ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 932/17589/19
провадження № 61-10100св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейков І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Прийдак Юрій Миколайович, Сьома дніпровська державна нотаріальна контора,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2022 року, ухвалене у складі судді Кудрявцевої Т. О., постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Барильської А. П., Максюти Ж. І., та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Барильської А. П., Максюти Ж. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Прийдак Ю. М., Сьома Дніпровська державна нотаріальна контора, в якому просив суд визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_3 02 серпня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Прийдак Ю. М., зареєстрований за № 1674, на користь ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що в момент складання заповіту 02 серпня 2019 року ОСОБА_3 за своїм психічним станом не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, або, що вона вчинила цей правочин проти своєї справжньої волі, тобто, що волевиявлення спадкодавця не було вільним та не відповідало його внутрішній волі. Також, при посвідченні заповіту були дотримані вимоги щодо його форми, заповіт складений у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складання та посвідчений уповноваженою на це особою, підписаний власноруч заповідачем ОСОБА_3 .
Додатковим рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2022 року клопотання ОСОБА_2 про розподіл судових витрат задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 000,00 грн.
У іншій частині вимог клопотання відмовлено.
Задовольняючи частково клопотання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив із того, що суд не зобов`язаний присуджувати всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, суд виходив із співмірності зі складністю справи, співставивши обсяг послуг і витрачений на них час із критерієм реальності таких витрат, враховуючи критерій розумності та зважаючи на те, що стягнення витрат не повинно становити надмірний тягар для іншої сторони, суд вважав за можливе зменшити розмір цих витрат з 104 798,00 грн до 22 000,00 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2022 року та додаткове рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2022 року залишені без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову та додаткове рішення суду першої інстанції про часткове задоволення клопотання про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач не довів, що ОСОБА_3 на момент складання нового заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, а відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що волевиявлення заповідача залишити майно по своїй смерті дочці ОСОБА_2 було вільним та відповідало волі заповідача ОСОБА_3 .
Вирішуючи питання про відшкодування витрат відповідачу, пов`язаних із наданням їй правової допомоги в Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська при розгляді цієї справи адвокатом Наумовою О. О., суд першої інстанції, перевіривши описи наданих послуг, з урахуванням заперечень представника позивача, надав вмотивовану оцінку наданим доказам на підтвердження витрат, виходив із співмірності зі складністю справи, співставивши обсяг послуг і витрачений на них час із критерієм реальності таких витрат, враховуючи критерій розумності та зважаючи на те, що стягнення витрат не повинно становити надмірний тягар для іншої сторони, вважав за можливе зменшити розмір цих витрат. Відтак дійшов до правильного висновку про стягнення з позивача та користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 22 000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції щодо часткового відшкодування витрат на правничу допомогу, а лише зводяться до незгоди скаржника з наданою судом оцінкою доказам на підтвердження реальності та співмірності понесених витрат на правову допомогу. На переконання суду апеляційної інстанції, розмір правової допомоги 104 798 грн для даної категорії справ не відповідає критерію розумності його розміру та є завищеним. Заява про компенсацію витрат не містить обґрунтування саме такого розміру з посиланням, зокрема, на кваліфікацію чи досвід адвокатів, фінансовий стан клієнта чи можливі інші істотні обставини.
За таких обставин, щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд оцінив витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення справи та підготовку відзиву як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин та участь у судових засіданнях, дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 22 000,00 грн.
Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2023 року клопотання ОСОБА_2 про вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 5 000,00 грн.
Задовольняючи частково витрати на правничу допомогу суд апеляційної інстанції виходив із того, що сторона позивача скористалася наданим правом на заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 24 459,00 грн, з урахуванням того, що понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу, транспортні та поштові витрати підтверджені належними та допустимими доказами, апеляційний суд при визначенні суми відшкодування виходить з критерію реальності адвокатських послуг, а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з таких конкретних обставин справи, як складність даної справи, участь представників відповідача у одному судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, зокрема, адвоката Чекулаєва С. О. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, час, об`єктивно необхідний для підготовки відзиву на апеляційну скаргу, інших процесуальних документів, поданих до суду апеляційної інстанції, їх необхідності, враховуючи те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені витрати на професійну правничу допомогу, апеляційний суд дійшов до висновку про наявність підстав для їх стягнення в розмірі 5 000,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У липні 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просила суд скасувати додаткове рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2023 року в частині відмови у стягненні із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 82 798,00 грн, ухвалити в цій частині нове рішення, яким зазначені вимоги задовольнити, а також скасувати додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2023 року в частині відмови у стягненні із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 19 459,00 грн і ухвалити в цій частині нове рішення, яким зазначені вимоги задовольнити.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції не звернули увагу на те, що ОСОБА_1 не подав ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції обґрунтованого клопотання про зменшення розміру судових витрат, тому процесуальні підстави для зменшення розміру витрат відповідача на правничу допомогу були відсутні.
Підставами касаційного оскарження додаткового рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2022 року, постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2023 року та додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17 (провадження № 61-30494св18), а також зазначає на порушення судами норм процесуального права, зокрема суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях всупереч вимогам частини третьої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) зменшили розмір судових витрат без наданого позивачем обґрунтованого клопотання про таке зменшення.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сустав Н. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права. Також, просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, понесені під час перегляду справи в касаційному порядку.
У серпні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Чекулаєв С. О. подав до Верховного Суду відповідь на відзив представника ОСОБА_1 - адвоката Сустав Н. В., в якому зазначив, що касаційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню, а щодо компенсації заявлених представником позивача витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції, то вони не підлягають задоволенню, оскільки є явно завищеними.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2023 року у складі колегії суддів: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 11 січня 2024 року у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Погрібного С. О., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Системою автоматизованого розподілу справ (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2024 року) визначено склад колегії суддів: суддю-доповідача - Коломієць Г. В. та суддів, які входять до складу колегії: Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині розгляду справи по суті не оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядаються в касаційному порядку.
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції вирішуючи питання про відшкодування витрат ОСОБА_2 пов`язаних із наданням їй правової допомоги під час розгляду цієї справи перевіривши описи наданих послуг з урахуванням заперечень представника позивача, виходив із співмірності зі складністю справи, співставивши обсяг послуг і витрачений на них час із критерієм реальності таких витрат, враховуючи критерій розумності та зважаючи на те, що стягнення витрат не повинно становити надмірний тягар для іншої сторони, вважав за можливе зменшити розмір цих витрат до 22 000,00 грн.
Апеляційний суд погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції виходив із того, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції щодо часткового відшкодування витрат на правничу допомогу, а лише зводяться до незгоди заявника з наданою судом оцінкою доказам на підтвердження реальності та співмірності понесених витрат на правову допомогу. На переконання суду апеляційної інстанції, розмір правової допомоги 104 798 грн для даної категорії справ не відповідає критерію розумності його розміру та є завищеним. Заява про компенсацію витрат не містить обґрунтування саме такого розміру з посиланням, зокрема, на кваліфікацію чи досвід адвокатів, фінансовий стан клієнта чи можливі інші істотні обставини.
Суд апеляційної інстанції, приймаючи додаткову постанову про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_2 під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, в розмірі 5 000,00 грн, виходив з критерію реальності адвокатських послуг, а також критерію розумності їхньої вартості, з конкретних обставин справи, таких, як складність даної справи, участь представників відповідача у одному судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, зокрема, адвоката Чекулаєва С. О. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, час, об`єктивно необхідний для підготовки відзиву на апеляційну скаргу, інших процесуальних документів, поданих до суду апеляційної інстанції, їх необхідності, враховуючи те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені витрати на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується із такими висновками судів першої та апеляційної інстанції, з огляду на таке.
Згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті133 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.