ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 752/589/16-ц
провадження № 61-3416св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 серпня 2016 року, ухвалене у складі судді Новак А. В., та постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов банк мотивував тим, що у 18 січня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБСР "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 укладено договір кредиту, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 45 000,00 доларів США зі сплатою 12,25 % річних строком до 17 січня 2022 року.
Відповідач зобов`язань за укладеним договором кредиту належним чином не виконував, у зв`язку з чим на 08 грудня 2015 року утворилася заборгованість у сумі 11 280,58 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) складає 264 537,38 грн, із яких: заборгованість за кредитом - 9 353,22 доларів США, заборгованість за процентами - 1 531,26 доларів США, пеня - 396,10 доларів США.
ПАТ "Укрсоцбанк" просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 11 280,58 доларів США, що за курсом НБУ складає 264 537,38 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 09 серпня 2016 року позов задоволено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за договором кредиту у розмірі 11 280,58 доларів США, що за курсом Національного банку України на 08 грудня 2015 року становить 264 537,38 грн.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2016 року, заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 вересня 2016 року залишено без задоволення.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 серпня 2016 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 серпня 2016 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 07 липня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-3898св19).
Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд указав, що не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема щодо зміни строку кредитування на підставі пункту 4.5 кредиту, висновок суду апеляційної інстанції про обґрунтованість вимог банку про стягнення заборгованості є передчасним, а ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції належало врахувати викладене, надати оцінку розрахунку заборгованості, перевірити на предмет відповідності умовам договору кредиту розмір та строк внесення ОСОБА_1 кожного платежу на повернення кредиту та окремо процентів за його користування, надати оцінку доводам відповідача про дострокове припинення строку кредитування та перевірити, протягом якого періоду у банка існує право нараховувати проценти за користування кредитом.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 серпня 2016 року скасовано в частині задоволених позовних вимог про стягнення пені у розмірі 396,10 доларів США з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
В іншій частині заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 серпня 2016 року залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" судовий збір у розмірі 152,77 грн.
Частково залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дослідив поданий банком розрахунок заборгованості та перевірив належність виконання ОСОБА_1 умов договору кредиту за період з 10 вересня 2007 року по 09 грудня 2007 року (90 днів), встановив, що після 10 грудня 2007 року як позичальник, так і банк своїми наступними діями підтвердили, що не вважають строк користування кредитом таким, що сплив, оскільки позичальник не вчинив дії, передбачені пунктом 4.5 цього договору, та протягом одного робочого дня не погасив кредит у повному обсязі, не сплатив проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню), а після 10 грудня 2007 року позичальник продовжував виконувати свої зобов`язання згідно з графіком, який наведений у пункті 1.1. кредитного договору. При цьому банк продовжив приймати виконання зобов`язання позичальником у строки і на умовах кредитного договору без зауважень та після 10 грудня 2007 року не звертався з вимогою до позичальника чи суду сплатити протягом одного робочого дня кредит у повному обсязі та проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Апеляційний суд вважав, що вказаний висновок також підтверджується тим, що сторони після 10 грудня 2007 року через 11 місяців домовились збільшити розмір процентної ставки, встановивши її на рівні 15 % річних та уклали у зв`язку з цим додаткову угоду до кредитного договору від 09 жовтня 2008 року. У пункті 3 додаткової угоди до кредитного договору сторони вказали, що всі інші умови кредитного договору залишаються незмінними і сторони підтверджують за ними свої зобов`язання.
Суд апеляційної інстанції встановив, що обставини, передбачені у пункті 4.5 кредитного договору, виникли, однак їх виникнення не призвело до настання 10 грудня 2007 року строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором, отже, у сторін кредитного договору зберігся обов`язок виконувати його умови.
При цьому, врахувавши фактичні обставини справи, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з позичальника нарахованої після настання строку виконання основного зобов`язання (03 грудня 2014 року) пені у розмірі 396,10 доларів США.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у частині стягнення тіла кредиту та процентів, суд апеляційної інстанції дослідив розрахунок заборгованості, наданий позивачем, установив, що сума у розмірі 20 000 дол. США (дострокова сплата позичальником тіла кредиту) повністю врахована банком та відображена у розрахунку у графі: "Сума повернутих грошових коштів". Після чого сума заборгованості за тілом кредиту зменшилася з 31 750 дол. США до 11 750 дол. США. Ця сума та період зменшення відображені у графі: "Заборгованість за кредитом (залишок у валюті) та у графі: "Дата початку розрахунку". Оскільки сума заборгованості за тілом кредиту не була погашена повністю та після погашення 20 000 дол. США становила 11 750 дол. США, у позичальника зберігся обов`язок сплачувати проценти за користування кредитними коштами та повертати залишок заборгованості за тілом кредиту. Період за який позичальнику нараховані проценти за користування кредитними коштами у розмірі 11 750 дол. США, з 18 січня 2007 року по 02 вересня 2014 року, вказаний у графі: "Залишок заборгованості за кредитом" та у графі: "Дата закінчення розрахунку", тому суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 9 353,22 дол. США та за процентами - 1 531,26 дол. США.
Короткий зміст касаційної скарги
У березні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 серпня 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13 березня 2023 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху, надано час на усунення недоліків.
28 березня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Голосіївського районного суду міста Києва, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
11 січня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норми матеріального права т порушив норми процесуального права.
Суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, а саме розрахунки заборгованості, а також обставини щодо надання строку виконання зобов`язання відповідно до пункту 4.5 кредитного договору.
Заявник стверджує, що сплив строк виконання зобов`язання 10 грудня 2007 року (пункт 4.5 договору). Однак суд апеляційної інстанції послався на наявність додаткової угоди, яка підписана через 11 місяців, як на підтвердження того, що строк не сплив, однак не пояснив, як така угода може змінити юридичні наслідки, які настали в минулому. Суд не надав критичної оцінки тому факту, що вказана додаткова угода не є чинною, оскільки законом не передбачено внесення змін у договір, який фактично припинено.
Суд апеляційної інстанції не виконав вказівки Верховного Суду, оскільки не надав оцінку розрахункам відповідача, викладеним у додаткових поясненнях.
Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції до правовідносин, що виникли, мав застосувати висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1174цс16.
Відзив на касаційну скаргу у визначений Верховним Судом строк не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 січня 2007 року АКБСР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 укладений договір кредиту № 40.29-48/7.
Пунктом 1.1. договору визначено, що кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості платності і цільового характеру грошові кошти у сумі 45 000 дол. США зі сплатою 12,25% річних строком до 17 січня 2022 року.
Погашення суми кредиту здійснюється до 10-го числа кожного місяця згідно з наступним графіком наведеним у договорі, а саме: 250 дол. США щомісяця, що становить 3 000 дол. США в рік, починаючи з 2008 року.
Пунктом 2.4.1 договору кредиту передбачено, що сплата процентів здійснюється у валюті кредиту на рахунок № НОМЕР_1 в Подільському відділенні Київської міської філії АКБСР "Укрсоцбанк" не пізніше десятого числа місяця, наступного за тим, в якому нараховані проценти.
Згідно з пунктом 3.3.7 договору кредиту позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за використання кредитом в порядку, визначеному пунктами 2.4, 2.5 цього договору.
У пунктах 2.4, 2.5 договору кредиту сторони визначили, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день місяця без урахування останнього робочого та послідуючих неробочих днів місяця, проценти розраховуються з розрахунку факт/360.
У разі наявності простроченої заборгованості за кредитом та несплачених процентів за його використання погашення заборгованості позичальника за цим договором здійснюється в наступній черговості: прострочена заборгованість за нарахованими процентами; прострочена заборгованість за кредитом; строкова заборгованість за нарахованими процентами; строкова заборгованість за кредитом; пеня за порушення строків повернення кредиту та процентів; штраф.
Пунктом 3.3.8 договору кредиту передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути в повному обсязі кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями у термін, визначений пунктом 1.1 цього договору.
Згідно з пунктом 4.5 договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.7, 3.3.8 цього договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення.
Із розрахунку заборгованості, наданого банком, встановлено, що після оплати чергового платежу 14 серпня 2007 року у ОСОБА_1 виникло прострочення зі сплати "тіла кредиту" у розмірі 28,33 дол. США (період № 8), в наступний період № 9 відповідач мав сплатити прострочену заборгованість до 10 вересня 2007 року, однак виникла нова заборгованість за періоди № 10, № 11, № 12, прострочена заборгованість збільшилася.
09 жовтня 2008 року сторони уклали додаткову угоду, якою збільшили розмір процентної ставки, встановили її на рівні 15 % річних.
У пункті 3 додаткової угоди до кредитного договору сторони вказали, що всі інші умови кредитного договору залишаються незмінними і сторони підтверджують за ними свої зобов`язання.
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звертався у банк із заявою про переведення кредиту в національну валюту та переведення обслуговування кредиту в інше відділення.
Встановлено, що 06 вересня 2014 року ОСОБА_1 вніс останній платіж за кредитним договором.
06 січня 2016 року ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та вказав, що станом на 08 грудня 2015 року утворилася заборгованість у сумі 11 280,58 доларів США, що за курсом НБУ складає 264 537,38 грн, із яких: заборгованість за кредитом 9 353,22 доларів США, заборгованість за процентами 1 531,26 доларів США за період з 18 січня 2007 року до 02 вересня 2014 року, пеня 396,10 доларів США за період з 11 грудня 2014 року до 07 грудня 2015 року.
Встановлено, що згідно довідки ПАТ "Укрсоцбанк" від 08 лютого 2017 року №10.1-87/2232 про розмір сум, які були перераховані в рахунок погашення заборгованості, позичальник з 01 лютого 2007 року по 10 грудня 2014 року сплатив борг за кредитом на суму 35 646,78 дол. США та сплатив проценти за користування кредитом на суму 28 814,81 дол. США.
Позичальник здійснив власний розрахунок заборгованості, згідно з яким на момент настання строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором - 10 грудня 2007 року загальний розмір заборгованості складав 42 244,75 дол. США, зарахувавши всі сплачені у подальшому суми на погашення тіла кредиту, позичальник дійшов висновку, що ним погашено кредит у повному обсязі ще 24 червня 2011 року.
В апеляційній скарзі позичальник наголошує на тому, що він, скориставшись наданим йому пунктом 3.4. кредитного договору правом на дострокове погашення кредиту, - 25 червня 2011 року достроково сплатив частину наданого кредиту у розмірі 20 000 дол. США, а банк зарахував сплачені позичальником суми у рахунок тіла кредиту та визначив дату наступного платежу тіла кредиту - 10 грудня 2018 року, що підтверджується сальдовою відомістю від 25 липня 2016 року.
Встановлено, що сума у розмірі 20 000 дол. США повністю врахована банком та відображена у розрахунку у графі: "Сума повернутих грошових коштів". Після чого сума заборгованості за тілом кредиту зменшилася з 31 750 дол. США до 11 750 дол. США. Ця сума та період зменшення відображені у графі "Заборгованість за кредитом (залишок у валюті) та у графі: "Дата початку розрахунку".