на праві власності
ОСОБА_2 ; до приміщення № 1-5 у позивачки є вільний доступ із житлового будинку; земельна ділянка, яка належить на праві власності позивачці,
є практично вільною від будь-яких забудов, що, у свою чергу, не позбавляє її права облаштувати гараж на належній їй на праві власності земельній ділянці.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі
№ 405/6342/13-ц та від 14 березня 2018 року у справі 551/176/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
12 травня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив,
у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, такими, що прийняті з урахуванням усіх обставин справи.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
04 травня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, який виготовлений станом на 04 листопада 2004 року, співвласниками цього будинку є ОСОБА_4 - 1/4 частки
і ОСОБА_1 - 3/4 частки.
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0439 га, розташованої в с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6125286700:02:001:0628, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ТР № 063310, виданим 26 травня
2004 року.
ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,04 га, розташованої
в с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6125286700:02:001:0626, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ТР № 063311, виданим 26 травня 2004 року.
Вказані земельні ділянки є суміжними.
Відповідно до договору конкретного користування від 18 листопада
2004 року, посвідченого державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори Чопик І. Я., зареєстрованого в реєстрі за
№ 1-2445, ОСОБА_4 і ОСОБА_1 домовилися про такий порядок користування житловим будинком на АДРЕСА_1 : у користування ОСОБА_4 переходять: житлова кімната № 2-6 площею 19,3 кв. м; житлова кімната
№ 2-7 площею 21,3 кв. м; літня кімната № 3-2 площею 15,7 кв. м; 1/2 частини хліва з підвалом літ. "Б", 1/5 частини огорожі "І". У користування
ОСОБА_1 переходять: коридор № 1-1 площею 8,5 кв. м; коридор
№ 1-2 площею 5,6 кв. м; котельня № 1-3 площею 20,4 кв. м; кладова № 1-4 площею 4,7 кв. м; гараж № 1-5 площею 28,0 кв. м; коридор № 2-1 площею
6,4 кв. м; коридор № 2-2 площею 11,3 кв. м; житлова кімната № 2-3 площею
20,8 кв. м; житлова кімната № 2-4 площею 19,3 кв. м; житлова кімната № 2-5 площею 15,4 кв. м; ванна № 2-8 площею 2,7 кв. м; кухня № 2-9 площею
5,7 кв. м; літня кімната № 3-1 площею 15,6 кв. м; 1/2 частини хліва з підвалом літ. "Б", вбиральня літ. "В", ворота "1", хвіртка "2", 4/5 огорожі "1".
20 квітня 2005 року між ОСОБА_4 (продавець) і ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавець продав, а покупець купив без зміни цільового призначення земельну ділянку площею 0,04 га з кадастровим номером 6125286700:02:001:0626.
Заявою від 30 квітня 2005 року, посвідченої державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори Чопик І. Я.,
ОСОБА_2 вніс зміни, а саме зазначив, що у його користування переходить
2/3 частини хліва з підвалом під літ. "Б" згідно з планом, а ОСОБА_1 користується в?їздом в гараж, який знаходиться на території належної йому земельної ділянки. При добудові до належної йому частини житлового будинку ОСОБА_1 дає згоду на використання належної їй земельної ділянки шириною 1 м 10 см по довжині городу, але з умовою до підходу до вікна належної їй частини житлового будинку, взамін на вхід до сараю.