Постанова
Іменем України
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 754/9114/19
провадження № 61-16942св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів
за касаційною скаргою адвоката Проскури Тетяни Олексіївни як представника ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 квітня 2023 року у складі судді Панченко О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позову
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки в розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу) до повноліття дитини.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони без реєстрації шлюбу спільно проживали з липня 2009 року до січня 2010 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася донька ОСОБА_3 . Відносини з відповідачем було розірвано через кілька тижнів після того, як вона дізналася про вагітність. Під час її вагітності відповідач жодного інтересу до майбутньої дитини не виявляв, не надавав фінансової допомоги та не приїхав за дитиною до пологового будинку. Вперше побачив дитину лише через кілька місяців, проте бажання бути записаним як її батько у свідоцтві про народження не висловлював.
Згодом відповідач почав наполягати, що хоче бути записаний батьком дитини, що і було зроблено на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року. Після цього відповідач прийшов до дитячого садка, який відвідувала ОСОБА_3, та показав вихователю змінене свідоцтво про народження дитини, де він записаний її батьком, при цьому з дитиною не спілкувався. Навесні 2018 року з`явився вже до школи № 249, де навчалася донька і повідомив директора, що він є батьком ОСОБА_3 . З літа 2014 року відповідач не вчинив жодних дій, щоб побачитися з донькою, не виявляв ніякого інтересу до її життя, не виявляв бажання брати участь в її утриманні та вихованні. Фактично відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, ОСОБА_3 не знає свого біологічного батька і не пам`ятає його, вважає своїм батьком ОСОБА_5, з яким позивач 17 квітня 2015 року зареєструвала шлюб. ОСОБА_5 взяв на себе обов`язки з утримання та виховання ОСОБА_3, піклується про стан її здоров`я, фізичний, духовний розвиток, цікавиться її навчанням, дитина його любить і поважає.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Деснянський районний суд м. Києва рішенням від 20 квітня 2023 року позов задовольнив частково. Позбавив ОСОБА_2 батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу (заробітку) щомісяця до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 червня 2019 року. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю заявлених позовних вимог.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 27 вересня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Проскури Т. О. залишив без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 квітня 2023 року в частині позбавлення батьківських прав - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів в апеляційному порядку не оскаржувалося, тому не було предметом апеляційного перегляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 23 листопада 2023 року, адвокат Проскура Т. О. як представник ОСОБА_2 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 квітня 2023 року в частині позбавлення батьківських прав та постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав відмовити.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17, від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.
На обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає, що суди неправильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та порушили норми процесуального права. Ухвалюючи рішення про позбавлення батьківських прав, суди порушили принцип неупередженого вирішення спору, оскільки повністю прийняли сторону позивача, визнали належними лише ті докази, що були надані стороною позивача. Разом з тим докази, що надавав відповідач на підтвердження свого бажання бачитись з дочкою та відновлення спілкування з нею, суди оцінили критично, що призвело до неправильного вирішення спору.
З моменту народження ОСОБА_3 та до липня 2014 року він постійно займався вихованням дитини, водив до дитячого садочка, спільно відпочивав з дитиною, переказував кошти ОСОБА_1 на утримання дочки. Коли позивач вирішила вийти на роботу, він зі своєю матір`ю доглядали ОСОБА_3 . Однак у липні 2014 року позивач повідомила відповідачу, щоб він більше не приходив до дитини, після чого припинила відповідати на дзвінки, повідомлення та заборонила вихователям дитячого садочка, який відвідувала ОСОБА_3, передавати дитину ОСОБА_2 . У зв`язку з необхідністю встановлення батьківства стосовно дочки відповідач не мав юридичних підстав порушувати питання про визначення порядку спілкування з дитиною та звернувся до суду з позовом про визнання батьківства. З липня 2014 року до 2018 року тривали судові справи про визнання батьківства. Протягом чотирьох років ОСОБА_2 був позбавлений правових підстав для відновлення спілкування з дочкою за допомогою органів опіки та піклування або суду.
Суди не взяли до уваги як доказ бажання відповідача налагодити спілкування з дитиною, і що ОСОБА_2 02 квітня 2020 року звернувся до Міського центру дитини з заявою щодо проведення сімейної медіації між ним і позивачем. Проте неодноразові звернення спеціалістів центру та запрошення позивача до участі в процесі медіації вона проігнорувала.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
26 грудня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася донька ОСОБА_3 . Шлюб між сторонами зареєстрований не був.
Згідно зі свідоцтвом про народження батьками ОСОБА_7 були записані: батьком - ОСОБА_8, матір`ю ОСОБА_9 .
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року у справі № 754/13898/14-ц ОСОБА_2 визнано батьком ОСОБА_7, прізвище дитини " ОСОБА_10" змінено на " ОСОБА_11".
Згідно з інформацією, викладеною у повторно виданому свідоцтві про народження дитини від 28 серпня 2019 року, батьком ОСОБА_3 записаний ОСОБА_2, матір`ю - ОСОБА_9
17 квітня 2015 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_9 зареєстровано шлюб, прізвище " ОСОБА_12" змінено на " ОСОБА_13".
Відповідно до інформації, наданої КНП "ЦПМСД № 2" Деснянського району м. Києва, ОСОБА_7 перебуває під наглядом Центру з народження. При зверненні за медичною допомогою або з профілактичною метою дитину завжди супроводжує мати, батько дитини ОСОБА_5 до лікарів за отриманням інформації щодо доньки ОСОБА_3 не звертався.
Відповідно до характеристики навчального закладу СДНЗ № 94, який дитина відвідувала з 10 вересня 2012 року до 01 вересня 2017 року, виховним процесом ОСОБА_7 в дитсадку опікувалась мама ОСОБА_1 та бабуся. Вони відвідували святкові ранки, батьківські збори. Батько ОСОБА_3, ОСОБА_2, опікувався виховним процесом дитини і спілкувався з вихователем з приводу потреб доньки у навчальному та виховному процесі з початку вступу до дитячого садочка і до 2015 року.
Згідно з характеристикою школи № 249 ОСОБА_3 проживає з матір`ю та вітчимом, якого називає татом. До школи дитину приводять матір, вітчим, бабуся (зі сторони матері), вони відвідують батьківські збори та урочисті заходи. В розмовах з однокласниками ОСОБА_3 часто розповідає про те, як вона із сім`єю проводить дозвілля. Відносини ОСОБА_3 з матір`ю, вітчимом і бабусею відкриті та відверті, і вони, у свою чергу, повноцінно та з розумінням приймають потреби, інтереси та хвилювання дитини, беруть активну участь у навчанні та її вихованні. За інформацією адміністрації закладу, батько ОСОБА_3 ОСОБА_2 до школи приходив один раз навесні 2018 року, запитав, чи у цій школі навчається ОСОБА_7, повідомив, що він її батько, пред`явив свідоцтво про народження і попросив змінити прізвище дитини на " ОСОБА_11". Більше в школі не з`являвся, з учителем-класоводом не спілкувався, успіхами та навчальними потребами дитини не цікавився.
Згідно з висновком органу опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав від 14 лютого 2020 року № 102/03/27-1184 дитина постійно проживає з матір`ю ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 ; вихованням та утриманням дитини займаються мати дитини та вітчим. ОСОБА_2 проживає разом зі своєю дружиною ОСОБА_16 та їхньою донькою ОСОБА_17, 2016 року народження. ОСОБА_2 у своїх поясненнях зазначав, що матір дитини з літа 2014 року створювала перешкоди у спілкуванні з донькою, проте цей факт нічим не підтверджується, оскільки батько жодного разу до органу опіки та піклування або до суду не звертався щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, що свідчить про те, що батько самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків. Ураховуючи наведене, комісія з питань захисту прав дитини, орган опіки та піклування вважають за можливе позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо його малолітньої доньки ОСОБА_3, 2010 року народження.
Допитана як свідок ОСОБА_18 пояснила, що знає позивача з 12-13 років, хрестила її доньку ОСОБА_3 . З відповідачем познайомилася близько 13 років тому, бачила його ще до народження ОСОБА_3 . Вона бачиться з похресницею майже кожного дня, дитина не згадує про біологічного батька, не знає його та не пам`ятає. Відповідач не вчиняв спроб побачитися з дитиною, привітати її зі святами. Коли позивач пішла на роботу, її дитину доглядала вона та її матір.
Допитана як свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що вона була класним керівником ОСОБА_3 з 1 класу до останнього року. Дівчинку зі школи забирала мама, тато ОСОБА_2 (вітчим), на батьківських зборах вони також завжди були присутні. ОСОБА_3 називає вітчима своїм татом. Особисто до неї біологічний батько не звертався з проханням надати можливість поспілкуватися з дитиною.
Допитана як свідок ОСОБА_16 пояснила, що вона є матір`ю відповідача у справі. Коли дитині було три місяці, позивач на вихідні давала їм з чоловіком ОСОБА_3, вони її доглядали. Коли дівчинці не було трьох років, вони разом їздили на місяць влітку на відпочинок. Після того як позивач вийшла заміж, вона перестала давати їм дитину для побачень. Їй не відомо, що син дарував своїй дитині на свята та день народження. Особисто вона не чула, щоб позивач не давала синові бачитися з дитиною.
Свідок ОСОБА_22, який є рідним братом відповідача, пояснив, що коли дитина брата була маленька, ще до того, як їй виповнилося 4 роки, вони разом відпочивали, їздили влітку за місто в будиночки для відпочинку. Зі слів рідного брата, йому відомо, що позивач забороняє відповідачу спілкуватися з дитиною, проте він не був свідком таких розмов. Щодо подарунків, то йому не відомо, які саме подарунки брат дарував своїй донці.
2. Мотивувальна частина