ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 947/24240/20
провадження № 61-10647св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служба Україна, Одеська обласна прокуратура, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Головне управління Національної поліції в Одеській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури на рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 січня 2022 року, ухвалене у складі судді: Маломуж А. І., та постанову Одеського апеляційного суду від 14 червня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), Одеської обласної прокуратури, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - ГУ ДКСУ в Одеській області), Головне управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУ НП в Одеській області), в якому просив суд: стягнути з ДКС України за рахунок коштів державного бюджету 1 196 078,12 грн у відшкодування майнової шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду; грошову компенсацію моральної шкоди у розмірі 4 102 149,60 грн, завданої незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду; судові витрати у розмірі 19 680,16 грн, які складаються із 18 719,20 грн (витрат на проведення судової психологічної експертизи) та 960,90 грн (витрат, пов`язаних із розглядом справи).
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що відповідно до розпорядження Одеського міського голови від 14 жовтня 2014 року № 1300-к він з 14 жовтня 2014 року обіймав посаду виконуючого обов`язки голови заступника голови Київської районної адміністрації Одеської міської ради, а з 20 січня 2015 року заступника голови Київської районної адміністрації Одеської міської ради, що підтверджується розпорядженням Одеського міського голови від 20 січня 2015 року № 50-к.
26 січня 2015 року його було затримано у якості підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України) у порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
27 січня 2015 року йому вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Ухвалами слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 28 січня 2015 року у справі № 522/1412/15-к його відсторонено від посади заступника голови Київської районної адміністрації Одеської міської ради строком на 2 місяці та застосовано відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці із можливістю внесення застави, як запобіжного заходу, в розмірі 150 000,00 грн.
29 січня 2015 року його звільнено з-під варти після внесення визначеного розміру застави.
22 січня 2016 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси скасовано запобіжний захід у вигляді застави та застосовано до ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці.
Вироком Київського районного суду м. Одеси від 04 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року та постановою Верховного Суду від 03 червня 2020 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинувачені за частиною третьою статті 368 КК України та виправдано його, у зв`язку з недоведеністю вчинення останнім вказаного кримінального правопорушення.
Отже, він незаконно перебував під кримінальним переслідуванням з 26 січня 2015 року до 03 червня 2020 року, тобто 5 років 4 місяці 8 днів, протягом якого до нього було застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, застави, домашнього арешту, його було відсторонено від роботи, накладено арешт на майно, що призвело до порушення його конституційних прав та свобод. Незаконними діями органу досудового слідства та прокуратури йому було завдано значних майнових та моральних збитків.
Під час досудового слідства та довготривалого судового розгляду він зазнав значних душевних страждань, втратив свою ділову репутацію, відбулись негативні зміни у його особистому житті, він мав велике коло спілкування, і незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності та опублікування низки статей негативного змісту про нього суттєво вплинула на ставлення до нього друзів, знайомих, колег, підірвало його авторитет та статус добропорядної, добросовісної, чесної, гідної людини, яка має бездоганну ділову репутацію, призвело до цькування його родини. Він змушений був докладати значних зусиль для підтвердження своєї невинуватості у вчиненні злочину та відновленні ділової репутації, чим, безумовно, йому завдано додаткових душевних страждань.
Крім того, за час кримінального переслідування він отримав статус інваліда ІІ групи, що стало наслідком виявленого у нього у 2017 році онкозахворювання, переніс декілька хірургічних втручань, 3 курси хіміотерапії, пересувається на милицях, а у 2020 році в день звернення до суду з вказаним позовом через велике хвилювання, пов`язане з майбутнім судовим процесом, переніс інфаркт. Наразі має проблеми з серцем, останнє хірургічне втручання сталося 21 листопада 2021 року. Погіршення його здоров`я пов`язане з пережитими хвилюваннями від незаконних дій правоохоронних органів, обвинуваченням у злочині, який він не скоював.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 січня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з ДКС України на користь ОСОБА_1 на грошову компенсацію моральної шкоди у розмірі 2 000 000,00 грн та майнової шкоди у розмірі 1 227 350,31 грн без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з ДКС України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 19 680,16 грн, які складаються із 18 719,20 грн (витрат на проведення судової психологічної експертизи) та 960,90 грн (витрат, пов`язаних із розглядом справи).
Судовий збір віднесено за рахунок держави.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством і судом з 26 січня 2015 року (повідомлення йому про підозру та порушення кримінальної справи) до 03 червня 2020 року (закінчення перегляду справи судом касаційної інстанції), що становить 5 років 4 місяці 8 днів.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Оскільки позивача на час розгляду кримінальної справи було відсторонено від посади заступника голови Київської районної адміністрації Одеської міської ради на підставі розпорядження міського голови від 04 лютого 2015 року, а заробітну плату він отримував до 01 лютого 2015 року і з цього часу жодних виплат з місця роботи не отримував, загальний розмір втраченого ним заробітку становить 1 227 350,31 грн.
Згідно з висновком експерта від 29 вересня 2021 року № 21-3244 орієнтовний розмір суми компенсації моральних страждань, спричинених позивачу, становить 1 500 000,00 грн.
Таким чином, з урахуванням установлених обставин у справі, а також усталеної практики Європейського суду з прав людини, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості, суд вважав необхідним також врахувати ступінь страждань від безпідставного обвинувачення позивача у вчиненні злочину, тривалість обмеження його конституційних прав, тому дійшов висновку, що достатньо підстав для визначення розміру компенсації у сумі 2 000 000 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу незаконними діями державних органів (слідства та суду), саме такий розмір відповідає характеру та обсягу страждань позивача, а також засадам виваженості, законності та справедливості.
Також, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені ним під час розгляду справи, які складаються з витрат, передбачених статтею 140 ЦПК України та за проведення судової психологічної експертизи щодо встановлення можливого розміру грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) згідно з статтею 139 ЦПК України. Отже, загальний розмір підтверджених та понесених позивачем судових витрат складає 19 680,16 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 14 червня 2023 року апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури задоволено частково.
Апеляційну скаргу ДКС України задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 січня 2022 року змінено та викладено в наступній редакції:
"Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію моральної шкоди у розмірі 2 000 000 грн та матеріальної шкоди у розмірі 1 227 350,31 грн без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 19 680,16 грн, які складаються із 18 719,20 грн (витрат на проведення судової психологічної експертизи) та 960,90 грн (витрат, пов`язаних із розглядом справи)".
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції в його резолютивній частині, виходив із того, що відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номер чи вид рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в іншій частині, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості та доведеності належними і допустимими доказами позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У липні 2023 року Одеська обласна прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила змінити рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 січня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 червня 2023 року в частині відшкодування моральної шкоди, шляхом її зменшення до мінімального гарантованого розміру, а також в частині стягнення матеріальної шкоди, шляхом зменшення суми відшкодування втраченого заробітку лише за період відсторонення він посади впродовж 2-х місяців.
Касаційна скарга Одеської обласної прокуратури мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції невірно визначили строк перебування ОСОБА_1 з 26 січня 2015 року до 03 червня 2020 року під слідством та судом і відповідно розмір відшкодування моральної шкоди за цей період, оскільки особа перебуває під слідством чи судом до набрання законної сили виправдувальним вироком, а не до завершення перегляду справи судом касаційної інстанції. Отже, ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 26 січня 2015 року (дня затримання) до 12 грудня 2019 року (дня набрання вироком законної сили), що складає 58 місяців 16 днів (4 роки 11 місяців 16 днів).
Крім того, суди попередніх інстанцій, визначаючи моральну шкоду в розмірі більшому, ніж мінімально гарантована сума, дійшли до необґрунтованого висновку, який не відповідає принципу розумності, виваженості та справедливості, оскільки відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Мінімальний розмір для відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 становить 380 466,00 грн (58 місяців х 6 500,00 грн + 16 днів х 6 500,00 грн).
Також, суди першої та апеляційної інстанцій невірно застосували вимоги статей 2, 3, 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" до спірних правовідносин, та дійшли необґрунтованого висновку щодо відшкодування на користь позивача майнової шкоди у вигляді втраченого заробітку за період з 01 січня 2015 року до 24 січня 2021 року, через що безпідставно стягнули з Державного бюджету України значну суму коштів у розмірі 1 227 350,31 грн.
Судами попередніх інстанцій не було враховано те, що ОСОБА_1 було відсторонено від посади заступника голови Київської районної адміністрації Одеської міської ради 28 січня 2015 року строком на 2 місяці, а у подальшому з 01 квітня 2015 року посаду, яку займав ОСОБА_1, було скорочено, через що він втратив заробіток не внаслідок незаконного перебування під слідством та судом, а з інших підстав, і тому відсутні підстави для відшкодування втраченого заробітку ОСОБА_1 більше ніж за два місяці відсторонення. Крім того, ОСОБА_1 було відсторонено від посади з 28 січня 2015 року строком на 2 місяці, тобто до 28 березня 2015 року, тому саме за цей період він міг претендувати на відшкодування втраченого заробітку.
Підставою касаційного оскарження рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 січня 2022 року та постанови Одеського апеляційного суду від 14 червня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, зокрема застосування норм права без врахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), від 20 березня 2019 року у справі № 161/15362/16-ц (провадження № 14-592цс18), від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), та у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 522/19221/17 (провадження № 61-15211св19), від 14 квітня 2021 року у справі № 520/14448/18 (провадження № 61-13986св20), від 11 серпня 2021 року у справі № 761/20935/19 (провадження № 61-7459св21), від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 13 липня 2022 року у справі № 757/24363/20 (провадження № 61-20822св21), від 16 листопада 2022 року у справі № 757/21608/18 (провадження № 61-3331св21).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2023 року ДКС України подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що підтримує вимоги касаційної скарги та просить їх задовольнити у повному обсязі, а рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
У серпні 2023 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Таранова Н. В., подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки рішення суду першої інстанції, в його незміненій частині, та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними.
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2023 року клопотання Одеської обласної прокуратури про зупинення виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 січня 2022 року та постанови Одеського апеляційного суду від 14 червня 2023 року задоволено. Зупинено виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 січня 2022 року та постанови Одеського апеляційного суду від 14 червня 2023 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 14 жовтня 2014 року обіймав посаду виконуючого обов`язки заступника голови Київської районної адміністрації Одеської міської ради, що підтверджується розпорядженням Одеського міського голови від 14 жовтня 2014 року № 1300-к, а з 20 січня 2015 року обіймав посаду заступника голови Київської районної адміністрації Одеської міської ради, згідно з розпорядженням Одеського міського голови від 20 січня 2015 року № 50-к).
26 січня 2015 року ОСОБА_1 затримано у якості підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України у порядку статті 208 КПК України.
27 січня 2015 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, що за своїм визначенням є тяжким злочином, зокрема повідомлено про підозру в одержанні службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, тобто у вчиненні кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 28 січня 2015 року у справі № 522/1412/15-к (провадження № 1-кс/522/1350/15) ОСОБА_1 відсторонено від посади заступника голови Київської районної адміністрації Одеської міської ради строком на 2 місяці (т. 1, а. с. 26-28).
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 28 січня 2015 року у справі № 522/1412/15-к (провадження № 1-кс/522/1351/15) до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Одеському СІЗО УДПСУ в Одеській області строком на 2 місяці із можливістю внесення застави, як запобіжного заходу, у розмірі 150 000 грн (т. 1, а. с. 22-25).
29 січня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з-під варти після внесення визначеного розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 16 березня 2015 року у справі № 522/5304/15-к (провадження № 1-кс/522/4376/15) накладено арешт на належні ОСОБА_1 транспортні засоби, зокрема, ОДАЗ 814421 Одиссей, 2000 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, та "Mercedes-Benz
Vito", 2004 року випуску, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_2 .
22 січня 2016 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси у справі № 520/6969/15-к (провадження № 1-кп/520/124/16) скасовано запобіжний захід у вигляді застави та застосовано до ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці.
Вироком Київського районного суду м. Одеси від 04 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року, та постановою Верховного Суду від 03 червня 2020 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною третьою статті 368 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення вказаного кримінального правопорушення та скасовано арешт, накладений на належні йому транспортні засоби (т. 1, а. с. 29-69).
Відповідно до висновку судової психологічної експертизи № 21-3244, складеного 29 вересня 2021 року експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Шеременко Я. І., орієнтовний розмір суми компенсації моральних страждань, спричинених ОСОБА_1, становить 1 500 000,00 грн (т. 2, а. с. 112-125).
Згідно з листом Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 04 серпня 2020 року № 1700/01-11 повідомлено, що розпорядженням міського голови від 04 лютого 2015 року № 133К ОСОБА_1 відсторонено від посади заступника голови Київської районного адміністрації Одеської міської ради. Розпорядженням міського голови від 29 січня 2015 року № 47 "Про внесення змін до розпорядження міського голови від 31 грудня 2014 року № 1340 "Про штатну чисельність апарату Одеської міської ради та її виконавчих органів на 2015 рік" 01 квітня 2015 року штатна чисельність районної адміністрації була скорчена на чотири одиниці. Займана ОСОБА_1 посада була скорочена з 01 квітня 2015 року. У зв`язку з вищевикладеним зробити розрахунок заробітної плати, який він втратив внаслідок незаконних дій за період з 28 січня 2015 року по теперішній час не надається можливим (т. 1, а. с. 73).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга Одеської обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про стягнення судових витрат не оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядаються в касаційному порядку.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не повною мірою відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури, суду
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).